Ухвала

від 15.10.2024 по справі 400/962/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №400/962/19

адміністративне провадження №К/990/36544/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 400/962/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду ухвалена 05.03.2024, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до суду 25.09.2024, що є зверненням поза межами строку, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Подане Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що скаржник вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі № 400/962/19, але ухвалами Суду скаргу повернуто у зв`язку з не викладенням підстав касаційного провадження судових рішень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з часу первинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від 18.04.2024) до дня подачі втретє касаційної скарги (25.09.2024) минуло п`ять місяців.

Відповідно до приписів частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності причин, наведених в клопотанні про поновлення строку та вчинених ним дій з метою вчасного подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підставу, на якій подається касаційна скарга.

Відтак, конструкція наведених норм в чинній з 08 лютого 2020 року редакції є такою, що посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, можливе тільки сукупно із посиланням на пункти 1, 2 або 3 частини 4 цієї статті.

Скаржником у касаційній скарзі вимоги положень пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в сукупності з пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначено.

Верховний Суд звертає окрему увагу, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, на виконання вимог статті 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачу в 10-денний строк необхідно вказати інші підстави пропуску строку на касаційне оскарження, надати докази на підтвердження поважності пропуску строку, зазначити підстави для касаційного оскарження судових рішень.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 400/962/19 залишити без руху.

Надати Південному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Гончарова

І.А. Васильєва

І.Я.Олендер ,

Судді Верховного Суду