Ухвала

від 13.03.2024 по справі 910/61/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/61/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,

розглянувши заяву представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" - адвоката Свиди Катерини Володимирівни

про відвід суддів Зуєва В.А. та Берднік І.С. від розгляду справи №910/61/22

за касаційною скаргою Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (у складі колегії суддів: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 (суддя Зеленіна Н.І.)

у справі №910/61/22

за позовом Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"

до: 1. Кіровоградської обласної ради; 2. Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства; 3. Громадської організації "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан"

про визнання незаконним та скасування рішення від 06.12.2013, визнання недійсним договору від 20.12.2013,

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 11.01.2024 надійшла касаційна скарга Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/61/22.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 касаційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю у скаржника зареєстрованого власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та надано строк для усунення недоліків до 29.02.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

06.02.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду від представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" адвоката Свиди Катерини Володимирівни надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій остання повідомила щодо реєстрації Організацією власного електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Верховний Суд ухвалою від 22.02.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/61/22 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 27.03.2024.

04.03.2024 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" - адвоката Свиди Катерини Володимирівни про відвід суддів Зуєва В.А. та Берднік І.С. від участі у справі № 910/61/22 за касаційною скаргою Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі № 910/61/22.

Вказана заява обґрунтована тим, що зазначені судді не можуть брати участь у розгляді справи № 910/61/22 і підлягають відводу відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України. Так, заявник зазначає, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Сухового В.Г.(головуючого), Берднік І.С., Зуєва В.А. від 12.04.2023 у цій же справі було частково задоволено касаційну скаргу Громадської організації "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан", постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №910/61/22 скасовано, а справу №910/61/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. За доводами Заявника, направляючи справу на новий розгляд, суд зазначив, що висновки Верховного Суду в іншій справі №910/254/20, стосовно того, що право користування мисливськими угіддями на підставі рішенні Кіровоградської обласної ради від 14.11.1997 №105 належало саме Громадській організації "Військово-мисливське товариство "Південь", при цьому ТВМР Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону, входило до структури Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" та діяло від його імені та в його інтересах, не мають преюдиційного значення для вирішення справи №910/61/22 та підлягають повторному доказуванню. При цьому Заявник вважає, що даному випадку немає підстав для застосування частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові рішення та процесуальні рішення є різними поняттями, а виходячи із змістовного визначення частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, термін "процесуальні рішення" та "рішення судді в інших справах" також не можна ототожнювати, оскільки йдеться про перерахування певних варіантів, в іншому випадку, якби законодавець ототожнював поняття "процесуальні рішення та судові рішення /рішення", він мав би вжити конструкцію "незгода сторони з процесуальними рішеннями судді в цій або інших справах, або окрема думка судді в інших справах".

Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2024 викладені у зазначеній заяві доводи визнано необґрунтованими, заяву про відвід передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід суддів: Зуєва В.А. та Берднік І.С.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 12.03.2024 заяву представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" - адвоката Свиди Катерини Володимирівни про відвід суддів: Зуєва В.А. (головуючого судді) та Берднік І.С., у справі №910/61/22 передано на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Картере В.І.

Розглянувши матеріали заяви про відвід суддів Зуєва В.А. (головуючого судді) та Берднік І.С., Верховний Суд відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід колегії суддів.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

А тому доводи заявника щодо необхідності відводу судді саме з підстав незгоди з його правовою позицією, викладену у постанові 12.04.2023 у справі № 910/61/22 прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.

Незгода заявника з судовим рішенням прийнятим суддями Зуевим В.А. та Берднік І.С., яких судді висловили свою правову позицію, не може бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, доказів проявлення суддею саме необ`єктивності чи упередженості при ухваленні таких судових рішень на користь однієї з сторін. Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів ним не зазначено.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Верховний Суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а представником Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" - адвокатом Свидою Катериною Володимирівною не надано належних доказів, які б підтверджували, що судді Зуєв В.А. та Берднік І.С. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду його касаційної скарги у справі № 910/61/22.

Отже, розглянувши доводи в обґрунтування заяви представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" - адвоката Свиди Катерини Володимирівни про відвід суддів Зуєва В.А. (головуючого судді) та Берднік І.С., від розгляду справи № 910/61/22, Верховний Суд дійшов висновку, що вказана заява не містить обґрунтованого посилання на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів частин восьмої та одинадцятої статті 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" - адвоката Свиди Катерини Володимирівни про відвід суддів Зуєва В.А. та Берднік І.С. від розгляду справи № 910/61/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Картере