Постанова

від 26.02.2024 по справі 456/918/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/918/22 Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 22-з/811/312/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВА)

26 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Секретар Іванова О.О.

Розглянувши у м. Львові в спрощеному провадженні без участі учасників цивільну справу №456/918/22 за заявою представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - адвоката Овчаренка Руслана В"ячеславовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мазура Василя Васильовича на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія», Приватного підприємства «Кадес»,- про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки

в с т а н о в и в :

11 березня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія», Приватного підприємства «Кадес»,- про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду через свого представника, адвоката Мазур В.В., оскаржила ОСОБА_1 .

За результатами розгляду апеляційної скарги Львівський апеляційний суд своєю постановою від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мазура В.В. залишив без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2022 року залишив без змін.

07 грудня 2023 року представник ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" - адвокат Овчаренко Р.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що при ухваленні постанови Львівський апеляційний суд не вирішив питання судових витрат, про стягнення яких вони просили при поданні відзиву на апеляційну скаргу.

ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Сторони в судове засідання не з"явилися, хоча про місце, час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та повідомленнями на електронну адресу.

Відповідно до ч.2ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом ч.2ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" - адвоката Овчаренка Р.В. про ухвалення додаткового рішення підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Як у суді першої інстанції так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній Постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто, саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Встановлено, що правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи Овчаренко Р.В. надавав правову допомогу ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі договору №1/07-2023 про надання правової (правничої) допомоги від 10 липня 2023 року.

26 вересня 2023 року Овчаренко Р.В. було подано відзив на апеляційну скаргу. В поданому відзиві останній просив стягнути з позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу, а саме: за правовий аналіз наявних доказів, формування та узгодження правової позиції з клієнтом, підготовка та складання відзиву на апеляційну скаргу на що було витрачено 5 годин.

В підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу до відзиву на апеляційну скаргу було долучено договір №1/07-2023 про надання правової (правничої) допомоги від 10 листопада 2023 року укладений між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та адвокатським об"єднанням "Ентропія права", ордер №1353233 від 18 вересня 2023 року, фотокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт про надання правової (правничої) допомоги №123 до договору про надання правової (правничої) допомоги №1/07-2023 від 10 липня 2023 року згідно якого ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та адвокатське об"єднанням "Ентропія права" підтвердили факт надання послуг адвокатом Овчаренко Р.В. та їх вартість. До відзиву на апеляційну скаргу долучено платіжну інструкцію №162224106 від 19 вересня 2023 року в підтвердження факту оплати ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" 5000 грн адвокатському об"єднанню "Ентропія права".

Колегія суддів, надаючи оцінку обставинам справи, обсягу фактично наданих послуг в суді апеляційної інстанції, враховуючи критерії складності даної справи, предмет судового розгляду та розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає розмір понесених ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 5000 грн таким, що відповідає критеріям розумності, виваженості, справедливості. Окрім цього, колегія суддів вважає, що така правнича допомога була необхідною, фактично надана і підтверджена належними доказами.

Враховуючи наведене, заява представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - адвоката Овчаренка Р.В. про ухвалення додаткового рішення, підлягає до задоволення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5ст.268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 133,137,141, 270, 381-384, 388-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Заяву представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - адвоката Овчаренка Р.В. про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна страхова компанія» (ЄДРПОУ 20602681)витрати за надання правову (правничу) допомоги в розмірі 5000 (п"ять тисяч) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст додаткової постанови складений 29 лютого 2024 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк