Постанова

від 27.03.2024 по справі 910/61/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/61/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

позивача - Свида К.В. (адвокат),

відповідача 1- не з`явився,

відповідача 2- не з`явився,

відповідача 3- Лисенко К.В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (у складі колегії суддів: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь"

до: 1. Кіровоградської обласної ради,

2. Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства,

3.Громадської організації "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан"

про визнання незаконним та скасування рішення від 05.12.2013, визнання недійсним договору від 20.12.2013,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь" (далі - Позивач, ГО "ВМТ "Південь") звернулась до господарського суду з позовом до Кіровоградської обласної ради (далі - Відповідач 1), Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - Відповідач 2) та Громадської організації "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан" (далі - Відповідач 3, ГО "ТМР "Сапсан"), у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської обласної ради № 546 від 05.12.2013 "Про надання мисливських угідь у користування ГО "ТМР "Сапсан" та визнати недійсним Договір про умови ведення мисливського господарства № 32 від 20.12.2013, укладений між Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ГО "ТМР "Сапсан".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/254/20, яке набрало законної сили після його апеляційного та касаційного перегляду, визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської обласної ради від 23.11.2012 №391 "Про дострокове припинення права користування мисливськими угіддями Товариству військових мисливців і рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону". Вказаними судовими рішеннями також встановлено, що рішенням Кіровоградської обласної ради №105 від 14.11.1997 право користування мисливськими угіддями Андрусівського мисливського господарства фактично було надано саме Південному регіону Товариства військових мисливців і рибалок Збройних Сил України, правонаступником якого є Позивач. Такі обставини свідчать про те, що Договір про умови ведення мисливського господарства від 01.02.2008, укладений між Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Кіровоградською гарнізонною організацією Товариства військових мисливців і рибалок Збройних Сил України, є дійсним, тому передання цих же мисливських угідь у користування Відповідачу-3 на підставі оскаржуваних рішення та договору є незаконним та порушує право Позивача на користування мисливськими угіддями.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022, позов задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано рішення Кіровоградської обласної ради № 546 від 05.12.2013 "Про надання мисливських угідь у користування ГО "ТМР "Сапсан". Визнано недійсним Договір про умови ведення мисливського господарства № 32 від 20.12.2013, укладений між Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ГО "ТМР "Сапсан". Судові витрати покладено на Відповідачів.

2.2. Судові рішення мотивовано тим, що Позивачем доведено наявність у нього порушених прав та законних інтересів оскаржуваними рішенням та договором, які підлягають захисту у обраний Позивачем спосіб. При цьому судами визнано поважними причини пропуску строку на звернення до суду з вказаними вимогами, з огляду на своєчасне, в межах строку позовної давності, звернення Позивача до суду за захистом свої порушених прав, але у порядку іншого судочинства, розгляд у якому тривав більше п`яти років.

2.3. Постановою Верховного суду від 12.04.2023 касаційну скаргу ГО "ТМР "Сапсан" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у справі №910/61/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.4. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.5. Приймаючи рішення у даній справі суди зазначили, що станом на день прийняття додаткової угоди від 11.10.2010 року Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону не могло вважатися належним користувачем господарських угідь, оскільки не відповідало приписам статті 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання". У свою чергу, доказів уповноваження Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону та Кіровоградська гарнізонна організація Товариства військових мисливців і рибалок Збройних сил України діяти від свого імені в інтересах юридичної особи, або діяти в інтересах юридичної особи, матеріали справи не містять.

2.6. Окрім того суди дійшли висновку, що на момент звернення Позивача до суду з даним позовом, строк дії договору про умови ведення мисливського господарства від 21.01.2008 є таким, що закінчився.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі №910/61/22 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

3.2. Скаржник вказує, зокрема, на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм статей 80, 91, 95, 203, 215, ст.55 Конституції без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 22.08.2018 у справі №920/1175/17, від 31.07.2019 у справі №910/2030/18, від 14.01.2020 у справі №5023/5027/12, від 05.05.2020 у справі №911/1634/19, від 27.02.2020 у справі №923/555/19, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 09.04.2019 у справі №924/491/17, від 31.09.2021 у справі №916/3583/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20; ст. 16, 204, 215 ЦК України, ст.55 Конституції без урахування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, в постановах Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №922/1978/16 (922/2045/21), від 25.08.2021 у справі №910/16519/20, від 15.09.2021 у справі №910/254/20.

3.3. Також Касатор вказує на те, що в матеріалах справи наявна фінансова звітність гарнізонної організації з приводу витрат на утримання мисливських угідь Андрусівського мисливського господарства, а також листування з питань використання мисливських угідь за період з 1997 по 2023 роки, в тому числі щодо поновлення порушеного права користування вказаними угіддями, яке здійснювалося головою Ради Громадської організації "ВМТ "Південь" Яні К.М. в інтересах ГО "ВМТ "Південь". Проте, вказаним письмовим доказам суди першої та апеляційної інстанції не надали жодної оцінки в контексті уповноваження гарнізонної організації на укладання відповідних правочинів в інтересах регіональної організації та в контексті схвалення та виконання вчиненого правочину.

3.4. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що гарнізонна організація, як відокремлений (структурний) підрозділ юридичної особи діяла в інтересах юридичної особи - ГО «ВМТ «Південь» за погодженням, на підставі виданої керівнику гарнізонної організації довіреності, тому права та обов`язки за договором про умови ведення мисливського господарства та додатковою угодою до договору набула саме юридична особа - ГО «ВМТ «Південь». Протягом багатьох років ГО «ВМТ «Південь» належним чином виконувало умови договору, вчинений правочин визнавався всіма учасниками.

3.5. Громадська організація "Товариство мисливців і рибалок "Сапсан" у відзиві на касаційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023р. у справі № 910/61/22 залишити без змін, а касаційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" від 11.01.2024 без задоволення.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням Кіровоградської обласної ради від 14.11.1997 № 105 "Про надання мисливських угідь у користування організаціям області для ведення мисливського господарства", серед іншого, вирішено, надати мисливські угіддя у користування Товариству військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону з правом ведення мисливського господарства і користування тваринним світом, терміном на 15 років; договір про умови ведення мисливського господарства укласти з Державним лісогосподарським об`єднанням "Кіровоградліс", з покладанням на останнього обов`язку періодично проводити перевірку правильності ведення мисливського господарства користувачами угідь у порядку, встановленому законом.

4.2. У Додатку №4 до вказаного рішення за Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону закріплено (з правом ведення мисливського господарства і користування тваринним світом) Андрусівське мисливське господарство з наступним розташуванням: Світловодський район: від с. Велика Андрусівка по автодорозі до с. Глинськ, від с. Глинськ по автодорозі до с. Федірки, від с. Федірки по межі Знам`янського району до межі Черкаської області в створі с. Градижськ Полтавської області, від с. Градижськ Полтавської області по воді Кременчуцького водосховища до кам`яного кар`єра, включаючи острови Рибачий, Воронцовський, Кінський і інші безіменні, від кам`яного кар`єра до с. Велика Андрусівка по автодорозі Світловодськ-Чигирин, до повороту на автодорогу Велика Андрусівка - Глинськ; загальна площа - 34 000 га.

4.3. 01.02.2008 Відповідач 2 та Кіровоградська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (далі - Кіровоградська гарнізонна організація ТВМР ЗС України) уклали Договір про умови ведення мисливського господарства за умовами якого:

- рішенням Кіровоградської обласної ради від 14.11.1997 №105 надано Кіровоградській гарнізонній організації ТВМР ЗС України терміном до 14.11.2012 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 34 тис. га, у тому числі лісові угіддя - 4,04 тис. га, польові - 8,26 тис. га, водно-болотні - 21,70 тис. га (пункт 1.1);

- Кіровоградська гарнізонна організація ТВМР ЗС України має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів ділянок (пункт 2.1);

- Кіровоградська гарнізонна організація ТВМР ЗС України зобов`язується, зокрема, використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про мисливське господарство та полювання", інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства (пункт 2.2);

- Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства має право: в міру необхідності, але не менше ніж один раз в три роки проводити перевірку виконання Кіровоградською гарнізонною організацією ТВМР ЗС України умов договору, його виробничої та фінансово-господарської діяльності в частині організації та ведення мисливського господарства, охорони та відтворення державного та мисливського фонду; в разі невиконання або порушення Кіровоградською гарнізонною організацією ТВМР ЗС України умов договору, попередити її про необхідність усунення порушень у визначений термін або заборонити використання державного фонду терміном до 3-х років; у разі систематичного невиконання Кіровоградською гарнізонною організацією ТВМР ЗС України умов договору подавати до Кіровоградської обласної ради матеріали про припинення користування мисливськими угіддями (пункт 2.3).

4.4. Рішенням Кіровоградської обласної ради від 18.08.2010 №917 вирішено внести зміни до Рішення від 14.11.1997 №105, зокрема, строк передачі в користування мисливських угідь встановлено строком на 30 років до 2027 року включно.

4.5. З урахуванням вказаного рішення ради, 11.10.2010 між Відповідачем 2 та ТВМР ЗС України Кіровоградського гарнізону укладено Додаткову угоду №07-12/2-29 до Договору про умови ведення мисливського господарства від 21.01.2008, якою встановлено строк дії договору до 14.11.2027.

4.6. Рішенням Кіровоградської обласної ради від 23.11.2012 №391 "Про дострокове припинення права користування мисливськими угіддями ТВМР ЗС України Кіровоградського гарнізону" вирішено достроково припинити право користування мисливськими угіддями вказаному Товариству, що було надано згідно з рішенням обласної ради від 14.11.1997 №105, та передати мисливські угіддя до державного мисливського резерву.

4.7. Рішенням Кіровоградської обласної ради №546 від 05.12.2013 "Про надання мисливських угідь у користування ГО "ТМР "Сапсан" (далі - Рішення №546 від 05.12.2013) вирішено надати у користування Відповідачу 3 з правом ведення мисливського господарства і користування тваринним світом строком на 15 років мисливські угіддя загальною площею 31 487,76 га, розташовані на території Світловодського району Кіровоградської області.

4.8. 20.12.2013 Відповідач 2 та ГО "ТМР "Сапсан" уклали Договір про умови ведення мисливського господарства №32 (далі - Договір №32), за умовами якого Рішенням обласної ради мисливські угіддя загальною площею 31487,76 га, з яких лісових мисливських угідь - 4002,90 га, польових мисливських угідь - 5188,78 га, водноболотних мисливських угідь - 22296,08 га, надано в користування з правом ведення мисливського господарства і користування тваринним світом ГО "ТМР "Сапсан" терміном на 15 років до 05.12.2028 року включно.

4.9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/254/20, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та Верховного Суду від 15.09.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської обласної ради від 23.11.2012 №391 "Про дострокове припинення права користування мисливськими угіддями ТВМР ЗС України Кіровоградського гарнізону".

4.10. Позивач звернувся до Відповідача 1 з заявою вих.№7 від 21.10.2021 у якій, з посиланням на судові рішення у справі №910/254/20, просив вжити заходів для поновлення його порушеного права. У відповідь Відповідач 1 повідомив про прийняття висновків №71 від 17.11.2021 якими, серед іншого, Позивачу рекомендовано надати Відповідачу 1 для додаткового вивчення судові рішення по справі №910/254/20.

4.11. В подальшому, Відповідач 2 повідомив Позивача про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №910/254/20 не містить положень про втрату ГО "ТМР "Сапсан" права на користування мисливськими угіддями та про розірвання договору про умови ведення мисливського господарства.

4.12. Враховуючи вищевикладені обставини ГО "ВМТ "Південь" було звернулось до суду з даним позовом для відновлення свого порушеного права, а саме права користування мисливськими угіддями Андрусівського мисливського господарства, з посиланням на те, що це право було фактично надано саме Південному регіону Товариства військових мисливців і рибалок Збройних Сил України, правонаступником якого є Позивач.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.

5.3. З урахуванням положень частини другої статті 4 ГПК України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18).

5.4. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За статтею 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена у статті 20 Господарського кодексу України).

5.5. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

5.6. У цій справі розглядаються позовні вимоги ГО "ВМТ "Південь" про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської обласної ради №546 від 05.12.2013 "Про надання мисливських угідь у користування ГО "ТМР "Сапсан" та визнання недійсним Договору про умови ведення мисливського господарства №32 від 20.12.2013, укладеного між Кіровоградським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ГО "ТМР "Сапсан", які обґрунтовано порушенням його прав та законних інтересів на мисливські угіддя площею 34000 га, передані у користування на підставі Договору про умови ведення мисливського господарства від 01.02.2008, в редакції Додаткової угоди від 11.10.2010, Кіровоградській гарнізонній організації ТВМР ЗС України, яка, як стверджує Позивач, входила до структури юридичної особи - Південного регіону Товариства військових мисливців і рибалок Збройних Сил України, правонаступником якого є Позивач.

5.7. При цьому слід зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

5.8. Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

5.9. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, Суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

5.10. Верховний Суд також вважає за необхідне зауважити, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

5.11. Отже, відсутність порушеного права у Позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

5.12. Враховуючи обов`язковість вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 12.04.2023, під час нового розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій дійшли наступних висновків.

5.13. Відповідно до протоколу установчої конференції Військово-мисливського товариства Одеського військового округу від 04.03.1992 було вирішено реорганізувати Військово-мисливське товариство Одеського військового округу в "Південний регіон Товариства військових мисливців і рибалок України".

5.14. Згідно виписки з протоколу Позачергової конференції мисливців ЗСУ від 21.01.1993 до складу Південної регіональної ради Військово-мисливського товариства входить зокрема Кіровоградська гарнізонна рада.

5.15. Відповідно до Статуту Південного регіону Товариства військових мисливців та рибалок України (затверджений президією Центральної ради Товариства військових мисливців та рибалок України, протокол від 10.09.1993 №13 та зареєстрований Управлінням юстиції Одеської обласної державної адміністрації, свідоцтво №25 від 28.12.1993) Південний регіон Товариства мисливців та рибалок України є добровільною громадською організацією в складі Товариства військових мисливців та рибалок України, яка об`єднує мисливців та рибалок військовослужбовців, в тому числі в запасі і відставці, робітників і службовців ЗСУ та членів їх сімей; Південний регіон Товариства військових мисливців та рибалок України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку, штампи, бланки та інші реквізити. Гарнізонні організації Південного регіону Товариства створюються за територіальної ознакою.

5.15. Із розподільчого акту від 03.02.1994 вбачається, що комісія уклала розподільчий акт про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов`язків) колишнього Військово-мисливського товариства Збройних сил СРСР, який знаходиться на території України, у власність Товариства військових мисливців та рибалок України як єдиного належного правонаступника згадуваного, зокрема, станом на 01.01.1992. Майно та фінансові ресурси (права та обов`язки), зазначені в даному акті, переходять Товариству військових мисливців та рибалок України у день підписання акту.

5.17. Згідно виписки із протоколу конференції Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України від 14.05.1996, Кіровоградську гарнізонну раду перейменовано на Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону.

5.18. Як встановлено судами при первісному розгляді, рішенням Кіровоградської обласної ради від 14.11.1997 №105 вирішено надати мисливські угіддя у користування Товариству військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону з правом ведення мисливського господарства і користування тваринним світом терміном на 15 років згідно з додатками 2-4.

5.19. Відповідно до витягу з протоколу конференції Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України від 23.09.1999, Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону перейменовано на Кіровоградську гарнізонну організацію Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, яка входить до складу Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України.

5.20. Як вбачається із статуту Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, затвердженого у новій редакції Управлінням юстиції Одеської області від 14.03.2000, Південна регіональна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (Південна регіональна організація) - це добровільна громадська, некомерційна організація, яка є місцевим осередком Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (Товариство). Південна регіональна організація є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку, та інші реквізити. Південна регіональна організація діє, зокрема, на території Кіровоградської області і має у своєму складі, зокрема, Кіровоградську гарнізонну організацію Південної регіональної організації.

5.21. Відповідно до п. 1.1 Статуту Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь", затвердженого 20.11.2008 та зареєстрованого 09.09.2010, Громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь" створена шляхом перейменування Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

5.22. Згідно з п. 4.17 Статуту організація має у своєму складі Кіровоградську обласну організацію ГО "ВМТ "Південь" та Андрусівське мисливське господарство.

5.23. Кіровоградська гарнізонна рада Південного регіону Товариства військових мисливців та рибалок України, Товариство військових мисливців і рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону, Кіровоградська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України не затверджували статутів чи положень, не були зареєстровані як юридичні особи.

5.24. Разом з тим, Товариство військових мисливців і рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону, перейменоване у Кіровоградську гарнізонну організацію Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, входило до структури Південної регіональної організації Товариства військових мисливців і рибалок Збройних сил України, що підтверджується копіями наведених вище статутів та витягів з протоколів.

5.25. Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, стороною договору від 01.02.2008 є Кіровоградська гарнізонна організація Товариства військових мисливців і рибалок Збройних сил України. У той же час, стороною додаткової угоди до договору від 11.10.2010 вказано Товариство військових мисливців і рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону.

5.26. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

5.27. Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

5.28. Рішенням №917 та додатковою угодою від 11.10.2010 визначено користувачем мисливських угідь - Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону.

5.29. Поряд з цим у тексті додаткової угоди від 11.10.2010 відсутні посилання на те, що Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону виступало представником будь-якої юридичної особи, та не визначено, що дане Товариство діє на підставі Статуту.

5.30. Викладене спростовує доводи Касатора про те, що під час підписання договору від 01.02.2008 та додаткової угоди до нього, Канчура А.О. діяв від імені та в інтересах саме Південної регіональної організації ТВМР ЗС України на підставі виданої йому довіреності.

5.31. 23.09.1999 Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону перейменовано на Кіровоградську гарнізонну організацію Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Отже, станом на день укладення додаткової угоди відомості про таку юридичну особу як Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були відсутні. Також відсутні дані про затвердження Статуту Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону. Будь-які відомості на підтвердження існування структурного підрозділу, який укладаючи додаткову угоду до договору діяв від імені юридичної особи - матеріали справи не містять.

5.32. Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що станом на день укладення додаткової угоди від 11.10.2010 року Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону не могло вважатись належним користувачем господарських угідь, оскільки не відповідало приписам ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Положеннями наведених вище статутів не передбачено повноважень гарнізонних організацій на укладення договорів.

5.33. При цьому, Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин не була передбачена можливість громадської організації із місцевим статусом мати місцеві осередки, філії або представництва.

Проте, Позивачем не доведено, що Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону чи то Кіровоградська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України були зареєстровані як юридичні особи чи як філії.

5.34. Як передбачено п. 4.10 статуту Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, гарнізонні організації, які не є юридичними особами, зобов`язані легалізуватися в установленому порядку.

5.35. Окрім того, положеннями Статуту не передбачено право гарнізонної організації вчиняти юридично значимі дії в інтересах Південної регіональної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України.

5.36. Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

5.37. Статтею 91 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

5.38. В силу вимог частини 1статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.39. Судова колегія звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, в разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц, від 19.05.2018 по справі №5023/3905/12, від 15.04.2019 по справі №916/1171/18.

5.40. Виходячи із наведених приписів цивільного законодавства, ні у Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України Кіровоградського гарнізону, ні у Кіровоградської гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України не було необхідного обсягу цивільної правоздатності для укладення договору та додаткової угоди до договору та набуття прав та обов`язків за таким договором, оскільки вони не були (зареєстровані) легалізовані в установленому законом порядку.

Таким чином, господарські суду попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у відповідності до положень статей 80, 91, 95 Цивільного кодексу України у Позивача не виникало прав та обов`язків за договором про умови ведення мисливського господарства від 01.02.2008 та додатковою угодою від 11.10.2010.

Окрім цього, відповідно до частин другої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши статутні документи ГО "ВМТ "Південь", Кіровоградської гарнізонної організації ТВМР ЗС України, ТВМР ЗС України Кіровоградського гарнізону, наявні у матеріалах справи договір про умови ведення мисливського господарства від 01.02.2008 та додаткову угоду від 11.10.2010, враховуючи приписи статті 237 Цивільного кодексу України дійшли висновку, що їх сторонами були відповідно Кіровоградська гарнізонна організація ТВМР ЗС України та ТВМР ЗС України Кіровоградського гарнізону, та в них були відсутні повноваження діяти від імені Позивача, зокрема, вчиняти правочини в порядку передбаченому статтею 237 Цивільного кодексу України.

5.41. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оскільки, у даному випадку судами встановлено фактичну відсутність у Позивача порушеного Відповідачами права, що унеможливлює надання йому примусового судового захисту, то зазначене зумовлює відмову у задоволенні позову.

5.42. При цьому, посилання Касатора на рішення Верховного Суду у справах №910/2392/23 від 25.09.2023 та № 910/254/20 від 15.09.2021 колегією суддів оцінюється критично, з огляду на наступне.

5.43. Згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

5.44. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

5.45. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факта.

Питання факта це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №914/554/19.

5.46. У контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що висновки Верховного Суду в частині необхідності залучення ГО "ВМТ "Південь" у справі № 910/2392/22 в якості відповідача, а не як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - не створює преюдиційних обставин при вирішенні даного спору, з урахуванням наявних в матеріалах справи № 910/61/22 доказів на підтвердження правових позицій кожної із сторін.

5.47. У свою чергу, предметом доказування у справі №910/254/20 були обставини щодо правомірності оскаржуваного рішення Кіровоградської міської ради від 23.11.2012 №391 "Про дострокове припинення права користування мисливськими угіддями ТВМР ЗС України Кіровоградського гарнізону", і питання щодо переходу прав та обов`язків по Договору про умови ведення мисливського господарства від 01.02.2008 (в редакції Додаткової угоди від 11.10.2010) від ТВМР ЗС України Кіровоградського гарнізону до Південного регіону Товариства військових мисливців і рибалок Збройних Сил України, правонаступником якого є Позивач у справі №910/254/20, не досліджувалось.

5.48. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені судом у справі №910/254/20 щодо правонаступництва Позивача відносно Південного регіону Товариства військових мисливців і рибалок Збройних Сил України, не є обставинами, які мають преюдиційне значення для даної справи.

5.49. Щодо посилання Скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не було надано жодної правових оцінки фінансовій звітності гарнізонної організації з приводу витрат на утримання мисливських угідь Андрусівського мисливського господарства, а також листуванню з питань використання мисливських угідь за період з 1997 по 2023 роки, в тому числі щодо поновлення порушеного права користування вказаними угіддями, яке здійснювалося головою Ради Громадської організації "ВМТ "Південь" Яні К.М. в інтересах ГО "ВМТ "Південь", колегія суддів вказує на те, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі.

5.50. В такий спосіб доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками місцевого та апеляційного судів стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі і спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку Скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення позову ГО "ВМТ "Південь".

5.51. Таким чином, доводи та аргументи касаційної скарги жодним чином не доводять неправильне застосування чи порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права і не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ГО "ВМТ "Південь", у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2023 у справі №910/61/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко