Постанова

від 14.03.2024 по справі 949/472/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року

м. Рівне

Справа № 949/472/23

Провадження № 22-ц/4815/87/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

секретар судовогозасідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ТОВ Експерт-Авто, ОСОБА_2 ,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районногосуду Рівненськоїобласті від 04 серпня 2023 року, ухвалене в складі судді Оборонової І.В., повний текст рішення складено 04.08.2023 року у справі № 949/472/23,

в стан овив :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ Експерт-Авто, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання права власності на автомобіль та скасування арешту транспортного засобу.

Позов мотивований тим, що 26 жовтня 2021 року між нею та ТОВ Експерт-Авто, як суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії №8117/21/1/003674 від 25 жовтня 2021 року, що укладений з власником транспортного засобу ОСОБА_2 , укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8117/21/1/003674, а саме автомобіля BMW 530D з державним номером НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Станом на дату придбання нею автомобіля, будь-яких обмежень для продажу чи обтяжень вказаний автомобіль не мав.

Оскільки автомобіль потребував ремонту через технічні пошкодження, які унеможливлювали його доставлення своїм ходом до територіального сервісного центру МВС, то протягом 10-денного строку придбаний нею автомобіль не був перереєстрований на її ім`я.

Після завершення ремонтних робіт, наприкінці листопада 2021 року, вона звернулася до Територіального центру МВС №5643 для здійснення реєстрації автомобіля BMW 530D з державним номером НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 на її ім`я. Однак в реєстрації автомобіля їй було відмовлено у зв`язку з тим, що зазначений автомобіль перебуває у розшуку на підставі постанови про розшук майна боржника від 16 листопада 2021 року та постанови про розшук майна боржника від 17 листопада 2021 року, винесених державним виконавцем Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Углік О.М. в рамках виконавчого провадження №67539610 по примусовому виконанню виконавчого листа №949/575/20, виданого 05 листопада 2021 року Дубровицьким районним судом Рівненської області щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 .

При цьому, позивач зауважує, що пунктом 2.2 договору купівлі-продажу транспортного засобу №8117/21/1/003674 від 26 жовтня 2021 року передбачено, що покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору.

Однак, як власник автомобіля, вона позбавлена можливості здійснити за собою реєстрацію транспортного засобу, оскільки автомобіль перебуває в розшуку/під арештом, що, у свою чергу, призводить до того, що вона позбавлена можливості реалізувати всі правомочності власника транспортного засобу (право володіння, користування та розпорядження майном), який належить їй на праві власності. Просила суд про задоволення позову.

Рішенням Дубровицького районногосуду Рівненськоїобласті від 04 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Експерт-Авто, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання права власності на автомобіль та скасування арешту транспортного засобу відмовлено.

Суд виходив з того, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку. Сам по собі договір купівлі-продажу від 26 жовтня 2021 року вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що рішення прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скаргамотивована тим,що судне врахував,що право власності за договором купівлі-продажу автомобіля виникло у позивача з моменту передачі автомобіля. Вимог щодо обов`язкової державної реєстрації договору купівлі-продажу транспортного засобу чинне законодавство не містить.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання сторони не з`явилися. Представник апелянта подав заяву про відкладення розгляду справи, оскільки він приймає участь у іншому судовому засіданні.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 вказано, що "якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні."

Оскільки поважність причин неявки представника позивача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за можливе відмовити у задоволенні клопотання.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам в повній мірі не відповідає.

Встановлено, що задля забезпечення виконання судового рішення, видані 05 листопада 2021 року Дубровицьким районним судом Рівненської області виконавчі листи по справі №949/575/20 про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернуті до примусового виконання.

У зв`язку із зверненням виконавчих листів до примусового виконання, державним виконавцем Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів) Углік О.М. у виконавчих провадженнях №67539215 та №67539610 винесено постанови про розшук майна боржника від 16 листопада 2021 року та 17 листопада 2021 року відповідно, зокрема автомобіля марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.17, 18).

Стягувачами, відповідно, у вказаних виконавчих провадженнях є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у вищевказаному виконавчому провадженні є боржником, на якого покладено обов`язок щодо виконання судового рішення.

25жовтня 2021року міжвідповідачем ТОВ Експерт-авто та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір комісії №8117/21/1/003674, відповідно до якого ТОВ Експерт-авто (комісіонер) зобов`язався за дорученням ОСОБА_2 (комітента) за комісійну плату, вчинити за рахунок комітента від свого імені один або кілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка, модель BMW 530D, 2001 року випуску, колір сірий, VIN, № кузова (шасі, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 18.08.2016 за ціною, не нижче узгодженої сторонами, а саме 12000 грн., що підтверджується копією відповідного договору (а.с. 10).

На підставі вказаного договору комісії №8117/21/1/003674, того ж дня комісіонером та комітентом проведено огляд технічного стану, комплектності та оцінку транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер та встановлено, що вказаний транспортний засіб справний, про що було складено акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №8117/21/1/003674 (а.с. 11).

26 жовтня 2021 року між суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним №8117 від 11.06.2021 ТОВ Експерт-авто, який є комісіонером та діє у відповідності до п. 8 Постанови КМУ №1388 від 07.09.1998 та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії №8117/21/1/003674 від 25.10.2021 (продавець) та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8117/21/1/003674, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.12).

На підставі договору купівлі продажу №8117/21/1/003674 від 26 жовтня 2021 року складено акт огляду реалізованого засобу №8117/21/1/003465 від 26 жовтня 2021 року (а.с.13).

У листопаді 2021 року, після завершення ремонтних робіт, зі слів позивача, вона звернулася до Територіального сервісного центру МВС №5643 для здійснення перереєстрації автомобіля марки BMW 530D з державним номером НОМЕР_1 на її ім`я, де їй відмовили з підстав перебування даного автомобіля в розшуку.

Суд також встановив, що автомобіль BMW 530D з державним номером НОМЕР_1 зареєстрований на ОСОБА_2 , з обліку не знімався і на ім`я ОСОБА_1 не перереєстрований у зв`язку з укладенням 26 жовтня 2021 року договору купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження№ 14-511цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18),від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18),від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14?511цс18),від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання права власності на транспортний засіб, зняття арешту та заборони відчуження транспортного засобу.

Однак відповідачем у цій справі ОСОБА_1 визначила тільки ОСОБА_2 та ТОВ Експерт-Авто. Позивач не заявляла клопотання про залучення інших співвідповідачів (стягувачів) у справі.

Таким чином, при зверненні до суду позивач неповно визначила суб`єктний склад учасників справи, зокрема, крім боржника ОСОБА_2 , не залучила особу, в інтересах яких накладено арешт, співвідповідачем, що унеможливлює правильне встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та відмовив у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю, проте в даному випадку, у справі, що переглядається відповідачами мають бути стягувачі ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) та боржник ( ОСОБА_2 ), суд повинен відмовляти у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін у справі.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 940/734/21.

Отже, враховуючи, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, помилився у мотивах такого рішення, що є підстави для зміни мотивувальної частини судового рішення шляхом викладення його в редакції цієї постанови.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районногосуду Рівненськоїобласті від 04 серпня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 березня 2024 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.