Постанова

від 11.03.2024 по справі 906/646/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Справа № 906/646/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

без участі представників учасників провадження

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 (повний текст рішення складено 16.10.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 30.10.2023 (повний текст рішення складено 09.11.2023) ухвалені суддею Кудряшовою Ю.В. у м. Житомир у справі № 906/646/23

за позовом Дочірнього підприємства "Телегруп-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент"

про стягнення 42583, 07 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП "Телегруп-Україна" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент" 67881, 31 грн. основного боргу, 5884,33 грн. пені, 7898,74 грн. інфляційних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство зазначило про те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати телекомунікаційних послуг, наданих згідно договору № 1011574 від 31.01.2017.

26.06.2023 на адресу місцевого господарського суду надійшла заява позивача за вх. № 01-44/2108/23 про зменшення розміру позовних вимог, у якій підприємством повідомлено про те, що після відкриття провадження у справі відповідач частково оплатив суму боргу в розмірі 39081, 31 грн. Вказаний факт підтверджується випискою з банківського рахунка від 26.05.2023. Згідно вказаної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 28800 грн. основного боргу, 5884, 33 грн. пені, 7898,74 грн. інфляційних.

Ухвалою суду першої інстанції від 04.07.2023 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 у справі № 906/646/23 позов ДП "Телегруп-Україна" задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 28800 грн. основного боргу, 5884, 33 грн. пені, 7898, 74 грн. інфляційних, а також 1399, 54 грн. сплаченого судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; стягнути з позивача суму сплаченого судового збору.

В обгрунтування доводів скарги товариство вказало про те, що задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та, відповідно, зробив висновки які не відповідають дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Зокрема відмічає, що отримав від позивача рахунок на оплату послуг від 31.05.2023, згідно якого борг на 01.05.2023 становив 39081,31 грн. та станом на момент формування рахунку сплачений. Вказана оплата підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем. З жовтня 2022 року позивачем було від`єднано телефонний зв`язок та з цього часу не проводилось нарахування абоненської плати. Відповідно безпідставними є вимоги про стягнення заборгованості за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року, оскільки жодних послуг в цей період не надавалось, а заборгованість сплачена.

Окрім того, додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.10.2023 у даній справі заяву ДП "Телегруп-Україна" про ухвалення додаткового рішення у даній справі задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в решті вимог заяви відмовлено.

Також не погодившись із вищевказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати.

В обгрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції частково задовольняючи судові витрати позивача на професійну правову допомогу в сумі 15000 грн., дійшов до помилкового висновку щодо співмірності послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних адвокатом робіт.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТзОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 30.10.2023 у справі № 906/646/23; об`єднано скарги в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; постановлено розглянути апеляційні скарги без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого останній зазначив про те, що ухвалені Господарським судом Житомирської області рішення та додаткове рішення ґрунтуються на засадах верховенства права, ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 10 ст. 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на них, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Телегруп) та відповідачем (споживач) укладено договір № 0111574 від 31.01.2017 про надання телекомунікаційних послуг, згідно п.п. 1.1. якого Телегруп надає споживачу за плату послуги фіксованого телефонного зв`язку (послуги), в тому числі виділяє споживачу, у необхідній йому кількості, відповідні прямі київські багатоканальні телефонні SIP-номери з кодом - "+38044".

Згідно пункту 3.2.4. договору, відповідач зобов`язаний своєчасно оплачувати послуги на підставі рахунка, виставленого позивачем, а у випадку не отримання такого рахунку до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, звернутися до позивача за отриманням копії рахунку або здійснити оплату в розмірі зазначеному у особистому кабінеті на сайті www.telegroup.ua, до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 3.2.7. договору сторони погодили, що споживач зобов`язаний своєчасно вносити платню за користування телефоном, міжміські і міжнародні телефонні переговори, подані в кредит телеграми і інші послуги, що надаються по телефону.

Відповідно до пункту 4.2. договору, споживач оплачує послуги Телегруп за тарифами, що зазначені у додатку № 1 до договору станом на дату укладення договору і можуть бути змінені Телегруп із завчасним попередженням про це споживача не пізніше ніж за 15 днів шляхом розміщення інформації на сайті www.telegroup.ua або письмово. Розрахунковий період дорівнює одному календарному місяцю.

Пунктом 4.5. договору погоджено, що споживач повинен сплачувати щомісячну абонентську плату до 20-го числа поточного місяця авансом на наступний місяць, починаючи з дати активації послуги і перший платіж здійснюється до моменту початку надання послуг. До абонентської плати встановлено ліміт безоплатних хвилин після використання яких кожна понадлімітна хвилина оплачується згідно діючого тарифу. Абонентська плата за користування місцевим телефонним зв`язком нараховується та сплачується за весь розрахунковий період незалежно від мінімального об`єму фактично спожитих послуг.

Згідно п. 4.6. договору, споживач оплачує послуги отримані в розрахунковому місяці до 20-го числа наступного місяця.

Пунктом 5.3. договору сторони обумовили, що у разі прострочення оплати наданих Телегруп послуг споживач, починаючи з дня наступного після останнього дня виконання грошового зобов`язання, сплачує пеню за кожний день існування заборгованості, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня. Згідно п. 6.1. договору, останній починає діяти з моменту укладення.

Позивач вказує, що відповідач замовив та використовував 88 номерів телефону, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами введення в експлуатацію обладнання.

06.09.2021 відповідач відмовився від частини телефонних номерів, що підтверджується відповідною заявою. Активними залишилися 50 номерів телефону.

Починаючи з 01.12.2021, щомісячна абонентська плата за користування одним телефонним номером для юридичних осіб становила 96 грн.

Про підвищення вартості абонентської плати позивач інформував абонентів на своєму веб-сайті www.telegroup.ua, згідно пунктів 2.1.10, 2.2.8 договору.

Відтак, з 01.12.2021 щомісячна абонентська плата відповідача за використання 50 телефонних номерів становила 4800 грн.

Звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вказав, що у період з лютого 2022 року по березень 2023 року, останнім було надано відповідачу послуги на загальну суму 67881, 31 грн., які відповідач не оплатив:

- 5481 грн. за послуги надані у лютому 2022 року, з них 4800 грн. - абонентська плата та 681, 31 грн. - понадпакетні послуги (сума нарахована за використання понадлімітних хвилин та за дзвінки на міжміські телефонні номери);

- 62400 грн. за послуги надані у період з березня 2022 року по березень 2023 року (абонентська плата).

Водночас, після відкриття судом першої інстанції провадження у даній справі, відповідачем була здійснена часткова сплата заборгованість в сумі 39081,31 грн. (26.05.2023).

Відповідно, заявою про зменшення розміру позовних вимог від 26.06.2023, підприємство просило суд першої інстанції стягнути з відповідача 28800 грн. основного боргу, 5884, 33 грн. пені та 7898, 74 грн. інфляційних втрат.

За твердженням позивача, протягом 2022-2023 років відповідач не звертався до позивача із заявою про відключення активних номерів телефону чи про припинення дії договору.

Як зазначено вище, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням від 16.10.2023 відповідний позов задоволив у повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не приймав участі під час розгляду спору судом першої інстанції. Направлені судом на адресу відповідача ухвали були повернені поштовим відділенням з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

З даного приводу місцевим судом правомірно вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами, наявними в матеріалах справи.

Отже в даному випадку судом виконано обов`язок з належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду, та відповідно останній вважається належно повідомленим про розгляд спору.

В контексті зазначеного судова колегія зауважує, що поновлення строку на подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції автоматично не звільняє скаржника від обов`язку виконання положень ст. 269 ГПК України в частині доведення винятковості випадків, які унеможливили подання доказів суду першої інстанції в підтвердження власних заперечень.

Вказане випливає з того, що для поновлення строку на подання апеляційної скарги суд досліджує обставини в проміжку часу з моменту оформлення рішення та до моменту його отримання скаржником (ст. 256 ГПК України).

Натомість, подання відповідачем доказів суду першої інстанції врегульовано ст.ст. 80, 81, 165, 178 ГПК України, і відбувається протягом підготовчого засідання, яке у даній справі відбувалось в період з 22.05.2023 по 11.09.2023 року.

Як зазначалось вище, направлені на адресу відповідача ухвали суду повертались з поміткою "по закінченню терміну зберігання". Тобто, апелянт не змінював адресу місця реєстрації, а з доводів апеляційної скарги вбачається, що товариство призупинило господарську діяльність з 24.02.2022 та за наказом від 21.03.2022 № 140/с призупинило дію трудових договорів з працівниками ТОВ "ДБК "Фундамент" за списком. При цьому в доданому списку відсутні такі особи, як генеральний директор, головний бухгалтер та начальник юридичного відділу які безпосередньо підписували останній наказ. Відповідно товариство не зупинило повністю господарську діяльність, що не позбавляло останнього можливості здійснити протягом 2022-2023 років дії щодо отримання власної кореспонденції (в т.ч. шляхом повідомлення оператора зв`язку про перенаправлення на іншу адресу).

Відтак, негативні процесуальні наслідки таких дій покладаються на скаржника.

Оскільки апеляційна скарга не містить будь-яких обгрунтувань щодо винятковості причин неподання доказів суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не приймає та не оцінює додані до скарги докази: копію акту-рахунку від 31.05.2023; копію оборотно-сальдової відомості за 01.01.2022-07.11.2023.

Разом з цим, перевіряючи доводи апелянта в частині допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права під час оцінки доказів позивача в підтвердження позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як стверджується матеріалами справи, між сторонами даного господарського спору виникли правовідносини з договору про надання послуг.

В силу ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, спеціальним законом, який регулює надання телекомунікаційних послуг та визначає права, обов`язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами є Закон України "Про телекомунікації".

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 цього Закону, споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

В свою чергу, відповідно до ст. 39 цього Закону, оператори телекомунікацій зобов`язані вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві; зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом.

За умовами п. 69 Правил, оператор, провайдер здійснює розрахунки за всі надані послуги з кожним абонентом окремо (у тому числі з використанням особового рахунка абонента, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів).

Відповідно до п. 71 Правил, у разі надання послуги на умовах попередньої оплати абонент вносить плату до початку фактичного отримання послуги, якщо інше не передбачено договором.

Згідно п. 72 Правил, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Пунктом 74 Правил визначено, що під час здійснення оплати послуг з надсиланням рахунків оператор, провайдер за кожний розрахунковий період безоплатно надсилає абонентові рахунок для оплати послуг, в якому зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження і платіжні реквізити оператора, провайдера; 2) номер телефону чи іншого мережевого ідентифікатора кінцевого обладнання або інша інформація, що ідентифікує абонента; 3) прізвище та ініціали (для фізичних осіб) або найменування (для юридичних осіб) абонента; 4) розрахунковий період; 5) дата формування рахунка; 6) номер особового рахунка абонента; 7) види наданих послуг; 8) дата, напрямок зв`язку та тривалість міжміських та міжнародних розмов; 9) плата, отримана протягом розрахункового періоду; 10) сума невикористаних коштів на особовому рахунку абонента на початок та кінець розрахункового періоду; 11) належна до сплати сума за видами послуг; 12) сума податку на додану вартість та інших обов`язкових зборів (платежів) відповідно до законодавства; 13) загальна сума, що належить до сплати; 14) строк оплати рахунка; 15) телефон для довідок та адреса веб-сайта (за наявності); 16) інші відомості, передбачені оператором, провайдером відповідно до законодавства та договору. За наявності в абонента більш як одного номера телефону дані щодо суми нарахувань за кожним номером зазначаються в рахунку чи додатку до нього або надсилаються окремим рахунком.

Вищенаведені положення закону та правил вказують на те, що оператор телекомунікаційних послуг зобов`язаний вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві та відображати його в рахунках, які надаються споживачеві для здійснення оплати.

Відповідно до п. 2.1.12 договору ДП "Телегруп-Україна" зобов`язане щомісячно, до 10-го числа місяця наступного після розрахункового, виставляти споживачеві рахунок про належну суму платежу за надані послуги, в якому абонентська плата, понадлімітні хвилини, здійснені міжміські і міжнародні телефонні розмови та отримані сервісні послуги зазначаються окремим рядком.

Отже, належним доказом надання послуг оператором, їх вартості, розрахункового періоду тощо, є сформований оператором щомісячний рахунок.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з лютого 2022 по березень 2023 на суму 67881,31 грн. позивач не надав жодного сформованого рахунку по споживачу ТОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент", який би свідчив про надання телекомунікаційних послуг та підтверджував нараховані суми.

З огляду на існування договірних відносин між сторонами з 2017 року, позивачем не надано доказів здійснення (не здійснення) оплат з боку споживача за договором (виписка з особового рахунка абонента, на якому ведеться облік нарахованих та сплачених коштів; тощо), якими б підтверджувалась дійсна сума боргу, періоди її виникнення.

Відсутність вказаних доказів позбавляє суд можливості достовірно встановити як надання послуг позивачем, так і наявність заборгованості (періоди виникнення заборгованості, відповідно і періоди нарахування штрафних санкцій).

Судова колегія відмічає, що в обгрунтування позовних вимог позивач надав лише копію договору про надання телекомунікаційних послуг № 1011574 від 31.01.2017; копії актів введення в експлуатацію обладнання; розрахунки інфляційних втрат та неустойки (пені).

При цьому з позовної заяви вбачається, що заборгованість виникла внаслідок несплати абонентської плати протягом березня 2022 - березня 2023, а в лютому 2022 борг включає понадпакетні послуги. За твердженням позивача, відповідач не подавав заяву про припинення надання послуг, а відтак абонентська плата нараховується та підлягає сплаті незалежно від обсягу наданих послуг.

Судом зазначається, що навіть у випадку існування боргу лише з абонентської плати, позивач не звільняється від обов`язку подання належних доказів в обгрунтування вимог, якими в сфері надання телекомунікаційних послуг є відповідні рахунки, а також відомості з особових рахунків споживача про нараховані та сплачені кошти. Договір та розрахунок штрафних санкцій не можуть вважатися доказами, які підтверджують заявлену суму боргу.

За умовами ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене апеляційний господарський суд констатує недоведеність заборгованості ТзОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент" перед ДП "Телегруп-Україна" з телекомунікаційних послуг та відповідно безпідставність нарахованих сум пені та збитків від інфляції.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належним чином не оцінив подані позивачем в обгрунтування вимог докази, що призвело до помилкових висновків про обгрунтованість заявлених вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

В силу ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТзОВ "Домобудівельна компанія "Фундамент" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Щодо апеляційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 30.10.2023 № 906/646/23, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 925/81/21 сформульовано такий висновок щодо застосування положень статей 126, 129, 244 ГПК України:

"За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу".

Зважаючи на викладене колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного додаткового рішення від 30.10.2023 у зв`язку зі скасуванням рішення від 16.10.2023 як основного судового рішення, тобто незалежно від підстав апеляційного оскарження, наведених відповідачем у апеляційній скарзі.

За наслідками апеляційного розгляду суд здійснює перерозподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України, згідно якого сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви залишається за ним, а витрати відповідача за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 у справі № 906/646/23 підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 у справі № 906/646/23 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 у справі № 906/646/23 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 30.10.2023 у справі № 906/646/23 задоволити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 30.10.2023 у справі № 906/646/23 скасувати.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Телегруп-Україна" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 29, код ЄДРПОУ 31242602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівельна компанія "Фундамент" (11641, Житомирська область, Малинський район, с. Пиріжки, вул. Соборна, буд. 57 к. 18, код ЄДРПОУ 40048603) 3220, 80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. На виконання даної постанови Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Справу № 906/646/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.