Постанова

від 05.03.2024 по справі 400/962/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/962/19

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар Афанасенко Ю.М.

за участю: представника позивача Побережської Т.Я.

представника відповідача Соколовської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі апеляційну скаргу Офіса великих платників податків ДПС (правонаступник -Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року по справі № 400/962/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс" до Офіса великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Грінтур-Екс звернулось до суду з адміністративними позовом до Міжрегіонального Головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 серпня 2015 року №0000394050, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 1 190 881,50 грн., у томі числі 793 921,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 396 960,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач виніс протиправне податкове повідомлення-рішення на основі помилкового висновку акта перевірки щодо відсутності у позивача права на формування витрат з податку на прибуток підприємств за операціями з контрагентом ПП АН Транс у червні-серпні 2013 року.

Позивач зазначає, що всі вимоги чинного законодавства для формування витрат ним виконані, а господарські операції з контрагентом ПП АН Транс були реальними, що підтверджується відповідними первинними та іншими документами, а також документами третіх осіб. При цьому, позивач посилається на те, що витрати підтверджені розрахунковими та платіжними документами, засвідченими печатками банку. Крім того, доходи позивача від продажу придбаних товарів не були зменшені, що б мало бути зроблено виходячи з правила визнання витрат, що включаються до собівартості товарів, як у ситуації позивача, у періоді отримання доходів від реалізації таких товарів, тобто якщо відповідачем не визнаються витрати, то пропорційно мали б бути зменшені і доходи.

Щодо вироків та протоколів допиту директора контрагента ПП АН Транс, на які посилається відповідач, то, на думку позивача, вони є неналежними доказами, оскільки вирок не містить жодних відомостей про господарські операції між позивачем та контрагентом, заперечення участі директором у господарській діяльності позивача, підписанні документів, а протоколи допиту директора не отримали оцінки як докази в кримінальному процесі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначив, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.138.2 та п.п. 139.1.9 Податкового кодексу України. Відповідач посилається на вирок від 07.11.2014 № 522/20533/14-к щодо директора ПП АН Транс ОСОБА_1 про затвердження угоди про визнання винуватості, згідно з яким його визнано винним у фіктивному підприємництві за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. За переконанням відповідача даний вирок свідчить про те, що директор ПП АН Транс ОСОБА_1 не здійснював господарської діяльності від імені даного підприємства. Також відповідач вказує на наявність кримінального провадження № 3201416000000149 від 24.06.2014 щодо службових осіб ТОВ Іст Грейн, в рамках якого ОСОБА_1 надав свідчення, відповідно до яких він як директор ПП АН Транс жодної діяльності не здійснював.

Рух справи.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 28.10.2015 у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.03.2016 по справі № 814/3436/15 рішення суду першої інстанції залишив без змін, у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовив.

Верховний Суд постановою від 26.02.2019 скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 у справі № 814/3436/15, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного судового розгляду Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 18 жовтня 2019 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Додатковим рішенням від 27 листопада 2019 року суд першої інстанції вирішив питання щодо стягнення на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.04.2020 апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДПС задовольнив, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року та додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року скасував.

Ухвалив у справі постанову, якою відмовив у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2015 №0000394050.

Верховний Суд постановою від 08.02.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грінтур-Екс задовольнив частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року скасував, а справу направив до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 18.10.2019 позов задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 26.08.2015 № 0000394050.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс" сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Додатковим рішенням Миколаївський окружний адміністративний суд від 27.11.2019 стягнув з Офісу великих платників податків ДФС на користь ТОВ «Грінтур-Екс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 450,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Офіс великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції проігнорував, що наявність позиції Верховного Суду (постанова від 31.07.2018 по справі № 815/4489/15, постанова від 12 лютого 2019 року по справі № 826/21585/15, постанова від 28 травня 2019 року №826/22539/15) щодо саме цих конкретних доказів у справі (вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014 у справі №522/20533/14 та протокол допиту свідка ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №32014160000000149) спростовує зазначену позицію позивача, а посилання на іншу практику Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки позивачем не зазначено подібності правовідносин.

- суд першої інстанції проігнорував, що всі первинні документи видані контрагентом позивача Приватним підприємством «Ан Транс» є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями;

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що постановою старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУФР Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2015, в порядку ч.4 ст.40 КПК України, призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грінтур-Екс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 з урахуванням документів та доказів, зібраних в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014160000000149 від 27.06.2014. Проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грінтур-Екс» доручено працівникам Міжрегіонального Головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників. ( а.с.63-64,т.6)

Наказом Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 22.07.2015 № 656, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України та постанови старшого слідчого з ОВС першого ВКР СУФР Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2015р. по кримінальному провадженню №32014160000000149, доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грінтур-Екс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 в термін з 24.07.2015, тривалістю 10 робочих днів. ( а.с.68, т.6)

У період з 24.07.2015 по 06.08.2015 посадовими особами відповідача, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України та направлень від 24.07.2015 №№ 525, 526, виданих відповідно до наказу від 22.07.2015 № 656, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грінтур-Екс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Ан Транс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатом якої складений акт від 13.08.2015 № 41/28-40-40-50/25380435. ( а.с.69-70, т.6).

У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав показників податкового обліку за операціями із ПП Ан Транс, оскільки перевіркою документально не підтверджено таких господарських відносин, обґрунтовуючи це: даними із досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2014 року за №32014160000000149 щодо службових осіб ТОВ Іст Грейнс за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі КК України), у ході проведення якого засновник та директор ПП Ан Транс ОСОБА_1 надав пояснення щодо відсутності його відношення до господарської діяльності цього підприємства, у тому числі до розпорядження коштами, купівлею та продажем товарів (робіт, послуг), підписання первинних та інших бухгалтерських і звітних документів, а також неуповноваження нікого на вчинення таких дій від його імені; наявністю вироку Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року по справі №522/20533/14-к, яким засновника та директора ПП Ан Транс ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 (фіктивне підприємництво) КК України. За наведеного відповідач у акті перевірки дійшов висновку, що документи, які стали підставою для відображення Товариством витрат та зменшення об`єкту оподаткування, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами первинними документами, які посвідчують факт придбання сільськогосподарської продукції, що була предметом укладених із контрагентом договорів.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Грінтур-Екс» п.п.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, ст. 138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 793 921грн. ( а.с.28-71, т.1)

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 26.08.2015 № 0000394050 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 1190881,50грн., у томі числі 793921грн. за податковими зобов`язаннями та 396960,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. ( а.с.72-73, т.1)

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення операцій між позивачем та ПП Ан Транс по придбанню в останнього сільськогосподарських товарів (зернових культур) й подальше їх використання у власній господарській діяльності (реалізації на експорт), тому Товариство, зменшивши оподатковуваний дохід на суму витрат за результатами таких відносин, дотрималося передбачених законодавством умов при формуванні показників податкової звітності; зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентом своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

При цьому суд першої інстанції , застосувавши правову позицію Верховного Суду, відображену у його постановах від 27 лютого 2018 року у справах №802/1853/16-а та №813/1766/17, від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/17, згідно якої сам факт наявності вироку в кримінальній справі не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, констатував, що вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року по справі №522/20533/14-к не є достатнім підтвердженням того, що операції ПП Ан Транс із позивачем не мали місця, у той час як комплексне їх дослідження під час розгляду даної справи та перевірка відповідними доказами, з урахуванням обставин, встановлених у вироку, свідчить про їх реальний характер; також посилання відповідача на наявність кримінального провадження та отримані в його межах свідчення (пояснення) посадових осіб господарюючого суб`єкта про непричетність до діяльності підприємства є безпідставними, адже такі дані можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із пунктом 14.1.36 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктом 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті,

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України унормовано, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 138.4 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Суд першої інстанції ґрунтовно зазначив, що наявність розрахункових документів, платіжних документів дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Отже, суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції зазначає, що з метою встановлення правомірності формування таких витрат належить встановити факт товарності операцій з придбання товарів для подальшої реалізації, із з`ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду поставленого товару, подальшого його використання в господарській діяльності позивача тощо. З цією метою дослідженню підлягають не лише договори поставки та первинні документи на їх виконання, але й документи, що свідчать про транспортування придбаного товару, його зберігання, вчинення подальших дій з товаром (наприклад, перевалка на морські судна для експорту), подальше використання в господарській діяльності позивача (експорт тощо). Також слід встановити факт понесення витрат платником податків на придбання товарів, факт наявності у платника податків належних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують понесення вказаних витрат та факт декларування доходів від реалізації товарів.

До того ж, суд першої інстанції правильно зазначив, що вищевказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (позивачем та його контрагентом) у договорах поставки.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження факту понесення витрат позивачем було надано суду першої інстанції документи щодо придбання позивачем товару у ПП АН Транс.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що згідно з договором № К-0306/10 від 01.03.2013 ПП АН Транс зобов`язувалося продати кукурудзу 3 кл. врожаю 2012 року з поставкою в Миколаївський морський торговий порт (далі Миколаївський МТП) в об`ємі 70,38 тон, загальна вартість поставки у розмірі 144279 грн, в тому числі ПДВ 0,00 грн., а позивач зобов`язувався такий товар прийняти та оплатити (а.с.108-110,т.1).

На виконання договору були складені наступні документи: видаткова накладна № РН-20602 від 02.06.2013, згідно з якою було поставлено кукурудзу об`ємом 70,38 т, на суму у розмірі 144 279 грн, в тому числі ПДВ 0,00 грн, податкова накладна № 7 від 02.06.2013, рахунок-фактура № СФ-20602 від 02.06.2013, виставленим постачальником на оплату кукурудзи об`ємом 70,38 т, на суму у розмірі 144 279 грн, в тому числі ПДВ 0,00 грн.

Транспортування контрагентом кукурудзи до пункту поставки Миколаївський МТП підтверджується реєстром товарно-транспортних накладних та товарно-транспортними накладними № 815426 від 02.06.2013, №859814 від 01.06.2013.

Оплата позивачем кукурудзи, отриманої від ПП АН Транс за договором №К-0306/10 від 01.03.2013 була виконана в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою, відповідно до якої на користь ПП АН Транс було перераховано 144 279 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що у червні-серпні 2013 року між позивачем та ПП АН Транс аналогічно було укладено наступні договори поставки пшениці, ячменю та кукурудзи: №К-0406/3 від 03.06.2013, №К-0506/3 від 04.06.2013, №Я-2606/11 від 26.06.2013, №Я-2706/14 від 27.06.2013, №Я-0107/14 від 27.06.2013, №Я-0207/8 від 01.07.2013, №Я-0407/7 від 04.07.2013, №Я-3007/11 від 30.07.2013, №Я-0208/15 від 01.08.2013, №Я-0508/20 від 03.08.2013, №Я-0608/12 від 05.08.2013, №Я-0708/10 від 06.08.2013, №Я-1908/10 від 17.08.2013, №Я-2108/12 від 21.08.2013, №П-2708/39 від 23.08.2013, №П-2708/40 від 23.08.2013, №П-0907/8 від 08.07.2013, №П-3008/35 від 30.08.2013, №П-0209/43 від 30.08.2013, №П-0907/9 від 08.07.2013, №П-1007/12 від 09.07.2013 (а.с.108, 113, 122, 126, 130, 134, 138, 143, 148, 152, 156, 166, 171, 177, 183, 187, 191, 195, 199, 203,207,211, т. 1).

Умови договорів, укладених з контрагентом, передбачали поставки товару (кукурудзи, ячменю та пшениці) на умовах CPT (доставлено до відповідно до правил Інкотермс-2010) в Миколаївський морський торговельний порт (парк Рудний, ТОВ Грінтур-Екс).

Зокрема, на виконання умов вказаних договорів поставки контрагент позивача у спірний період здійснив поставку позивачеві сільськогосподарської продукції, що підтверджується дослідженими судом першої та апеляційної інстанцій копіями:

- видаткових накладних: №РН-30601 від 03.06.2013, №РН-40601 від 04.06.2013, РН-40603 від 04.06.2013, РН-50601 від 05.06.2013, №РН-40604 від 04.06.2013, №РН-260603 від 26.06.2013, №РН-270602 від 27.06.2013, №РН-280603 від 28.06.2013, №РН-10710 від 01.07.2013, №РН-40701 від 04.07.2013, №РН-310703 від 31.07.2013, №РН-10801 від 01.08.2013, №РН-10812 від 01.08.2013, №РН-20807 від 02.08.2013, №РН-30803 від 03.08.2013, №РН-10828 від 01.08.2013, №РН-30804 від 03.08.2013, №РН-40802 від 04.08.2013, №РН-50805 від 05.08.2013, №РН-60801 від 06.08.2013, №РН-60807 від 06.08.2013, №РН-170802 від 17.08.2013, №РН-210801 від 21.08.2013, №РН-230813 від 23.08.2013, №РН-230812 від 23.08.2013, №РН-80725 від 08.07.2013, №РН-300804 від 30.08.2013, №РН-300810 від 30.08.2013, №РН-80724 від 08.07.2013, №РН-90720 від 09.07.2013;

- рахунків-фактур: №СФ-30601 від 03.06.2013, №СФ-40601 від 04.06.2013, №СФ-40603 від 04.06.2013, №СФ-50601 від 05.06.2013, №СФ-40604 від 04.06.2013, №СФ-260603 від 26.06.2013, №СФ-270602 від 27.06.2013, №СФ-280603 від 28.06.2013, №СФ-10710 від 01.07.2013, №СФ-40701 від 04.07.2013, №СФ-310703 від 31.07.2013, №СФ-10801 від 01.08.2013, №СФ-10812 від 01.08.2013, №СФ-20807 від 02.08.2013, №СФ-30803 від 03.08.2013, №СФ-10828 від 01.08.2013, №СФ-30804 від 03.08.2013, №СФ-40802 від 04.08.2013, №Сф-50805 від 05.08.2013, №СФ-60801 від 06.08.2013, №СФ-60807 від 06.08.2013, №СФ-170802 від 17.08.2013, №СФ-210801 від 21.08.2013, №СФ-230813 від 23.08.2013, №СФ-230812 від 23.08.2013, №СФ-80725 від 08.07.2013, №СФ-300804 від 30.08.2013, №СФ-300810 від 30.08.2013, №СФ-80724 від 08.07.2013, №СФ-90720 від 09.07.2013;

- податкових накладних: №8 від 03.06.2013, №13 від 04.06.2013, №15 від 04.06.2013, №18 від 05.06.2013, №16 від 04.06.2013, №183 від 26.06.2013, №201 від 27.06.2013, №228 від 28.06.2013, №10 від 01.07.2013, №80 від 04.07.2013, №882 від 31.07.2013, №1 від 01.08.2013, №12 від 01.08.2013, №41 від 02.08.2013, №66 від 03.08.2013, №28 від 01.08.2013, №67 від 03.08.2013, №85 від 04.08.2013, №104 від 05.08.2013, №130 від 06.08.2013, №136 від 06.08.2013, №401 від 17.08.2013, №480 від 21.08.2013, №546 від 23.08.2013, №545 від 23.08.2013, №196 від 08.07.2013, №693 від 30.08.2013, №699 від 30.08.2013, №194 від 08.07.2013, №223 від 09.07.2013;

- товарно-транспортних накладних: №815436 від 02.06.2013, №817446 від 02.06.2013, №815434 від 01.06.2013, №817265 від 03.06.2013, №817268 від 03.06.2013, №817267 від 03.06.2013, №817420 від 03.06.2013, №859815 від 03.06.2013, №815443 від 03.06.2013, №815485 від 03.06.2013, №859919 від 04.06.2013, №859918 від 04.06.2013, №815444 від 03.06.2013, №817447 від 03.06.2013, №815445 від 03.06.2013, №817264 від 03.06.2013, №817398 від 25.06.2013, №774198 від 26.06.2013, №195957 від 27.06.2013, №195962 від 29.06.2013, №195964 від 03.07.2013, №583679 від 30.07.2013, №583678 від 30.07.2013, №583677 від 30.07.2013, №195932 від 30.07.2013, №196749 від 31.07.2013, №583688 від 31.07.2013, №196465 від 31.07.2013, №583691 від 31.07.2013, №786179 від 31.07.2013, №196428 від 31.07.2013, №196427 від 31.07.2013, №583693 від 01.08.2013, №196432 від 01.08.2013, №196493 від 02.08.2013, №583686 від 30.07.2013, №201764 від 01.08.2013, №201753 від 01.08.2013, №196433 від 01.08.2013, №196434 від 02.08.2013, №196435 від 02.08.2013, №196224 від 02.08.2013, №567005 від 03.08.2013, №567012 від 03.08.2013, №567011 від 03.08.2013, №567008 від 03.08.2013, №567015 від 03.08.2013, №567016 від 03.08.2013, №567017 від 03.08.2013, №196638 від 05.08.2013, №786058 від 16.08.2013, №201027 від 20.08.2013, №201026 від 20.08.2013, №786190 від 22.08.2013, №786187 від 22.08.2013, №863327 від 07.07.2013, №863301 від 07.07.2013, №602821 від 29.08.2013, №602822 від 29.08.2013, №863328 від 07.07.2013, №197102 від 07.07.2013;

- реєстрами відвантажених автомобілів (а.с. 108-250, т.1, а.с.1-80, т.2).

Оплата товарів позивачем підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справ.

При поставці товару (пшениці, ячменю та кукурудзи) в Миколаївський морський торговий порт зерно було прийнято працівниками позивача (вагарями) та зберігалося позивачем на зерновому складі. У матеріалах справи наявні погашені складські квитанції, реєстри прибуткових документів (за ф. 3ХС-5) та реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості кожної окремої партії (за ф. 3ХС-4), що підтверджують надходження зерна на склад, його зберігання та його вибуття. Так, судом досліджено наявні в матеріалах справи:

- погашені складські квитанції: №7738 від 03.06.2013, №7741 від 04.06.2013, №7744 від 05.06.2013, №7831 від 26.06.2013, №7844 від 27.06.2013, №7863 від 01.07.2013, №7887 від 02.07.2013, №7897 від 04.07.2013, №7929 від 09.07.2013, №7931 від 09.07.2013, №7942 від 10.07.2013, №8178 від 01.08.2013, №8196 від 02.08.2013, №8204 від 05.08.2013, №8216 від 05.08.2013, №8230 від 05.08.2013, №8245 від 06.08.2013, №8257 від 07.08.2013, №8404 від 19.08.2013, №8441 від 21.08.2013, №8741 від 27.08.2013, №8473 від 27.08.2013, №8579 від 30.08.2013, №8595 від 02.09.2013;

- переліки реєстрів прибуткових документів (за ф. 3ХС-5): №3090 від 02.06.2013, №3092 від 03.06.2013, №3095 від 04.06.2013, №70 від 25.06.2013, №78 від 26.06.2013, №96 від 28.06.2013, №119 від 01.07.2013, №127 від 03.07.2013, №156 від 08.07.2013, №158 від 08.07.2013, №169 від 09.07.2013, №386 від 31.07.2013, №400 від 01.08.2013, №408 від 02.08.2013, №420 від 03.08.2013, №434 від 04.08.2013, №447 від 05.08.2013, №459 від 06.08.2013, №591 від 17.08.2013, №624 від 20.08.2013, №649 від 23.08.2013, №651 від 23.08.2013, №743 від 29.08.2013, №759 від 30.08.2013;

- реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості кожної окремої партії (за ф. 3ХС-4): №000007043 від 02.06.2013, №000007052 від 03.06.2013, №000007055 від 04.06.2013, №000000391 від 25.06.2013, №000000450 від 26.06.2013, №000000515 від 28.06.2013, №000000732 від 01.07.2013, №000000787 від 03.07.2013, №000000967 від 08.07.2013, №000000965 від 08.07.2013, №000001002 від 09.07.2013, №000002090 від 31.07.2013, №000002112 від 01.08.2013, №000002181 від 02.08.2013, №000002207 від 03.08.2013, №000002263 від 04.08.2013, №000002334 від 05.08.2013, №000002378 від 06.08.2013, №000002917 від 17.08.2013, №000003030 від 20.08.2013, №000003200 від 23.08.2013, №000003188 від 23.08.2013, №000003494 від 29.08.2013, №000003514 від 30.08.2013;

- картки аналізу зерна: №3090 від 02.06.2013, № 3092 від 03.06.2013, № 3095 від 04.06.2013, № 70 від 25.06.2013, № 78 від 26.06.2013, № 96 від 28.06.2013, № 119 від 01.07.2013, № 127 від 03.07.2013, № 156 від 08.07.2013,№ 158 від 08.07.2013, № 169 від 09.07.2013, № 386 від 31.07.2013, № 400 від 01.08.2013, № 408 від 02.08.2013, № 420 від 03.08.2013, № 434 від 04.08.2013, № 447 від 05.08.2013, № 459 від 06.08.2013, № 591 від 17.08.2013, № 624 від 20.08.2013, №649 від 23.08.2013, № 651 від 23.08.2013, № 743від 29.08.2013, № 759 від 30.08.2013.

Реєстри товарно-транспортних накладних на прийняте зерно за формою 3ХС-4, що складаються до складських квитанцій, містять перелік товарно-транспортних накладних, за якими зерно було завезено до позивача, постачальників зерна. Серед ТТН та постачальників наявні ТТН, складені на перевезення товару ПП АН Транс, що описані вище. Таким чином суд першої інстанції ґрунтовно виснував, що складські документи, складені зерновим складом позивача, також підтверджують, що постачальником зернових для позивача, що в подальшому були покладені на зберігання позивачем на підставі складських документів, був ПП АН Транс.

Крім того, у матеріалах справи також наявний сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки №6273, який посвідчує, що зберігання зерна та продуктів його переробки позивачем відповідає правилам і стандартам, нормативно-правовим актам зберігання зерна і продуктів його переробки на зерновому складі.

Отже, відповідно до проаналізованих судом першої інстанції первинних та інших документів ПП АН Транс здійснило поставку позивачеві:

? пшениці 2, 3, 4, 5 кл. врожаю 2013 року в кількості 283,82 тонн на суму 469 887,20 грн (в т.ч. ПДВ 0,00 грн) в липні-серпні 2013 року.

? ячменю 3 кл. в кількості 1 226,30 тонн на суму 2 168 108,60 грн. (в т.ч. ПДВ 0,00 грн) в червні серпні 2013 року;

? кукурудзи в кількості 744,90 тонн на суму 1 540 535,40грн. (в т.ч. ПДВ 0,00 грн) в червні 2013 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що придбане позивачем зерно в подальшому використовувалося у господарській діяльності. Так, перевалку закуплених партій ячменю, кукурудзи і пшениці в Миколаївському морському торговельному порту здійснював експедитор Компанія Нортроп в формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Між ним та ТОВ Грінтур-Екс було укладено договори транспортно-експедиторського обслуговування №ТО_01_11_12 від 01.11.2012 та №ТО_01_07_132 від 01.07.2013. Надання послуг відповідно до договорів підтверджується актами про надання послуг №ОУ-0000165 від 27.08.2013, №192 від 07.10.2013, №ОУ-0000180 від 19.09.2013, №ОУ-0000122 від 10.06.2013, №ОУ-0000163 від 27.08.2013, №ОУ-0000141 від 15.07.2013, рахунками-фактурами №СФ-0000285 від 28.08.2013, №СФ-0000252 від 31.07.2013, №СФ-0000335 від 07.10.2013, №СФ-0000313 від 19.09.2013, №СФ-0000201 від 11.06.2013, №СФ-0000282 від 28.08.2013, №СФ-0000238 від 15.07.2013, банківськими виписками про оплату наданих послуг з перевалки, що наявні в матеріалах справи.

Оформлення митних декларацій в Миколаївському морському торговельному порту здійснював експедитор ТОВ Табро. Між ним та ТОВ Грінтур-Екс було укладено договори транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування №14/11-2-2012 від 14.11.2012 та №01/07-13 від 01.07.2013. Надання послуг відповідно до договорів підтверджується актами про надання послуг №315 від 02.09.2013, №291 від 31.07.2013, №358 від 08.10.2013, №338 від 24.09.2013, №276 від 11.06.2013, №311 від 30.08.2013, №286 від 17.07.2013, рахунками №327 від 02.09.2013, №303 від 31.07.2013, №369 від 07.10.2013, №346 від 19.09.2013, №288 від 11.06.2013, №323 від 30.08.2013, №298 від 18.07.2013, банківськими виписками про оплату наданих послуг з оформлення ВМД, що наявні в матеріалах справи.

Водночас, подальший експорт позивачем закупленої пшениці, ячменю та кукурудзи з Миколаївського морського торговельного порту підтверджується копіями контрактів №Р108160 від 08.07.2013, №Р108161 від 08.07.2013, №Р108598 від 22.08.2013, №Р108614 від 22.08.2013, №Р107173 від 13.02.2013, №Р108348 від 26.07.2013, №Р108405 від 02.08.2013, №Р108533 від 15.08.2013, №Р108043 від 21.06.2013 та вантажно-митних декларацій №504050000/2013/103333 від 02.09.2013, №504050000/2013/102937 від 31.07.2013, №504050000/2013/103920 від 08.10.2013, №504050000/2013/103666 від 24.09.2013, №504050000/2013/102417 від 11.06.2013, №504050000/2013/103241 від 30.08.2013, №504050000/2013/103243 від 30.08.2013, №504050000/2013/103242 від 30.08.2013, №504050000/2013/102748 від 17.07.2013, що наявні в матеріалах справи.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на здавальні акти, що містяться в матеріалах справи. Такі акти оформлюються до доручень на відвантаження вантажу та підписані Компанією Нортроп в формі Товариства з обмеженою відповідальністю - №39 від 24.08.2013, №15 від 29.07.2013, №52 від 26.09.2013, № 45 від 11.09.2013, №81 від 10.06.2013, №27 від 15.08.2013, №37 від 22.08.2013, №8 від 12.07.2013. У вказаних здавальних актах зазначені номери товарно-транспортних накладних та транспортних засобів та причепів, якими товар було доставлено до порту та з яких формувалися партії зерна на експорт. Також в таких здавальних актах зазначено назву судна, на яке товар було завантажено. Серед зазначених в здавальних актах товарно-транспортних накладних, в тому числі, наявні товарно-транспортні накладні, складені на перевезення вантажу контрагентом ПП АН Транс. Так як здавальні акти містять дані про товарно-транспортні накладні, серед яких, зокрема наявні товарно-транспортні накладні від ПП АН Транс, то вони додатково до інших документів підтверджують завезення товару позивачу вказаним контрагентом ПП АН Транс. У взаємозв`язку здавальних актів, документів на експорт (вантажно-митних декларацій) із товарно-транспортними накладними підтверджується подальший експорт товару, зокрема закупленого позивачем у ПП АН Транс.

Крім того, експорт товару підтверджується також наступними документами, наявними в матеріалах справи:

-коносаментами (з перекладом українською мовою), що посвідчують прийняття на судно відповідних партій зернових №B/L 4 від 27.08.2013, №B/L 3 від 31.07.2013, №B/L 8 від 06.10.2013, №B/L 12 від 06.10.2013, №B/L 13 від 06.10.2013, №B/L 14 від 06.10.2013, №B/L 8 від 11.09.2013, №B/L 3 від 10.06.2013, №B/L 5 від 24.08.2013, №B/L 5 від 15.07.2013;

- дорученнями на відвантаження експортних вантажів №11/10 від 19.08.2013, №05/3 від 25.07.2013, №15/3 від 16.09.2013, №14/4 від 03.09.2013, №127/1 від 05.06.2013, №07/5 від 09.08.2013, №07/6 від 09.08.2013, №07/16 від 21.08.2013, №01/4 від 03.07.2013;

- фітосанітарними сертифікатами на партії зернових, що експортуються №75/14-076/УР-029752 від 27.08.2013, №75/14-031/УР-022241 від 31.07.2013, №75/14-076/УР-029797 від 06.10.2013, №75/14-076/УР-029796 від 06.10.2013, №75/14-076/УР-029789 від 06.10.2013, №75/14-076/УР-029798 від 06.10.2013, №75/14-031/УР-029937 від 19.09.2013, №75/14-011/УР-022400 від 10.06.2013, №75/14-076/УР-026865 від 27.08.2013, №75/14-031/УР-022231 від 15.07.2013. (а.с.122-252,т.5)

Отримання позивачем оплати за вказаними контрактами підтверджується довідкою банку №1061 від 20.05.2019, наявною в матеріалах справи.

Отже, апеляційний суд як і суд першої інстанції зазначає, що документами, долученими позивачем до матеріалів справи, в їх сукупності та взаємозв`язку підтверджується факт подальшого використання, придбаного позивачем у ПП АН Транс, товару.

Не наведено жодних важливих аргументів з цього приводу і в апеляційній скарзі.

Доречно зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що поставки зерна здійснювалися у Миколаївський морський торговельний порт, де знаходиться позивач. Відповідно до даних Реєстру морських портів України, що відповідно до п.п. 6, 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року N 496 Про затвердження Порядку ведення Реєстру морських портів України ведеться в електронному вигляді та розміщується на офіційному сайті державного підприємства Адміністрація морських портів України (за посиланням: http://uspa.gov.ua/reestr-morskikh-portiv), ТОВ Грінтур-Екс є портовим оператором в Миколаївському морському торговому порту. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України Про морські порти України у морських портах (морських терміналах) утворюються зони прикордонного і митного контролю. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 року №506-р в Миколаївському морському торговельному порту відкрито пункт пропуску через державний кордон. Отже, слушним є зауваження суду першої інстанції, що територія порту, та зокрема ТОВ Грінтур-Екс, що знаходиться в його межах, є територією з обмеженим доступом, де знаходження несанкціонованих осіб заборонене і неможливе.

Позивач надав до матеріалів справи договір № 174-Р від 29.10.2010 , укладений між ним та Державним підприємством Миколаївський морський торговельний порт (правонаступником якого стала Миколаївська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України), відповідно до якого у спірний період Миколаївський морський торговельний порт надавав позивачу послуги з оформлення та видачі перепусток на територію порту. На підтвердження оформлення перепусток в матеріали справи були надані акти наданих послуг та належним чином засвідчені звіти про кількість виданих перепусток по ТТН за період з 01.06.2013 по 31.08.2013 (спірний період), де зазначені транспортні засоби, які заїжджали на територію ТОВ Грінтур-Екс, дата та час їх виїзду, дані про відправника та одержувача вантажу. Як вбачається зі звітів про кількість виданих перепусток по ТТН, серед транспортних засобів, які заїжджали на територію порту до ТОВ Грінтур-Екс, наявні транспортні засоби, що заїжджали від ПП АН Транс (номери транспортних засобів, номери причепів, дати заїзду транспортних засобів, які вказані в звітах порту, відповідають номерам транспортних засобів, номерам причепів, датам розвантаження транспортних засобів відповідно до наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних (на звороті ТТН).

Отже, факт заїзду транспортних засобів від ПП АН Транс на територію Миколаївського морського торговельного порту до ТОВ Грінтур-Екс підтверджується додатково третьою особою Миколаївською філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України (правонаступником Державного підприємства Миколаївський морський торговельний порт).

Вирішуючи спір по суті, у розрізі зауважень Верховного Суду у цій справі, суд першої інстанції допитав в якості свідків працівників (вагарів) позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт поставки зернових як свідки вагарі .

Позивач також зазначив, що ним була проявлена обачність при виборі контрагентів. Так, з наданих документів вбачається, що ПП АН Транс здійснював свою діяльність з 2008 року, мав статутний капітал у розмірі 350 200 грн. На момент співпраці з позивачем був належним чином зареєстрованою юридичною особою. Позивачем для перевірки належної правосуб`єктності контрагента було витребувано у контрагента, а контрагентом надано наступні копії документів: на підтвердження реєстрації ПП АН Транс як юридичної особи та платника ПДВ, підтвердження наявності чинного свідоцтва платника ПДВ (довідка, витяг та виписка з ЄДР, копія свідоцтва, роздруківки з офіційних сайтів ЄДР та центрального податкового органу); копію статуту ПП АН Транс; протоколу загальних зборів ПП АН Транс про вступ ОСОБА_1 до складу засновників; наказу по підприємству про початок виконання обов`язків директора та бухгалтера ПП АН Транс паном ОСОБА_1 ; паспорту та ідентифікаційного коду пана ОСОБА_1 ; картки із зразками підписів та відбитком печатки ПП АН Транс; договору про оренду офісного приміщення за адресою, яка відповідає місцезнаходженню ПП АН Транс; податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податків (форма 1-ДФ) та довідки від ПП АН Транс щодо кількості працівників; декларацій з ПДВ та податку на прибуток; фінансового звіту ПП АН Транс станом на 31.12.2012 р.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що ПП АН Транс був прибутковим суб`єктом господарювання, сплачував податки до бюджету, мав працівників з підтвердженим місцезнаходженням на момент початку співпраці. Сумнівів в добросовісності контрагента, так само як і будь-якої негативної інформації у відкритих джерелах інформації, у позивача не було.

Позивач вказує, що його представники в ході ведення переговорів безпосередньо зустрічалися з директором ПП АН Транс ОСОБА_1 . Так, перед початком співпраці представник позивача Тищенко К.О., який відповідно до довіреності № 28/12/2012-1 від 28.12.2012 був уповноважений позивачем здійснювати пошук та відбір потенційних контрагентів постачальників продукції, узгоджував умови співпраці з директором ПП АН Транс ОСОБА_1 .

Також суд першої інстанції допитав ОСОБА_4 як свідка у даній справі. Свідок підтвердив, що особисто спілкувався з ОСОБА_1 та іншим представником ПП АН Транс перед початком співпраці з контрагентом. Свідок пояснив, що в ході вказаної зустрічі ОСОБА_1 власноручно засвідчив підписом копії паспорту та інші документи на підтвердження статусу ПП АН Транс, а також підтвердив, що за його переконанням він спілкувався саме з тою особою, фотографія якої розміщена в паспорті директора ПП АН Транс ОСОБА_1 .

Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що позивач при виборі контрагента проявив належну обачність: переконався не лише в його правосуб`єктності, а і перевірив контрагента щодо реальності ведення ним діяльності на ринку (контрагент декларував перед податковими органами податкові зобов`язання, подавав звітність, орендував офіс, зустрівся з представником позивача). Підстав сумніватися в доброчесності ПП АН Транс у позивача не було.

У цьому аспекті апеляційний суд як і суд першої інстанції звертає увагу, що незважаючи на вирок щодо директора ПП АН Транс, відповідачем не надано рішення суду про припинення діяльності ПП АН Транс у порядку, визначеному законодавством, а сам контрагент продовжує працювати на ринку України як діючий суб`єкт господарювання і в 2019 році.

Так, відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України наявність ознак фіктивності в діяльності суб`єкта господарювання визнається лише підставами для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи, в т.ч. визнання реєстраційних документів недійсними. Закон не встановлює безпосередньо інших правових наслідків наявності ознак фіктивності, в т.ч. і визнання всіх правочинів, вчинених таким підприємством, недійсними чи нереальними. Звернення до суду щодо припинення юридичної особи та про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання у разі виявлення ознак фіктивності відповідного суб`єкта господарювання є обов`язком контролюючого органу відповідно до п. 19-1.1.45 та п. 20.1.37 ПК України. Тобто, якщо на думку відповідача у діяльності ПП АН Транс є ознаки фіктивності, то їх наявність має доводитись рішенням суду про припинення ПП АН Транс.

Між тим, факт не звернення відповідача до суду з позовом про припинення ПП АН Транс та той факт, що він продовжував працювати як діючий суб`єкт господарювання під час вирішення справи судом першої інстанції, свідчить про відсутність достовірної інформації про наявність ознак фіктивності в діяльності ПП АН Транс.

Cуд першої інстанції враховуючи доводи позивача про те, що у нього була відсутня будь-яка податкова вигода від проведення нереальних операцій з ПП АН Транс зазначив про таке.

По-перше, позивач не формував собі податковий кредит за операціями з ПП АН Транс (на момент здійснення операцій вони були звільнені від оподаткування ПДВ), тому, відповідно, у даній справі не йде мова про отримання позивачем вигоди у вигляді бюджетного відшкодування з ПДВ.

По-друге, відповідачем не доведено, що кошти, сплачені позивачем ПП АН Транс за товар, були повернені позивачу. Інакше відсутнє будь-яке логічне пояснення вигоди позивача від перерахування позивачем коштів контрагенту за товар, який за підходом відповідача поставлений не був. Так само як відсутні будь-які докази обізнаності позивача про можливі порушення з боку контрагента та/або участі позивача чи його посадових осіб в протиправній схемі.

По-третє, відповідач у даній справі знімає позивачу витрати. Однак витрати позивача формують собівартість реалізованих товарів. Згідно з п. 138.4 ПК України (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. Водночас доходи позивача від продажу придбаних товарів не були зменшені, що б мало бути зроблено виходячи з правила визнання витрат, що включаються до собівартості товарів, у періоді отримання доходів від реалізації таких товарів. Тобто якщо відповідачем не визнаються витрати, то пропорційно мали б бути зменшені і доходи від продажу товару. На думку суду, вказане фактично підтверджує, що витрати, понесені позивачем у 2013 році, в тому числі на придбання товарів у ПП АН Транс, були понесені з метою отримання доходів, та що такі товари були придбані саме у ПП АН Транс та в подальшому продані з наступним отриманням доходів позивачем.

В аспекті наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що докази, надані позивачем, в т.ч. документи третіх незацікавлених осіб (порту, експедиторів, покупця за експортними контрактами), банківські документи щодо понесення позивачем витрат та отримання коштів від продажу товару, показання свідків, які особисто приймали товар та підписували транспортні документи, а також свідка, який безпосередньо бачився з директором ПП АН Транс, в своїй сукупності доводять факт реальності операцій позивача за договорами поставки з ПП АН Транс, а також факт використання товару в господарській діяльності позивача.

Щодо аргументів відповідача, суд першої інстанції виходив із такого.

Так, в акті перевірки та в ході розгляду справи відповідач посилався на вирок від 07.11.2014 у справі №522/20533/14-к щодо директора ПП АН Транс ОСОБА_1 про затвердження угоди про визнання винуватості, згідно з яким його визнано винним у фіктивному підприємництві за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, та матеріали кримінального провадження № 3201416000000149 від 24.06.2014 р. щодо службових осіб ТОВ Іст Грейнс, в рамках якого ОСОБА_1 надав свідчення.

На виконання вимог Верховного Суду при направленні цієї справи на новий розгляд суд першої інстанції дослідив обставини кримінального провадження на підставі належним чином засвідченої копії вироку та прийшов до висновку, що такий вирок є неналежним доказом у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, слід погодиитись із судом першої інстанції, що факти, встановлені у Вироці, яким затверджено угоду про визнання винуватості, не містять інформації про господарські операції між позивачем та ПП АН Транс. Також у вироці відсутні дані щодо подальших (після реєстрації) обставин діяльності ПП АН Транс, у тому числі обставин щодо його співпраці з позивачем чи будь-якими іншими особами; дані про те, що ПП АН Транс не здійснювало фактичної діяльності, не постачало продукцію покупцям; дані, що ОСОБА_1 заперечує свою участь у господарській діяльності ПП АН Транс, в тому числі і підписанні первинних документів.

Суд також враховує, що позивач оскаржував вирок від 07.11.2014 у справі №522/20533/14-к щодо директора ПП АН Транс ОСОБА_1 про затвердження угоди про визнання винуватості у судовому порядку в рамках кримінального процесу. Однак Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив Ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №5-5493ск16 за скаргою позивача, зазначивши, що з вироку не вбачається жодних посилань на позивача, відсутні дані на підтвердження порушення прав, свобод та інтересів позивача. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ підтвердив, що вирок не стосується позивача, в ньому відсутні будь-які посилання на господарські операції між позивачем та ПП АН Транс. А значить такий вирок не стосується предмету доказування даної справи.

Суд зауважує, що вирок був винесений у підготовчому судовому засіданні під час якого розглядалася виключно угода про визнання винуватості у тому варіанті, який був поданий прокурором, без дослідження доказів, допиту свідків та інших осіб щодо обставин вчинення злочину.

Крім того, склад правопорушення, передбачений ст.205 КК України, вичерпується на етапі створення/перереєстрації підприємства та не охоплює подальшої діяльності контрагента.

Тобто вирок, на який посилається відповідач, не містить інформацію про предмет доказування у даній справі, у зв`язку з чим він не може вважатися належним доказом у справі.

У подібних справах Верховний Суд та Верховний Суд України неодноразово відхиляли доводи податкового органу щодо належності вироку як доказу у випадку відсутності у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій контрагента з позивачем, періодів їх здійснення, фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій позивача з контрагентом (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/649/15-а, постанова від 11.04.2017 у справі № 826/18925/14).

Крім того, при розгляді аналогічних справ за позовами інших платників податків, яким як і позивачу у даній справі було знято витрати за операціями з ПП АН Транс, суди у справі №826/17517/15 від 19.04.2016 р. (за позовом ДП Сантрейд), у справі № 825/2062/15-а від 22.09.2015 (ПП Корн Трейд), у справі № 826/27035/15 від 31.01.2018 (ТОВ Кофко Агрі Ресорсіз Україна), у справі №826/1088/17 від 11.09.2018 (ТОВ Кернел Трейд) визнали вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014 як неналежний доказ та у результаті здійснення аналізу доказів в їх сукупності, встановили реальність операцій ПП АН Транс з цими платниками податків, оскільки у вироку не надавалася правова оцінка взаємовідносинам ПП АН Транс з платниками податків, а встановлено лише факт порушення законодавства в частині реєстрації ПП АН Транс. Такого ж висновку дійшов суд і у даній справі.

До того ж, у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/1088/17 (рішення набрало законної сили) суд допитав ОСОБА_1 як свідка у справі. ОСОБА_1 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність та дачу завідомо неправдивих показань, пояснив суду, що вирок було ухвалено під час хвороби його дитини і за складних сімейних та матеріальних обставин, вирок ним не оскаржено у встановленому порядку, незважаючи на те, що він брав участь у господарській діяльності ПП АН Транс. Тобто ОСОБА_1 , незважаючи на вирок, підтверджено факт здійснення господарської діяльності ПП АН Транс.

Щодо цього суд першої інстанції слушно звернув увагу, що у даній справі ОСОБА_1 також особисто підтвердив те, що він дійсно був директором ПП АН Транс, і що це підприємство здійснило фактичний продаж продукції позивачу, у нотаріально засвідченій заяві, наявній в матеріалах справи (а.с.138,т.4).

Відповідно до практики Верховного Суду у рішеннях від 27.02.2018 у справі № 802/1853/16-а, від 27.02.2018 у справі №813/1766/17, від 17.04.2018 у справі №808/2459/17 сам факт наявності вироку в кримінальній справі не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Саме таке комплексне дослідження усіх господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених у вироку, і було здійснено судом у даній справі. І вся сукупність доказів позивача свідчить про реальність господарських операцій з ПП АН Транс. Натомість лише вирок, в якому навіть не згадується позивач та господарські операції позивача та ПП АН Транс, не є достатнім з урахуванням приписів статі 76 КАС України свідченням того, що операції не мали місця.

З урахуванням наведеного слід погодитись із судом першої інстанції, що вирок від 07.11.2014 у справі № 522/20533/14-к свідчить про порушення, допущені ОСОБА_1 при реєстрації ПП АН Транс. За результатами аналізу вироку суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ньому встановлених обставин щодо незаконності операцій ПП АН Транс з позивачем. Також вирок від 07.11.2014 у справі № 522/20533/14-к не містить встановлених обставин щодо непідписання ОСОБА_1 документів за результатами здійснення фінансово-господарських операцій ПП АН Транс, як про це стверджує відповідач. У зв`язку з цим, суд першої інстанції оцінив вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2014 як неналежний доказ нереальності операцій позивача з ПП АН Транс.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що наявність вироку у даній справі з урахуванням інших наявних у справі доказів на підтвердження реальності операцій не спростовує факту здійснення позивачем з контрагентом ПП АН Транс реальних господарських операцій.

Щодо протоколів допиту як свідка директора ПП АН Транс у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014160000000149 від 27.06.2014 слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи не є доказами з точки зору його належності (стаття 73 КАС України ) в адміністративній справі, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Відповідно до статей 23 та 95 Кримінального процесуального кодексу України усі показання і протоколи допитів, якщо їх відомості не підтверджені особою у судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи і не сприйняті судом безпосередньо не є доказами у кримінальному провадженні і не можуть стати підставою для винесення вироку.

Відповідно, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві. Таку позицію займає Верховний Суд у постановах від 11.12.2018 № 822/787/18, від 28.08.2018 № К/9901/48398/18, від 28.08.2018 № К/9901/48398/18.

З урахуванням наведеного правильними є висновки суду першої інстанції про неналежність та недопустимість таких доказів як протоколи допиту ОСОБА_1 ..

Принагідно слід зазначити, що на виконання вимог постанови Верховного Суду щодо направлення справи на новий розгляд суд першої інстанції також отримав докази, які посвідчують проведення перевірки відповідно до п.п 78.1.11 ПК України, а саме: копії наказу №656 від 22.07.2015 про призначення перевірки, направлень на проведення перевірки № 525 та № 526, постанови слідчого від 15.05.2015 про призначення документальної позапланової перевірки позивача (а.с.68-70,т.6).

З цих документів випливає, що перевірка позивача була проведена на підставі п.п 78.1.11 ПК України та призначена у рамках кримінального провадження №32014160000000149, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2014 р. щодо службових осіб ТОВ Іст Грейнс (код ЄДРПОУ 37007918). З аналізу даних Єдиного реєстру судових рішень вироку в рамках кримінального провадження за №32014160000000149 від 27.06.2014 винесено не було. Такого вироку не надано в матеріали справи і відповідачем. Отже, відповідного судового рішення, що набрало законної сили, у рамках такого кримінального провадження немає.

Втім, слід врахувати, що положення п. 86.9 ПК України (у редакції від 01.01.2013 р., що діяла на час спірних правовідносин), які передбачають, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, не підлягає застосуванню в даній справі, оскільки як вбачається з наявних у матеріалах справи документів кримінальне провадження за №32014160000000149 від 27.06.2014 р. стосується службових осіб ТОВ Іст Грейнс (код ЄДРПОУ 37007918), а не позивача. З буквального прочитання положення п. 86.9 ПК України випливає, що воно застосовується в тому випадку, якщо таке кримінальне провадження стосується платника податку, що перевіряється.

Відповідно, правова позиція Верховного Суду про те, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі у випадку призначення перевірки в рамках кримінального провадження, викладена в Постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 2а/1770/5627/2011, постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 808/5914/15 не підлягає застосуванню у даній справі.

Разом з тим, перевіряючи законність призначення перевірки, на виконання вимог Верховного суду при направленні даної справи на новий розгляд, суд першої інстанції ґрунтовно врахував, що слідчий виніс постанову про призначення перевірки за відсутності передбаченої законом процедури.

Так, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України та пункту 4 статті 40 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на час призначення перевірки) передбачали, що слідчий органу досудового розслідування уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом. Однак порядок призначення перевірки органами досудового слідства в КПК України не було визначено. Відтак при винесенні постанови, що стала підставою для перевірки позивача, слідчий діяв не у відповідності із законом, що свідчить про незаконність такої перевірки в цілому.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову

Аналізуючи матеріали справи, законодавство, що регулює спірні питання, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, виносячи постанову про задоволення позовних вимог, правильно встановив обставини справи, належним чином надав оцінку допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також з`ясував достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, у зв`язку з чим ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішивши справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтур - Екс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Також 05.03.2024 Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП звернулося до апеляційного суду із клопотанням про заміну відповідача у справі № 400/962/19 Офіса великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) його процесуальним правонаступником Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП (код ЄДРПОУ ВП 44104032).

Перевіривши доводи заявника та матеріали адміністративної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 52 КАС України, в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Вказане клопотання колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" (далі Постанова №893) та наказу ДПС України від 08 жовтня 2020 року № 556 "Про ліквідацію територіальних органів ДПС" ліквідуються як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС, зокрема, Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

Пунктом 2 Постанови № 893 визначено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять ДПС та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до наказу Державної податкової служби від 30 вересня 2021 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби України" вирішено утворити як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, територіальний орган, зокрема Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП.

Положенням про Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП, затвердженого наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року № 643, визначено що міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) його процесуальним правонаступником Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП (код ЄДРПОУ ВП 44104032).

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити, замінити Офіс великих платників податків ДПС на правонаступника Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року по справі № 400/962/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення 12 березня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк