Рішення

від 04.03.2024 по справі 320/8104/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2024 року м. Київ № 320/8104/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Шилов В.І., Лось А.В.,

від відповідача Бохан О.Г.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух», в якому, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9542017,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідачем, в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у 2022 році не виконано норматив по створенню робочих місць та не забезпечено працевлаштування 28 особам, яким встановлена інвалідність, у зв`язку з чим, позивач, враховуючи приписи ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 9542017,51 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 суд повернув позовну заяву.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, адміністративну справу передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Витребувано у Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідінстю: письмові пояснення та докази на їх підтвердження про те, чи направлялись на адресу відповідача розрахунки адміністративно-господарських санкцій та пені із вимогою їх сплати; надати докази отримання відповідачем розрахунку санкцій та пені; докази перебування відповідача на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального страхування інвалідів; докази того, що відповідачем було необґрунтовано відмовлено у працевлаштуванні інвалідів за їх зверненнями чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.

Витребувано у відповідача: докази створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році; розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2021 році помісячно; копії всіх штатних розписів за 2021 рік; інформацію про кількість вакансій для осіб з інвалідністю у 2021 році; копії всіх звітів за ф. № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2021 рік, з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості; у випадку працевлаштування осіб з інвалідністю надати належним чином завірені накази на їх призначення та належним чином завірену копію трудової книжки таких осіб.

Витребувано у Київського обласного центру зайнятості: письмові пояснення про те чи подавались Державним підприємством Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» до Київського обласного центру зайнятості чи іншого центру зайнятості звіти за ф. № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2021 рік; інформацію про випадки відмови Державним підприємством Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за його зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.

До суду від Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що на виконання вимог законодавства, Украерорух надавав звіти за формою 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії) за 2021 рік з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості, а саме, ДП Украерорух подано 3 вакансії: пртягом 2021 року працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оформили інвалідність; РСП «Київцентраеро» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ЄДРПОУ 13738233), надано 5 вакансій для осіб з інвалідністю, які знаходяться в різних адміністративно-територіальних одиницях України 17.12.2021; РСП «Київцентраеро» протягом 2021 року через електронний кабінет, було подано 9 вакансій різноманітних посад на які могли бути працевлаштовані особи з інвалідністю, оскільки в період 2021 року діяв карантин; В РСП «Київцентраеро» протягом 2021 року, один працівник ОСОБА_4 , отримав інвалідність; Дніпровський РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ЄДРПОУ 25533424) протягом 2021 року було подано 6 вакансій різноманітних посад на які могли бути працевлаштовані особи з інвалідністю. У грудні 2021 року була надана посада для особи з інвалідністю - ОСОБА_5 , оформив інвалідність. Також, відповідач стверджує про те, що у 2021 році працевлаштовано 11 осіб з інвалідністю за переведенням з Харківського РСП Украероруху до структурних підрозділів Дніпровського РСП Украероруху. Одеський РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ЄДРПОУ 19214577) протягом 2021 року електронний поштою, було дано 1 вакансію для осіб з інвалідністю. Одеський міський центр зайнятості в особі спеціаліста Толстої Алли Валеріївни, підтвердила його подання за телефоном. Протягом року ОСОБА_6 , диспетчер УПР РДЦ, оформив інвалідність 26.05.2021 (МСЕК № 507628). До того ж, Львівським РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ЄДРПОУ 19326017), протягом 2021 року, було подано 9 вакансій різноманітних посад на які могли бути працевлаштовані особи з інвалідністю, при цьому, протягом 2021 року ОСОБА_7 , технік електрозв`язку 1 категорії оформив інвалідність. З огляду на це, відповідач вважає, що підприємством було створено робочі місця та умови для працевлаштування осіб з інвалідністю, систематично надавалася інформація про вільні місця на підприємстві центрам зайнятості та звіт про кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю Фонду соціального захисту інвалідів, тому було вжито всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю на виконання нормативів, встановлених ч. 1 ст. 19 Закону. (а.с. 97-103 т. 1)

До суду від сторони позивача надійшли додаткові пояснення по справі та відповідь на відзив, в якому зазначено про те, що доводи відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства, адже відповідач так і не надав суду доказів створення 28 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та своєчасного повідомлення базового центру зайнятість про наявність вакантних посад, при цьому, подання ваансії 17.12.2021, не може вважатись виконанням нормативу. Крім того, акцентовано увагу на тому, що за чинного регулювання спірних правовідносин, відповідач починаючи з 04.01.2021 (першого робочого дня 2021 року) мав створити відповідні вакансії та подати вакансії до центру зайнятості.

Витребувано від Київського обласного центру зайнятості: письмові пояснення про те чи подавались Державним підприємством Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» до Київського обласного центру зайнятості чи іншого центру зайнятості звіти за ф. № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2021 рік; інформацію про випадки відмови Державним підприємством Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за його зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 витребувано від Львівського обласного центру зайнятості відповідні відомості: чи подавалися відповідачем у 2021 році звіти форми 3-ПН ; надати копії даних звітів; письмові пояснення чи наявні у звітах форми 3-ПН, які подавались до Львівського регіонального структурного підрозділу обласного центру зайнятості відповідачем у 2021 році розділ ІІ (КОМЕНТАРІ ДО ДАНИХ ПРО ВАКАНСІЇ);

Витребувано від Бориспільської філії Київського обласного центру зайнятості наступні відомості: чи подавались протягом 2021 року звіти форми 3-ПН відповідачем; надати копії даних звітів; письмові пояснення чи наявні у звітах форми 3-ПН, які подавались до Бориспільської філії Київського обласного центру зайнятості відповідачем у 2021 році розділ ІІ (КОМЕНТАРІ ДО ДАНИХ ПРО ВАКАНСІЇ); відомості чи подавались Регіональним структурним підрозділом Київського районного центру «Київцентравіо» Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» у 2021 році в електронному вигляді звіти форми 3-ПН; коли саме такі звіти були подані; надати належним чином засвідчені копії даних звітів.

Витребувано від Київського обласного центру зайнятості: належним чином засвідчені копії звітів за ф. № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за 2021 рік подані відповідачем.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 повторно витребувано докази.

До суду від сторони відповідача надійшли додаткові докази, а саме, список працівників осіб з інвалідністю, які працювати в Украерорусі в 2021 році (123 працівника); список працівників, які набули інвалідність протягом 2021 року і які не були включені до форми звітності № 1О-ПОІ за 2021 рік (8 працівників).

У судовому засіданні 04.03.2024 представники позивача вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі, просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (ЄДРПОУ 19477064) зареєстроване як юридична особа 15.01.1993, номер запису: 10741200000004626, місцезнаходження: 08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, аеропорт «Бориспіль», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідачем було подано звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік, за змістом якого, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 3784 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 123 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить - 151 особа.

Вважаючи, що відповідачем, всупереч вимогам ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не працевлаштовано 28 осіб з інвалідністю, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції та стягнути пеню, оскільки відповідач добровільно не сплатив суму нарахованих санкцій та пені та не відреагував на претензію позивача.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, врегульовано Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 17 Закону № 875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ, встановлено обов`язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з приписами ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об`єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об`єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою ст. 20 Закону № 875-ХІІ, передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до положень п. п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70), роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Зі змісту ч. 2 ст. 218 ГК України, вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067 (далі - Закон № 5067), роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання приписів п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 5067, наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Відповідно до цих правових актів, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку, учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

У свою чергу, важливим, на переконання суду є те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників з інвалідністю.

Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, слідує, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

У свою чергу, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013.

Отже, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч. ч. 2, 3, 5 ст.19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.

Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків, є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18 від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що він виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, подавши звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою № 10-ПОІ, та поданням структурними підрозділами звітів щомісячно протягом 2021 року за формою № 3-ПН про наявність вакансій, суд, з урахуванням зібраних під час розгляду спору доказів, зазначає наступне.

Так, сума заборгованості з адміністративно-господарських санкцій виникає з поданого звіту відповідача за формою 10-ПОІ за 2021 рік, оскільки відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку № 70, відповідач подає звіти, форма яких встановлена наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форми звітності №10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкції щодо її заповнення від 27.08.2020 № 591 з врахуванням змін, внесеними Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.12.2020 № 821, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2021 № 115/35737: а) про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю - до відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (щороку до 1 березня); б) інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - до центрів зайнятості.

У даній справі не є спірним те, що відповідачем було подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіт про наявність та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма № 10-ПОІ). Відповідно до цього звіту, в 2021 році середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила 3784 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 123 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ становила 151 особа, фонд оплати праці штатних працівників становив 1229534,2 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 324929,77 грн.

Таким чином, судом встановлено, що згідно поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту за формою № 10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік, відповідачем не було виконано норматив щодо працевлаштування інвалідів у кількості 28 робочих місць. При цьому, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 9098033,28 грн., сума пені - 443984,23 грн.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що протягом 2021 року подавав звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Також, відповідачем надано копії звітів за формою № 3-ПН, зокрема, і структурними підрозділами. Крім того, копії вказаних звітів судом одержано на виконання вимог увхал від відповідних центрів зайнятості.

Відповідно до отриманих відомостей, відповідач згідно оновленої органзаційної структури з 15.12.2020, має в складі юридичної особи шість регіональних структурних підрозділів: Дніпровський регіональний структурний підрозділ (РСП), Одеський, Львівський, РСП «Київцентраеро», РСП «Кримаерорух».

