Постанова

від 11.03.2024 по справі 903/725/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

11 березня 2024 року Справа № 903/725/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод"

про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу

у справі № 903/725/23

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпровуд"

про стягнення 3 910 000 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Перепечай К.В.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпровуд" про стягнення 3 910 0000 грн сплачених в рахунок оплати за товар.

Господарський суд Волинської області рішенням від 03.10.2023 у справі № 903/725/23 в позові відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" у якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2023 у справі № 903/725/23 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" задовольнив. Скасував рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2023 у справі №903/725/23. Ухвалив нове рішення про задоволення позову. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпровуд" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" - 3 910 000 грн сплачених в рахунок оплати товару та 58 650 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпровуд" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" - 70 380 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Доручив Господарському суду Волинської області видати накази на виконання постанови.

В подальшому, на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, відповідно до якої представник просить постановити додаткове судове рішення у справі №903/725/23 з розподілу витрат Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" на професійну правничу допомогу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпровуд" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" витрати на професійну правничу допомогу по справі №903/725/23 під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 35 000 грн та під час розгляду справи судом апеляційної інстанції в розмірі 40 000 грн.

До вказаної заяви долучені докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.03.2024 призначив розгляд заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу на 11.03.2024 о 10:30 год. Запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Метпровуд" надати письмові пояснення з правовою позицією щодо заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.

В судове засідання 11.03.2024 з`явилася представник Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод", яка підтримала доводи заяви та просила її задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання 11.03.2024.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 244 ГПК України, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції, довідки про доставку електронного листа (т. 2, а. с. 168-170), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу ч. 1 ст. 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. (відповідний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20).

Суд апеляційної інстанції вказує, що звертаючись із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2023 у справі № 903/725/23, скаржник вказав попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн.

Між тим, в апеляційній скарзі відсутня заява (застереження) про подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанови суду апеляційної інстанції).

Також, до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у цій справі, позивач не надав суду доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесену у судах першої та апеляційної інстанціях.

Доводи представника позивача, що позивач зазначив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в апеляційній скарзі не підтверджується змістом апеляційної скарги, є необґрунтованими, адже це була заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести (поніс) у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, зроблена у відповідності до ст. 124 ГПК України.

Крім того, до закінчення судових дебатів ТДВ "Рівнехолод" не подавало іншої письмової заяви про те, що ним будуть надані докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанови) суду.

В судових засіданнях, які відбувалися в суді апеляційної інстанції, представник позивача не заявляла в усній формі про подання, протягом п`яти днів, після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у цій справі, доказів на підтвердження розміру судових витрат, які поніс скаржник.

Вказане свідчить про недотримання заявником вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції підсумовує, що ТДВ "Рівнехолод" хоча й заявило попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, однак не подало докази про їх розмір до ухвалення постанови, а також не вказало про подання відповідних доказів протягом п`яти днів, після ухвалення постанови, що виключає можливість суду надати їм оцінку та встановити розмір судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнехолод" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

2. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "13" березня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.