Ухвала

від 14.03.2024 по справі 642/2054/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

14.03.2024

Справа № 642/2054/22

Провадження № 1-кс/642/46/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів м.Харкові клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві старшого лейтенанта ДБР ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Харківської області, з вищою освітою, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за №62022170020000701 від 15.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року до слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова звернувся слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві старший лейтенант ДБР ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Як вбачається з наданих матеріалів, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022170020000701 від 15.09.2022 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 07.03.2022 по 18.08.2022 (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Ізюм Харківської області, в невстановленому в ході досудового розслідування місці, будучи працівником правоохоронного органу України, протиправно, умисно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, без отримання будь-яких вказівок від керівництва Державної податкової служби України, з метою надання допомоги ворожій державі РФ та заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, вступила у контакт з невстановленими в ході досудового розслідування представниками збройних формувань РФ на території міста Ізюм Харківської області, пройшла співбесіду та атестацію з представниками окупаційних військ на зайняття посади податківця у створюваному окупантами податковому органу.

В подальшому, ОСОБА_4 отримала від вказаних осіб пропозицію про співпрацю з представниками РФ, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над територією м. Ізюм Харківської області, тобто переходу на бік ворога, що виражалося у вступі ОСОБА_4 до незаконно створеного органу окупаційної адміністрації ЗС РФ на території м. Ізюм «Податкова служба Харківської області», цільовим призначенням якого є незаконне адміністрування обов`язкових платежів з мешканців тимчасово окупованої території Харківської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, в період часу з 07.03.2022 по 18.08.2022 (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Ізюм, Харківської області, в невстановленому в ході досудового розслідування місці, добровільно погодилася активно співпрацювати з представниками окупаційної держави РФ та вступила до незаконно створеного органу окупаційної адміністрації ЗС РФ на території м. Ізюм «Податкова служба Харківської області», цільовим призначенням якого є незаконне адміністрування та стягнення на користь окупаційних військ обов`язкових платежів з мешканців тимчасово окупованої території Харківської області.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 використала свої знання та досвід співробітника Державної податкової служби України, з метою забезпечення становлення та функціонування на території тимчасово окупованого Ізюмського району Харківської області незаконно створеного органу окупаційної адміністрації «Податкова служба Харківської області», сформувала та передала наявні в Ізюмському відділі камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління Державної податкової служби в Харківській області дані платників податків на території Ізюмського району Харківської області представникам окупаційних військ та забезпечила здійснення патентування (видачу патентів) підприємницької діяльності господарчих суб`єктів на території Ізюмського району Харківської області, стягнення за це визначених представниками окупаційних військ сум грошових коштів та податкових платежів, що призвело до надходження у фінансові фонди окупаційної влади грошових надходжень.

Тобто, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 , будучи праців-ником правоохоронного органу України, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Кон-ституції України, якими передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Віт-чизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України, та зобов`язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Кон-ституцією та законами України, вступила до незаконно створеного органу, окупа-ційної адміністрації «Податкова служба Харківської області», що призвело до над-ходження у фінансові фонди окупаційної влади грошових надходжень, здійснивши, тим самим, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту з РФ, в умовах воєн-ного стану, тобто умисно вчинила діяння на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформа-ційній безпеці України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України підтверджується:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 29.07.2022;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 03.08.2022;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.09.2022;

- матеріалами другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (вих. № 455вн/15-03-2 від 17.06.2022)

- матеріалами другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (вих. № 498вн/15-03-2 від 30.06.2022);

- матеріалами другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (вих. № 621вн/15-03-2 від 26.07.2022);

- матеріалами другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (вих. № 699вн/15-03-2 від 11.08.2022);

- матеріалами другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (вих. № 783вн/15-03-2 від 29.08.2022).

Дослідивши матеріали кримінального провадження встановлено, що підозрювана ОСОБА_4 вчинила особливо тяжкий умисний злочин проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Необхідність обрання стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 може здійснити вищезазначені дії.

Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на свідків та перешкоджання розгляду судом справи іншим чином унеможливлює обрання йому іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою.

Враховуючи, що підозрювана ОСОБА_4 на виклики слідчого на 30.08.2022 та 31.08.2022 не з`явилася, про причини неявки не повідомила, будь-яких підтверджень наявності поважних причин не прибуття на виклик до органу досудового розслідування не надала; тривалий час перебувала на окупованій ЗС РФ території Харківської області, яку добровільно, з іншими співробітниками Ізюмської ДПІ ГУ ДПС в Харківській області не залишила; за отриманою від другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебуває на окупованій території Луганської області, є всі підстави вважати, що вона і надалі намагатиметься переховуватися від органу досудового розслідування. Також, тривалий час ОСОБА_8 була працівником Державної податкової служби України, вона володіє тактикою і методами правоохоронної діяльності і може використати свої знання та досвід на шкоду органу досудового розслідування.

При цьому, постановою слідчого від 17.09.2022, підозрювану ОСОБА_4 оголошено у розшук.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Тому, у даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід не тільки унеможливить забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а навпаки є підґрунтям для подальшого переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

Для запобігання переховуванню підозрюваної від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, з метою недопущення її ухилення від кримінальної відповідальності, об`єктивно необхідним є застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, зокрема, у тому, що вона перейшла на бік ворога ЗС РФ в умовах воєнного стану. Зазначене обумовлює те, що підозрювана, імовірно, може вживати заходів (як на окупованій, так і підконтрольній Україні території) з тим, щоб знищити службові документи, мобільні телефони громадян, які, знаходячись на окупованій території, намагаються повідомляти інформацію про рух ворожої техніки та особового складу тощо.

Зазначене обумовлює необхідність обрання відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Незаконно впливати на свідків

Підозрюваній ОСОБА_4 достовірно відомі місця проживання співробітників правоохоронних органів, ветеранів АТО/ООС, які вона повідомляє представникам окупаційних військ.

З огляду на це, під ґрунтом несення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, не може виключати об`єктивного ризику здійснення ОСОБА_4 тиску та впливу на свідків, з метою схилення їх до надання неправдивих показань, у тому числі висуненням погроз спричинення шкоди здоров`ю або позбавленням життя. Зазначений ризик підвищується з тих підстав, що, наразі, ОСОБА_4 перебуває на окупованій території Луганської області, а отже тісно співпрацює з представниками незаконних збройних формувань «Л/ДНР», які контролюються ЗС РФ. Виходячи з цього, ОСОБА_4 може використати звої зв`язки зі військовими формуваннями держави-агресора для ліквідації окремих свідків, навіть, на підконтрольній Україні території.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Підозрюваній ОСОБА_4 достовірно відомі способи і методи проведення правоохоронної діяльності, стану ведення фінансово-господарської діяльності на території Ізюмського району Харківської області. Не можна виключати існування об`єктивного ризику того, що підозрювана може використати свої знання і навички не для здійснення свого захисту у встановленому законом порядку, а з метою штучного створення доказів своєї невинуватості, у тому числі виготовлення документів, які спростовуватимуть підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, впливу на сторонніх осіб з метою їхнього подальшого допиту з тим, щоб вони надали недостовірні показання, тощо.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється

На сьогоднішній день, ОСОБА_4 співпрацює з ЗС РФ і перебуває на окупованій території Луганської області. Вона може бути озброєна і виконує завдання та доручення, що отримує від представників окупаційних військ. Існує цілком обґрунтоване припущення, що в ході співпраці з ворогом, підозрювана може вчиняти кримінальні правопорушення проти населення, зокрема, патріотично налаштованих громадян, у тому числі вчиняти злочини проти їх життя і здоров`я, власності тощо.

У відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжним заходом є, зокрема, тримання під вартою.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років

Також, в абзаці 8 частини 4 ст. 183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

З урахуванням викладеного, вбачається необхідним обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваною її обов`язків та не сприятиме запобіганню протиправних дій, які може вчинити ОСОБА_4

13.09.2023 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судове засідання прокурор не з`явився, клопотання не підтримав, про дату та час розгляду клопотання сповіщався належним чином, причини неявки суду невідомі.

В судове засідання ОСОБА_4 не з`явилася, доставлена не була. Ухвала про затримання не виконана.

Суд, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого, або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті. При цьому, ст. 193 ч. 6 КПК України передбачає що слідчий суддя, суд може розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише в разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений в міжнародний розшук, однак будь-які відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук у клопотанні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, та з метою недопущень порушень ст.. 5, 6 «Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, оскільки внесене без передбачених діючим законодавством обґрунтувань та не може бути розглянуто за відсутності особи, щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 193 КПК України, відсутності прокурора, який би підтримав доводи клопотання та надав пояснення в обґрунтування заявлених вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193-194, 196, 369-372 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві старшого лейтенанта ДБР ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №62022170020000701 від 15.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1