Постанова

від 13.03.2024 по справі 914/3812/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. Справа №914/3812/15(914/3742/23)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича №02-40/2705 від 06.02.2024 (вх. №01-05/379/24 від 07.02.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 (суддя Артимович В.М.)

у справі №914/3812/15(914/3742/23)

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз», м. Львів, в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козирицького А.С.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз Менеджмент», Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Майське

про: відшкодування шкоди в сумі 224085223,60 грн.

у межах справи про банкрутство №914/3812/15

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотрейдер», с.Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» (79034, м.Львів, вул. Навроцького, буд.25, ідентифікаційний код 25008215)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 у справі №914/3812/15(914/3742/23) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козирицького А.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз Менеджмент» про відшкодування шкоди в сумі 224 085 223,60 грн повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ліквідатор звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 та прийняти нове рішення щодо відстрочення ТзОВ «Компанія «Агро Союз» сплати судового збору у розмірі 939400,00 грн. за подання позову про відшкодування шкоди до ТзОВ «Компанія «Агро Союз» та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.02.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 поновлено ліквідатору строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 у справі №914/3812/15(914/3742/23), відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Козирицького А.С. звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз Менеджмент» про відшкодування шкоди в сумі 224 085 223,60 грн.

У позовній заяві ліквідатор позивача просив відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» сплату судового збору у розмірі 939 400,00 грн. за подання позову.

28.12.2023 місцевий господарський суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, якою у задоволенні клопотання ліквідатора ТзОВ «Компанія «Агро-Союз» про відстрочення сплати судового збору відмовив та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме для подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

09.01.2024 ліквідатор подав суду першої інстанції пояснення стосовно усунення недоліків, в якому просив врахувати те, що на ліквідаційному рахунку ТзОВ «Компанія «Агро-Союз» відсутні кошти для сплати судового збору, тому оплатити судовий збір та усунути недоліки позовної заяви ліквідатор не має можливості.

Постановляючи оскаржену ухвалу від 17.01.2024 про повернення позовної заяви, місцевий господарський суд вказав, що саме по собі посилання заявника на неможливість сплатити судовий збір у зв`язку з негативним фінансовим станом та перебування в процесі банкрутства не є підставою для звільнення від сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що постановляючи оскаржену ухвалу суд не взяв до уваги усіх обставин, що підлягали дослідженню, а оскаржена ухвала не відповідає вимогам ст.236 ГПК України. На підтвердження зазначеного апелянт наводить такі доводи:

- позовна заява обґрунтована встановленням факту зникнення майна позивача, яке було передано на відповідальне зберігання філії ТзОВ «Агро-Союз-Миколаїв» (попередня назва відповідача) в АРК Крим, у зв`язку з чим ліквідатор звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування завданої шкоди у розмірі 224 085 223,60 грн., разом з яким було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору;

- за змістом положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі;

- ліквідатор позивача проінформував суд, що позивач не здійснює господарської діяльності, не має в своєму активі грошових коштів та перебуває в процедурі банкрутства на стадії ліквідації, відтак не може сплатити судовий збір;

- комітет кредиторів позивача 15.12.2022 відмовив у створенні фонду для авансування витрат попереднього ліквідатора ТзОВ «Компанія «Агро-Союз» арбітражного керуючого Сокол Т.Л., пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 939 400,00 грн. за подання позову до ТзОВ «Агро-Союз Менеджмент» про відшкодування шкоди у розмірі 224 085 223,60 грн.;

- ліквідатор, зважаючи на відсутність коштів на рахунку боржника, направив пропозиції до АТ «Укрексімбанк», ТзОВ «ФК «Кавертон», АТ КБ «Приватбанк» та АТ АБ «Укргазбанк» щодо створення фонду для авансування витрат ліквідатора боржника зі сплати судового збору за подання позову, однак АТ АБ «Укргазбанк» листом від 30.11.2023 №132/40870/2023 повідомило, що ТзОВ «Агро-Союз Менеджмент» має незадовільний рівень фінансової стійкості, відсутні нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, збиток у 2022 році складав 149 тис.грн., ТзОВ «ФК «Кавертон» відмовило у створенні фонду авансування витрат ліквідатора, посилаючись на безперспективність відповідного стягнення, а АТ «Укрексімбанк» відповіді не надало;

- ліквідатор звертав увагу, що поданий позов має важливе значення для розгляду справи про банкрутство позивача, оскільки відповідне стягнення коштів дозволить поповнити ліквідаційну масу та здійснити погашення кредиторських вимог у значному розмірі, відтак відстрочення сплати судового збору є вкрай необхідним позивачу для відновлення його порушених прав;

- неможливість сплатити судовий збір у зв`язку з негативним фінансовим станом та перебування в процесі банкрутства дійсно не є підставою для звільнення від сплати судового збору, однак приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлюють чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір;

- у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги, тощо), отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, при цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповіднодо норм чинного законодавства;

- визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, а доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат; якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо);

- питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору, за наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними;

- як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26.07.2005, «Єдамскі та Єдамска проти проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26.07.2005);

- враховуючи, що позивач надав докази його фінансового стану, які можуть підтвердити тяжкий матеріальний стан позивача (копію банківської виписки з ліквідаційного рахунку боржника), суд першої інстанції мав правові підстави для відстрочення позивачу сплати судового збору, проте не здійснив належним чином дослідження питання майнового стану позивача та дійшов хибних висновків щодо відсутності підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ліквідатор підприємства-боржника в межах справи про банкрутство звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відшкодування шкоди, завданої втратою майна боржника, переданого на зберігання.

За змістом п.1. ч.1 ст.163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, відтак у спірному випадку ціна позову становить 224085223,60 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначаються Законом України «Про судовий збір»

Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривні.

Відповідно до ч.7 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У цьому випадку позов заявлено 22.12.2023, а 1,5 відсотка ціни позову становить більше, ніж 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже, за подання позовної заяви до сплати підлягає судовий збір в розмірі 939 400 гривень (2684х350).

До позовної заяви не було додано доказів сплати судового збору, однак ліквідатор заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору в розмірі 939 400 грн., обґрунтоване неможливістю сплати судового збору в такому розмірі з огляду на відсутність грошових коштів на ліквідаційному рахунку підприємства-боржника та відмовою кредиторів боржника створити фонд для авансування витрат ліквідатора на сплату такого збору. Ліквідатор надав суду відповідні підтверджуючі документи виписку по ліквідаційному рахунку та листи-відповіді кредиторів ТзОВ «Компанія «Агро-Союз».

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Перелік умов відстрочення сплати судового збору є вичерпним.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

При цьому, згідно з усталеною практикою Верховного Суду (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18), положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У цьому випадку ліквідатор подав позов від імені юридичної особи, а предметом спору є відшкодування шкоди, завданої зникненням майна, тобто стягнення, а не захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, ТзОВ «Компанія «Агро-Союз» в особі ліквідатора не відноситься до переліку осіб, зазначених у п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», а предмет позову не відноситься до вичерпного переліку, наведеного у п.3 ч.1 вказаної статті Закону, що зумовлює у цьому випадку відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору незалежно від майнового стану позивача.

Відтак колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази неможливості сплати судового збору (відсутність коштів на ліквідаційному рахунку та відмова кредиторів боржника створити відповідний фонд з метою сплати судового збору).

Апелянт вказує, що у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Однак, такі правові висновки не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки такі зроблено у справах, позивачами у яких є фізичні особи, що мають право в разі скрутного матеріального становища на відстрочення сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», натомість, у цьому випадку позивачем є юридична особа.

Разом з тим слід зауважити, що правові висновки про те, що відсутність грошових коштів на ліквідаційному рахунку боржника не є підставою для відстрочення сплати судового збору за звернення до господарського суду із заявами та скаргами, за подання яких передбачено сплату судового збору, викладено в ухвалах Верховного Суду від 27.03.2023 у справі №925/743/18 (925/1325/21), від 17.04.2023 у справі №910/3559/21 (757/13252/20-ц), від 08.02.2024 у справі №914/392/18 та інших.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на справедливий і публічний розгляд справи особи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, «право на суд» не є абсолютним та може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом права, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Статтею 164 ГПК України визначено перелік обов`язкових додатків до позовної заяви, до яких віднесено документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а не подання таких документів має наслідком постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог ст.174 ГПК України з метою надання позивачу можливості усунути такий недолік. Своєю чергою, відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за подання позовної заяви у встановленому законом порядку та розмірі, є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та не є порушенням гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «права на суд».

Враховуючи те, що апелянт не довів наявності підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (п.1 ч.1 ст.280 ГПК України), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро-Союз» арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича №02-40/2705 від 06.02.2024 (вх. №01-05/379/24 від 07.02.2024) відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 у справі №914/3812/15(914/3742/23) залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.