ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 рокуСправа №160/10919/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді:Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №160/10919/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр-т Б.Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 40246222) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
ВСТАНОВИВ:
22.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 №UA110130/2023/000031/1, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000102 від 07.03.2023.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 означений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр-т Б.Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 40246222) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 07.03.2023 №UA110130/2023/000031/1, прийняте Дніпровською митницею.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.03.2023 №UA110130/2023/000102, прийняту Дніпровською митницею.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр-т Б.Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 40246222) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.
Призначено на 14 грудня 2023 року о 10:45 судове засідання у цій адміністративній справі для вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу та зобов`язано позивача до 11 грудня 2023 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідачу належним чином засвідчених копій вказаних документів.
14 грудня 2023 року розгляд справи не відбувся, судове засідання призначено на 15.12.2023 року.
Представники сторін належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, що підтверджується наявними матеріалами справи, однак, у судове засідання, призначене на 15.12.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно із приписами ч. ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 і ч. 5 ст. 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
У відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, у разі якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 статті 252 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення по справі за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
В адміністративному позові позивач зазначив орієнтовний розрахунок витрат, які позивач може понести під час розгляду судового процесу: поштові витрати 200 грн, витрати на правничу допомогу 15000 грн, витрати, пов`язані з прибуттям до суду 300 грн.
При вирішенні питання щодо ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката Нестеченка Дмитра Сергійовича надано до суду лише копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1165107 від 11.10.2023 та свідоцтва ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю №2355.
У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з приписами ч. 1 і ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із п. п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, в якій зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).
Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Указане правило при вирішенні питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17 та від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
Суд також зауважує, що у висновку Європейського Суду з прав людини, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.
Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 у справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також, Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Із наданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, що містяться в матеріалах справи, а саме, ордеру на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, неможливо встановити, які саме дії виконував адвокат при підготовці позовної заяви та супроводження справи в суді.
Таким чином, суд вважає, що визначена позивачем орієнтовна сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою.
З огляду на предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, а також з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат, зокрема, детального опису робіт, послуг, наданих адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд вважає, що розмір витрат, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, є необґрунтованим.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 252, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
У задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу в адміністративній справі №160/10919/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Атлант» (пр-т Б.Хмельницького, буд. 171, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 40246222) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Повний текст додаткового рішення суду складений 15.12.2023.
Суддя О.В. Царікова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.12.2023 |
Оприлюднено | 15.03.2024 |
Номер документу | 117626625 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Царікова Олена Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні