Постанова

від 25.09.2024 по справі 723/269/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 723/269/23

провадження № 61-5160св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - приватне підприємство «Меркурій»,

відповідачі: ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (позивачка за зустрічним позовом), ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом), Великокучурівська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області (відповідач за зустрічним позовом),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:служба у справах дітей Житомирської міської ради, реєстраційна служба Житомирського районного управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року у складі судді Бужори В. Т. та постанову Чернівецького апеляційного суду

від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б., і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У січні 2023 року ПП «Меркурій» звернулосядо суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою.

2. На обґрунтування позовних вимог ПП «Меркурій» зазначало, що підприємство є власником земельної ділянки кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення - для комерційного використання, яка розташована по АДРЕСА_1 .

3. На вказаній земельній ділянці розміщені магазин-закусочна літ. «А-І», магазин літ. «Б-І», навіс літ. «Д», вбиральня літ. «В», огорожа № 1, замощення І, підпірна стінка II, що належать на праві власності ПП «Меркурій».

4. Посилалося на те, що відповідачі порушили право підприємства на користування частиною належної йому на праві власності земельної ділянки, встановивши на її північній стороні торгові павільйони (кіоски), які належать до малих архітектурних форм, без дозвільних документів та згоди власника землі. Вважали дії відповідачів такими, що порушують його законні права та інтереси, зокрема право користування земельною ділянкою, яка є власністю підприємства та межі якої визначено у встановленому законом порядку.

5. 09 вересня 2022 року на адресу виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради направлено заяву про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка самовільно зайняла спірну земельну ділянку кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

6. Виконавчий комітет Великокучурівської сільської ради у відповідь на зазначену заяву надіслав листи №№ 1270, 1271 від 27 вересня 2022 року, якими повідомив, що не може притягнути для адміністративної відповідальності відповідачів за самовільне зайняття земельної ділянки згідно зі статтею 53-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в штаті відповідної посадової особи та рекомендував вирішити питання у судовому порядку.

7. 12 вересня 2022 року на адресу відповідачів було надіслано претензійні вимоги №№ 2, 4 від 09 вересня 2022 року з вимогою усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га. Однак претензійні вимоги відповідачами не розглянуті та не виконані.

8. Великокучуріська сільська рада в листі № 1669 від 21 грудня 2022 року підтвердила інформацію про те, що земельну ділянку, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , використовують ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для розміщення малих архітектурних форм, які належать їм на праві власності.

9. З огляду на наведене та з урахуванням уточнених позовних вимог,

ПП «Меркурій» просило суд: усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення «для комерційного використання», яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом знесення торгових павільйонів (кіосків), які належать до малих архітектурних форм, що встановлені на північній частині зазначеної земельної ділянки без дозвільних документів та згоди власника землі.

10. У травні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ПП «Меркурій», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки.

11. Зустрічний позов обґрунтований посиланням на те, що вона не здійснювала самовільного захоплення земельної ділянки ПП «Меркурій», з огляду на те, що ця земельна ділянка придбана позивачем з порушенням вимог законодавства, а саме статей 83, 127, 128, 134 Земельного кодексу України. Посилалася на те, що вимога ПП «Меркурій» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення торгового павільйону, в якому вона здійснює свою діяльність, порушує її право на використання торгового павільйону.

12. Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд: визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (на умовах розстрочення платежу) №1442 від 06 квітня 2004 року, укладений між Великокучурівською сільською радою та ПП «Меркурій»; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ№071396 від 23 квітня 2004 року.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

13. РішеннямСторожинецького районного суду Чернівецької області

від 12 грудня 2023 року позовні вимоги ПП «Меркурій» задоволено.

14. Усунуто перешкоди у здійсненні ПП «Меркурій» права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення «для комерційного використання», яка розташована на АДРЕСА_1 , шляхом знесення торгових павільйонів (кіосків), які належать до малих архітектурних форм, що встановлені на північній частині зазначеної земельної ділянки без дозвільних документів та згоди позивача, власника землі.

15. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

16. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог ПП «Меркурій», з огляду на те, що відповідачі порушили право позивача на користування частиною належної йому на праві власності спірної земельної ділянки, а саме встановили на північній стороні зазначеної земельної ділянки торгові павільйони (кіоски), які належать до малих архітектурних форм, без дозвільних документів та згоди позивача, як власника землі.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

17. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог

ПП «Меркурій». В частині вирішення зустрічних позовних вимог апеляційний суд вважав, що рішення суду першої інстанції підлягає доповненню мотивами відмови у їх задоволенні. Зазначено, що з огляду на відсутність належних та допустимих доказів правомірності розміщення ОСОБА_2 тимчасових споруд на спірній земельній ділянці, відсутні правові підстави вважати, що оскаржуване рішення Великокучурівської сільської ради № 21-11/04 від 26 березня 2004 року та укладений договір купівлі-продажу № 1442 від 06 квітня 2004 року порушують право останньої.

Узагальнені доводи касаційної скарги

19. 05 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 березня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Меркурій» та задовольнити її зустрічні позовні вимоги.

20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 31 січня 2018 року у справі № 205/7651/15-ц, від 22 липня 2019 року у справі № 404/2117/15-ц, від 22 лютого 2023 року у справі № 300/790/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що судом першої інстанції не розглянуто її позовну вимогу щодо визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №071396 від 23 квітня 2004 року (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили законність набуття ПП «Меркурій» права власності на спірну земельну ділянку за рахунок земель загального користування (дорога), не застосували вимогу пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України. Акцентує увагу на порушенні її права на користування землями загального користування.

22. Зауважує, що рішенням Великокучурівської сільської ради № 21-11/04

від 26 березня 2004 року та укладеним між Великокучурівською сільською радою та ПП «Меркурій» договором купівлі-продажу № 1442 від 06 квітня 2004 року грубо порушені приписи статей 127, 128, 134 ЗК України щодо порядку продажу земельних ділянок державної та комунальної власності.

23. Вважає, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, оскільки суди не встановили чи є позивач законним власником спірної земельної ділянки. Зазначає про наявність неточностей у кадастрових номерах земельної ділянки, яка зазначена у державному акті позивача та тієї, яка є предметом спору.

24. Також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій того, що кіоски були встановлені значно раніше, ніж відбувся викуп позивачем земельної ділянки.

25. Зазначає про необґрунтованість оскаржених судових рішень, ухилення від належного розгляду її вимог, ненадання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та відсутність відповідних мотивів відхилення її доводів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

27. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 723/269/23, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

28. 16 липня 2024 року матеріали цивільної справи № 723/269/23 надійшли на адресу Верховного Суду.

29. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року задоволено частково клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судових рішень до закінчення касаційного провадження. Зупинено виконання рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

30. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 20 липня 2024 року Великокучурівській сільській раді Чернівецького району Чернівецької області строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

31. 20 липня 2024 року Великокучурівська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому посилається на обґрунтованість доводів касаційної скарги. Зазначає, що рішення ІХ сесії Великокучурівської сільської ради XXIV скликання від 26 березня 2004 року № 21-11/04 про продаж у власність ПП «Меркурій» земельної ділянки несільськогосподарського призначення прийнято помилково, без урахування пункту «а» частини третьої статті 83, статей 127, 134 ЗК України. З огляду на те, що зазначене рішення виконано шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, відсутні правові підстави для його скасування. Додатково зауважує, що на час продажу земельної ділянки будь-які споруди, які б належали ПП «Меркурій», були відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

32. ПП«Меркурій» є власником земельної ділянки кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення «для комерційного використання», яка розташована по

АДРЕСА_1 . Це підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (на умовах розстрочення платежу) від 06 квітня 2004 року, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 071396 від 23 квітня 2004 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 вересня 2019 року.

33. Згідно з свідоцтвом про право власності від 27 квітня 2016 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 квітня 2016 року, витягом з технічного паспорта на громадський будинок, на земельній ділянці кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, цільове призначення «для комерційного використання», яка розташована по АДРЕСА_1 , розміщенні магазин-закусочна літ. «А-І», магазин літ. «Б-І», навіс літ. «Д», вбиральня літ. «В», огорожа № 1 замощення І, підпірна стінка II, що належать на праві власності ПП «Меркурій».

34. На адвокатський запит від 20 грудня 2022 року Великокучуріська сільська рада надала лист № 1669 від 21 грудня 2022 року, яким підтвердила інформацію про те, що земельну ділянку кадастровий номер 7324582002:01:001:0203, площею 0,0586 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , використовують також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для розміщення на цій ділянці малих архітектурних форм, які належать їм на праві власності.

35. Згідно з висновком судового експерта від 10 травня 2023 року, за результатами проведеного дослідження встановлено, що в межах земельної ділянки кадастровий №7324582000:01:001:0203, площею 0,0586 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , частково розташовані малі архітектурні форми (кіоски), які не входять до складу магазину-закусочної, магазину, що належать ПП «Меркурій», відповідно до наданих на дослідження документів та листа Великокучурівської сільської ради від 21 грудня 2022 року № 166 належать гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Площа, яку займають зазначені кіоски, становить: площа кіоску № 1 - 16 кв. м, з яких 15 кв. м, розташовані в межах земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:0203; площа кіоску № 2 - 23 кв. м, з яких 20 кв. м розташовано в межах земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:0203.

Позиція Верховного Суду

36. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

37. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

41. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

42. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

44. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

45. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

46. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

47. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

48. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

49. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (пункт а) частини першої статті 82 ЗК України).

50. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

51. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

52. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

53. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

54. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (частина перша статті 152 ЗК України).

55. Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

56. У частині першій статті 375 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

57. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17.

58. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

59. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

60. Встановивши, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно зайняли частину земельну ділянку, яка належить на праві власності ПП «Меркурій», без належних дозвільних документів встановили торгові павільйони (кіоски) та без відповідних правових підстав користуються нею, перешкоджаючи позивачу, як власнику земельної ділянки, користуватись земельною ділянкою, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПП «Меркурій».

61. Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, ОСОБА_2 , оспорюючи правовстановлюючі документи ПП «Меркурій» на спірну земельну ділянку (договір купівлі-продажу, державний акт на право власності на земельну ділянку), посилалася на порушення її прав на використання торгівельного павільйону, встановленого на цій земельній ділянці.

62. За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

63. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

64. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

65. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною він якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

66. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.

67. Колегія суддів наголошує, що як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

68. Встановивши, що у ОСОБА_2 відсутні дозвільні документи на розміщення кіосків на спірній земельній ділянці, право користування спірною земельною ділянкою не підтверджено належними і достовірними доказами, суд апеляційної інстанцій дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення її зустрічних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1442 від 06 квітня 2004 року, укладеного між Великокучурівською сільською радою та ПП «Меркурій».

69. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

70. Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

71. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за обставин цієї справи, відсутні підстави вважати права ОСОБА_2 порушеними у зв`язку з укладенням оспорюваного договору, а також видачею на його підставі державного акта на право власності, що є самостійною підставою для відмови у зустрічних позовних вимог.

72. Доводи касаційної скарги щодо порушення права ОСОБА_2 , як особи, яка має право користуватися землями загального призначення, є безпідставними, з огляду на те, що підставою подання зустрічного позову було саме порушення її права на використання торгового павільйону, який, як встановлено судами попередніх інстанцій, зведено за відсутності правових підстав.

73. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

74. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Меркурій» та відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

75. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

76. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

77. В контексті доводів касаційної скарги про необґрунтованість мотивів відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, від 18 липня 2006 року, § 23).

78. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

79. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, відсутності порушеного права ОСОБА_2 , яке б підлягало захисту в судовому порядку, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

80. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

82. Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

83. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року зупинено виконання рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

84. Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області

від 12 грудня 2023 року, з урахуванням змін, внесених після апеляційного перегляду, та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 березня

2024 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович