Постанова

від 12.12.2024 по справі 279/6517/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 279/6517/22

провадження № 51-7029 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022060000000119, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 вересня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 111 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Вироком Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_6 призначено покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме: наданні представнику іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності, вчинене в умовах воєнного стану.

Так,09 квітня 2022 року, близько 21:45 год, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , керуючись ідеологічними мотивами, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці ЗС рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державний кордон України та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти з метою окупації України, всупереч обмеженням доступу до російської соціальної мережі «ВКонтакте», встановлені інтернет-провайдерами на виконання Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 «Про введення в дію рішення Ради Національної Безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та використовуючи власну сторінку (профіль) у зазначеній соціальній мережі під ім`ям « ОСОБА_8 » (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 вступив у спілкування з військовослужбовцем ЗС рф, ОСОБА_9 , уродженцем м. Кінгісепп Ленінградської області рф (підписаний в соціальній мережі «Вконтакте» під акаунтом « ОСОБА_10 » з метою приховання реальних установчих даних) - далі ОСОБА_9

13 квітня 2022 року, близько 19:44 год, ОСОБА_6 , достовірно усвідомлюючи, що особа під акаунтом « ОСОБА_10 » є військовослужбовцем ЗС рф ОСОБА_9 , тобто представником іноземної держави-країни агресора, в ході листування в соціальній мережі «ВКонтакте» повідомив останньому про позитивне сприйняття ним проведення на території України «спеціальної військової операції ЗС рф» та 14 квітня 2022 року добровільно надав згоду останньому співпрацювати та передавати інформацію щодо місць розташування на території Коростенського району Житомирської області блок-постів, військових об`єктів, місць їх дислокацій, яка може використовуватися представниками спеціальних служб та ЗС рф для планування та ведення бойових дій в ході здійснення збройної агресії проти України.

Так, 14 квітня 2022 року о 16:42 год в соціальній мережі «ВКонтакте» ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_9 завдання щодо передачі інформації про місцезнаходження підрозділу підприємства «Таско», основним видом діяльності якого є виробництво зброї та боєприпасів. Того ж дня, ОСОБА_6 , о 16:50 год, через вказаний додаток соціальної мережі та з використанням додатку онлайн-сервісу Google-Maps, встановлених на системний блок з написом «Everest», передав ОСОБА_9 знімок з екрану (скріншот) з власноруч позначеним ним місцем знаходження підприємства «Таско» (с. Веселівка Коростенського району області, а також повідомив відомості про інші структурні підрозділи підприємства «Таско» розташовані в м. Бородянка та м. Шостка.

Окрім цього, ОСОБА_6 на виконання завдання представника іноземної держави - країни агресора - ОСОБА_9 одночасно з позначеним місцем знаходження підрозділу підприємства «Таско» за вищевказаних обставин о 16:50 год, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану, діючи умисно з ідеологічних мотивів, а саме підтримки дій держави-агресора на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, передав останньому за допомогою додатку соціальної мережі «ВКонтакте» та з використанням додатку онлайн-сервісу Google-Maps, встановлених на системний блок з написом «Everest», знімок з екрану (скріншот) з власноруч позначеним ним місцем розташування на вищевказаному знімку з екрану (скріншоті) військової частини Збройних сил України НОМЕР_1 (поблизу АДРЕСА_2 ), яка йому достовірно була відома.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено факту існування кваліфікуючої ознаки державної зради з наведених у обвинувальному акті обставин - завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України та стверджує про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Вважає, що у вироку щодо ОСОБА_6 відсутнє належне формулювання обвинувачення щодо здійснення державної зради саме проти України.

Під час касаційного розгляду захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог сторони захисту немає, а тому просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до статей 370, 420 КПК України вирок апеляційного суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За приписами ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 2 ст. 420 КПК України визначено вимоги до вироку суду апеляційної інстанції, відповідно до яких він повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.

Виходячи з приписів кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зі змісту вказаних норм та статей 7, 404, 419 КПК України у їх взаємозв`язку випливає, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь й, у випадку незгоди з ними, зазначити підстави їх необґрунтованості.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 колегією суддів встановлено, що зміст доводів касаційної скарги захисника аналогічний змісту та доводам його апеляційної скарги, яка була предметом апеляційного розгляду та за результатом якої постановлено судове рішення, що повністю відповідає наведеним вимогам кримінального процесуального закону.

Так, суд першої інстанції за наслідком розгляду даного провадження дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильності кваліфікації його дій саме за ч. 2 ст.111 КК України. При цьому, перевірив твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а також про відсутність умислу зраджувати національні інтереси країни, визнавши таку позицію способом захисту та обґрунтовано залишивши ці твердження безпідставними.

Перевіривши вирок за апеляційною скаргою захисника апеляційний суд, у відповідності з вимогами ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та визнав висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України такими, що ґрунтуються на зібраних у справі та перевірених безпосередньо під час судового розгляду судом доказах, обґрунтованими та належним чином умотивованими.

Зокрема, таких висновків суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів, а саме: даних які містяться у витязі з реєстру досудових розслідувань від 27 червня 2022 року; даних протоколу про результати проведення негласної слідчої дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 04 липня 2022 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року; даних протоколу огляду від 19 липня 2022 року; даних висновку судової фототехнічної експертизи, якими підтверджується, що графічні зображення шевронів на військовій формі та зображення емблеми на футболці у особи чоловічої статі, зовні схожої на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зафіксовані у фотоматеріалах, що містяться в соціальній мережі «Фейсбук», «Вконтакте» є ідентичними між собою та на зафіксованому зображенні у вигляді розправлених крил кажана на фоні планети - емблема з текстом "ВОЕННАЯ РАЗВЕДКА ВС РФ (військова розвідка російської федерації); даних висновку комп`ютерно-технічної експертизи від 22 липня 2022 року, а також інших доказів, зміст яких детально відображено у вироку суду.

Таким чином, проаналізувавши всі наявні докази в цій справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 «поза розумним сумнівом» у здійсненні ним, як громадянином України, державної зради в умовах воєнного стану.

Суб`єктивна сторона державної зради характеризується прямим умислом, за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній та внутрішній безпеці (інтересам) України, передбачає їх суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Про умисел свідчить не тільки спілкування в соціальних мережах, а також фотографування військових об`єктів з метою подальшої їх передачі військовослужбовцю країни-агресора та вчинення таких дій ОСОБА_6 було достовірно встановлено і доведено стороною обвинувачення в ході судового розгляду кримінального провадження.

Апеляційний суд не встановив порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, з наведених у апеляційній скарзі захисника мотивів.

Ухвалений за результатами апеляційного розгляду вирок відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України. Колегія суддів погоджується з наведеними в ньому висновками та звертає увагу на те, що більшість доводів касаційної скарги захисника зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, вказаний суд дав належну оцінку всім наведеним у ній посиланням на наявність, на його думку, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, і ретельно перевіривши їх зміст та матеріали кримінального провадження, обґрунтовано не знайшов підстав для їх задоволення. З наведеними у вироку апеляційного суду мотивами визнання доводів сторони захисту безпідставними погоджується і колегія суддів, а нових доводів, які б свідчили, що цю справу розглянуто з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону у касаційній скарзі захисника не наведено.

Водночас, зазначений суд виснував обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості та в цій частині вирок суду першої інстанції скасував і ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Вказаний суд не погодився із можливістю застосування положень ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання, як це зробив суд першої інстанції та виходив з того, що місцевим судом не було належно обґрунтовано, яким чином молодий вік, утримання неповнолітньої дитини та першу судимість, істотно зменшують суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та слугують підставами для застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що вирок суду першої інстанції не містить переконливого обґрунтування того, що зазначені цим судом обставини, які пом`якшують покарання є такими і у своїй сукупності дають підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України та обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Колегія суддів погоджується з призначеним апеляційним судом ОСОБА_6 покаранням та вважає його таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України, справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Жодних доводів про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого та необхідність призначення ОСОБА_6 менш суворого покарання у касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 не навів, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, підстав не вбачається.

Таким чином, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу не допущено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11