Ухвала

від 30.09.2024 по справі 380/20834/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20834/23 пров. № А/857/9272/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Гінди О. М.суддів -Качмара В. Я. Ніколіна В. В.розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» задоволено.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 380/20834/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900434/2 від 06.06.2023, № UA209000/2023/900435/2 від 06.06.2023, № UA209000/2023/900627/2 від 03.07.2023, № UA209000/2023/900716/2 від 18.07.2023, № UA209000/2023/900962/2 від 04.09.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 18909 грн 28 коп.

Представником позивача Завадою Т.Р., 19.08.2024, подано про ухвалення додаткового рішення. У цій заяві вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, не вирішено. Також, зазначає, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Однак, разом із позовною заявою позивач надав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат (Додаток 24), а у п. 103 позовної заяви зазначив, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного провадження цей попередній орієнтовний розрахунок слід розцінювати як усне клопотання позивача та його представника про вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи у суді першої інстанції.

Враховуючи наведене просив ухвалити додаткову постанову у справі № 380/20834/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.

Львівська митниця, 27.08.2024 подала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відмовити, вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції зменшити. Обґрунтовуючи цю заяву, покликається на те, що у прохальній частині позовної заяви зазначена вимога «Стягнути зі Львівської митниці на користь ТОВ «Фіма «Технопласт» судові витрати». Отже, належного звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат позивачем не здійснено.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговоривши підстави для ухвалення додаткового судового рішення викладені в заяві позивача, вважає, що така підлягає залишенню без розгляду, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач покликається на те, що разом із позовною заявою надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, а у п. 103 позовної заяви зазначено, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного провадження цей попередніх орієнтовний розрахунок слід розцінювати як усне клопотання позивача та його представника про вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.

Натомість, відповідач покликається на те, що належного звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат позивачем не здійснено.

Тобто, спірним у розглядуваних правовідносинах є ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Так, згідно ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 252 КАС України, передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалення додаткового рішення відповідно до статті 252 КАС України щодо судових витрат передбачене для тих випадків, коли суд з певних причин не вирішив одного із питань, які передбачені в частині першій цієї статті, хоча мав - до ухвалення постанови за наслідками розгляду справи - для цього підстави. Розподіл судових витрат є одним із питань, яке має вирішити суд апеляційної інстанції у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - у постанові, ухваленій за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд апеляційної інстанції має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і у відповідності до приписів статті 134 КАС України, визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.

Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останні етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Наведене пов`язане з тим, що процедура розгляду справи в суді апеляційної інстанції має особливості, зумовлені головним чином завданнями і повноваженнями суду на цій стадії.

У контексті цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що на стадії апеляційного розгляду справи, участь сторін та інших учасників справи не є обов`язковою, що дозволяє суду розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без виклику сторін, зокрема, за цією процедурою не проводяться судові дебати.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначені процесуальними нормами закону порядок звернення до суду апеляційної інстанції і процедура розгляду апеляційної скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України, треба розуміти так, що сторона має заявити суду апеляційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за апеляційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду апеляційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду апеляційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за апеляційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги залишається без розгляду.

Так само у розумінні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд апеляційної інстанції вже розглянув апеляційну скаргу.

Якщо до завершення розгляду апеляційної скарги сторона, зокрема апелянт, не заявила суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд апеляційної інстанції - при ухваленні постанови - не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду апеляційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне апеляційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.

Проаналізувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначення у позовній заяві прохання представника позивача про розподіл судових витрат, зокрема тих, які пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, адресується суду першої інстанції. Натомість, суд апеляційної інстанції розглядає передусім апеляційну скаргу і робить це в межах викладених в ній доводів і вимог, а питання про зміну розподілу судових витрат, понесених позивачем виникає тоді, коли суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове (частина шоста статті 139 КАС України). З цією метою суд апеляційної інстанції вивчає апеляційну скаргу та додані до неї документи, а не клопотання, висловлені у позовній заяві чи в заявах, поданих суду першої інстанції.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що прохання про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 380/20834/23 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн і документи, які, на думку представника позивача, їх підтверджують, останній висловив і надав суду апеляційної інстанції лише 19.08.2024, тобто після того, як суд апеляційної інстанції ухвалив постанову від 14.08.2024.

Тобто, суд апеляційної інстанції, при ухваленні постанови від 14.08.2024 у справі № 380/20834/23, не мав підстав і, відповідно, не міг вирішувати питання про відшкодування на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, адже вимоги позивача, заявлені за посередництва його адвоката, про їх відшкодування основуються на обставинах, які набули об`єктивної форми після того, як суд апеляційної інстанції розглянув і задовольнив його апеляційну скаргу.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду апеляційної інстанції лише 14.08.2024, тобто після того, як суд апеляційної інстанції ухвалив рішення по справі та до цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавав, а тому суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначення ж у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд апеляційної інстанції фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивачем не дотримано положень частини сьомої статті 139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із заявою про стягнення витрат на правову допомогу, а тому наявні правові підстави для залишення його без розгляду.

Аналогічні правові висновки щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі 340/2823/21 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20.

Керуючись ст. ст. 139, 143, 243, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд

ухвалив:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/20834/23 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін