Ухвала

від 07.03.2024 по справі 2-1866/10

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-1866/10

Провадження № 4-с/643/22/24

УХВАЛА

07.03.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Волошко М.С.,

представника скаржника: Жовновач А.М.,

представника виконавчої служби: Антосік І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за скаргою ОСОБА_1

на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції під час виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.06.2010 року у справі № 2-1866/2010

за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП банк»

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі скаржник) звернувся до Московського районного суду м. Харкова зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції під час виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.06.2010 року у справі № 2-1866/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, відповідно до змісту якої просить суд:

-скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012 ВП № 34495423 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області;

-зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60394361.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.02.2024 розгляд скарги призначено на 07.03.2024 року.

05.03.2024 року до суду надійшов відзив державного виконавця щодо поданої скарги, в якому зазначив, що арешт на майно скаржника, накладений в рамках виконавчого провадження № 34495423 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012 було знято 29.02.2024 року на підставі постанови про зняття арешту з майна № 34495423 від 29.02.2024. Таким чином, на даний час предмет спору відсутній. Що стосується іншої частини вимог державний виконавець зазначив, що постанова від 22.10.2019 про стягнення виконавчого збору ВП № 34495423 та постанова про відкриття виконавчого провадження № 60394361 від 24.10.2019 є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», постанова від 22.10.2019 про стягнення виконавчого збору № 34495423 як виконавчий документ не скасований та не визнаний таким, що не підлягає виконанню, а відтак будь-які правові підстави для завершення виконавчого провадження № 60394361 відсутні.

07.03.2024 року представником скаржника подано до суду доповнення до скарги на бездіяльність державного виконавця.

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, проте 06.03.2024 року подав до суду письмові пояснення щодо поданої скарги, в яких просив суд проводити розгляд скарги без його участі.

Представник скаржника у судовому засіданні 07.03.2024 року зазначив, що після звернення до суду з означеною скаргою державним виконавцем було скасовано арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012 ВП № 34495423 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, у зв`язку з чим не заперечував проти закриття провадження у справі в цій частині вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору. В іншій частині представник скаржника підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити їх.

Представник виконавчої службі у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив, оскільки державним виконавцем було скасовано арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012 ВП № 34495423 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області. В частині вимог про зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60394361 представник виконавчої служби просив суд відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення скаржника та представника виконавчої служби, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд зазначає наступне.

1.Щодо вимог про скасування арешту майна, накладеного на майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012 ВП № 34495423 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області:

Предметом даної скарги є вимоги скаржника про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012 ВП № 34495423 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

Разом з цим, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.02.2024 знято арешт з майна, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення його заборони № 29181657 від 26.06.2012 та постановою про арешт майна боржника та оголошення його заборони № 34495423 від 04.10.2012, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Положеннями ст. ст. 447-453 ЦПК України або будь-якою іншою нормою процесуального права не врегульовано як саме має діяти суд, коли після звернення особи до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця предмет спору припинив своє існування.

Разом з тим, суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, від 27.11.2019 року у справі № 629/847/15-к, від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, від 13.01.2021 року у справі № 0306/7567/12, від 28.09.2021 року у справі № 761/45721/16-ц.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

У разі відсутності спеціальної норми, щодо вирішення певних процесуальних питань, які виникають при розгляді заяв, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, до таких заяв можуть застосовуватись положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема статті 255 ЦПК України, яка стосується розгляду заяв у позовному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Отже, підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують: 1) неправомірність виникнення процесу, 2) неможливість його подальшого продовження, 3) недоцільність його продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.

Закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.02.2024 знято арешт з майна, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення його заборони № 29181657 від 26.06.2012 та постановою про арешт майна боржника та оголошення його заборони № 34495423 від 04.10.2012, що належить боржнику ОСОБА_1 .

За такихобставин,у зв`язкуз відсутністюпредмета спору,провадження уданій справів частинівимог про скасування арешту майна, накладеного на майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012 ВП № 34495423 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

2.Щодо вимог про зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 60394361.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом з цим, ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, стягнення штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17, від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 1915/1868/2012, від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 344/21436/18, від 23 червня 2020 року у справі № 705/1804/13-ц.

З матеріалів справи вбачається, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області 24.10.2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60394361 з примусового виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22.10.2019 про стягнення зі скаржника виконавчого збору у розмірі 324 240, 34 грн.

Звертаючись до суду з даною скаргою скаржник посилається на те, що державним виконавцем всупереч вимог п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 60394361 закінчено не було.

Таким чином, скаржником оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 60394361, відкритому на виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22.10.2019 про стягнення зі скаржника виконавчого збору у розмірі 324240, 34 грн.

Відтак, заявлені вимоги про оскарження бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 60394361 з примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 60394361 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 255, 260, 261, 447, 448 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в частині вимог про скасування арешту майна, накладеного на майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012 ВП № 34495423 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

2.Закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в частині вимог про зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 60394361 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

3.Роз`яснити скаржнику його право на оскарження бездіяльності державного виконавця щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 60394361 в порядку адміністративного судочинства.

4.Відповідно до ст. 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.03.2024 року.

Суддя Н.В. Новіченко