Постанова

від 11.03.2024 по справі 380/6355/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6355/23 пров. № А/857/17223/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Ніколіна В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі №380/6355/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самбірського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,-

суддя в 1-й інстанції Кравців О. Р.,

дата ухвалення рішення 25.07.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів Самбірського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника Самбірського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 лютого 2022 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Самбірського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27 лютого 2022 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебував, повісток не отримував та добровільно не з`являвся. Крім того зазначає, що його не було направлено для проходження ВЛК щодо визначення придатності до служби. На думку апелянта, судом неправильно застосовано Директиву Головнокомандувача ЗСУ №300/1/С/744 від 24 лютого 2022 року, оскільки медичний огляд військовозобов`язаних призваних у зв`язку мобілізацією проводиться саме ВЛК при територіальних центрах комплектування в обсязі тілесного огляду шляхом опитування скарг та заяв. Звертає увагу на те, що судом не надано оцінку поясненням свідків, які містяться у матеріалах справи. З врахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що оскаржувані позивачем накази, як акти індивідуальної дії, вже є реалізованими, їх дія вичерпана, а тому навіть скасування таких наказів не матиме жодного правового наслідку для позивача, військової частини НОМЕР_1 і не вплине на відносини, які виникли між ними з 27 лютого 2022 року. Звертає увагу на те, що позивач 03 березня 2022 року прийняв військову присягу. Під час проходження військової служби пройшов огляд військово-лікарською комісією, що підтверджується довідкою від 31 серпня 2022 року №1030, з якої вбачається, що позивач є придатними до військової служби, зокрема, у частинах (підрозділах) забезпечення. Вказує, що командир військової частини, приймаючи наказ №6 (по стройовій частині) від 27 лютого 2022 року, мав іменний список Самбірського РТЦК та СП від 27 лютого 2022 року та запис у військовому квитку позивача про його мобілізацію, що є достатньою підставою для включення позивача до списків частини. Крім того зауважує, що командир військової частини не наділений повноваженнями здійснювати перевірку законності призову по мобілізації. З врахуванням наведеного вважає, що оскаржуваний наказ командира військової НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 лютого 2022 року №6 є такими, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про розгляд справи у присутності сторін (а.с.186), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Апелянтом подано апеляційну скаргу, в якій детально та послідовно обґрунтовано свою правову позицію по справі, тому правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не вбачає.

Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1987 року (категорія 2).

Згідно з військовим квитком (дублікат) НОМЕР_3 виданим Самбірським об`єднаним військовим комісаріатом Львівської області позивач з травня 1986 року по червень 1988 року проходив військову строкову службу (а.с.13,14).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який надалі продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Сторонами не заперечується, що позивач добровільно прибув у пункт постійної дислокації ТрО ВЧ НОМЕР_1 для виконання завдань територіальної оборони у межах Самбірської територіальної громади.

Відповідно до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.02.2022 №1/1019 позивач (порядковий номер у списку 20), як військовозобов`язаний, призваний і відправлений у складі команди № НОМЕР_1 -ТрО в розпорядження командира НОМЕР_1 -ТрО (а.с.58).

Відповідно до витягу з наказу начальника Самбірського РТЦК та СП від 27.02.2022 №10 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період у складі команд призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені в склад НОМЕР_1 (а.с.87).

Відповідно до витягу із списку команди НОМЕР_1 (додаток №4 до наказу від 27.02.2022 №10) рядовий ОСОБА_1 включений у нього під номером 85 (а.с.88).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2022 №6 відповідно до Указу Президента України від 24.01.2022 №69/2022, директиви командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.01.2022 №М-6/т рядового ОСОБА_1 зараховано до списку особового складу частини, на всі види забезпечення і призначено сапером інженерно-саперного взводу (а.с.65).

Вважаючи накази про свій призов на військову службу та зарахування до списку особового складу частини протиправними, ОСОБА_1 звернувся у суд з цим позовом.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе лише за наявності підстав, передбачених п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, при цьому, доказів того, що позивач звертався до командування військової частини із рапортом про його звільнення з військової служби немає. Крім того, відповідно до довідки ВЛК №1030 від 31 серпня 2022 року позивач обмежено придатний до військової служби, не придатний до військової служби у високо мобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах; придатний до служби в частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах, при цьому, позивач проходить службу на посаді сапера інженерно-саперного взводу ВЧ НОМЕР_1 , який згідно зі штатом військової частини НОМЕР_1 є підрозділом забезпечення. Таким чином, під час розгляду справи та дослідження доказів суд дійшов висновку про правомірність винесення спірних наказів, підстав для їх скасування немає.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;

3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Ст.1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом п.7 цього Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Відповідно до п.12 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені в склад НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу начальника Самбірського РТЦК та СП від 27 лютого 2022 року №10 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, в особливий період у складі команд (а.с.87).

Відповідно до п.66 Порядку №921 (чинний на час виникнення спірних правовідносин) командири військових частин інших військових формувань, а також керівники підприємств, установ та організацій, які перебувають у підпорядкуванні інших військових формувань, надсилають у семиденний строк до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки витяги з наказів про прийняття на військову службу призовників і військовозобов`язаних для виключення їх з військового обліку, вилучені військово-облікові документи, а також список таких осіб (додаток 25).

Згідно з додатком №1 Порядку №921 затверджені Правила військового обліку призовників і військовозобов`язаних, пунктом 1 яких встановлено, що призовники і військовозобов`язані повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України; не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідних керівників СБУ або Служби зовнішньої розвідки;особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади;подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач перебував на військовому обліку в Самбірському об`єднаному міському військовому комісаріаті з 16 травня 1994 року по 22 жовтня 1998 року, з 29 грудня 1998 року по 30 грудня 2003 року, після чого знявся з військового обліку та вибув у Волянську сільську раду, колишній Старосамбірський район, Львівської області, що підтверджується відмітками у військовому квитку Серії НОМЕР_3 (а.с.13); з 2007 року позивач зареєстрований у м. Самбір, однак у порушення вищевказаних приписів Порядку №921 на облік у Самбірський РТЦК та СП не став, а тому під час звірки облікових даних з військовою частиною НОМЕР_1 був поновлений на військовому обліку.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на день призову мав статус військовозобов`язаного, оскільки він громадянин України; проходив строкову військову службу з 03 травня 1986 року по 17 червня 1988 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 ; проживав на території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України № НОМЕР_4 ; не досяг граничного віку перебування в запасі; не був виключений чи знятий з військового обліку за станом здоров`я, що підтверджується відсутністю відповідних записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Належних та допустимих доказів на спростування вищевказаних обставин позивачем не подано.

Щодо доводів позивача про те, що він не викликався повістками до Самбірського РТЦК та СП, то колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 добровільно прибув до військової частини, що підтверджує сам позивач неоноразового у документах, які містяться у матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 лютого 2022 року №6, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022, директиви командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24 лютого 2022 року №М-6/т рядового ОСОБА_1 призначено сапером інженерно-саперного взводу. Вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків з 27 лютого 2022 року, за 3 тарифним розрядом та посадовим окладом 2640 грн на місяць, шпк «солдат», ВОС 166 (а.с. 65).

Крім того, у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 16 травня 1994 року, який виданий Самбірським ОМВК Львівської області міститься запис про те, що ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 27 лютого 2022 року (а.с.13).

Також зі змісту військового квитка серії НОМЕР_3 вбачається, що у такому міститься запис про те, що ОСОБА_1 03 березня 2022 року прийняв присягу та ці обставини підтверджуються Списком особового складу батальйону територіальної оборони приймаючих присягу на вірність народу України (а.с.69).

Таким чином, колегія суддів, оцінюючи у сукупності усі наведені вище докази, вважає, що такі є логічно узгодженими, їх зміст стверджує ту обставину, що ОСОБА_1 добровільно з`явився для проходження служби, згідно з наказом №6 від 27 лютого 2022 року ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року був мобілізованим і призначеним для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , зокрема, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, 03 березня 2022 року прийняв присягу на вірність народу України.

Належних та допустимих доказів на спростування вищевказаних обставин позивачем не надано, а матеріали справи таких не містять.

Щодо покликань апелянта на те, що оскаржуваний наказ від 27 лютого 2022 року №6 не відповідає вимогам закону, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008) громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно з п.12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

З наведеного вище вбачається, що оскаржуваний наказ від 27 лютого 2022 року №6 прийнятий відповідно до норм чинного законодавства, прийняття такого належить до компетенції відповідача, будь-яких порушень з боку відповідача щодо його прийняття судом не встановлено.

При цьому, за змістом ч.13 ст.2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Як вбачається з матеріалів справ позивач станом на 27 лютого 2022 року такого медичного огляду не проходив.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідно ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Так, Директивою Головнокомандувача Збройних Сил України №300/1/С/744 від 24.02.2022, визначено, що під час проведення загальної мобілізації ступінь придатності до військової служби громадян, які призначені (призначаються) на доукомплектування військових частин, Сил територіальної оборони Збройних Сил України, здійснюється в обсязі тілесного огляду шляхом опитування скарг та заяв. У разі зазначення скарг громадянин направляється до відповідного медичного спеціаліста для визначення ступеня придатності до військової служби.

Тобто, підставою для направлення на медичний огляд є звернення військовозобов`язаного.

Колегія суддів зазначає, що доказів звернення із скаргами на стан здоров`я ні на дату винесених наказів, ні на дату прибуття до РТЦК та СП позивач не надав, при цьому рапорти ОСОБА_1 про тимчасове звільнення від виконання службових обов`язків датовані значно пізніше (03 вересня 2022 року) (а.с.25).

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесені спірних наказів відповідачами підстави вважати позивача обмежено придатним не було, останній повинен був повідомити ІНФОРМАЦІЯ_1 про місце проживання, а також надати документи, що підтверджують його право не бути призваним під час мобілізації.

Крім того, як вже зазначалося вище позивач не заперечує, що добровільно з`явився для проходження служби, при цьому, отримати відстрочку від призову на підставі Закону №3543-XII, можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця; після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.

Колегія суддів також звертає увагу, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків.

Щодо покликань позивача на наказ Самбірського РТЦК та СП від 27 лютого 2022 року №10 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації», як на підставу для скасування оскаржуваного наказу, то колегія суддів такі відхиляє, оскільки прийняття наказу від 27 лютого 2022 року №6 не суперечить нормам щодо призову позивача на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, оскаржувані накази від 27 лютого 2022 року №10 та №6 є актами індивідуальної дії, тобто актами одноразового застосування, станом на час вирішення справи такі вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

Колегія суддів зазначає, що ці накази вже реалізовані, після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008.

Колегія суддів не може залишити поза увагою покликання апелянта на покази свідків, які містяться у матеріалах справи, разом з тим, зазначає, що такі у розумінні ст.90 КАС України не є належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 відповідно до довідки ВЛК №1030 від 31 серпня 2022 року обмежено придатний до військової служби, не придатний до військової служби у високо мобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах; придатний до служби в частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах та проходить службу на посаді сапера інженерно-саперного взводу ВЧ НОМЕР_1 , який згідно зі штатом військової частини НОМЕР_1 є підрозділом забезпечення.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем належними доказами доведено факт призову позивача на військову службу до військової частини НОМЕР_1 27 лютого 2022 року, при цьому, позивач не обґрунтував у чому полягає порушення охоронюваних законом прав, свобод та інтересів з боку відповідача, прийнявши наказ №6 від 27 лютого 2022 року, а тому стверджувати про те, що оскаржуваний наказ №6 від 27 лютого 2022 року є неправомірним і підлягає скасуванню, відсутні підстави.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції у мотивувальній частині судового рішення допущена описку у датах спірних наказів, разом з тим, це не впливає на правильність висновків суду та вирішення розглядуваного спору, та може бути усунута судом в порядку ст.253 КАС України, як описка судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі №380/6355/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 11 березня 2024 року.