Ухвала

від 30.05.2024 по справі 279/6517/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 травня 2024 року

м. Київ

справа № 279/6517/22

провадження № 51-7029 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року щодо останнього,

установив:

відповідно до змісту оскаржуваного вироку апеляційного суду, за результатами розгляду апеляційних скарг захисника та прокурора, вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2023 року, яким ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України до покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, скасовано в цій частині та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без руху, встановивши йому строк для усунення недоліків, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Посилаючись на незаконність судових рішень особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді у суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Проте засуджений подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.

У касаційній скарзі засуджений, фактично не погоджуючись із призначеним вироком суду апеляційної інстанції покаранням через суворість, обґрунтовує свої вимоги, між іншим, через невідповідність висновків суду викладених у вироку суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та оцінку доказів, що відповідно до положень ст. 438 КПК України, не є підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тобто під час здійснення касаційного провадження суд касаційної інстанції не уповноважений скасовувати чи змінювати оскаржувані судові рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить із обставин, встановлених в оскаржуваних судових рішеннях.

Також касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду.

Водночас вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.

Тому засудженому необхідно належним чином обґрунтувати підстави для зміни чи скасування вироку суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми закону, які, на його думку, були порушенні судом під час апеляційного розгляду.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги визначено положеннями ст. 436 КПК України.

Відповідно до вказаної статті Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Проте засуджений формулює до суду касаційної інстанції кілька вимог, які при цьому, не узгоджуються із обґрунтуванням скарги та повноваженнями суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду.

Отже прохальна частина скарги засудженого не конкретизована, що позбавляє суд встановити його дійсну позицію.

Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду вважає, що касаційну скаргу засудженого належить залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

При повторному зверненні до суду касаційної інстанції засудженим має бути підтверджено, що не пропущено цей строк.

Керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 рокущодо останнього залишити без руху, надавши скаржнику п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5