Постанова

від 03.09.2024 по справі 160/10919/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10919/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110130/2023/000031/1 від 07.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000102 від 07.03.2023.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК АТЛАНТ», Україна (Покупець) та компанією UAB «Grunntech», Литовська Республіка (Постачальник) укладено Договір від 29.07.2019 № 6/UAB, за у мовами якого постачальник зобов`язується постачати в порядку та на умовах, визначених дійсним договором, автомобільні запасні частини Finwhale в асортименті з метою подальшої реалізації товару. На кожну партію складається інвойс та пакувальний лист. Оплата окремих партій товару здійснюється за цінами, вказаними в інвойсах, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше семи днів до дати поставки. Вартість тари, пакування та технічної документації включено у вартість товару, якщо інше не обумовлено в інвойсі. Товар постачається партіями згідно з замовленнями покупця, на умовах FCA Шауляй відповідно до Інкотермс-2010.

В адресу позивача було оформлено поставку партії товару: запасні частини, що використовуються в моторних транспортних засобів, в асортименті.

З метою митного оформлення поставленої партії товару, представником позивача було подано 06.03.2023 до Дніпровської митниці ЕМД № 23UA110130004425U5.

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Договору.

Разом з митною декларацією для митного оформлення товару було надано: пакувальний лист (Packing list) б/н від 24.02.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № GR-U23/002 від 24.02.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № 176905 від 27.02.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № GR-U23/002 від 24.02.2023; банківський платіжний документ від 16.02.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 90 від 27.02.2023; довідку про транспортні витрати від 27.02.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору б/н від 08.02.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору б/н від 15.03.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору б/н від 15.09.2021; Додаткову угода від 29.07.2019; Додаткову угоду від 09.01.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Прил. № 1 від 29.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Прил. № 1 від 15.03.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Прил. № 1 від 15.09.2021; зовнішньоекономічний договір № 6/UAB від 29.07.2019; договір про надання послуг митного брокера № 18 від 12.05.2017; договір (контракт) про перевезення № 26022021 від 26.02.2021; заявку № 27022023 від 27.02.2023; копію митної декларації країни відправлення № 22LTKC0100EK08С4С9; копію митної декларації країни відправлення від № 22LTC0100EK08А880.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару. Запропоновано надати протягом 10 календарних днів документи відповідно до статті 53 МК України, а саме: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (в тому числі платіжні документи на оплату транспортних послуг); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; платіжні документи, що підтверджують факт оплати попередніх поставок товару (враховуючи відстрочення платежу 21 день з дати відвантаження).

Листом за № 06/03/2023 від 06.03.2023 декларант повідомив про надання всіх документів, які підтверджують митну вартість товару, та неможливість подання інших запитуваних документів у встановлений десятиденний строк.

За результатом опрацювання поданих декларантом документів, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA110130/2023/000031/1 від 07.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2023/000102 від 07.03.2023, які є предметом оскарження в даній справі.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень митний орган зазначає, що декларантом до графи 44 ЕМД внесені відомості щодо зовнішньоекономічного договору від 29.07.2019 № 6/UAB за кодом 4104, який відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» відноситься до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Водночас, походження заявленого декларантом товару є: Китай, Німеччина, Польща, Латвія та Корея, та даних щодо виробничих потужностей у цих країнах декларантом не надано.

Також, в поданих до митного оформлення документах, відомості щодо виробника оцінюваних товарів відсутні, крім того, декларантом не надано документи, передбачені п. 4.10 Договору, а саме, документи, що підтверджують якість товару, в тому числі сертифікати відповідності. Документ, що містить відомості про якісні характеристики товару та може містити дані щодо виробника товару.

Відтак, за висновком апелянта, в даному спірному випадку мало місце відсутність достовірних відомостей про виробників та торгові марки товарів, у зв`язку з чим і було витребувано документи, які передбачені зовнішньоекономічним контрактом.

Митний орган також звертає увагу, що за поставкою оцінюваної партії товарів виявлено зміни вартості окремих позицій товарів, які були імпортовані позивачем протягом 2020, 2021 років.

Разом з тим, доповнення до контракту, або замовлення до митного оформлення декларантом не надано, що не відповідає умовам Договору.

Додатково апелянт вказує, що Додатковими угодами від 29.07.2019 б/н, від 09.01.2020 б/н внесені зміни до п. 3.2 Контракту № 6/UAB, визначено, що оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати від вартості замовлення протягом 21 дня від дати поставки товару. Проте, надані декларантом додаткові угоди, в яких викладені коригування до умов оплати від 29.07.2019 та від 09.01.2020, мають положення про строк дії відповідно до 31.12.2019 та 31.12.2020. Дані щодо пролонгації дії положень стосовно оплати викладених у вищезазначених додаткових угодах відсутні. Таким чином, митниця має підстави вважати, що питання оплати за товар регулюється п. 3.2 контракту від 29.07.2019 № 6/UAB. До митного оформлення декларантом надано інвойс від 24.02.2023, а оплата здійснена на підставі інвойсу від 15.02.2023. Крім того, сума за платіжним документом складає 19 782,99 дол. США, в той час як до митного контролю заявлено товар на суму 19 808,79 дол. США. Таким чином, відсутня можливість ідентифікації платіжного документа з оцінюваною партією товарів. Отже, оплата товару при існуючих умовах (100 % передплата) відсутня та не підтверджена документально.

Крім того, перевезення здійснюється відповідного транспортного договору від 26.02.2021 № 26022021, за умовами якого узгодження ціни здійснюється у заявці, що має бути відображена в рахунку на оплату транспортних послуг. Звітом про надання послуги є акт прийому-передачі (акт виконаних робіт), проте даний документ до митного контролю не надано. Надана до митного контролю заявка від 27.02.2023 № 27022023 містить умови оплати: після пред`явлення оригіналів рахунку, акту виконаних робіт та CMR. Проте платіжних документів, що підтверджують факт оплати замовником транспортних послуг до митного контролю не надано. Також, вищезазначена заявка містить вартість транспортних послуг без врахування ПДВ 42 504 грн. Проте до митного контролю заявлено вартість таких послуг 29 753 грн.

При цьому відповідач звертає увагу, що декларантом надано довідку щодо транспортних послуг, проте довідка не є бухгалтерським документом, та не може використовуватись митницею для цілей перевірки правильності заявлених даних. Враховуючи відсутність платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг та відсутність будь-яких документів за договором від 26.02.2021 № 26022021, у митниці відсутня можливість переконатись у включенні всіх складових до митної вартості оцінюваної партії та здійснити обчислення складових митної вартості товару.

Також апелянт зауважує, що документально підтверджених відомостей щодо вартості складських витрат та їх включення до митної вартості товару не надано.

Апелянт також вказує, що пунктом 3.4 наданого до митного оформлення контракту ЗЕД від 29.07.2019 № 6/UAB, визначено вичерпний перелік складових, що входять до ціни товару (якщо інше не визначено окремо у інвойсі), а саме: вартість тари, пакування, технічної документації. Згідно з п. 3.6 контракту, постачальник несе усі ризики та витрати, пов`язані з товаром до моменту його постачання, а також витрати на навантаження товарів. Оскільки наданим інвойсом окремо не визначено, що в ціну товару входять витрати щодо навантаження або розвантаження, є обґрунтовані сумніви, що зазначені витрати включені у ціну товару.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення та картки відмови, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митного органу, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства та встановленими обставинами справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у випадку, якщо відповідач стверджує, що декларантом були понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, відповідач повинен довести наявність цих фактів.

Відтак, доводи апелянта в частині походження товару та можливих додаткових витрат у зв`язку з цим є лише припущенням митного органу, а тому останній не мав достатніх правових підстав для витребування додаткових документів для підтвердження або спростовування декларантом таких витрат.

Щодо доводів митного органу про те, що декларантом не надано документи, передбачені п. 4.10 Договору, а саме: документи, що підтверджують якість товару, в тому числі сертифікати відповідності, суд першої інстанції вірно зауважив, що такі документи не визначені статтею 53 МК України як документи, які підтверджують митну вартість товарів, а тому їх неподання не впливає на числові показники задекларованої вартості товару.

Також не є слушними доводи апелянта, що декларантом не було надано документів на підтвердження вартості складських витрат та їх включення до митної вартості товару, а також витрат щодо навантаження або розвантаження товару, адже включення цих витрат в ціну товару прямо передбачено умовами Договору та не потребує додатковому доведенню з боку позивача.

Також суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими зауваження митниці, що подані декларантом документи на підтвердження транспортних витрат не дають можливість встановити дійсну вартість такої складової, адже рішення суб`єкта владних повноважень має бути зрозумілим та юридично визначеним, яке дає можливість особі зрозуміти в чому саме та в яких межах він допустив порушення, що б забезпечило можливість усунути відповідне порушення. Натомість, митний орган, запитуючи у позивача додаткові документи, таких вимог не дотримався.

Крім того, обґрунтування в цій частині, викладені в апеляційній скарзі, також не містять посилання на конкретні норми матеріального права, які визначають подання декларантом документів на підтвердження транспортних складових за конкретним переліком.

Суд звертає увагу, що за приписами статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, закон не містить чіткого переліку документів, якими має підтверджуватися вартість перевезення, відтак, до уваги мають бути будь-які документи, з яких можливо встановити відповідні витрати.

Відтак, зауваження митного органу в цій частині суд апеляційної інстанції розглядає лише як припущення відповідача щодо можливої неповноти включення транспортних витрат до ціни товару.

Додатково суд апеляційної інстанції, щодо зауважень до платіжних документів або їх неподання, зазначає, що не своєчасна, неповна оплата товарів/послуг є лише порушенням господарських зобов`язань, в які не може втручатися митний орган, та які не мають вплив на перевірку числових значень митної вартості товарів.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апелянтом не доведено, що подані позивачем документи не відповідають умовам поставки та вимогам чинного законодавства.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Рішення суду першої інстанції постановлено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року в адміністративній справі № 160/10919/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 03 вересня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 03 вересня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров