Ухвала

від 12.03.2024 по справі 192/1932/23

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1932/23

Провадження № 1-кп/192/58/24

Ухвала

12 березня 2024 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12023041570000209, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 березня 2023 року, відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Незабудино, Солонянського району, Дніпропетровської області, який зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 березня 2023 року, схеми та фото-таблиці до нього та припинити їх дослідження; постанови про призначення судової автотехнічної експертизи від 17 квітня 2023 року; висновок експерта №СЕ-19/104-23/14130-ІТ від 24 квітня 2023 року.

На обґрунтування клопотання послався на те, що надані стороною обвинувачення вищезазначені докази є недопустимими, оскільки отримані з порушенням встановленого процесуального порядку та дотримання порядку фіксації слідчих дій, а саме у відсутність понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які в судовому засіданні під час їх допиту судом повідомили, що безпосередньої участі в огляді місця дорожньо-транспортної пригоди не приймали, зазначені в протоколі та план-схемі відстані та інші дані за їх участю не вимірювались та не встановлювались.

Тому вважає, що огляд дорожньо-транспортної пригоди 31 березня 2023 року проведено, а протокол складено з грубим порушенням вимог ст. 237 КПК України, оскільки порушено встановлений законом процесуальний порядок отримання доказів події , а саме пошук, виявлення, закріплення, вилучення слідів дорожньо-транспортної події фактично проведено без участі понятих, які крім цього заперечували свої підписи на деяких аркушах процесуального документу.

Щодо недопустимості постанови слідчого про призначення судової автотехнічної експертизи та висновку експерта, то зазначив, що вказані докази є також недопустимими, оскільки вони є похідними від протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми та фото-таблиці до нього, і він проведений на підставі наданих даних зафіксованих у протоколі та матеріалів кримінального провадження.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечувала, з тих підстав, що будь-якої очевидної недопустимості доказів стороною захисту не зазначено, і що питання щодо допустимості вказаних доказів повинно вирішуватись судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку по справі.

Представник потерпілої частково погодився з позицією прокурора, зазначивши, що дійсно питання допустимості протоколу огляду місця події слід вирішувати в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку по справі, оскільки судом вже досліджено вказаний доказ і припинити його дослідження вже неможливо, щодо допустимості постанови про призначення експертизи та висновку експерта, то стороною захисту не конкретизовано які саме дані, які були використані при проведені експертизи, на думку сторони захисту є очевидно недопустимими.

Представник цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали справи приходить до таких висновків.

Статтею 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Відповідно до ст. 89 КПК України - суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознайомившись з викладеними в клопотанні доводами сторони захисту, щодо очевидної недопустимості доказів, суд вважає, що викладені стороною захисту підстави для визнання недопустимості доказів не свідчать про наявність очевидної недопустимості, враховуючи, що положення ч. 7 ст. 223 КПК України передбачають запрошення понятих до участі в огляді місцевості за бажанням слідчого чи прокурора.

Тому на думку суду доводи викладені стороною захисту в клопотанні можуть свідчити про недопустимість вказаних доказів і дані доводи повинні бути предметом обговорення і вирішення в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку по справі.

У зв`язку з чим суд вважає, що в задоволені клопотання сторони захисту слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 87, 89 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказів протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 березня 2023 року разом зі схемою та фото-таблицею до нього, постанови про призначення судової автотехнічної експертизи від 17 квітня 2023 року та висновку експерта №СЕ-19/104-23/14130-ІТ від 24 квітня 2023 року недопустимими у зв`язку з їх очевидною недопустимістю - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя ОСОБА_1