Рішення

від 26.02.2024 по справі 523/1286/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/1286/22

Провадження №2/523/582/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"26" лютого 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючої судді Мурманової І.М.,

за участю секретаря Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23.03.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого позивач надала позичальнику грошові кошти у розмірі: 16 000 доларів США зі сплатою відсотків 1,25% щомісячно, з кінцевим терміном повернення до 23.03.2022 року. Позивач зазначає, що на дату звернення до суду, відповідач порушив умови договору в частині виплати відсотків, станом на 24.01.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками становить: 39 648 грн. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками за договором позики від 23.03.2021 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.07.2022 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Николина Олега Ярославовича про прийняття заяви про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог. Представник просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 23.03.2021 року в сумі: 538 200 гривень, яка складається з суми позики у розмірі: 468 000 гривень та заборгованості по відсоткам що становить: 70 200 гривень, та витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу (а.с.65-66).

Крім іншого, ухвалою суду від 22 вересня 2022 року задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту та витребування доказів (а.с.103-105).

В подальшому, 21.10.2022 року (вх. № 19957) від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі надійшов лист на виконання ухвали суду про витребування доказів з наданням Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.111-113).

Ухвалою суду від 23 січня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Николина Олега Ярославовича про витребування доказів.

Витребувано від сімейного лікаря Центру первинноїмедико-санітарноїдопомоги №5-відомостіпро станздоров`я іззазначенням можливості/неможливості рухатисьі розмовляти,історію хворобипацієнта,наявні виписки,довідки,результати досліджень,медичні карткичи іншімедичні документи відносно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.128).

На виконання ухвали про витребування доказів на адресу суду 21.03.2023 року (вх. № 7431) надійшов лист відповідь за підписом директора КНП «ЦПМСД №5 ОМР») Т.Кафтан з наданням виписки з історії хвороби, виписки з медичної картки стаціонарного хворого та виписки із медичної картки амбулаторного хворого (а.с.137-141).

В подальшому, ухвалою суду від 10 травня 2023 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Николина Олега Ярославовича про прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 23.03.2021 року в розмірі: 746 028,00 гривень, яка складається з суми позики - 16 000, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 585 120, 00 гривень та процентів 4 400, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 160 908, 00 гривень (а.с.159-160).

В подальшому, судом було направлено лист до КНП «ЦПМСД №5 ОМР» з зазначенням обставин виконання ухвали суду не в повному обсязі (а.с.159).

На виконання ухвали про витребування доказів, на адресу суду від КНП «ЦПМСД №5 ОМР» надійшла виписка із медичної картки амбулаторного хворого (а.с.160-161).

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а.с.174-175).

Чергове судове засідання у справі призначене на 26 лютого 2024 року, сторони до суду не з`явились.

На адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про можливість проведення судового засідання у її відсутність та ухвалення заочного рішення суду, згідно поданої заяви позивач зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.183).

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.177-179). Відповідач на зазначене судове засідання з будь-якими клопотаннями не звертався, відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, не було висловлено думки щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, позивача звернулась на адресу суду з заявою про слухання справи за її відсутності, відповідача повідомлявся про слухання справи, підстав для відкладення слухання справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не встановлено.

Судом також приймається до уваги те, що на адресу суду надійшла низка заяв та клопотань з боку відповідача щодо відкладення та зупинення провадження у справі з підстав перебування на лікуванні та реабілітації останнього. З даного приводу судом були направлені запити до лікарських установ щодо стану здоров`я відповідача та його можливості з`явитися до суду, скористатись послугами адвоката тощо. На запити/ухвалу суду про витребування доказів щодо стану здоров`я відповідача надійшли копії медичних виписок, однак з наданих суду документів судом не було встановлено, що відповідач позбавлений можливість скористатись послугами адвоката з приводу захисту власних прав.

В даному випадку, судом враховується положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2024 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначила, що 23.03.2021 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого позивач надала позичальнику грошові кошти у розмірі: 16 000 доларів США зі сплатою відсотків 1,25% щомісячно, з кінцевим терміном повернення до 23.03.2022 року. Позивач зазначає, що відповідач грошові кошти не повернув, ухиляється від добровільного повернення боргу, що стало наслідком звернення до суду.

Судом досліджується копія договору позики грошей від 23.03.2021 року згідно якого ОСОБА_1 надала в борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі: 16000 доларів США, зі сплатою відсотків, а саме 1,25 % на місяць. Відповідно до п.2 Договору встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позичальнику отримані кошти в борг у строк до 23.03.2022 року (а.с.5).

Згідно даного договору позики п.5 передбачено, що в разі, якщо позичальник не поверне грошові кошти, то останній не буде перешкоджати позикодавцю у стягненні коштів в судовому порядку.

Таким чином судом встановлено, що між сторонами було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого відповідач, як позичальник підтвердив факт отримання коштів та зобов`язався повернути їх у визначений договором строк, крім іншого, судом встановлено, що відповідач грошові кошти не повернув, доказів щодо чого в матеріалах справи не міститься, відзиву на позовну заяву або заперечень щодо розміру позовних вимог відповідач не висловив.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у позики де, сума позики 16000 доларів США, що становить 468, 000 гривень та відсотки за користування коштами, які передбачені договором, що становить 2400 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 746028, 00 гривень.

Розрахунок відсотків проведено наступним чином: 16000 доларів США *1,25%*12 календарних днів, що відповідно становить 2400 доларів, що в гривневому еквіваленті становить - 746028, 00 гривень (а.с.46). Уточнений розрахунок щодо арифметичної помилки викладено на аркуші справи 145.

З огляду на зазначене, суд виходить з наступного. Нормами діючого ЦК України визначені виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст.533ЦК України 1)грошове зобов`язаннямає бутивиконане угривнях. 2). якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що предметом договору позики від 23.03.2021 року є валютна одиниця 16000 доларів США.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим, судом в даній справі приймаються до уваги висновки Верховного Суду викладені в постанові від 24.02.2022 року (справа № 756/1712/21) згідно якої Верховний Суд в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків, а саме «… Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні…»

Отже, в даному випадку, судом приймаються до уваги висновки Верховного Суду викладені в постанові від 24.02.2022 року (справа № 756/1712/21), оскільки, предметом розгляду даної справи є такі ж правовідносини, що стались між сторонами, що були предметом розгляду Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Крім іншого, суд зазначає, що згідно розписки основне зобов`язання визначено саме у розмірі: 16000 доларів США.

Судом встановлено, що договір позики є відсотковим, а відтак, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1,25% річних є такою, що ґрунтується на нормах закону та відповідно є такою, що безпосередньо передбачена договором позики.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Велика палата Верховного суду у постанові по справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 року зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика палата Верховного суду у постанові по справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 року зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

З урахуванням викладеного, судом приймається до уваги розрахунок позивача щодо нарахування 1,25% річних в межах одного календарного року, де відповідно суму заборгованості по процентам передбачених договором позики визначено на рівні 2400 доларів США.

Відповідно судом не приймаються до уваги вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами з розрахунку 22 календарних місяця, таких, що заявлені в позовній заяві про збільшення позовних вимог від 03.05.2023 року (а.с.144-145).

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позиція Великої палати ВС полягає в тому, що проценти за правомірне користування грошовими коштами можуть нараховуватись лише в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу строку кредитування, нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦКУ, що підтверджується висновками Великої палати ВС (пункти 48-55 постанови від 28.03.2018 № 444/9519/12).

З даного приводу суд зазначає, що позивачем не було заявлено вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування коштам в порядку передбаченому ст. 625 ЦК України.

Статтями 12, 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно проаналізувавши докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем в повному обсязі доведені обставини позовних вимог, а відтак позов підлягає частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16000 доларів США та 2400 доларів процентів за користування кревними коштами, нарахованих в межах строку кредитування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі: 5878, 22 гривні, сплачені позивачем при подачі позову до суду і документально підтвердженні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 533, 612, 627, 1046-1047, 1049, 1050, 1216, 1217, 1223, 1282 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 28-284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 23.03.2021 року основну заборгованість у розмірі: 16000 доларів США, проценти за користування кредитом - 2400 доларів США, а всього стягнути 18400 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати понесені з розглядом справи у сумі: 5878, 22 гривні.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06.03.2024р.

Суддя: