Ухвала

від 12.03.2024 по справі 927/984/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

12 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/984/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши скаргу ПП «Менське-Агро» на дії та рішення приватного виконавця у справі

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахін»,

код ЄДРПОУ 32872746, вул. Набережна ім. В. Стефаника, буд. 22, кв. 29, м. Івано-Франківськ, 76018

Відповідач: Приватне підприємство «Менське-Агро»,

код ЄДРПОУ 35390219, вул. Старобілоуська, 71, м. Чернігів, 14021

Предмет спору: про стягнення 669 960,47 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахін» звернулось до суду із позовом до Приватного підприємства «Менське-Агро», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 633 997,49 грн, з яких 514 014,00 грн заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги, 107 012,44 грн інфляційних втрат та 12 971,05 грн 3 % річних.

Рішенням суду від 21.02.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023, позов задоволено повністю та стягнуто з ПП «Менське-Агро» на користь ТОВ «Шахін» 514 014,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення, 16 773,35 грн 3% річних, 139 173,12 грн інфляційних втрат та 10 049,41 грн витрат зі сплати судового збору.

08.12.2023 Господарський суд Чернігівської області видав наказ на примусове виконання рішення суду від 21.02.2023 (далі Наказ).

07.03.2024 ПП «Менське-Агро» через систему «Електронний суд» подало до суду скаргу на дії та рішення приватного виконавця, у якій просить суд:

1. Визнати поважними причини пропуску та відновити строк на подачу скарги на дії, постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника від 09.01.2024 року у виконавчому провадженні № 73763854.

2. Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича протиправними, визнати незаконними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 09.01.2024 року у виконавчому провадженні №73763854.

Подана скарга мотивована тим, що у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. були відсутні законні підстави для прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з юридичної особи, яка зареєстрована у Миколаївській області та не має нерухомого майна на території Чернігівської області.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання скарги скаржник зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2024 він отримав 24.01.2024, а 02.02.2024 звернувся з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця Приходька Ю. М. про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника від 09.01.2024 у ВП №73763854. 15.02.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 620/1794/24, проте ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 провадження у справі № 620/1794/24 закрито у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, на думку скаржника, ПП «Менське-Агро» вчасно оскаржило незаконні дії та рішення приватного виконавця, проте строк пропущено через те, шо судом спочатку прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, але під час розгляду справи, суд дійшов висновку про її закриття, оскільки такі рішення приватного виконавця можуть оскаржуватися виключно у порядку, передбаченому Розділом VI ГПК України.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 5 ст. 74 цього Закону зокрема визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

При цьому, пунктом «а» ч. 1 статті 341 ГПК України передбачено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Варто зазначити, що положення ГПК України передбачають вчинення відповідних дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.

Вирішуючи питання щодо розв`язання виключної правової проблеми, яка полягає у колізії норм пункту «а» ч. 1 статті 341 ГПК України та ч. 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18 дійшла висновку, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів скарги, 09.01.2024 приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю. М. виніс постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання Наказу та про арешт коштів боржника ПП «Менське-Агро», які отримані останнім 24.01.2024, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення за №0600076763108.

Отже, відповідну до пункту «а» ч. 1 статті 341 ГПК України останнім днем для подання ПП «Менське-Агро» скарги на дії приватного виконавця є 05.02.2024.

Натомість боржник подав до суду відповідну скаргу 07.03.2024, тобто з пропущенням встановленого ГПК України строку на її подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За приписами ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) учасника справи, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. Норма про можливість поновлення процесуальних строків може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02)).

Скаржник зазначає, що він вчасно оскаржив незаконні, на його думку, дії та рішення приватного виконавця шляхом подання 02.02.2024 відповідного позову до Чернігівського окружного адміністративного суду, однак ухвалою суду від 23.02.2024 провадження у цій справі (№620/1794/24) було закрито судом, оскільки такі рішення приватного виконавця можуть оскаржуватися виключно у порядку, передбаченому Розділом VI ГПК України.

Хоча скаржник не надав суду доказів щодо дати отримання ухвали суду від 23.02.2024, проте враховуючи наявність у нього зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, достатньо вірогідним є отримання ним цієї ухвали саме 23.02.2024.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З аналізу ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Разом з тим, ПП «Менське-Агро» звернулось до адміністративного суду з позовом щодо оскарження дій та рішень приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, тобто з порушенням встановленого законодавством порядку такого оскарження.

Згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом. Згідно з частиною 3 статті 57 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. І відповідно, не можуть застосовуватись. Тому основною умовою набрання нормативно-правовим актом законної сили, і, отже, обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях. Опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть цієї презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.

Таким чином, незнання закону або небажання його застосовувати та звернення до іншого суду з порушенням процесуальних правил не є поважною причиною пропущення ПП «Менське-Агро» строку на подання скарги на дії та рішення приватного виконавця.

При цьому суд також враховує, що провадження в адміністративній справі №620/1794/24 за позовом ПП «Менське-Агро» до приватного виконавця Приходька Ю. М. про визнання протиправними та скасування постанов закрито судом 23.02.2024, тоді як зі скаргою до господарського суду скаржник звернувся 07.03.2024, тобто лише через 12 днів після постановлення відповідної ухвали, до яких слід додати 9 днів від дати отримання оскаржуваної постанови до дати звернення до адміністративного суду, оскільки неналежне звернення до суду виключно через суб`єктивну поведінку заявника не перериває встановленого ст. 341 ГПК України десятиденного строку.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що скаржник у своїй скарзі не навів належних обґрунтувань пропуску процесуального строку на подання скарги щодо оскарження дій та рішень приватного виконавця, які можна було б вважати непереборними та пов`язаними з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії.

Відповідно до ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, скарга ПП «Менське-Агро» щодо оскарження дій та рішень приватного виконавця, яка подана з пропущенням процесуального строку, підлягає залишенню судом без розгляду.

Керуючись ст. 118, 119, 233-235, 339, 341 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного підприємства «Менське-Агро» щодо оскарження дій та рішень приватного виконавця Приходька Ю. М. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 12.03.2024. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун