Рішення

від 05.12.2023 по справі 160/10919/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року Справа № 160/10919/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Царікової О.В.,

секретаря судового засідання:Осуховської Ж.С.,

за участі:

представника відповідача:Андрух К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/10919/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр-т Б.Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 40246222) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 №UA110130/2023/000031/1, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000102 від 07.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» зазначає, що на виконання умов укладеного між позивачем та його контрагентом UAB «Grunntech» (Литовська Республіка) зовнішньоекономічного контракту №6/UAB від 29.07.2019 (далі - Контракт) здійснено поставку товару на адресу позивача, які прибули до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA110130004425U5 від 06.03.2023. Під час декларування товарів загальна вартість останніх була визначена за основним методом, тобто за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом із митною декларацією до митного органу були надані документи, у відповідності до положень ч. 1 ст. 49 та ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Проте, за результатом розгляду поданих позивачем документів, відповідач прийняв оскаржені картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000102 від 07.03.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 №UA110130/2023/000031/1. Підставою для прийняття оскаржених рішень стала необхідність надання додаткових документів з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості товарів. Позивач вважає, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та судової практики, витребував у останнього додаткові документи, не здійснив перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча, мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною контракту, наведених у статті 58 МК України. Позивач наголошує на тому, що ним подано до митного органу всі документи, необхідні для митного оформлення товару, які не містили розбіжностей, які б давали підстави для обґрунтованого сумніву в правильності заявленої митної вартості товарів. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржені картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №160/10919/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04.07.2023 Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14005/23), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та неточності. У подальшому декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Відповідач також вказує, що у листі від 06.03.2023 №06/03/2023 декларантом вибірково надається пояснення з приводу викладених у попередньому повідомленні митниці розбіжностей. Зазначені невідповідності не спростовуються документально. Листом директора позивача від 06.03.2023 №06/03/2023 зазначено про те, що позивач не має можливості надати інші додаткові документи. У зв`язку з неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості. У відзиві також вказано, що посадові особи митниці при прийнятті спірних рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 перейдено зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №160/10919/23 за правилами загального позовного провадження.

26.10.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №91415/23), в якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги, навів актуальну судову практику зі спірних питань та просив суд адміністративний позов задовольнити.

08.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вх. №27142/23), в яких останній підтримав заперечення проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У судове засідання, призначене на 05.12.2023, представник позивача не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 05.12.2023, заперечив проти задоволення позовних вимог з причин, викладених у заявах останнього по суті справи та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (далі ТОВ «ТК Атлант, позивач), ідентифікаційний код юридичної особи 40246222, зареєстроване як юридична особа з 02.02.2016 за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 171, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №12241020000075481.

Основний вид економічної діяльності ТОВ «ТК Атлант» відповідно до КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

29.07.2019 між ТОВ «ТК Атлант» та компанією-нерезидентом UAB «Grunntech» (Литовська Республіка) укладено договір поставки за №6/UAB (далі договір) на придбання автомобільних запчастин в асортименті.

Послуги по декларуванню вантажу надавалися фізичною особо - підприємцем ОСОБА_1 на підставі договору доручення №18 від 12.05.2017.

Декларантом подано електронну митну декларацію №23UA110130004425U5 від 06.03.2023, в якій митну вартість товару розраховано за основним методом визначення митної вартості товару, а саме за ціною договору (контракту).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом із зазначеною вище декларацією декларантом позивача надано митному органу наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 24.02.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №GR-U23/002 від 24.02.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) №176905 від 27.02.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №GR-U23/002 від 24.02.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 8 від 16.02.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця до договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №90 від 27.02.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка про транспортні витрати від 27.02.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Дод.узг.б/н від 08.02.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Дод.узг.б/н від 15.03.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Дод.узг.б/н від 15.09.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 29.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода від 09.01.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Прил. №1 від 29.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Прил. №1 від 15.03.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Прил. №1 від 15.09.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу №6/UAB від 29.07.2019; договір про надання послуг митного брокера №18 від 12.05.2017; договір (контракт) про перевезення №26022021 від 26.02.2021; інші некласифіковані документи заявка №27022023 від 27.02.2023; копія митної декларації країни відправлення №22LTKC0100EK08С4С9; копія митної декларації країни відправлення від 27.02.2023 №22LTC0100EK08А880.

Зазначені вище документи долучені позивачем до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

На етапі перевірки митної декларації відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно повідомлення до електронної митної декларації №23UA110130004425U5 від 06.03.2023, для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів документи відповідно до статті 53 МК України, а саме: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (в т.ч. платіжні документи на оплату транспортних послуг); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; платіжні документи, що підтверджують факт оплати попередніх поставок товару (враховуючи відстрочення платежу 21 день з дати відвантаження, згідно заявлених положень додаткових умов по попереднім поставкам такі платежі мають бути здійснені).

Листом №06/03/2023 від 06.03.2023 позивач повідомив відповідачу про те, що декларантом надані всі документи, які підтверджують митну вартість товару, і надати інші додаткові запитувані документи декларант не має можливості у встановлений десятиденний строк.

Повідомленням Дніпровської митниці вказано про отримання листа декларанта позивача №06/03/2023 від 06.03.2023 та про проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

Перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність розбіжностей, а тому, відповідно до вимог МК України, відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000031/1 від 07.03.2023.

На підставі п. 5 ст. 55 МК України в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів здійснено контроль співставлення. Враховуючи положення ст. 61 МК України, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а) та 2б) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості неможливо застосувати у зв`язку з відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а саме резервний метод.

Відповідно до ст. 264 МК України, відповідачем була сформована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000102 від 07.03.2023.

Незгода позивача зі вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стала підставою для звернення до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (далі МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Як передбачено ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначено за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, за змістом якого, відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч. 1 ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Так, щодо доводів митного органу, що в поданих до митного оформлення документах, відомості щодо виробника оцінюваних товарів відсутні, суд вказує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені норми зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд вказує, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у випадку, якщо відповідач стверджує, що декларантом були понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, відповідач повинен довести наявність цих фактів. Натомість, відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №803/776/17, від 11.06.2020 у справі №815/5597/17.

В обґрунтування рішення про коригування митної вартості та прийняття картки відмови відповідач зазначив те, що за заявленими декларантом даними виробник товару є його відправником, однак, дані щодо походження товару не відповідають заявленим даним. При цьому, відповідачем зазначено, що товар заявлено походженням з декількох країн: Китаю, Кореї, Польщі, Латвії, але дані щодо виробничих потужностей у цих країнах декларантом не зазначено.

Проте, наведені факти жодним чином не можуть впливати на зміну митної вартості товарів за цими поставками. Крім того, норма ч. 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення і до такого переліку документи щодо виробничих потужностей виробника товару в іншій країні не відносяться, отже, витребування таких відомостей митним органом у позивача суперечить приписами ст. 53 МК України.

Щодо доводів митного органу про те, що декларантом не надано документи передбачені п. 4.10 зазначеного договору, а саме: документи, що підтверджують якість товару, в тому числі сертифікати відповідності, суд зазначає про таке.

Сертифікат походження товару чи сертифікат якості товару не визначені статтею 53 МК України, як документи, які підтверджують митну вартість товарів, на що відповідач належної уваги не звернув.

При цьому, суд зазначає, що позивачем до митного органу подавались декларації про походження товару (Declaration of origin). Факт надання цих документів не може заперечуватись відповідачем, оскільки про нього свідчать заповнені відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, які оскаржуються у цій справі.

Щодо доводів митного органу, що під час здійснення перевірки декларацій з доданими до неї документами посадовою особою відповідача зроблено висновок про те, що у поданих документах відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема: вартості витрат на навантаження товару на транспортний засіб, вартості транспортування товару, витрат на пакування товару, суд зазначає, що за умовами зовнішньоекономічного контракту товар поставлявся на умовах FCA Шауляй.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2010) за терміном FCA: Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 а, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Із системного аналізу Інкотермс 2010 видно, що коли продавець поставляє товар покупцю на умовах FCA, то митна вартість товару (дійсна вартість) при таких умовах перевезення складається лише із вартості самого товару, тобто суми, яку заявляє продавець у інвойсі і яка підлягає сплаті. Всі інші витрати на навантаження та митне оформлення в країні експорту на себе бере продавець та вони не входять до митної вартості товару при імпорті товару покупцем. Вартість вказаних потенційних витрат закладається продавцем заздалегідь при формуванні ціни на товар та не може бути відокремлена тощо.

Таким чином, відповідно до умов контракту (п. 3.6. Постачальник несе всі ризики та витрати, пов`язані з товаром, до моменту його поставки, а також витрати з навантаження товару, всі витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту та інші мита, податки, та інші збори, які підлягають сплаті при експорті товару) та Інкотермс 2010, саме на продавця покладалися обов`язки з оплати навантаження товару та митного оформлення у країні експорту. Ці витрати не входили в коло відповідальності покупця (відповідно до умов FCA Шауляй), а отже, і не були складовими митної вартості товару для нього.

Тому, висновок про неправомірне невключения цих складових до митної вартості товару є хибним та не відповідає Офіційним правилам тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вартості на перевезення товару позивачем до митних декларацій були надані: рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця до договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, довідка про транспортні витрати, договір (контракт) про перевезення, автотранспортна накладна.

З огляду на зазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 у справі №21-127а15 та від 02.06.2015 у справі №21-498а15 Верховний Суд України висловлював позицію про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 МК України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи згідно з переліком, наведеним у цій статті.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які подано декларантом, неможливо встановити ці складові.

Визначаючи недоліки у поданій декларантом митній декларації, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

За змістом частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митному органу відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У порушення зазначених норм, інформацію про обставини прийняття спірного рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, митний орган направив декларанту окремим повідомленням. Саме ж оскаржене рішення (графа 33) таких обставин не містить.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр-т Б.Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 40246222) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 №UA110130/2023/000031/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці від 07.03.2023 №UA110130/2023/000102.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр-т Б.Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 40246222) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Призначити на 14 грудня 2023 року о 10:45 судове засідання у цій адміністративній справі для вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та зобов`язати позивача до 11 грудня 2023 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідачу належним чином засвідчених копій вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 12.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 15.12.2023.

Суддя О.В. Царікова