Судом встановлено, що вищезазначені звіти за формою № 3-ПН, подавались до Київського обласного центру зайнятості ДП Украерорух - 3 вакансії (для осіб з інвалідністю); РСП «Київцентраеро» - 5 вакансій (для осіб з інвалідністю). При цьому, центром зайнятості повідомлено про те, що відповідач не відмовляв у працевлаштуванні особам, які були направлені для працевлаштування. На запит суду, Львіський обласний центр зайнятості повідомив про те, що ДП Украерорух звіт за формою № 3-ПН не подавався; Дніпровський РСП до Дніпропетровського обласного центру зайнятості було надано звіт за формою № 3-ПН з 1 вакансією архіваріуса для особи з інвалідністю.

Суд наголошує, що для виконання нормативу робочих місць, роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю, водночас, зібрані докази у справі свідчать про те, що відповідні звіти за формою № 3-ПН подавались відповідачем до центру зайнятості переважно у грудні 2021 року, зокрема, 17.12.2021, 29.12.2021 тощо, що не може вважатись виконанням обов`язку та встановленого нормативу, позаяк апріорі центр зайнятості не мав змоги забезпечити у такі строки працевлаштування осіб з інвалідність у РСП відповідача, хоча як вже зазначалось вище, роботодавець має подавати звіт за вказаною формою протягом 3 днів з дня створення відповідної вакансії. Надані відповідачем витяги з електронного кабінету Центру зайнятості свідчать про недотримання подання форми звітності № 3-ПН відповідно до наказу № 316, в них наявні випадки дубляжу вакансій. Також, не є належним підтвердженням подання до відповідного центру зайнятості звіту про наявну вакансію надані відповідачем примірники без проставлення відмітки центру про його отримання, як і посилання на підтвердження його подання/отримання в телефонному режимі від відповідального працівника центру зайнятості.

Таким чином, вказані доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та не є підставою для звільнення від стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Судом не приймається до уваги доводи відповідача про те, що у 2021 році підприємством було працевлаштовано 11 осіб з інвалідністю за переведенням з Харківського РСП Украероруху до структурних підрозділів Дніпровського РСП, позаяк, вказані особи вже раніше увійшли в число 123 осіб з інвалідністю зазначених у графі 02 форми № 10-ПОІ (річна), що власне підтверджується з наданим відповідачем списком з 123 осіб внесених до звіту та 8 осіб, які отримали інвалідність у 2021 році.

Водночас, суд бере до уваги та вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що 8 осіб-працівників підприємства протягом 2021 отримали/встановили інвалідність, що вказує на заповнення відповідних вакантних нормативів та їх виконання, а саме, пртягом 2021 року працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Судом досліджено документи, що підтверджують встановлення у 2021 році вказаним працівникам інвалідності, як і досліджено посилання позивача про те, що вказані особи вже увійшли до звіту за формою 10ПОІ, на що відповідач подав список 123 осіб які були у звіті, та окремий список, що стосується цих 8 осіб. У контексті доводів позивача про те, що відповідач надаючи вказані списки, не довів, що ці особи є працівниками підприємства, суд отримав докази оформлення трудових відносин з вказаними особами. При цьому, питання чому вказані 8 осіб не були зазначені у поданому відповідачем звіті, не є визначальним для розгляду даного спору та не є предметом розгляду спору.

Тож, за висновками суду, не знайшли свого підтвердження доводи та розрахунки позивача щодо невиконання встановленого законодавством нормативу 28 осіб, тому, відповідачем не було доведено виконання вказаного нормативу в 20 осіб, з огляду на що, підлягає коригуванню і розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені, заявлених до стягнення в цьому позові. Отже, відповідач не забезпечив працевлаштування 20 осіб з інвалідністю.

Аналізуючи зазначене, суд вважає, що вказані дії відповідача унеможливлюють забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю на вакансії, інформація про які не надана відповідачем відповідному центру зайнятості вчасно.

Щодо посилання відповідача на тяжкій фінансовий стан підприємства, зокрема, через карантинні обмеження та інші обставини, вказне не є передбаченою в законодавстві підставою для звільнення від відповідальності.

Оскільки відповідачем не дотримано вимог, встановлених ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ в частині виконання нормативу з працевлаштування 20 інвалідів за 2020 рік, за висновками суду, він зобов`язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 238 ГК України, передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (частина перша).

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (частина друга).

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч.1 ст. 239 ГК Україні, зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Доказів сплати адміністративно-господарських санкцій у матеріалах справи відсутні, а відповідач під час розгляду спору заперечував наявність відповідних порушень.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі розмірі 9542017,51 грн.

Втім, за висновками суду, наданий позивачем розрахунок підлягає перерахунку, адже адміністративно-господарські санкції та пеня за рішенням суду стягуються не за 28 незайнятих особами з інвалідністю робочих місць, а за 20 осіб, та становить: сума адміністративно господарських санкцій - 6498595,40 грн (324929,77 грн * 20); пеня - 317131,59 грн, разом - 6815726,99 грн. Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення 6815726,99 грн., знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають частковому задоволенню.

Згідно норм ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6815726,99 грн (шість мільйонів вісімсот п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять шість гривень 99 коп).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 березня 2024 р.