Ухвала

від 11.03.2024 по справі 910/61/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/61/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянув заяву представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" - адвоката Свиди Катерини Володимирівни

про відвід суддів Зуєва В.А. та Берднік І.С.,

від розгляду справи №910/61/22

за касаційною скаргою Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (у складі колегії суддів: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"

до: 1. Кіровоградської обласної ради,

2. Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства,

3. Громадської організації "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан"

про визнання незаконним та скасування рішення від 06.12.2013, визнання недійсним договору від 20.12.2013,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" - адвоката Свиди Катерини Володимирівни надійшла касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/61/22.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 30.01.2024 касаційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю у скаржника зареєстрованого власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та надано строк для усунення недоліків до 29.02.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

06.02.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду від представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" адвоката Свиди Катерини Володимирівни надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій остання повідомила щодо реєстрації Організацією власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 22.02.2024 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/61/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.03.2024.

04.03.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду надійшла заява адвоката Свиди К.В про відвід суддів Зуєва В.А. та Берднік І.С у справі № 910/61/22 за касаційною скаргою Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/61/22, на підставі пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник обґрунтовує свою заяву про відвід суддів тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Сухового В. Г.(головуючого), Берднік І. С., Зуєва В. А. від 12.04.2023 у цій же справі було частково задоволено касаційну скаргу Громадської організації "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан", постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №910/61/22 скасовано, а справу №910/61/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За доводами Заявника, направляючи справу на новий розгляд, суд зазначив, що висновки Верховного Суду в іншій справі №910/254/20, стосовно того, що право користування мисливськими угіддями на підставі рішенні Кіровоградської обласної ради від 14.11.1997 №105 належало саме Громадській організації "Військово-мисливське товариство "Південь", при цьому ТВМР Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону, входило до структури Позивача та діяло від його імені та в його інтересах, не мають преюдиційного значення для вирішення справи №910/61/22 та підлягають повторному доказуванню.

При цьому Позивач має підстави сподіватись на об`єктивне вирішення спору, що означатиме відсутність у більшості суддів колегії Зуєва В.А. та Берднік І. С. пов`язаності висловленою ними правовою позицією, викладеною в постанові від 12.04.2023 у даній справі, яку вони вочевидь будуть відстоювати при подальшому розгляді.

Заявник наголошує на тому, що йому відомий зміст частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Водночас, за доводами Заявника, судові рішення та процесуальні рішення є різними поняттями. Виходячи із змістовного визначення частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, термін "процесуальні рішення" та "рішення судді в інших справах" також не можна ототожнювати, оскільки йдеться про перерахування певних варіантів.

В іншому випадку, якби законодавець ототожнював поняття "процесуальні рішення та судові рішення /рішення", він мав би вжити конструкцію "незгода сторони з процесуальними рішеннями судді в цій або інших справах, або окрема думка судді в інших справах".

Враховуючи наведене, Заявник вважає, що в даній ситуації немає підстав для застосування частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України та просить задовольнити його заяву.

У зв`язку із перебуванням колегії суддів у відпустці з 26.02.2024 по 08.03.2024 включно, та враховуючи норми частини сьомої статті 39 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви про відвід суддів членів колегії Зуєва В.А. та Берднік І.С., яка надійшла до Суду 04.03.2024 року, відбувається 11.03.2024, тобто у перший робочий день колегії суддів.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Так, статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників справи, в тому числі, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 35, 36 Господарського процесуального кодексу України

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до Закону.

Частиною третьою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частиною четвертою статті 33 Господарського процесуального кодексу України перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється ЄСІТС під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Вказане кореспондується зі змістом абзацу третього пункту 60 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення ЄСІТС).

Діловодство в Суді здійснюється в АСДС з урахуванням вимог чинного законодавства.

Касаційні скарги, позовні заяви, судові справи, кримінальні провадження (кримінальні справи), а також інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до Суду й можуть бути предметом судового розгляду, приймає та реєструє в АСДС відповідна канцелярія в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства Верховного Суду (далі - Інструкція), затвердженою наказом керівника апарату Верховного Суду від 31.12.2021 №129.

Відповідно до пункту 374 Інструкції визначення судді-доповідача (складу суду) для розгляду судової справи здійснюється відповідно до процесуального законодавства та Положення ЄСІТС з урахуванням особливостей автоматизованого розподілу справ, затверджених постановою Пленуму Суду, рішеннями зборів суддів.

Розділом VIII "Автоматизований розподіл судових справ між суддями" Положення АСДС, визначено порядок автоматизованого розподілу судових справ між суддями, відповідно до якого первісний розподіл судових справ здійснюється модулем автоматизованого розподілу в хронологічному порядку їх надходження до суду (реєстрації).

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється модулем автоматизованого розподілу шляхом: первісного розподілу справи; додаткового визначення суддів; передачі судової справи на розгляд палати, об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду; заміни судді в колегії або основного судді; повторного розподілу справи; передачі судової справи раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті.

Відповідно до підпункту 4 пункту 21 Розділу VIII "Автоматизований розподіл судових справ між суддями" Положення АСДС передача судової справи (матеріалів кримінального провадження) раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті проводиться модулем автоматизованого розподілу щодо апеляційних та касаційних скарг, що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

Із метою введення в дію змін, унесених до процесуального законодавства, приведення Положення у відповідність із нормами процесуального законодавства Пленум Верховного Суду прийняв постанову від 14.12.2017 № 8 "Про затвердження Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу та визначення складу суду у Верховному Суді" (далі - Засади).

За приписами пункту 3.5 Засад у судовій справі, що надійшла до касаційного суду як суду касаційної інстанції після нового її розгляду судом нижчої інстанції, АСДС визначає суддю-доповідача між усіма суддями відповідного касаційного суду з урахуванням спеціалізації (за наявності) в загальному порядку, передбаченому Положенням та цими Засадами.

За вказаним принципом розподіляються всі справи, зокрема й у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, а не тільки ця справа.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.04.2023 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А. було винесено постанову, якою касаційну скаргу Громадської організації "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №910/61/22 скасовано, а справу №910/61/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Господарським судом міста Києва 29.08.2023 було винесено рішення у справі №910/61/22, яким у задоволенні позовних вимог Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" до Кіровоградської обласної ради, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, Громадської організації "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, було відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 - без змін.

Представник Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь", вважаючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 прийняті з неправильним застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, звернулась із касаційною скаргою до Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 для розгляду касаційної скарги Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" у справі №910/61/22 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.

З огляду на викладене автоматизований розподіл у справі № 910/61/22 здійснено з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України та Положення АСДС.

При цьому, судді не мають жодного впливу на формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із частинами першою, другою статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").

За усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

ЄСПЛ зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, що узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу судді (суддів) заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Імперативними положеннями частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із рішенням судді не свідчить про його упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

При цьому внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання, без наявності певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника справи можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких його не влаштовує (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 761/16124/15-ц).

Отже, незгода Заявника з окремими висновками Суду у справі у справі №910/61/22 не може бути підставою для відводу суддів, передбаченою чинним процесуальним законодавством без надання стороною, яка заявляє відвід, доказів проявлення зазначеними суддями саме необ`єктивності чи упередженості при ухвалені такого судового рішення на користь однієї із сторін.

При цьому, зазначене фактично визнається і самим Заявником, який значну частину заяви про відвід присвятив своїм міркуванням щодо того, чому він вважає, що в даному випадку не підлягає застосуванню частина четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України і зазначені доводи покладено в її основу.

Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів ним не зазначено.

Додатково, Суд враховує, що задоволення заяви про відвід, за відсутності передбачених законом правових підстав для цього, відповідно до наведених Положень, якими врегульований порядок автоматичного розподілу справ між суддями, матимуть наслідком проведення нового автоматичного розподілу та визначення іншого складу суду.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому, за змістом частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, зловживанням процесуальними правами можуть бути дії, що суперечать завданням господарського судочинства, зокрема вчинення дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

В такий спосіб, з урахуванням наведеного Суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про відвід суддів та, відповідно, про відсутність правових підстав для її задоволення.

Згідно із абзацом 1 частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи положення процесуального законодавства, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу та про необхідність передачі заяви представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" адвоката Свиди К.В. на підставі абзацу 1 частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України на авторозподіл, з метою визначення судді для вирішення питання щодо заяви.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" адвоката Свиди Катерини Володимирівни про відвід суддів Зуєва В.А. та Берднік І.С. від розгляду справи №910/61/22 визнати необґрунтованою.

2. Передати матеріали справи №910/61/22 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" адвоката Свиди Катерини Володимирівни про відвід судді Зуєва В.А. та Берднік І.С. від розгляду зазначеної справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Зуєв

І. Берднік

І. Міщенко