Вирок

від 11.03.2024 по справі 149/578/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/578/22

Провадження №11-кп/801/298/2024

Категорія: 227

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12021020000001199, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2021,

за апеляційною скаргою прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 з поданими до неї доповненнями на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2023 року стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, працює головним державним ревізором інспектором відділу контролю за обігом марки акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда 3 групи, не судимого,

якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вказаним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 05.10.2021, на: транспортний засіб марки «ЗАЗ-Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки "ВАЗ-21121", д.н.з. НОМЕР_2 ; посвідчення водія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Речові докази:

транспортний засіб марки «ЗАЗ-Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , ухвалено повернути ОСОБА_8 ;

транспортний засіб марки "ВАЗ-21121", д.н.з. НОМЕР_2 ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_10 ;

посвідчення водія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 ухвалено залишити в матеріалах кримінального провадження.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 2402,68 грн.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ухвали Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16.10.2023 запобіжний захід у виді домашнього арешту, яким заборонено залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 год. до 06:00 год. наступної доби без дозволу суду, до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, залишено без змін.

Згідно з вироком 01.10.2021, близько 12 год. 30 хв., водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ-Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням «Куманівці - Уладівка - Іванів - Калинівка», в напрямку м. Хмільника, по сухому, чистому дорожньому асфальтобетонному покритті, яке складається з двох смуг руху, по одній смузі у кожному напрямку, поблизу с. Порик Хмільницького району Вінницької області, за 3,75 км від перехрестя автодороги Р31 «Могилів- Подільський- Бердичів», в порушення п. п. 10.1, відповідно до якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху., та п.п. 11.3 відповідно до якого, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правил дорожнього руху), не переконавшись у безпечності своїх дій, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем марки «ВАЗ-21121», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по належній смузі руху у зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «ВАЗ-21121» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від отриманих травм загинули на місці пригоди, а ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 56 від 01.11.2021, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлено сполучену травму тіла, що включає в себе:

- відкриту черепно-мозкову травму у вигляді субарахноїдального крововиливу, перелому склепіння та основи черепа, забою тканини мозочка;

- закриту тупу травму тулуба у вигляді синців на тулубі, крововиливів в м`які тканини грудної клітки, переломів грудини та ребер з пошкодженням пристінкової плеври, крові в плевральних порожнинах;

- закриту хребетно-спинномозкову травму у вигляді перелому грудного відділу хребта з розривом спинного мозку, закритого фрагментарного скалкового перелому лівого стегна.

Вказана сполучена травма тіла виникла за короткий проміжок часу до моменту настання смерті, від дії твердого тупого предмета, чи від дії об такий, згідно з пунктом 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом № 6 Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995, належить до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 від вказаної сполученої травми тіла. Між сполученою травмою тіла та смертю ОСОБА_11 є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 55 від 29.10.2021, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_12 виявлено відкриту черепно-мозкову травму, яка включає в себе:

- синця та садна на голові, субарахноїдальний крововилив головного мозку, перелом склепіння та основи черепа.

Вказана відкрита черепно-мозкова травма виникла за короткий проміжок часу до моменту настання смерті, від дії твердого тупого предмета, чи співударянням об такий, згідно з пунктом 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом № 6 Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995, належить до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 від вказаної відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку. Між відкритою черепно-мозковою травмою, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку та смертю ОСОБА_12 , є прямий причинно-наслідковий зв`язок. Також у ОСОБА_12 мала місце закрита тупа травма грудної клітки: переломи ребер справа, з пошкодженням пристінкової плеври, забій легеневої тканини, яка виникла за короткий проміжок часу до моменту настання смерті, від дії твердого тупого предмета, чи співударянням об такий, належить до середніх тілесних ушкоджень, у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_12 не перебуває.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 1157/1188 від 01.02.2022, відповідно до до наданих медичних документів, у ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла:

- закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забій головного мозку середнього ступеня важкості з субарахноїдальним крововиливом, множинні забійно-рвані рани обличчя, присінку рота, носових ходів, параорбітальна гематома зліва, переломи кісток лицевого скелета - кісток носа, медіальної стінки гайморової пазухи і латеральної стінки комірок решітчастого лабіринту зліва; травматична ампутація верхніх і нижніх зубів;

- закритої травми органів грудної клітки - контузія лівої легені, перелом VІІІ-го ребра зліва, лівобічний гемоторакс;

- рвані рани м`яких тканин обох колінних суглобів, садна правого передпліччя, лівої кисті, закриті переломи - нижньої третини (дистального метаепіфізу) правої великогомілкової кістки та правої п`ятки без зміщення.

Вказана сполучена травма тіла у ОСОБА_10 виникла від дії тупого твердого предмету (предметів), за давністю утворення відповідає терміну, вказаному в постанові про призначення експертизи - 01.10.2021, за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлася небезпечною для життя в момент спричинення і не супроводжувалася загрозливими для життя явищами, але за своїм характером така, що потягла за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я (п. 2.2.1 «в» «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом № 6 Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експерти № СЕ-19/102-21/17506-ІТ від 10.01.2022, в заданій дорожній обстановці, попередження виникнення дорожньо-транспортної пригоди з боку водія автомобіля «ЗАЗ-Daewoo» ОСОБА_8 з технічної точки зору забезпечувалась відповідністю його дій до правил дорожнього руху України.

В заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ЗАЗ-Daewoo» ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 3 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які причинили загибель кількох осіб.

Обвинувачений ОСОБА_8 надав в суді показання, відповідно до яких вказав, що він дійсно 01.10.2021, близько 12:30 год., він керував своїм автомобілем«ЗАЗ-Daewoo» поблизу с. Порик Хмільницького району Вінницької області. Як він пам`ятає, була абсолютно пуста дорога. Коли він їхав за кермом, то відчув, що йому стало погано (почалась різка головна біль, біль у грудях, його кинуло в піт, було відчуття, наче відняло руку), він відкрив вікно в автомобілі. Потім він втратив свідомість, останнє, що пам`ятає, що у нього були думки, що потрібно зупинитися. Отямився він вже в лікарні. Там йому повідомили, що сталося ДТП і з його вини загинуло 2 людини. Момент зіткнення він не пам`ятає. Чи спілкувався він з кимось після зіткнення він також не пам`ятає. Те, що його дружина приїхала після ДТП на місце зіткнення знає тільки зі слів дружини. Йому шкода померлих, він знав їх особисто, комусь зашкодити він не хотів. Напередодні ДТП померла його сестра і він важко це переживав. Тому вважає, що це все відобразилось на його стан здоров"я, через що і сталося ДТП з трагічними наслідками.Раніше з ним таких випадків не траплялося. Також напередодні ДТП він заїжджав до техніка, щоб той оглянув його автомобіль, з ним все було добре. В лютому він поїхав до ОСОБА_10 і відшкодував йому витрати на лікування. ОСОБА_10 сказав йому, що не має до нього претензій. Також він їздив до ОСОБА_7 і вона також сказала йому, що не має до нього претензій. Коли він їздив до ОСОБА_13 , то в них виникли непорозуміння щодо розміру відшкодування шкоди. Він відшкодував їй відразу 6 тисяч доларів, таку ж суму пізніше було відшкодовано для її брата ОСОБА_14 .. Зі слів потерпілих, претензії до нього не має.Про вчинене дуже шкодує, завдану шкоду потерпілим відшкодував, просить суворо не карати та не позбавляти його волі, оскільки він після цього прикрого випадку важко захворів через серцеві напади, декілька разів лежав на стаціонарному лікуванні.

Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що 01.10.2021 він вирішив поїхати в ліс по гриби. Забрав по дорозі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і вони поїхали на Калинівську ділянку. Десь біля 12 години дня вони їхали назад додому, бо не знайшли грибів. Коли поверталися додому, то була гарна погода, був сонячний день, машин на дорозі не було. Він побачив, що йому на зустрічну смугу виїхав автомобіль на великій швидкості. Зустрічний автомобіль в`їхав йому прямо в "лоб" машини. Після удару він втратив свідомість. Опритомнів від великої болі, просив відчинити двері машини. Бачив, як ОСОБА_8 сам виліз зі своєї машини, але до них навіть не підійшов. Коли він знаходився в машині, то відчував, що на ньому хтось лежить, але він не знав хто саме. Останнє, що па`ятає, що перед ударом ОСОБА_8 в останній момент викрутив руль у своє му автомобілі вправо і в`їхав в його автомобіль. Якби ОСОБА_8 цього не зробив, то в`їхав би в лісосмугу. Претензій до ОСОБА_8 він не має, просить суд суворо не карати та не позбавляти його волі.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що вона є дочкою загиблої ОСОБА_15 . Свідком аварії вона не була. Коли з чоловіком приїхала на місце аварії, то ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вже забрали до лікарні, лежали тільки тіла загиблих. Бачила, що автомобілі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були на обочині. Перед машиною ОСОБА_10 були сліди гальмування. Просить суд суворо не карати ОСОБА_8 та не позбавляти його волі.

Потерпіла ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомила, що вона є донькою загиблого ОСОБА_12 . Обставин аварії вона не знає. Їй позвонила мати і повідомила про аварію, сказала, що батько загинув. На місці аварії вона не була. Так, як вона була на роботі, то приїхала на місце аварії вже ввечері, автомобілів вже не було. Пробачення в неї ОСОБА_8 не просив, з нею розмовляла тільки його дружина. Моральні страждання ОСОБА_8 відшкодував в сумі 6 тисяч доларів, але вона вважає, що це мало, вибачити його вона не може. Щодо міри покарання, то прорсить суд не застосувати реальну міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_14 в судове засідання не з`явився. Надіслав на адресу суду заяву, в якій повідомляє, що є сином загиблого ОСОБА_12 . Його правова позиція є однаковою із позицією сестри ОСОБА_16 . Вказав, що ОСОБА_8 завдано йому моральну шкоду, внаслідок смерті батька.

Представник потерпілих: ОСОБА_16 , ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_17 в судовому засіданні заявила, що наразі їм повністю відшкодована, завдана внаслідок ДТП шкода, тому будь яких претензій до обвинуваченого немає і потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_14 просять суд призначити ОСОБА_8 покарання без реального позбавлення волі.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі та поданих до неї доповненнях прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винності обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, ставить питання про скасування оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обраховувати з моменту затримання на виконання вироку суду. У решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував характер та тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, оскільки внаслідок його вчинення загинуло двоє осіб і ще одній особі спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Судом належним чином не вмотивовано висновок про те, чому саме покарання у виді 5 -ти років позбавлення волі з іспитовим строком буде достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення подібних злочинів ним та іншими особами в майбутньому.

Окрім того, прокурор зазначає, що звільняючи ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, суд не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст. 374 КПК України та роз?яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7, у резолютивній частині обвинувального вироку, з поміж іншого, суд ухвалює рішення про початок строку відбування покарання. Натомість, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_8 , Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки взагалі не визначив початок іспитового строку, на який обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону (ст. 374 КПК України) та впливає на правильність судового рішення.

Позиції учасників судового розгляду

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу з поданими до неї доповненнями та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 не заперечували проти часткового задоволення доповнень до апеляційної скарги прокурора лише в частині визначення початку іспитового строку, у решті просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок - без змін.

Потерпіла ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу прокурора з поданими до неї доповненнями, просила її задовольнити та призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, яке належить відбувати йому реально без застосування ст. ст.75,76 КК України.

Потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилися, однак про розгляд апеляційної скарги були повідомлялися судом належним чином, тому згідно з вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та за згодою учасників судового провадження, які з`явилися до суду, апеляційний розгляд відбувся у відсутність вказаних потерпілих.

Мотиви і висновки суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга прокурора з поданими до неї доповненнями підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким у справі не оспорюється.

З огляду на доведеність винуватості, правильною є кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які причинили загибель кількох осіб.

Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора з поданими до неї доповненнями щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, зокрема положень ст. 75 КК України та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

За правилами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з положеннями ст. 75 КК застосування звільнення від покарання з випробуванням є можливим лише тоді, коли з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Разом з тим, на переконання колегії суддів апеляційного суду, призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог викладених вище норм закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, дійшла переконання, що звільняючи обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, суд першої інстанції не навів достатніх та необхідних підстав для звільнення останнього від його відбування, і належним чином не вмотивував своє рішення у цій частині.

Так, суд врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом`якшуючу обставину щире каяття, яке полягає в тому, що обвинувачений розкаюється у вчиненому, а також добровільне відшкодування заподіяної шкоди, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, роботи, на обліках в лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, не судимий, є інвалідом третьої групи, часто хворіє через вади серця, що підтверджується наданими суду медичними документами, висновки органу пробації, наведені в досудовій доповіді, відповідно до яких ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінено як середні, а виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

З огляду на це, суд дійшов до висновку щодо виду та розміру покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Однак,на переконанняколегії суддів,наявність уобвинуваченого ОСОБА_8 позитивних характеристикза місцемпроживання тароботи,відсутність наобліках влікаря-психіатра,лікаря-нарколога,відсутність судимостей,наявність третьоїгрупи інвалідностіта позитивноговисновку органупробації,не єдостатнім длязастосування ст.75,ст.76КК України в сукупності з усіма обставинами вказаного кримінального провадження, оскільки вказані обставини лише дають підстави для призначення йому основного покарання в розмірі наближеному до мінімального.

Разом з тим, максимальна межа санкції цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

У такому разі, на переконання апеляційного суду, покарання із застосуванням ст. 75, 76 КК України, яке призначене ОСОБА_8 , не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, а саме внаслідок яких настала смерть двох осіб та заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості третій особі.

Більше того, таке покарання не є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення аналогічних злочинів як ОСОБА_8 , так і іншими особами, а тому доводи прокурора щодо м`якості призначеного судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання є обґрунтованими.

Колегія суддів бере до уваги те, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є тяжким злочином з комбінованою формою вини у виді умисного порушення правил дорожнього руху та необережного по відношенню до наслідків.

Разом з тим, допущенні ОСОБА_8 порушення ПДР свідчать про нехтування ним своїми обов`язками водія, тобто особи, що керує джерелом підвищеної небезпеки. Нехтування обвинувачуваним нормами Правил дорожнього руху, порушення ним Правил дорожнього руху призвело до незворотних наслідків у виді смерті двох осіб та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншому потерпілому.

Колегія суддів зазначає, що через вибіркову безкарність водіїв, які порушують Правила дорожнього руху, смертність та травматизм на дорогах України залишаються невиправдано високими, оскільки відповідально ставляться до додержання вказаних Правил вкрай мала частина водіїв.

У даному випадку кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_8 , зазіхає на суспільну складову безпечного життя, оскільки формує думку суспільства про незахищеність та уразливість до вчинення стосовно нього злочинних дій у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких найбільш соціально значимих, як здоров`я, життя людини, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний кримінально-правовий засіб, яким є кримінальна відповідальність.

Тому позиція потерпілих, висловлена в суді першої інстанції стосовно призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , у цій справі звичайно враховується, проте немає вирішального значення з огляду на суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_8 діяння у сфері безпеки руху. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу і на те, що така позиція потерпілих може мінятися у наступних стадіях судового процесу. Зокрема, потерпіла ОСОБА_7 в апеляційній інстанції підтримала вимоги апеляційної скарги прокурора щодо призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання, яке належить йому відбувати реально.

Враховуючи грубе порушення елементарних правил дорожнього руху, яке допущене обвинуваченим ОСОБА_8 , призначення йому покарання із застосуванням ст.75, 76 КК України не буде необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення як ним, так і іншими особами нових злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, оскільки створює в суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора з поданими до неї доповненнями підлягає до задоволення, а вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню на підставі ст.ст. 413, 419 КПК України у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого, з ухваленням судом апеляційної інстанції у цій частині нового вироку, за яким обвинувачений має реально відбувати покарання у виді шести років позбавлення волі.

Окрім того, як убачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, суд відповідно до п.2 ч.4 ст. 374 КПК України не вказав початок строку відбування покарання, що є обов`язковою вимогою щодо вироку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420, 426, 532, 615 КПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями задовольнити.

Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 18.12.2023 стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст.286 КК України скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити обвинуваченому ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання відраховувати з моменту затримання обвинуваченого ОСОБА_8 на виконання вироку суду.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4