Рішення

від 13.03.2024 по справі 380/20834/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/20834/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОПЛАСТ до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОПЛАСТ код ЄДРПОУ 25547113, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 282-В (далі позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1 (далі відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.09.2023, просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості: №UA209000/2023/900434/2 від 06.06.2023, №UA209000/2023/900435/2 від 06.06.2023, №UA209000/2023/900627/2 від 03.07.2023, №UA209000/2023/900716/2 від 18.07.2023, №UA209000/2023/900962/2 від 04.09.2023.

Ухвалою від 08.09.2023 суддя відкрила провадження у справі та постановила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 22.09.2023 суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог в адміністративній справі №380/20834/23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з урахуванням умов зовнішньоекономічної операції, окремо виділяти у комерційних інвойсах таку складову як вартість тари немає необхідності. Щодо вказівки відповідача на те, що у поданих платіжних документах є посилання на контракт і проформу-інвойс, яка до митного оформлення не подавалась, що не дає можливості ідентифікації платежу до цієї поставки, то це зауваження жодним чином не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Cаме лише формальне посилання на номер митної декларації та дату її прийняття не дає змоги позивачу переконатися у правильності застосованого митницею додаткового методу коригування митної вартості товару. Митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного метод.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900962/2 від 04.09.2023 позивач вказав, що витрати на завантаження та розмитнення товару входили в обсяг здійснення послуг з експедирування товару та є частиною витрат на транспортування товару. Відтак зауваження митного органу з приводу відсутності доказів витрат на завантаження товару є безпідставними. З наданих позивачем до митного оформлення документів чітко вбачається факт того, що перевізник здійснював завантаження товару та його замитнення. Позивач наголошує суду на тому, що насправді відбувалась поставка 713 одиниць товару, за фактурною вартістю 30034,87 USD, що і було в повному обсязі сплачено позивачем до здійснення відповідної поставки. Неузгодженість між документами зумовлена лише механічною опискою, наявною у комерційному інвойсі.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано. Сумніву митного органу не спростовано. Більше того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив ті ж аргументи, що й у позовній заяві.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №23UA209170043876U0 від 05.06.2023 на товар Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK з холоднокатаної листової сталі панельного типу, з боковою, нижньою подачею води тип TERMOPLUS-670 шт.. Розрахована декларантом митна вартість товару 33051,65 доларів США.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларант СП ТзОВ КОВ-КОР ЛТД надав відповідь та проінформував Львівську митницю, що документи для підтвердження митної вартості товарів надані в повному обсязі та у відповідності до законодавства України.

06.06.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900434/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) у розмірі 57623,30 доларів США.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №23UA209170043884U6 від 05.06.2023 на товар Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK з холоднокатаної листової сталі панельного типу, з боковою, нижньою подачею води тип TERMOPLUS-270 шт.. Розрахована декларантом митна вартість товару 11513,82 доларів США.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларант СП ТзОВ КОВ-КОР ЛТД надав відповідь та проінформував Львівську митницю, що документи для підтвердження митної вартості товарів надані в повному обсязі та у відповідності до законодавства України.

06.06.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900435/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) у розмірі 19725,00 доларів США.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №23UA209170052456U0 від 03.07.2023 на товар Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK з холоднокатаної листової сталі панельного типу, з боковою, нижньою подачею води тип TERMOPLUS-269 шт.. Розрахована декларантом митна вартість товару 12847,44 доларів США.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларант СП ТзОВ КОВ-КОР ЛТД надав відповідь та проінформував Львівську митницю, що документи для підтвердження митної вартості товарів надані в повному обсязі та у відповідності до законодавства України.

03.07.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900627/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) у розмірі 19777,60 доларів США.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №23UA209170056762U4 від 18.07.2023 на товар Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK з холоднокатаної листової сталі панельного типу, з боковою, нижньою подачею води тип TERMOPLUS-267 шт.. Розрахована декларантом митна вартість товару 13 394,63 доларів США.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларант СП ТзОВ КОВ-КОР ЛТД надав відповідь та проінформував Львівську митницю, що документи для підтвердження митної вартості товарів надані в повному обсязі та у відповідності до законодавства України.

18.07.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900716/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за допомогою резервного методу у розмірі 23 564,80 доларів США.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №23UA209170070801U7 від 04.09.2023 на товар Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK з холоднокатаної листової сталі панельного типу, з боковою, нижньою подачею води тип TERMOPLUS-712 шт.. Розрахована декларантом митна вартість товару 33 252,70 доларів США.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларант СП ТзОВ КОВ-КОР ЛТД надав відповідь та проінформував Львівську митницю, що документи для підтвердження митної вартості товарів надані в повному обсязі та у відповідності до законодавства України.

04.09.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900962/2, відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за допомогою резервного методу у розмірі 51 416,50 доларів США.

Вважаючи вказані рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У частинах четвертій, п`ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Як видно з матеріалів справи, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача:

1) митну декларацію від 05.06.2023 №23UA209170043876U0, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, такі документи: пакувальний лист б/н від 29.05.2023; рахунок-фактура (інвойс) № UN02023000000201 від 29.05.2023; автотранспортна накладна б/н від 30.05.2023; сертифікат про походження товару форми №Y0478330 від 29.05.2023; банківські платіжні документи №230317/002134337 від 16.03.2023, №230403/002147526 від 03.04.2023, № 230407/002153480 від 07.04.2023, №230519/002193126 від 19.05.2023; рахунок/фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № KT23-00791 від 05.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 05.06.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 15.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.09.2020; № 2 від 20.10.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25/08/2020 від 25.08.2020; договір про надання послуг митного брокера № 3 від 29.09.2014; договір (контракт) про перевезення № KT23-00791 від 25.05.2023; копія митної декларації країни відправлення №23350300EX00075606 від 29.05.2023;

2) митну декларацію від 05.06.2023 №23UA209170043884U6, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, такі документи: пакувальний лист б/н від 29.05.2023; рахунок-фактура (інвойс) № UN02023000000203 від 29.05.2023; автотранспортна накладна б/н від 30.05.2023; сертифікат про походження товару форми №Y0489295 від 30.05.2023; банківські платіжні документи № 230403/002147526 від 03.04.2023, № 230519/002193126 від 19.05.2023; рахунок/фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № KT23-00793 від 05.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 05.06.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 15.04.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.09.2020, від 20.10.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25/08/2020 від 25.08.2020; договір про надання послуг митного брокера № 3 від 29.09.2014; договір (контракт) про перевезення № KT23-00793 від 25.04.2023; копія митної декларації країни відправлення №23341300EX00430244 від 30.05.2023;

3) митну декларацію від 03.07.2023 №23UA209170052456U0, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, наступні документи: пакувальний лист б/н від 23.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) № UN02023000000236 від 23.06.2023; автотранспортна накладна б/н від 23.06.2023; сертифікат про походження товару форми №Y0485642 від 23.06.2023; банківський платіжний документ № 230621/002222479 від 21.06.2023; рахунок/фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № KT23-00946 від 26.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 29.06.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 23.06.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.09.2020, № 2 від 20.10.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25/08/2020 від 25.08.2020; договір про надання послуг митного брокера № 3 від 29.09.2014; договір (контракт) про перевезення № KT23-00946 від 22.06.2023; копія митної декларації країни відправлення №23350300EX00094787 від 23.06.2023;

4) митну декларацію від 18.07.2023 №23UA209170056762U4, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, наступні документи: пакувальний лист б/н від 12.07.2023; рахунок-фактура (інвойс) № UNO2023000000253 від 12.07.2023; автотранспортна накладна 0002838 від 14.07.2023; сертифікат про походження товару форми №Z 0574521 від 13.07.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №230711/002241648 від 11.07.2023; рахунок/фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №KT23-01051 від 14.07.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 14.07.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 07.03.2023; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.09.2020, № 2 від 20.10.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25/08/2020 від 25.08.2020; договір про надання послуг митного брокера № 3 від 29.09.2014; договір (контракт) про перевезення №KT23-01051 від 10.07.2023; копія митної декларації країни відправлення 23341300EX00552043 від 13.07.2023;

5) митну декларацію від 04.09.2023 №23UA209170070801U7, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, наступні документи: пакувальний лист б/н від 28.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) № UN02023000000297 від 29.05.2023; автотранспортна накладна від 29.08.2023 №111659; сертифікат про походження товару форми №Z0671741 від 29.08.2023; банківський платіжний документ №230814/002272423 від 14.08.2023; рахунок/фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № KT23-01380 від 04.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 04.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 15.06.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 28.09.2020, № 2 від 20.10.2020 №3 від 24.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25/08/2020 від 25.08.2020; договір про надання послуг митного брокера № 3 від 29.09.2014; договір (контракт) про перевезення № KT23-01380 від 24.08.2023; копія митної декларації країни відправлення №23590400EX00030215 від 29.08.2023.

Щодо кожної митної декларації відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вирішуючи питання наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В оскаржених рішеннях від 06.06.2023 №UA209000/2023/900434/2, №UA209000/2023/900435/2, від 03.07.2023 №UA209000/2023/900627/2, від 18.07.2023 №UA209000/2023/900716/2 відповідач як на підставу для витребування додаткових документів вказав, що відповідно до пункту 2.1 додатку до зовнішньоекономічного контракту № 1 від 28.09.2020 в вартість товару входить тара, в якій поставляється товар, вартість сертифікату, митні і брокерські послуги в країні Продавця, а також завантажувальні роботи, але в товарно-супровідних документах, зокрема комерційних інвойсах, відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.

Дослідивши комерційні інвойси №UN02023000000201 від 29.05.2023, №UN02023000000203 від 29.05.2023, № UN02023000000236 від 23.06.2023, №UNO2023000000253 від 12.07.2023, суд встановив, що у таких зазначено найменування товару, його кількість та ціну.

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважається єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Суд звертає увагу на те, що за умовами зовнішньоекономічного договору у вартість товару вже включено ціну тари, вартість сертифікату, митні і брокерські послуги в країні Продавця, завантажувальні роботи, а тому такі окремо не виділені в описаних комерційних інвойсах. Звідси відповідач безпідставно покликається на положення пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, а тому його доводи в цій частині суд відхиляє.

В рішеннях від 06.06.2023 №UA209000/2023/900434/2, №UA209000/2023/900435/2, від 03.07.2023 №UA209000/2023/900627/2, від 18.07.2023 №UA209000/2023/900716/2 відповідач також зазначив, що у поданих платіжних документах є посилання на контракт і проформу-інвойс, яка до митного оформлення не подавалась, що не дає можливості ідентифікації платежу до цієї поставки.

Заперечуючи такі аргументи відповідача, позивач зазначив, що до всіх поставок товару декларантом додано платіжні доручення на оплату поставленого товару, де суми проплат збігаються із тими, що виставлені в інвойсі.

Надаючи оцінку таким аргументам позивача, суд звертає увагу на таке:

- до митної декларації від 05.06.2023 №23UA209170043876U0 долучено комерційний інвойс № UN02023000000201 від 29.05.2023, згідно з яким вартість товару становить 33051,65 доларів США, натомість платіжними документами №230317/002134337 від 16.03.2023, №230403/002147526 від 03.04.2023, № 230407/002153480 від 07.04.2023, №230519/002193126 від 19.05.2023 здійснено оплату на загальну суму 44565,47 доларів США;

- до митної декларації від 05.06.2023 №23UA209170043884U6 долучено комерційний інвойс № UN02023000000203 від 29.05.2023, згідно з яким вартість товару становить 11513,82 доларів США, натомість платіжними документами № 230403/002147526 від 03.04.2023, № 230519/002193126 від 19.05.2023 здійснено оплату на загальну суму 36010,40 доларів США;

- до митної декларації від 03.07.2023 №23UA209170052456U0 долучено комерційний інвойс № UN02023000000236 від 23.06.2023, згідно з яким вартість товару становить 12847,44 доларів США, натомість платіжним документом №230621/002222479 від 21.06.2023 здійснено оплату на загальну суму 12847,44 доларів США;

- до митної декларації від 18.07.2023 №23UA209170056762U4 долучено комерційний інвойс № UNO2023000000253 від 12.07.2023, згідно з яким вартість товару становить 13394,63 доларів США, натомість платіжним документом №230711/002241648 від 11.07.2023 здійснено оплату на загальну суму 5696,14 доларів США.

З наведених обставин видно невідповідність сум, вказаних у платіжних документах, вартості товару, вказаній у комерційних інвойсах, що свідчить про очевидну необґрунтованість доводів позивача в цій частині. Більше того, частина платіжних документів складена раніше за дату комерційних інвойсів. При цьому, дійсно у вищеописаних платіжних документах мітяться посилання на проформи-інвойси, які не подано ні до митного органу, ні при розгляді справи судом.

Отже, митний орган обґрунтовано вказав у рішеннях від 06.06.2023 №UA209000/2023/900434/2, №UA209000/2023/900435/2, від 03.07.2023 №UA209000/2023/900627/2, від 18.07.2023 №UA209000/2023/900716/2 на неможливість встановлення співвідношення між платежами та поставками.

З приводу покликання в рішенні від 04.09.2023 №UA209000/2023/900962/2 на те, що відомості щодо складових митної вартості (навантаження, митного очищення) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, то суд враховує таке.

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд встановив, що до митного оформлення позивач надав договір-заяву №КТ23-01380 про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.08.2023. Відповідно до пункту 8 цього договору-заявки перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його завантаження і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачем. Згідно з пунктом 10-11 цього ж договору норма часу 48 годин на завантаження та замитнення і 48 годин на розвантаження та замитнення. Машина заїжджає на завантаження/замитнення та розвантаження/замитнення після узгодження з Експедитором. В окремій таблиці на початку договору-заявки зазначено спосіб завантаження і розвантаження товару, а також спосіб замитнення товару, яке здійснюється за рахунок перевізника і на вибір перевізника. Отже, витрати на завантаження та розмитнення товару входили в обсяг здійснення послуг з експедирування товару та є частиною витрат на транспортування товару, що підтверджується відповідними приписами Договору-заявки №КТ23-01380 про надання транспортно-експедиційних послуг від 24.08.2023.

В рішенні від 04.09.2023 №UA209000/2023/900962/2 відповідач також зазначив про те, що надані платіжні документи містять іншу суму ніж рахунок-фактура, а також містять посилання на проформу інвойс, яка до митного оформлення не подавалась.

Перевіряючи такі доводи відповідача на відповідність фактичним обставинам справи, суд встановив, що до митної декларації від 04.09.2023 №23UA209170070801U7 долучено комерційний інвойс № UN02023000000297 від 29.05.2023, згідно з яким вартість товару становить 29971,20 доларів США, натомість платіжним документом №230814/002272423 від 14.08.2023 здійснено оплату на загальну суму 21024,41 доларів США;

Суд критично оцінює покликання позивача на подання двох платіжних документів на загальну суму 30034,87 доларів США, оскільки в у пункті рішення 04.09.2023 №UA209000/2023/900962/2 у переліку документів наявний лише платіжний документ за №230814/002272423 від 14.08.2023, який також і вказано у картці відмови в прийнятті митної декларації № UA209170/2023/003030.

З наведених обставин вбачається невідповідність суми, вказаної у платіжному документі, вартості товару, вказаній у комерційному інвойсі, що позбавляє ідентифікувати цей платіж до відповідної поставки.

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

З аналізу положень МК України можна дійти висновку про те, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги наявні розбіжності у поданих позивачем документах щодо заявленої митної вартості товару, суд вважає, що у відповідача були підстави, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи, зокрема банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відтак відповідач довів обґрунтований сумнів правильності визначення митної вартості товарів, а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.

Натомість на вимогу митного органу позивач не надав документів, які б усунули виявлені розбіжності щодо заявленої митної вартості товару.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості таких товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Із змісту оскаржених рішень вбачається, що підставою для його прийняття слугувало те, що у документах, поданих до митного оформлення наявні розбіжності, які позивач не усунув.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття рішень про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості рішення про коригування митної вартості товарів зазначається у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У частинах четвертій, п`ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

З рішення від 06.06.2023 №UA209000/2023/900434/2 вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару митну декларацію від 24.03.2023 №UA408020/2022/21197.

З рішення від 06.06.2023 №UA209000/2023/900435/2 вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару митну декларацію від 24.03.2023 №UA408020/2022/21197.

З рішення від 03.07.2023 №UA209000/2023/900627/2 вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару митну декларацію від 24.03.2023 №UA408020/2022/21197.

З рішення від 18.07.2023 № UA209000/2023/900716/2 вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару митну декларацію від 15.07.2023 №UA408020/2023/43615.

З рішення від 04.09.2023 №UA209000/2023/900962/2 вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару митну декларацію від 10.07.2023 №UA408020/2023/42675.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відповідність рішень від 06.06.2023 №UA209000/2023/900434/2, №UA209000/2023/900435/2, від 03.07.2023 №UA209000/2023/900627/2, від 18.07.2023 №UA209000/2023/900716/2, від 04.09.2023 №UA209000/2023/900962/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОПЛАСТ до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.