Постанова

від 12.03.2024 по справі 723/269/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року м. Чернівці

Справа № 723/269/23

Провадження №22-ц/822/192/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.,

секретар Тодоряк Г.Д.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) приватне підприємство «Меркурій»,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 ,

відповідач за зустрічним позовом - Великокучурівська сільська рада,

треті особи (за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року, головуючий у І-й інстанції Бужора В.Т.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Меркурій» (далі ПП «Меркурій») у січні 2023 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення порушень у користуванні частиною земельної ділянки, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що воно є власником земельної ділянки кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення - для комерційного використання, яка розташована по АДРЕСА_1 .

На вказаній земельній ділянці розміщені магазин-закусочна літ. «А-І», магазин літ. «Б-І», навіс літ. «Д», вбиральня літ. «В», огорожа № 1 замощення І, підпірна стінка II, що належать на праві власності ПП «Меркурій». Відповідачі порушили право позивача на користування частиною належної йому на праві власності земельної ділянки, встановивши на її північній стороні торгові павільйони (кіоски), які належать до малих архітектурних форм без дозвільних документів та згоди позивача, який є власником землі. Такі дії відповідача порушують законні права та інтереси позивача, зокрема, право на користування земельною ділянкою, яка є його власністю та межі якої визначено у встановленому законом порядку.

Зазначало, що 09 вересня 2022 року вони направили заяву на адресу виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка самовільно зайняла спірну земельну ділянку кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, яка належить ПП «Меркурій», шляхом встановлення торгівельного павільйону (кіоску) без відповідних дозвільних документів та згоди власника, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 КУпАП.

Виконавчий комітет Великокучурівської сільської ради розглянув заяву позивача від 09 вересня 2022 року та надав йому листи №№ 1270, 1271 від 27 вересня 2022 року, згідно з якими повідомив, що не може притягнути для адміністративної відповідальності відповідачів за самовільне зайняття земельної ділянки згідно зі ст. 53-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в штаті працівників відповідної посадової особи та рекомендував вирішити питання у судовому порядку.

12 вересня 2022 року на адресу відповідачів було надіслано претензійні вимоги №№ 2, 4 від 09 вересня 2022 року з вимогою усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га. Претензійні вимоги відповідачами не розглянуті та не виконані.

Великокучуріська сільська рада в листі № 1669 від 21 грудня 2022 року підтвердила інформацію про те, що земельну ділянку позивача, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , використовують ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для розміщення на цій ділянці малих архітектурних форм, які належать їм на праві власності.

Відповідачі не бажають добровільно усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, повернути її позивачу, привести її у придатний до використання стан та відшкодувати збитки (шкоду).

З урахуванням уточнених позовних вимог, просило усунути перешкоди у здійсненні ПП «Меркурій» права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення «для комерційного використання», яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом знесення торгових павільйонів (кіосків), які належать до малих архітектурних форм, що встановлені на північній частині зазначеної земельної ділянки, без дозвільних документів та згоди позивача, який є власником землі.

ОСОБА_2 у травні 2023 року подала зустрічний позов до Великокучурівської сільської ради, ПП «Меркурій», треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування договору купівлі продажу земельної ділянки.

Вимоги обґрунтовані тим, що підставою у видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧВ № 071396 від 23 квітня 2004 року слугував договір купівлі-продажу № 1442 від 06 квітня 2004 року, а відтак, в разі визнання недійсним договору, виникає необхідність у визнанні недійсним і державного акта. Самовільного захоплення земельної ділянки ПП «Меркурій» нею не здійснювалось, оскільки земельна ділянка ПП «Меркурій» придбана з порушенням вимог законодавства, а тому вимога щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення торгового павільйону, в якому вона здійснює свою діяльність, порушує її право використання торгового павільйону.

Просила визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки несількогосподарського призначення (на умовах розстрочення платежу) №1442 від 06 квітня 2004 року, укладеного між Великокучурівською сільською радою та ПП «Меркурій», та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЧВ№071396 від 23 квітня 2004 року.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року позов ПП «Меркурій» задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Усунуто перешкоди у здійсненні ПП «Меркурій» права користування земельною ділянкою кадастровий номер 7324582002:01:001:0203 площею 0,0586 га, цільове призначення - для комерційного використання, яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом знесення торгових павільйонів (кіосків), які належать до малих архітектурних форм, що встановлені на північній частині зазначеної земельної ділянки без дозвільних документів та згоди позивача, власника землі.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що своїми діями відповідачі створили перешкоди у користуванні позивачу майном, яке йому належить на праві власності шляхом обмеження у повній мірі користування земельною ділянкою, чим порушуються його законні права.

На зазначене рішення суду представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ПП «Меркурій» та задовольнити позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 .

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Зазначає, що судом не надано оцінки правомірності набуття права власності ПП «Меркурій» на земельну ділянку кадастровий номер 7324582002:01:001:0203 площею 0,0586 га.

При прийнятті рішення IX сесії ХХІV скликання Великокучурівської сільської ради № 21-11/04 від 26 березня 2004 року та укладенні між Великокучурівіською сільською радою та ПП «Меркурій» договору купівлі-продажу № 1442 від 06 квітня 2004 року грубо порушені вимоги статей 127, 134 ЗК України.

У відзиві на позовну заяву Великокучурівська сільська рада визнала, що земельна ділянка ПП «Меркурій» площею 0,0586 га продана на підставі рішення IX сесії ХХІV скликання Великокучурівської сільської ради № 21-11/04 від 26 березня 2004 року (п. 2) помилково, та під час її продажу не враховані вимоги пункту «а» частини 3 статті 83, статті 127, 134 ЗК України.

Кіоски були встановлені значно раніше ніж відбувся викуп земельної ділянки, що засвідчують акт вибору земельної ділянки та рішення Великокучурівської сільської ради № 13-21/01 від 22 березня 2001 року.

Кадастровий номер земельної ділянки, який зазначений в Державному акті на право власності на земельну ділянку Серії ЧВ № 071396 (7324582002010010203), яку ПП «Меркурій» просить звільнити, та кадастровий номер земельної ділянки, яка була об`єктом дослідження згідно з висновком експерта від 10 травня 2023 року № 3/23 (7324582000:01:001:0203), є різними.

Земельна ділянка в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 7324582002:01:001:0203 відсутня, а відтак суд, задовольняючи первісний позов щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з неіснуючим кадастровим номером (7324582002:01:001:0203), робить неможливим його виконання.

Фототаблиці, схеми, зображення, які містяться у висновку експерта від 10 травня 2023 року № 3/23, не підписані та не засвідчені печаткою експерта, що засвідчує виготовлення його з порушенням вимог п. 4.15. Інструкції «Про призначення та проведення судової експертизи та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р № 53/5.

ПП «Меркурій» у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду.

Вказує на те, що ПП «Меркурій» є власником земельної ділянки. Відповідачі порушили право позивача на користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, а саме, встановили на північній стороні зазначеної земельної ділянки торгові павільйони (кіоски), без дозвільних документів та згоди позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивач ПП «Меркурій» є власником земельної ділянки, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення - для комерційного використання, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Зазначена обставина підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (на умовах розстрочення платежу) від 06 квітня 2004 року, Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЧВ № 071396 від 23 квітня 2004 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 вересня 2019 року.

На земельній ділянці, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення - для комерційного використання, яка розташована по АДРЕСА_1 , розміщені магазин-закусочна літ. «А-І», магазин літ. «Б-І», навіс літ. «Д», вбиральня літ. «В», огорожа № 1 замощення І, підпірна стінка II, що належать на праві власності ПП «Меркурій».

Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про право власності від 27 квітня 2016 року, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 квітня 2016 року, витягом з технічного паспорта на громадський будинок.

Рішенням Великокучурівської сільської ради від 27 червня 2019 року №161-42/2019 погоджено ПП «Меркурій» зміну конфігурації власної земельної ділянки площею 0,0586 га для комерційного призначення (набута у власність згідно договору купівлі-продажу №1442 від 06 квітня 2004 року), кадастровий номер 7324582000:01:001:0203, без зміни площі, розташованої по АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що фактичне використання земельної ділянки не відповідає конфігурації земельної ділянки по державному акту.

На адвокатський запит від 20 грудня 2022 року Великокучуріська сільська рада надала лист № 1669 від 21 грудня 2022 року, яким підтвердила інформацію про те, що земельну ділянку позивача, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , використовують ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для розміщення на цій ділянці малих архітектурних форм, які належать їм на праві власності.

Згідно з висновком судового експерту від 10 травня 2023 року за результатами проведеного дослідження встановлено, що в межах земельної ділянки, кадастровий N№7324582000:01:001:0203, площею 0,0586 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , частково розташовані малі архітектурні форми (кіоски), які не входять до складу магазину-закусочної, магазину, що належить ПП «Меркурій», відповідно до наданих на дослідження документів, та, відповідно до листа Великокучурівської сільської ради від 21.12.2022 року N? 166 належать ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .. Площа, яку займають зазначені кіоски, становить: кіоску N? 1 - 16 м, з яких 15 м' розташовано в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:01:001:0203; кіоску N? 2 - 23 м, з яких 20 м розташовано в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:01:001:0203.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Згідно з частинами першоютретьою статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. (частини перша, четверта, сьома статті 376 ЦК України).

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 646/7646/16-ц (провадження № 61-2011св19), від 14 липня 2021 року у справі № 922/1125/19.

Встановивши, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно зайняли земельну ділянку, яка належить на праві власності ПП «Меркурій», встановили торгові павільйони (кіоски) і незаконно нею користуються, перешкоджаючи позивачу як власнику земельної ділянки користуватись нею, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ПП «Меркурій» шляхом знесення торгових павільйонів (кіосків), які належать до малих архітектурних форм, що встановлені на земельній ділянці, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення - для комерційного використання, яка розташована по АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ПП «Меркурій».

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Великокучурівської сільської ради від 22 березня 2001 року №13-21/01 ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення попередніх документів, вибір земельної ділянки для будівництва приватного магазину в с. Годилів (біля тролейбусного кільця). Зобов`язано ОСОБА_2 протягом одного року виготовити необхідні документи і здати об`єкт торгівлі в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради від 10 серпня 2018 року №71 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення паспортів прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на розі вулиць Яблунівської та Центральної в с. Годилів Сторожинецького району, згідно зі схемою встановлення на землях комунальної власності. Зобов`язано звернутися у відділ будівництва, містобудування та архітектури Сторожинецької РДА для виготовлення паспорта прив`язки тимчасових споруд; виготовлені паспорти прив`язки тимчасових споруд подати на затвердження у виконавчий комітет Великокучурівської сільської ради.

Згідно з пунктами «а» та «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить впорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною третьою статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Разом з тим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

В матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 був виданий паспорт прив`язки розміщення тимчасових споруд на спірній земельній ділянці.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Отже, за наявності на спірній земельній ділянці тимчасових споруд, які перебувають в користуванні ОСОБА_2 , та за відсутності належних та допустимих доказів правомірності розміщення тимчасових споруд на спірній земельній ділянці, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення IX сесії ХХІV скликання Великокучурівської сільської ради № 21-11/04 від 26 березня 2004 року та укладений договір купівлі-продажу № 1442 від 06 квітня 2004 року не порушують право ОСОБА_2 , а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Великокучурівської сільської ради, ПП «Меркурій», треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування договору купівлі продажу земельної ділянки слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до частин першої четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

Суд першої інстанції, на підставі належно оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення, оскільки з наданих з матеріалів справи у їх сукупності слідує, що своїми діями відповідачі створили перешкоди у користуванні позивачу майном, яке йому належить на праві власності, шляхом обмеження у повній мірі користування земельною ділянкою, чим порушуються його законні права.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що кадастровий номер земельної ділянки, який зазначений в Державному акті на право власності на земельну ділянку Серії ЧВ № 071396 (7324582002010010203), яку ПП «Меркурій» просить звільнити, та кадастровий номер земельної ділянки, яка була об`єктом дослідження згідно з висновком експерта від 10 травня 2023 року № 3/23 (7324582000:01:001:0203), є різними, оскільки рішенням Великокучурівської сільської ради від 27 червня 2019 року №161-42/2019 погоджено ПП «Меркурій зміну конфігурації власної земельної ділянки площею 0,0586 га для комерційного призначення (набута у власність згідно з договором купівлі-продажу №1442 від 06 квітня 2004 року), кадастровий номер 7324582000:01:001:0203 без зміни площі, розташованої по АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що фактичне використання земельної ділянки не відповідає конфігурації земельної ділянки по державному акту, та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 вересня 2019 року підтверджує, що земельна ділянка за кадастровим номером 7324582000:01:001:0203 належить ПП «Меркурій».

Вищенаведеним також спростовуються інші наведені в обґрунтування апеляційної скарги доводи, які не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постановаскладена 12березня 2024 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: І.Н. Лисак

І.Б. Перепелюк