Вирок

від 12.03.2024 по справі 279/6517/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 279/6517/22

Провадження №11-кп/801/188/2024

Категорія: 5

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисника -адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2023 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженяь м. Коростень Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України та засуджено до покарання із застосуванням ст.69 ч.1 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна .

До строку відбування покарання зараховано час знаходження під вартою з 20 липня 2022 року.

Вирішено долю речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 34357, 96 (тридцять чотири тисячі триста п"ятдесят сім) гривень 96 копійок .

В С Т А Н О В И В :

Згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_9 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали у 2014 році агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

24 лютого 2022 року о 5 годині розпочато збройну військову агресію Російської Федерації проти України. Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. Збройними Силами РФ (далі-ЗС РФ), що діяли за наказом керівництва РФ та ЗС РФ, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська РФ сухопутним шляхом вторглися на територію суверенної держави України. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022, в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено до 19.02.2023 відповідними Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 затвердженими Верховною Радою України.

Рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14.12.1974 РФ визнана державою- агресором, яка здійснює збройну агресію проти України, розв`язала і веде повномасштабну агресивну війну проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства (зокрема і воєнні злочини).

Також, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про інформацію», наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 73 від 03.03.2022 щодо заборони розповсюдження інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, затверджено перелік такої інформації, зокрема: описи, зображення та умовні позначки, які ідентифікують або можуть ідентифікувати об`єкти.

Як встановлено, планування, фінансування та реалізація РФ агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується та здійснюється силами, насамперед, ЗС РФ, Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС РФ, Федеральної служби безпеки РФ, співробітниками правоохоронних та інших спеціальних органів країни-агресора, а також завдяки залученню до цього осіб з числа громадян України, якими, на виконання завдань, поставлених співробітниками спеціальних служб РФ, здійснюється збирання та передача РФ, її організаціям та представникам відомостей, які в подальшому використовуються для ведення бойових дій та здійснення збройної агресії проти України.

Так, 09.04.2022, близько 21 години 45 хвилин, громадянин України ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , керуючись ідеологічними мотивами, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державний кордон України та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти з метою окупації України, обходячи обмеження доступу до російської соціальної мережі «ВКонтакте», встановлені інтернет-провайдерами на виконання Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 «Про введення в дію рішення Ради Національної Безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та використовуючи власну сторінку (профіль) у зазначеній соціальній мережі під ім`ям « ОСОБА_10 » (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 вступив у спілкування з військовослужбовцем ЗС РФ, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Кінгісепп Ленінградської області РФ (з метою приховування реальних установчих даних підписаний в соціальній мережі «Вконтакте» під акаунтом « ОСОБА_12 ») - далі ОСОБА_11 .

У подальшому 13.04.2022, близько 19 години 44 хвилин, ОСОБА_8 , достовірно усвідомлюючи, що особа під акаунтом « ОСОБА_12 » є військовослужбовцем ЗС РФ ОСОБА_11 , представником іноземної держави-країни агресора, в ході листування в соціальній мережі «ВКонтакте» повідомив останньому про позитивне сприйняття ним проведення на території України «спеціальної військової операції ЗС РФ».

14.04.2022 ОСОБА_8 в ході листування у вказаній соціальній мережі добровільно надав згоду ОСОБА_11 співпрацювати та передавати останньому інформацію щодо місць розташування на території Коростенського району Житомирської області блок-постів, військових об`єктів, місця їх дислокацій, яка може використовуватися представниками спеціальних служб та ЗС РФ для планування та ведення бойових дій в ході здійснення збройної агресії проти України. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_8 , використовуючи дані, які йому достовірно відомі про місцезнаходження стратегічно важливих військових об`єктів, за допомогою персональної сторінки соціальної мережі «ВКонтакте» підтвердив військовослужбовцю ЗС РФ ОСОБА_11 , який на даний час приймає безпосередню участь у військовій агресії Російської Федерації проти України, готовність передавати зазначені відомості.

Так, 14.04.2022 о 16 год. 42 хв. в соціальній мережі «ВКонтакте» ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_11 завдання щодо передачі інформації про місцезнаходження підрозділу підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_4», основним видом діяльності якого є виробництво зброї та боєприпасів. Того ж дня, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 , о 16 год. 50 хв., перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану, діючи умисно з ідеологічних мотивів, а саме підтримки дій держави-агресора на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України на виконання завдання представника іноземної держави ОСОБА_11 за допомогою додатку соціальної мережі «ВКонтакте» та з використанням додатку онлайн-сервісу Google-Maps, встановлених на системний блок з написом «Everest», передав останньому знімок з екрану (скріншот) з власноруч позначеним ним місцем знаходження підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_4» (с. Веселівка Коростенського району області, основним видом діяльності якого є виробництво зброї та боєприпасів, а також повідомив відомості про інші структурні підрозділи підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_4» розташовані в м. Бородянка та м. Шостка.

Окрім цього, ОСОБА_8 на виконання завдання представника іноземної держави - країни агресора - ОСОБА_11 одночасно з позначеним місцем знаходження підрозділу підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_4» за вищевказаних обставин о 16 год. 50 хв., перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану, діючи умисно з ідеологічних мотивів, а саме підтримки дій держави-агресора на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, передав ОСОБА_11 за допомогою додатку соціальної мережі «ВКонтакте» та з використанням додатку онлайн-сервісу Google-Maps, встановлених на системний блок з написом «Everest», знімок з екрану (скріншот) з власноруч позначеним ним місцем розташування на вищевказаному знімку з екрану (скріншоті) військової частини Збройних сил України НОМЕР_1 (поблизу АДРЕСА_2 ), яка йому достовірно була відома.

Своїми діями, умисно вчиненими громадянином України, на шкоду сувернітетові , територіальній цілісності та недоторканності , обороноздатності , державній безпеці

України, а саме надання представнику іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності, в умовах воєнного стану ,вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 111 КК України.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій ОСОБА_8 , доведеність його вини, просив вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.09.2023 стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність скасувати. Ухвалити в частині призначеного покарання новий вирок, яким визнати ОСОБА_13 винним y вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Вимоги мотивує тим, що вказаний вирок є незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд, застосовуючи положення статті 69 КК України взяв до уваги молодий вік, утримання неповнолітньої дитини та першу судимість, однак не вмотивував, яким чином встановлені судом обставини впливають на суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим діяння та, відповідно, знижують ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що вік обвинуваченого, наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, та притягнення його до кримінальної відповідальності вперше не є тими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого за наведених у вироку обставин, пов`язаного з наданням представнику держави-агресора допомоги у проведенні підривної діяльності, в умовах воєнного стану.

Також вказує, що обвинувачений на момент затримання його за підозрою у вчиненні злочину проживав окремо від своєї неповнолітньої дитини та ніде не працював, а тому не зрозуміло на підставі яких доказів, суд дійшов висновку про те, що на утриманні ОСОБА_8 перебуває неповнолітня дитина.

В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ставиться питання про скасування вирока Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2023 року та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 111 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Зазначає, що вирок суду грунтується виключно на припущеннях, без доведеності вини обвинуваченого з боку сторони оовинувачения.

Під час проведеного судового розгляду встановлені обставини які свідчать про відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 11 КК України. Стороною обвинувачення не доведено жодного факту існування кваліфікуючої ознаки державної зради з наведених у обвинувальному акті - завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України.

Сторона обвинувачення жодним чином не доводить факту фізични існування представника іноземної держави - « ОСОБА_11 » ( ОСОБА_11 ), якому начебто було передано знімки з екрану (скріншоти) із розташуванням військової частини НОМЕР_1 та підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Надані стороною обвинувачення протоколи оглядів соціальних мереж «Вконтакте» «Facebook», «Fishki.net» сайту « Миротворець », (які містять роздруківки сайтів та соціальних мереж) не є допустимими доказами, оскільки їх дійсність неможливо перевірити. У зазначених соц. мережах будь-яка особа може створити сторінку під будь-яким іменем, а обвинуваченняи не надано жодних доказів того, що вказана інформація поширена саме ОСОБА_11 ( ОСОБА_14 ). Більш того, зазначена інформація із соціальних мереж взагалі не може бути підтвердженням існуванням фізичної особи із прізвищем ОСОБА_11 та факту того, що останній є представником іноземної держави.

Вищевикладене свідчить про відсутність будь яких належних та допустимих докаів, які б підтверджували те, що отримувач інформації був представником іноземної держави.

Заслухавши доповідь головуючого судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку захисника -адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили проти апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За правилами, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Щодо тверджень захисника ОСОБА_7 щодо відсутності в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопрушення, то колегія суддів не може погодитись із таким твердженням.

Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав частково.

Не зважаючи на часткове визнання своє вини ОСОБА_8 , його вина доводиться наступними доказами, яким суд дав першої інстанції дав вірну оцінку, а саме

- витягом з реєстру досудових розслідувань від 27.06.2022 згідно якого, громадянин України, мешканець м. Коростеня "К" надав представнику збройних сил російської федерації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану. Зокрема, передав інформацію про дислокацію військового об"єкта Збройних Сил України на шкоду державній безпеці України;

- рапортом слідчого СВ УСБУ в Житомирській області, яким підтверджено, що 14.04.22 « ОСОБА_12 » запропонував ОСОБА_8 надавати допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, на що останній того ж дня погодився. В подальшому , виконуючи завдання, поставлені ОСОБА_11 (« ОСОБА_11 »), ОСОБА_8 передав інформацію про місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 та корпорації « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ;

- протоколом про результати проведення негласної слідчої дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 04 липня 2022 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 30.06.2022;

- протоколом огляду від 19.07.2022 (т.2а.с.20), зі змісту якого вбачається, що, відкриваючи додаток « Google Chrome » встановлено, що розташування в/ч НОМЕР_1 та відокремленого підрозділу корпорації « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у АДРЕСА_3 не є відкритою та загальнодоступною інформацією. Проте, на зображенні №3 скріншот зображення карти, яку ОСОБА_8 передав ОСОБА_11 за допомогою російської соціальної мережі «Вконтакте» порівняльний аналіз зображення № НОМЕР_2 та зображення №4 дає можливість зробити висновки, що вказані зображення місцевості ідентичні, але на зображенні №3 присутні пояснювальні написи, які дають можливість ідентифікувати межі в/ч НОМЕР_1 та відокремленого структурного підрозділу корпорації « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у АДРЕСА_3 . Вказана інформація дає змогу встановити можливі шляхи пересування особового складу, працівників, майна вказаних об"єктів , а також можливість вирахування координат для здійснення ракетних та авіаційних обстрілів.

- протоколом обшуку від 20.07.2022 (т.2 а.с.80), згідно змісту якого у ОСОБА_8 було вилучено системний блок в корпусі чорного кольору з написом Everest , системний блок з написом «Celeron», ноутбук з написом «Terra», мобільний телефон Sony Xperia в корпусі чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_3 , в якому міститься сімкарта з номером НОМЕР_4 , мобільний телефон Sony Xperia в корпусі білого кольору ІМЕІ НОМЕР_5 , ІМЕІ НОМЕР_6 , в якому міститься сімкарта з номером НОМЕР_7 , флеш носій «Kingston» , флеш носій «TakeMS» флеш носій «SanDisk», флеш носій циліндричної форми, два носія інформації чорного кольору без назви, листівку;

- протоколом огляду від 08-20 грудня 2022 року, згідно змісту якого, із системного блока вилученого у ОСОБА_8 14 квітня 2022 року здійснювався вхід на сторінку онлайн сервісу, здійснено вхід на сторінку « ОСОБА_12 » у соціальній мережі «В контакте». З вказаної переписки видно, що військовслужбовець розвідки російської федерації пропонує ОСОБА_8 співпрацю, на що останній скинув розташування військової частини та відокремленого підрозділу корпорації « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

- відповіддю командира військової частини від 27.07.2022 ( т.2 а.с. 140), зі змісту якої вбачається, що військова частина НОМЕР_1 є власністю Міністерства оборони України та являється об`єктом підвищеної небезпеки розголошення даних про яку може нести за собою ракетні (авіаційні) удари, що в свою чергу несуть шкоду державі та особовому складу військової частини. На зображенні, переданому ОСОБА_8 помітно межі частини, шляхи підходів та відходів можливих диверсійних груп та координати місця знаходження. Після 14.04.2022 було завдано ракетного удару по Коростенському району. Дві ракети потрапили в м. Коростень та дві ракети, що прямували в напрямку військової частини було збито літаком Збройних Сил України, що вийшов на перехват. Відповідно до викладеного можна рахувати, що передана інформація здійснювала корегування та наведення на цілі ворожі ракети. Державі завдана шкода у воєнній сфері національної безпеки України;

- протоколом огляду носія інформації, який є додатком до висновку експерта №СЕ-19/106-22/7358-КТ від 05.10.2022 видно, що мобільний телефон марки SonyXperia, у якому міститься карта оператора з номером НОМЕР_4 та заначено ім`я користувача « ОСОБА_10 ", встановлені програми для обміну повідомленнями, у тому числі месенджери та соціальні мережі, зокрема: Discord, Іnstagram, Messages, Skype, Telegram , Viber , VK.

- висновком судової фототехнічної експертизи (т.2 с.с.215) підтверджується, що графічні зображення шевронів на військовій формі та зображення емблеми на футболці у особи чоловічої статі, ззовні схожої на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зафіксовані у фотоматеріалах, що містяться в соціальній мережі «Фейсбук», «Вконтакте» є ідентичними між собою,/ зафіксоване зображення у вигляді з розправленими крилами кажана на фоні планети - емблема з текстом "ВОЕННАЯ РАЗВЕДКА ВС РФ (військова розвідка російської федерації;

- висновком комп"ютерно-технічної експертизи від 22 липня 2022 року, який підтверджує факт видалення ОСОБА_8 246 явних файлів форматів «dok», «dokx» , «pdf» , «xls» «xlsx nf» 65 видалених файлів;

- та іншими доказами.

Зазначені докази на переконання апеляційного суду є допустимими та належними в їх сукупності і суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку, оскільки вони повністю узгоджувались між собою, не містили суттєвих суперечностей, і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 111 КК України як державну зраду, вчинену громадянином України в умовах воєнного стану.

Суд обґрунтовано поставив під сумнів показання ОСОБА_8 щодо відсутності умислу зраджувати національні інтереси країни, визнавши таку його поведінку методом захисту, пославшись у вироку на досліджені докази в підтвердження його вини.

Суб`єктивна сторона державної зради характеризується виною у вигляді прямого умислу, за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Про умисел свідчить не тільки спілкування в соціальних мережах, а також фотографування військових об`єктів з метою подальшої їх передачі військовослужбовцю країни-агресора, чим надав останньому допомогу у проведенні підривної діяльності в умовах воєнного стану.

Щодо визнання протоколів оглядів соціальних мереж «Вконтакте» «Facebook», «Fishki.net» сайту «Миротворець», (які містять роздруківки сайтів та соціальних мереж) недопустимими доказами, то колегія суддів констатує, що вказані твердження сторони захисту перевірялись судом перешої інстанції, крім того, особа на ім`я ОСОБА_15 дійсно є працівником розвідувального управління російської федерації, і від ОСОБА_8 отримував необхідну йому інформацію для подальшого використання її при нанесенні ракетних ударів по військовій частині та об`єкту «ІНФОРМАЦІЯ_4» .

З огляду на наведене вище , апеляційна скарга адвоката задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд ретельно перевірив обставини, які ставить під сумнів доводи апеляційної скарги адвоката, дав їм віру юридично-правову оцінку.

Згідно з пунктами 2, 4 ч.1 ст.420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Частиною 1 ст.421 КПК України передбачено,що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, окрім іншого, у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, заслуговують на увагу, з наступних міркувань.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно -очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Зокрема, статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за це кримінальне правопорушення.

Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідне кримінальне правопорушення, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінального правопорушення, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

При цьому, призначаючи засудженому більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Проте, місцевим судом не було належно обґрунтовано, яким чином молодий вік, утримання неповнолітньої дитини та першу судимість, істотно зменшують суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та слугують підставами для застосування положень ст.69 КК України при призначенні йому покарання.

Мотивуючи свої висновки щодо обраної ОСОБА_8 міри покарання, місцевий суд узяв до уваги, що останній характеризується посередньо, є особою молодого працездатного віку, на спеціалізованих обліках не перебуває, розлучений, непрацюючий. Вчинене кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином згідно ст.12 КК України.

Однак, оскаржуваний вирок не містить переконливого обґрунтування того, що зазначені судом першої інстанції є обставинами що пом`якшують покарання і у своїй сукупності дають підстави для призначення обвинуваченому покарання, із застосуванням ст.69 КК України.

Тому покарання, визначене судом першої інстанції, з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між обраним судом та тим розміром покарання, яке б мало бути призначене та яке б не становило «особистого надмірного тягаря для особи», адже воно відповідало б справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Відтак, призначене місцевим судом ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.111 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є явно несправедливим, унаслідок його м`якості.

Обставин які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено.

Вчинення злочину особою молодого працездатного віку, позитивна характеристика за місцем проживання, відсутність судимостей апеляційний суд вважає обставинами ,що характеризують особу обвинуваченого., і аж ніяк не є обставинами ,що помякшують покарання у відповідності до ст. 66 КК України.

А тому, призначаючи ОСОБА_8 покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, колегія суддів бере до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його відношення до скоєного , у вчиненні кримінального правопорушення не розкаявся, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працюючий, на обліку у лікаря- нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст.111 КК України, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

За таких обставин, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині призначеного йому покарання, підлягає скасуванню, з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , - задовольнити.

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2023 року, відносно ОСОБА_8 , - скасувати, в частині призначеного йому покарання.

ОСОБА_8 призначити покарання за ч.2 ст.111 КК України - у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

У решті цей вирок- залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом 3( трьох) місяців з часу його проголошення, а засудженим, - в той самий строк з моменту вручення йому копії даного вироку.

Копію вироку негайно направити засудженому для вручення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4