Вирок

від 16.12.2024 по справі 192/1932/23

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1932/23

Провадження № 1-кп/192/58/24

В И Р О К

Іменем України

"16" грудня 2024 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12023041570000209, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 березня 2023 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Незабудино, Солонянського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , має середньо-спеціальну освіту, працює Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)» на посаді молодшого інспектора відділу охорони, не одруженого, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні немає, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6 ,

представника потерпілої - ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2023 року, приблизно о 06 год. 45 хв., ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по правій частині автодороги від с. Незабудино до с. Наталівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, будучи засліпленим сонячним світлом, тобто знаходячись у такому фізіологічному стані внаслідок дії світла на його зір, коли він об`єктивно не мав можливості виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані, своєчасних заходів до зупинки автомобіля «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 на займаній смузі руху не прийняв та не дочекавшись коли пройдуть негативні наслідки засліплення, в порушення п. 19.3 Правил дорожнього руху України, продовжив рухатися, внаслідок чого, виявляючи крайню недбалість до дорожньої обстановки та її змінам, допустив зіткнення з велосипедисткою ОСОБА_6 , яка рухалась попереду в попутному напрямку на межі узбіччя та проїжджої частини, у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою грудної клітини, закритого перелому проксимального відділу лівої плечової кістки, зі зміщенням, закритого перелому дистального мета епіфізу правої променевої кістки зі зміщенням, закритого перелому шейки правої стегнової кістки без зміщення, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні спочатку визнав частково, а в подальшому визнав повністю.

Показав суду, що він 31 березня 2023 року о 06 год. 45 хв. рухаючись від с. Незабудино до с. Наталівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, керуючи автомобілем «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 , відчув засліплення сонячним світлом, але продовжив рух на автомобілі, незважаючи на те, що він небачив дорожнього полотна, а бачив лише передній край капоту його автомобіля. Об`їжджаючи яму він зачепив дзеркалом когось і почув удар. Він зупинив автомобіль вийшов і побачив спочатку на узбіччі велосипед, а потім потерпілу. Стан засліплення був такий, що не дозволяв йому бачити, що відбувається на дорозі, але він все рівно продовжив рух. Він погоджується, що порушив п. 19.3 Правил дорожнього руху України і повинен був зупинитись і дочекатись, коли мине стан засліплення, але цього не зробив.

Окрім визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується такими доказами, дослідженими під час судового розгляду:

Показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що 31 березня 2023 року о 06 год. вона виїхала на велосипеді з с. Незабудино до с. Наталівка, Солонянського району, Дніпропетровської області по автодорозі. Рухалась з невеликою швидкістю по правому краю дороги, коли рухалась позаду чула музику, яка лунала з автомобіля обвинуваченого. Як обвинувачений її збив вона непам`ятає, оскільки впала і втратила свідомість. Будь-яких перешкод на дорозі, які б перешкоджали обвинуваченому безпечно проїхати її, не було.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , яка будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що вона є мешканкою с. Незабудино, Солонянського району, Дніпропетровської області, і проживає в останньому будинку в селі перед дорогою на с. Наталівка, Солонянського району, Дніпропетровської області. 31 березня 2023 року вранці їй зателефонував обвинувачений і попрохав підійти до них в якості понятої, оскільки він збив потерпілу на своїй машині. Коли вона через хвилин 20 підійшла на місце ДТП, то побачила, що на правому узбіччі по напрямку руху із с. Незабудино, Солонянського району, Дніпропетровської області лежить велосипед та поруч лежить відірване дзеркало, трава на узбіччі була прим`ята.

Письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24 квітня 2023 року, згідно якого було вилучено історію хвороби №210 на ім`я хворого ОСОБА_6 (Т. 1 а. с. 131-132).

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08 квітня 2023 року, відповідно до якого при огляді 31 березня 2023 року о 10 год. 00 хв. у ОСОБА_9 ознак сп`яніння не виявлено (Т. 1 а. с. 117).

Висновком експерта №20 Е від 27 квітня 2023 року, згідно якого у ОСОБА_6 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою грудної клітини, закритого перелому проксимального відділу лівої плечової кістки, зі зміщенням, закритого перелому дистального мета епіфізу правої променевої кістки зі зміщенням, закритого перелому шейки правої стегнової кістки без зміщення, які утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею або при ударах об такі, якими могли бути виступаючі частини кузову легкового автомобіля, не виключена можливість, що утворились в термін, який вказаний в постанові слідчого та в медичній документації, а саме 31 березня 2023 року.

Усі виявлені тілесні ушкодження у своїй сукупності відносяться до середніх тілесних ушкоджень, оскільки термін зростання кісткової тканини складає понад 21 добу.

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь вираженості виявлених тілесних ушкоджень, а також відомі обставини справи, не виключена можливість, що вони могли бути утворені в результаті ДТП, якщо ОСОБА_6 знаходилась в якості велосипедиста (Т. 1 а. с. 61-66).

Висновком експерта №СЕ-19/104-23/12962-ІТ від 24 квітня 2023 року, згідно якого на момент експертного огляду робоча гальмова система автомобіля «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані. На момент експертного огляду рульове керування автомобіля «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані (Т. 1 а. с. 138-142).

Протоколом огляду від 16 травня 2024 року, згідно якого предметом огляду був велосипед «LUX» червоного кольору, який зберігається на території зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів ВП №9 ГУНП в Дніпропетровській області. При огляді встановлено, що велосипед має механічні пошкодження заднього крила - вм`ятина, та пошкодження лакофарбового покриття ліворуч, пошкодження корзинки пластикової, що розташована над переднім колесом біля керма (Т. 2 а. с. 78-84).

Протоколом слідчого експерименту від 16 травня 2024 року, який проведений за участі обвинуваченого та потерпілої, під час якого обвинувачений вказав на місці дорожньо-транспортної пригоди, місце розтушування транспортного засобу «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 , яким він керував відносно проїжджої частини де його засліпило сонце, місце зіткнення з потерпілою, місце розташування транспортного засобу «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 та велосипеду потерпілої після дорожньо-транспортної пригоди. Також під час слідчого експерименту потерпіла показала місце розташування її велосипеда та транспортного засобу «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 після дорожньо-транспортної пригоди, а також напрямок руху велосипеда до дорожньо-транспортної пригоди (Т. 1 а. с. 85-91).

Висновком експерта №СЕ-19/104-24/24785-ІТ від 05 липня 2024 року, згідно якого згідно вихідних даних, заданих в ухвалі суду про призначення експертизи від 07 червня 2024 року, які були отримані під час слідчого експерименту (протокол від 16 травня 2024 року) за участю водія автомобіля «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 , водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедистку ОСОБА_6 шляхом службового гальмування (плавного (не екстреного) зниження швидкості) із зупинкою автомобіля «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 до місця наїзду на велосипедистку ОСОБА_6 і тим самим запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно вихідних даних, заданих в ухвалі суду про призначення експертизи від 07 червня 2024 року, які були отримані під час слідчого експерименту (протокол від 16 травня 2024 року) за участю водія автомобіля «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 , в діях водія ОСОБА_3 , при заданому механізмі пригоди, вбачається невідповідність вимогам пункту 19.3 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди (Т. 2 а. с. 115-120).

Дослідивши всебічно, повно й неупереджено в судовому засіданні обставини кримінального правопорушення, та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження обставин кримінального правопорушення та зазначені судом, є належними, допустимими та достовірними, і в своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення поза розумним сумнівом про вину обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Так суду доведено стороною обвинувачення, що обвинувачений, який керував транспортним засобом в порушення вимог п. 19.3 Правил дорожнього руху України, перебуваючи під впливом ефекту засліплення, не здійснив дій передбачених вказаним пунктом, хоча міг їх здійснити і продовжив рух на транспортному засобі, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу, яка їхала на велосипеді, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Суд не враховує в якості доказів протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 березня 2023 року, а також висновок експерта №СЕ-19/104-23/14130-ІТ від 24 квітня 2023 року, який зроблений на підставі вихідних даних отриманих в результаті вказаного огляду, оскільки під час судового розгляду свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , які були залучені як поняті під час проведення вказаного огляду і які були допитані судом, показали суду, що вони не приймали участі в огляді місця дорожньо-транспортної пригоди, не бачили жодних замірів, які здійснював слідчий і підписали протокол за проханням слідчого, не читаючи його і не знаючи, які відомості він містить.

І тому вказаний протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди визнається судом недопустимим, як такий, що проведений в порушення вимоги ст. 237 КПК України.

Оскільки висновок експерта №СЕ-19/104-23/14130-ІТ від 24 квітня 2023 року складений з використанням вихідних даних отриманих внаслідок вказаного огляду, тому суд до вказаного висновку ставиться критично і його не враховує.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який, раніше не судимий, в реєстрі наркологічних чи психіатричних хворих не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, за місцем роботи позитивно.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті, як обставини, які пом`якшують покарання зазначено активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Суд зазначає, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.

Вказані висновки відповідають висновкам Верховного Суду викладеним в постанові від 07 квітня 2021 року у справі №263/15605/17.

Як встановлено судом, стороною обвинувачення не надано суду відомостей на підтвердження саме активних дій з боку обвинуваченого під час досудового розслідування, які сприяли розкриттю кримінального правопорушення. Так обвинувачений участі в огляді місця дорожньо-транспортної пригоди не брав, за його участю слідчий експеримент проводився лише на стадії судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення, а не самого обвинуваченого. При цьому обвинувачений своєї вини спочатку судового розгляду не визнавав, і вважав, що його дії були правомірними, і тому суд вважає, що в даній справі відсутня така обставина яка пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.

Також на думку суду відсутня така обставина, яка пом`якшує покарання як щире каяття, на наявності якої наполягала сторона захисту.

Верховний Суд в своїй послідовній практиці зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (дивись Постанова Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі №199/6365/19).

На думку суду обвинувачений лише визнав себе винуватим, але своєї поведінки не засуджує, і будь-яких критичних висновків для себе не зробив.

У зв`язку з чим суд вважає, що в даній справі відсутня така обставина, яка пом`якшує покарання, як щире каяття.

Що стосується обставини, яка пом`якшує покарання, а саме добровільне відшкодування завданого збитку, то враховуючи наявність розписок потерпілої від 27 квітня 2023 року та від 17 травня 2023 року, в якій вона вказує про отримання від обвинуваченого грошових коштів в сумі 65000 грн. 00 коп. та 1000 грн. 00 коп., в рахунок відшкодування збитків заподіяних 31 березня 2023 року, і те, що вона до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру немає, тому суд вважає, що в даній справі наявна така обставина яка пом`якшує покарання, як добровільне відшкодування завданого збитку (Т. 2 а. с. 21, 22).

Інші обставини, які пом`якшують покарання або обставини, які обтяжують покарання в даній справі відсутні.

Керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням наявності обставини справи, яка пом`якшує покарання та відсутності обставин які обтяжують покарання, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому, покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк передбачений санкцією ч. 1 ст. 286 КК України один рік. На думку суду, призначення такого виду та терміну покарання буде достатньо для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також суд не вбачає підстав для призначення більш суворішого покарання.

Крім того, оскільки обвинувачений, який має право керування транспортними засобами, що підтверджується посвідченням водія серії НОМЕР_2 від 17 грудня 2019 року і який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за порушення правил безпеки дорожнього руху, за яким необережні дії обвинуваченого, щодо недотримання Правил дорожнього руху, призвели до наслідків щодо здоров`я потерпілої, слід призначити додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік. Призначення більш тривалого строку додаткового покарання, на якому наполягала сторона обвинувачення, суд не знаходить підстав.

Також суд не знаходить підстав для застосування положень ст. 75 КК України, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки.

При вирішенні долі речових доказів, суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно постанови слідчого від 31 березня 2023 року автомобіль «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 , велосипед червоного кольору з написом «LUX», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключі від автомобіля «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023041570000209 (Т. 1 а. с. 118).

Постановою слідчого від 24 квітня 2023 року вилучену історію хвороби №210 на ім`я хворого ОСОБА_6 визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12023041570000209 (Т. 1 а. с. 133).

Враховуючи, що автомобіль «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_11 та велосипед червоного кольору з написом «LUX», власником якого є потерпіла, зберігаються на території відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області (Т. 1 а. с. 118), то їх слід повернути власникам, при цьому скасувавши арешт на вказане майно накладений ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2023 року (Т. 1 а. с. 120-121).

Що стосується свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключі від автомобіля «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 , які згідно розписки від 29 березня 2023 року повернуті обвинуваченому, тому їх слід залишити обвинуваченому.

Стосовно історії хвороби №210 на ім`я хворого ОСОБА_6 , яка зберігається при матеріалах кримінальної справи, то її слід повернути особі, у якій вона була вилучена протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24 квітня 2023 року (Т. 1 а. с. 131-132).

Потерпілою заявлено до обвинуваченого та Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» цивільний позов про стягнення відшкодування з АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» майнової шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп. завданої їй як власнику велосипеду червоного кольору з написом «LUX» та про стягнення відшкодування з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 100000 грн. 00 коп. (Т. 1 а. с. 85-94).

На обґрунтування позову зазначила, що вона з 31 березня 2023 року по 13 квітня 2023 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КП «Нікопольська міська лікарня №4». Під час перебування на стаціонарному лікуванні обвинуваченим було надано на відшкодування витрат на лікування 50206 грн. 50 коп. Оскільки під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено велосипед, який їй належав, а цивільна відповідальність обвинуваченого була застрахована в АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», тому просила стягнути зі страховика обвинуваченого 5000 грн. 00 коп., оскільки саме за таку вартість було придбано велосипед.

На обґрунтування стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, зазначила, що у зв`язку з отриманими травмами внаслідок ДТП вона перебувала на стаціонарному лікуванні, перенесла оперативне втручання, у зв`язку з чим обмежена в пересуванні, самообслуговуванні, змушена проходити довгу реабілітацію, а також в подальшому ще одну операцію. Вона перенесла значний фізичний біль, це завдало їй численних емоційних страждань, які супроводжувались страхом за своє здоров`я та життя, на теперішній час, обмеження в життєдіяльності, які пов`язані із травмами, отриманими внаслідок ДТП, порушують її звичайний уклад життя, вона не може самостійно пересуватись, вимушена використовувати палицю, не може працювати та потребує сторонньої допомоги в самообслуговуванні і тому оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 100000 грн. 00 коп.

АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» в судове засідання по розгляду цивільного позову не з`явилось, було повідомлено про час та місце судового засідання належним чином причину неявки суду не повідомило, відзив на позов не подало (Т. 2 а. с. 215).

Обвинувачений через свого захисника подав відзив на позов в якому проти задоволення позову щодо нього заперечував, зазначив, що позовні вимоги зазначені без врахування вимог розумності та справедливості, і вважає, що належних доказів на підтвердження кількості, глибини та тривалості моральних страждань не надано. При цьому вказує, що ним надано потерпілій 66000 грн. 00 коп., з яких 16000 грн. 00 коп. відшкодовано саме моральної шкоди (Т. 1 а. с. 165-168).

Судом під час розгляду цивільного позову, окрім обставин кримінального правопорушення встановлено таке.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України - джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до полісу №АР/2986652 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 серпня 2022 року, цивільна відповідальність обвинуваченого, який керував транспортним засобом «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (Т. 2 а. с. 218).

Відповідно до вказаного полісу, страхова сума на одного потерпілого дорівнює: за шкоду заподіяну життю та здоров`ю - 320000 грн. 00 коп., за шкоду заподіяну майну - 160000 грн. 00 коп., розмір франшизи - 2600 грн. 00 коп.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Вказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Статтею 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Згідно ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Цивільна позивачка просить стягнути з АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» - 5000 грн. 00 коп. майнової шкоди завданій їй внаслідок ДТП, яка дорівнює вартості велосипеда червоного кольору з написом «LUX», власником якого вона є, і на якому вона пересувалась під час дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, судом встановлено, що під час огляду 16 травня 2024 року вказаного велосипеда, було виявлено пошкодження лише заднього крила велосипеда та корзинки, яка розташована над переднім крилом, інших пошкоджень вказаного велосипеда не виявлено.

При цьому судом в порядку вирішення долі речових доказів було повернуто вказаний велосипед власнику.

Цивільна позивачка не надала суду будь-яких доказів, як вартості вказаного велосипеда так і розміру шкоди заподіяній їй внаслідок наявних пошкоджень на велосипеді, і тому суд вважає, що вимоги позивачки про відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості велосипеда є безпідставними, враховуючи, що даних про повне знищення велосипеду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у суду немає, як і немає даних про розмір вартості відновлювального ремонту вказаного велосипеда.

При цьому суд позбавлений можливості визначитись з розміром заподіяної цивільній позивачці шкоди, враховуючи, що будь-яких доказів розміру такої шкоди суду не надано і під час судового розгляду будь-яких клопотань про проведення судової товарознавчої експертизи суду не заявлено.

І тому суд вважає, що в задоволені вимог цивільної позивачки до цивільного відповідача АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» слід відмовити.

Що стосується вимог цивільного позивачки до цивільного відповідача - ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди то суд приходить до такого.

Як вбачається з цивільного позову цивільна позивачка просить стягнути з ОСОБА_3 100000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г"і"ґ" пункту 41.1 та підпунктом"в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Тобто положеннями вказаного Закону передбачено обов`язок страховика відшкодувати потерпілій особі також і моральну шкоду, при цьому її розмір напряму залежить від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено, що цивільна позивачка не зверталась до страховика обвинуваченого з вимогою про відшкодування шкоди заподіяної її здоров`ю, і не заявляє таких вимог в порядку цивільного позову, і тому суд позбавлений можливості визначитись з розміром відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з обвинуваченого, враховуючи, що визначаючи такий розмір суд повинен врахувати суму страхового відшкодування яке отримала цивільна позивачка від страховика.

Стягнення із застрахованої особи відшкодування моральної шкоди, без врахування страхової виплати, суд вважає порушенням вимог пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Та обставина, що обвинувачений відповідно до розписок наявних в матеріалах справи добровільно відшкодував потерпілій шкоду на лікування не свідчить про припинення обов`язку страховика на відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з чим суд вважає, що позов цивільної позивачки в цій частині є передчасним і тому задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання щодо розподілу процесуальних витрат суд виходить з такого.

Згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи у кримінальному провадженні №12023041570000209, встановлено, що витрати на проведення експертизи технічного стану ТЗ, оформленої висновком №СЕ-19/104-23/12692-ІТ від 24 квітня 2023 року складають 2390 грн. 00 коп. (Т. 1 а. с. 137).

Відповідно до довідки про витрати на проведення судової експертизи у кримінальному провадженні №12023041570000209, встановлено, що витрати на проведення судової автотехнічної експертизи, оформленої висновком №СЕ-19/104-24/24785-ІТ від 05 липня 2024 року складають 3786 грн. 40 коп. (Т. 2 а. с. 114).

Враховуючи зазначене, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню, витрати пов`язані із залученням експертів для проведення судових експертиз в розмірі 6176 грн. 40 коп.

Що стосується відшкодування витрат на проведення судової автотехнічної експертизи, оформленої висновком №СЕ-19/104-23/14130-ІТ від 24 квітня 2023 року, які згідно довідки складають 1195 грн. 00 коп. (Т. 1 а. с. 146), то оскільки судом вказаний висновок експерта не враховується, тому витрати на проведення експертизи слід віднести за рахунок держави.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався і тому строк покарання обвинуваченому слід відраховувати з моменту початку його фактичного виконання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком один рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.

Строк основного покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту початку його фактичного виконання.

В задоволені цивільного позову ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» про відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

В задоволені цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 , велосипед червоного кольору з написом «LUX» - повернути власникам, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та ключі від автомобіля «ВАЗ 2103» номерний знак НОМЕР_1 - залишити обвинуваченому, історію хвороби №210 на ім`я хворого ОСОБА_6 - повернути особі, у якій вона була вилучена протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24 квітня 2023 року.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2023 року арешт на автомобіль «ВАЗ 2103», номерний знак НОМЕР_1 .

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2023 року арешт на велосипед червоного кольору з написом «LUX».

Стягнути з ОСОБА_3 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз в розмірі 6176 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн. 40 (сорок) коп.

Процесуальні витрати на проведення судової автотехнічної експертизи, оформленої висновком №СЕ-19/104-23/14130-ІТ від 24 квітня 2023 року віднести за рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, потерпілій та її представнику.

Головуючий: суддя ОСОБА_1