Постанова
від 29.02.2024 по справі 910/21961/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. Справа№ 910/21961/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 (повний текст рішення складено 04.08.2022)

у справі № 910/21961/21 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп"

2) Приватного підприємства "Ремонтник-Юг"

про скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

30.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" та Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" про скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки, відповідно до якої позивач просить суд:

- скасувати рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021, індексний номер: 58399985 та здійсненої на його підставі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37 В у Голосіївському районі м. Києва;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37 В у Голосіївському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний акт серії ЯЕ № 966561 на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37 В у Голосіївському районі м. Києва Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не реєструвався та не видавався, Київська міська рада не приймала рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки у приватну власність, відтак, відповідачі не набули права власності на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 позов задоволено повністю.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.05.2021, індексний номер: 58399985, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Ремонтник - Юг" (04071, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 9, ідентифікаційний код 32507928) на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вулиці Саперно-Слобідська, 37В у Голосіївському районі міста Києва.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" (02125, місто Київ, вулиця Воскресенська, будинок 14, ідентифікаційний код 44387641) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку загальною площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002 по вул. Саперно-Слобідській, 37В у Голосіївському районі м. Києва.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.

Стягнуто з Приватного підприємства "Ремонтник - Юг" на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, за умови вибуття вказаної земельної ділянки на користь попередніх власників з володіння територіальної громади за відсутності її відповідного волевиявлення, а також доказів передачі відповідачем, за яким спірна земельна ділянка зареєстроване на даний час, її позивачу або третім особам, з урахуванням положень статті 388 Цивільного кодексу України така земельна ділянка підлягає витребуванню шляхом передачі на користь власника - територіальної громади міста Києва, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що позовні вимоги заступника прокурора підлягають задоволенню, а земельна ділянка, відповідно, витребуванню з володіння відповідача шляхом передачі її в розпорядження власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що існують правові підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 8399985, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Ремонтник - Юг" на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно- Слобідська, 37В у Голосіївському районі м. Києва.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" 06.10.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Печерської окружної прокуратури міста Києва відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було допущено порушення приписів ст. 120 Господарського процесуального кодексу України щодо належного направлення процесуальних документів на адресу скаржника, адже судом здійснено неналежне оформлення поштових відправлень, які направлялись скаржнику, що стало підставою їх повернення без вручення, і відповідно, вплинуло на права скаржника надати свої пояснення та заперечення щодо суті спору. Отже, скаржник вказував, що його не було повідомлено про розгляд справи належним чином.

Також, скаржник в апеляційній скарзі наголошував на тому, що матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно повноважень особи, яка підписала позовну заяву - Заступника керівника Печерської окружної прокуратури м.Києва - П.Галушко, що є підставою для повернення позову і доданих до неї документів на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, проте, суд першої інстанції не вчиняв дій щодо перевірки повноважень особи, яка підписала позов.

Також, скаржник вказував, що Печерська окружна прокуратура м.Києва не вжила всіх необхідних заходів для підтвердження підстав на для представництва Київської міської ради, одночасно, вказане свідчить про неналежне виконання своїх обов`язків з боку Печерської окружної прокуратури міста Києва та недопустимість доказів, які суд першої інстанції врахував та поклав в основу оскаржуваного рішення, і не надано належну правову оцінку ані запитам прокурора, ані повідомленню, ані того, що суб`єкту владних повноважень не надано часу на вчинення дій самостійно.

Запит Печерської окружної прокуратури від 29.11.2021 № 8457вих-21, 04.11.2021 №7585вих-21, Повідомлення від 28.12.2021 № 9430вих-21, не містять всіх обов`язкових реквізитів, що в свою чергу може свідчити недопустимість вказаних матеріалів, адже вони не проходили обов`язкової внутрішньої реєстрації, оскільки на них відсутні обов`язкові реквізити, що визначені та наявність яких вимагається Наказом Генеральної прокуратури України 12.02.2019 № 27, а саме: вихідного штрих-коду із назвою прокуратури, реєстраційного вихідного порядкового номера, що розміщуються у правому нижньому куті лицевої сторінки, а тому без вказаних реквізитів встановити походження вказаних листів - неможливо.

Крім того, скаржником через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подані:

- 23.11.2023 - клопотання про повернення позову і доданих до нього матеріалів особі, що їх подала, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно повноважень особи, яка підписала позовну заяву - Заступника керівника Печерської окружної прокуратури м.Києва - П.Галушко, що є підставою для повернення позову і доданих до неї документів на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України;

- 18.12.2023 - клопотання про зупинення провадження у справі № 910/21961/21 до закінчення розгляду касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду касаційної скарги ТОВ "Буд Девелопмент Груп"у справі № 2-807/2007 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Девелопмент Груп» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року;

- клопотання про долучення доказів по справі - аудіозаписів судових засідань в суді першої інстанції, які, на переконання скаржника, доводять обставину невстановлення судом повноважень особи, яка підписана позов;

- 18.12.2023 - клопотання про витребування доказів, а саме: з Печерської окружної прокуратури міста Києва актуальну інформацію щодо стадії досудового розслідування № 42021102060000022 від 06.04.2021 та/або належним чином завірену копію вироку, що набрав законної сили, копію судової ухвали про звільненні від кримінальної відповідальності, постанову слідчого про закриття досудового провадження - за їх наявності, які на переконання скаржника може як підтвердити, так і спростувати позицію прокурора у позові;

- 03.01.2024 заперечення, в яких додатково наголошував щодо вірної поштової адреси скаржника : місто Київ, вул. Воскресенська, буд. 14, індекс 02130; матеріали позову не містять, а позивачем не надано та судом першої інстанції не встановлено особу, що підписала позовну заяву, а надані прокурором докази не стосуються предмету доказування, оскільки не відповідають вимогам інструкції з діловодства , що затверджена наказом ГПУ від 12.02.2019 № 27;

- 31.01.2024 - доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі № 910/21961/21 до закінчення розгляду касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду касаційної скарги ТОВ "Буд Девелопмент Груп"у справі № 2-807/2007 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Девелопмент Груп» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якому вказував про необхідність зупинення провадження на підставі п. 5 ч. 2 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України;

- 06.02.2024 - заперечення на пояснення Печерської окружної прокуратури міста Києва, в яких додатково викладені доводи стосовно недотримання прокурором вимог процесуального закону при звернення до суду з відповідним позовом та порушення судом обов?язку з повідомлення скаржника про розгляд справи;

- 09.02.2024 - клопотання про постановлення окремої ухвали щодо посадових осіб Печерської окружної прокуратури міста Києва;

- 26.02.2024 - заяву про розподіл судових витрат (судового збору за подачу позову - 2 270,00 грн., 9 962,17 грн. - витрати на поштову відправку кореспонденції).

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

19.12.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у якому прокурор вказував на обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення а відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне:

- скаржника було належним чином повідомлено про розгляд справи за адресою його юридичного місцезнаходження: 02125 м. Київ, вул. Воскресенська, 14, а також скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись з відповідними ухвалами суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень;

- заступник регіональної та місцевої прокуратур має самостійне право на подання позову до суду, оскільки наказом керівника Київської міської прокуратури № 1358к від 25.05.2021 на посаду заступника керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва призначено Галушка П.П., і відповідно, позовна заява у даній справі підписана заступником керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва Галушко П.П., який на момент її підписання і на даний час обіймає зазначену посаду, його повноваження на звернення до цивільного суду визначені Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», тобто заступник керівника окружної прокуратури є повноважною особою щодо подання позову до суду.

- прокурором при зверненні до суду дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», належним чином здійснено відповідне листування, яке внесено до ІС «СЕД» з реєстраційним оформленням відповідних запитів.

Також, 19.12.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшли письмові заперечення проти клопотання скаржника про повернення позову і доданих до нього матеріалів особі, що їх подала, в яких прокурор наголошував, що прокурором при зверненні до суду дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а наказом керівника Київської міської прокуратури № 1358к від 25.05.2021 на посаду заступника керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва призначено Галушка П.П., і відповідно, позовна заява у даній справі підписана заступником керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва Галушко П.П., який на момент її підписання і на даний час обіймає зазначену посаду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/21961/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21961/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21.

19.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/21961/21.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 14.10.2023 по 24.10.2023 та у відпустці з 25.10.2023 по 01.11.2023. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці з 25.10.2023 по 03.11.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.11.2023 у справі № 910/21961/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 визначеною колегією суддів, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

20.11.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

23.11.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" надійшло клопотання про повернення позовної заяви та доданих до неї матеріалів особі, що її подала.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 26.11.2023 по 02.12.2023. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після повернення судді з відрядженя.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці з 20.11.2023 по 08.12.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.12.2023 у справі № 910/21961/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А., поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21, розгляд призначено на 01.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. 01.02.2024 у відпустці по сімейним обставинам, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.02.2024 у справі №910/21961/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 прийнято справу №910/21961/21 до провадження у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду на 15.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 15.02.2024 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.02.2024 у справі №910/21961/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 прийнято справу №910/21961/21 до провадження у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду на 29.02.2024.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 29.02.2024 з`явились: прокурор, представник позивача - Київської міської ради, та представник відповідача - 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" (скаржника).

Відповідач-2 в судове засідання 29.02.2024 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема за допомогою електронних засобів зв`язку, а також засобами поштового зв?язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача-2.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи (відповідача-2 Приватного підприємства "Ремонтник-Юг") у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

В судовому засіданні 29.02.2024 представником відповідача -1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" (скаржника) заявлено про відмову від клопотання про зупинення провадження у справі № 910/21961/21 до закінчення розгляду касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду касаційної скарги ТОВ "Буд Девелопмент Груп"у справі № 2-807/2007 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Девелопмент Груп» на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, проти чого присутні представники учасників справи також не заперечували, у зв?язку з чим суд ухвалив залишити вказане клопотання (з усіма доповненнями до нього) без розгляду.

Також, розглянувши клопотання скаржника про повернення позову і доданих до нього матеріалів особі, що їх подала, заслухавши думки присутніх представників учасників справи щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, в обгрунтування заявленого клопотання скаржник вказував, що оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів стосовно повноважень особи, яка підписала позовну заяву - Заступника керівника Печерської окружної прокуратури м.Києва - П.Галушко, а тому наявні підстави для повернення позову і доданих до неї документів на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Однією із засад діяльності прокуратури є територіальність (ст. 3 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

Єдність системи прокуратури забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури та порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів (ст. 7 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно зі ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим законом.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Участь у цивільній справі прокурора, який на підставі вищевказаних приписів захищає в суді інтереси держави, врегульовано ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор, який здійснює представництво інтересів держави діє в межах повноважень, визначених вказаними нормами процесуального законодавства та Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2021 у справі № 822/589/17 щодо наявності у заступника прокурора повноважень на підписання позовної заяви в даному випадку, колегія суддів зазначає, що таке право звернення до суду положеннями статті 131-1 Конституції України, статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надано прокурору, а відповідно до ч. 2 ст. 15 закону заступник прокурора діє у статусі прокурора, якому надані такі повноваження.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 10.06.2021 у справі № 308/12445/18, правом подання позовної заяви, наділяються безпосередньо як керівники регіональної та місцевої прокуратур, так і їх перші заступники та заступники. Закон у цьому випадку не ставить подання позовної заяви заступником прокуратури в залежність від того наявний керівник прокуратури чи його перший заступник на роботі. Отже, заступник регіональної та місцевої прокуратур має самостійне право на подання позову до суду.

Аналогічна позиція закріплена в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 917/256/21, від 20.01.2021 у справі № № 520/8895/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 912/2509/19.

Крім того, прокурор у своїй діяльності керується також наказами Генерального прокурора України, в тому числі галузевими з питань організації діяльності органів прокуратури, які відповідно до ст. ст. 9, 17 Закону є обов`язковими для виконання.

Організація діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень регламентується наказом Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" та є загальнодоступним.

Пунктом 1 цього наказу передбачено керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам та заступникам, керівникам відповідних структурних підрозділів забезпечувати організацію діяльності щодо представництва інтересів держави в суді з дотриманням засад, визначених цим наказом. Представницьку діяльність здійснювати, зокрема, шляхом пред`явлення позовів (подання заяв).

Відповідно до п.6.1 цього наказу, позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його перших заступників та заступників, керівників обласних, окружних прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Тобто, вказаними нормами законодавства уповноважено заступника керівника окружної прокуратури підписувати позовні заяви.

Наказом керівника Київської міської прокуратури № 1358к від 25.05.2021 на посаду заступника керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва призначено Галушка П.П.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна заява у даній справі підписана заступником керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва Галушко П.П., який на момент її підписання обіймав зазначену посаду, його повноваження на звернення до цивільного суду визначені Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», тобто заступник керівника окружної прокуратури є повноважною особою щодо подання позову до суду, і відповідно, мав повноваження підпису позову у даній справі, у зв?язку з чим підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України - відсутні.

Таким чином, клопотання скаржника про повернення позову і доданих до нього матеріалів особі, що їх подала, - відхиляється судом апеляційної інстанції як необгрунтоване та безпідставне, і відповідно, також за наведених обгрунтувань відхиляється клопотання скаржника про долучення доказів по справі - аудіозаписів судових засідань в суді першої інстанції, які, на переконання скаржника, доводять обставину невстановлення судом повноважень особи, яка підписана позов.

Також, розглянувши клопотання скаржника про витребування доказів, а саме: з Печерської окружної прокуратури міста Києва актуальну інформацію щодо стадії досудового розслідування № 42021102060000022 від 06.04.2021 та/або належним чином завірену копію вироку, що набрав законної сили, копію судової ухвали про звільненні від кримінальної відповідальності, постанову слідчого про закриття досудового провадження - за їх наявності, які на переконання скаржника може як підтвердити, так і спростувати позицію прокурора у позові - суд апеляційної інстанції, заслухавши думки присутніх представників учасників справи щодо заявленого клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволені, з огляду на наступне.

Ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В свою чергу, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не наведено обставин, як і не надано належних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості самостійно надати такі докази, або йому було відмовлено у наданні таких відповідним органом. Крім того, виходячи зі змісту заявленого клопотання, скаржник просить витребувати певні докази у разі їх наявності, тобто, скаржнику невідомо чи існують затребувані ним докази, тобто, фактично , заявлене клопотання зводиться не до витребування доказів, а до надання скаржнику певної інформації, що не передбачено вимогами ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, як підстави для витребування такої.

Таким чином, клопотання скаржника про витребування доказів - відхиляється судом апеляційної інстанції як необгрунтоване та безпідставне.

Крім того, судом апеляційної інстанції, після заслуховування думок присутніх представників учасників справи, відхилено як необгрунтоване та безпідставне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи.

Представник скаржника в судовому засіданні 29.01.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову прокурора відмовити повністю.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 29.01.2024, проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-807/2007 від 15 серпня 2007 року задоволений позов Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на майно, отримане за договором міни, постановлено:

- визнати договір міни від 05 серпня 2007 року, укладений між Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" та ОСОБА_1 дійсним;

- визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 1,6967, кадастровий номер 3221881600:31:084:1048, державний акт серії ЯД № 705 973 га, від 25 січня 2007 року, що розташована на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг";

- визнати право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0191, кадастровий номер 3221881400:30:001:0198, державний акт серії ЯД № 705974, га від 25 січня 2007 року, що розташована на території Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг";

- визнати право власності на комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що розташований в селі Дмитровка Очаківського району Миколаївської області на території бригади № 1, що складається з наступного: зерносклад, будинок механізатора, за ОСОБА_1 .

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області мотивовано тим, що ОСОБА_1 навмисно ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного сторонами договору міни нерухомого майна від 05 січня 2007 року, посилаючись на відсутність державних актів на право власності на земельні ділянки, що є предметом договору міни і належать відповідачу на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, що були нотаріально посвідчені 09 серпня 2006 року нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. за № 8358 серії ВЕВ 093746 та № 8359 серії ВЕВ 093745. Однак, ОСОБА_1 отримані державні акти: про право власності на землю серії ЯД № 705974, площею 2, 0191 га від 25 січня 2007 року, серії ЯД № 705973, площею 1, 6967 га від 25 січня 2007 року. Тому суд дійшов висновку, що відповідач навмисно ухилявся від подальшого нотаріального посвідчення договору міни, і є визначені статтею 220 Цивільного кодексу України підстави для задоволення позову.

09 квітня 2021 року Приватне підприємство "Ремонтник-Юг" звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Заява мотивована тим, що, відповідно до умов договору міни від 05 січня 2007 року у власність позивача переходить право власності на наступні земельні ділянки: загальною площею 1,6967 га, кадастровий номер 3221881600:31:084:1048, що розташована на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області; загальною площею 2,0191 га, кадастровий номер 3221881400:30:001:0198, що розташована на території Воропаївської сільської ради Вишгородського району Київської області; загальною площею 3,6060 га, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, що розташована на території Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації по вулиці Якова Качури, 13-Б у Святошинському районі міста Києва; загальною площею 0,5136 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0030, що розташована на території Подільської районної в місті Києві державної адміністрації по вулиці Набережно-Луговій, 8б у Подільському районі міста Києва; загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер 8000000000:82:097:0033, що розташована на території Печерської районної в місті Києві державної адміністрації по бульвару Дружби народів, 30 у Печерському районі міста Києва; загальною площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002 що розташована на території АДРЕСА_1 .

Однак при ухваленні рішення судом вказано, що у власність Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" за вказаним договором міни перейшли лише дві земельні ділянки та не зазначено про набуття позивачем права власності ще на чотири земельні ділянки, що, на думку позивача, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Постановлено резолютивну частину рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та визнання права власності на майно, отримане за договором міни, доповнити абзацом наступного змісту: "Визнати за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" (код ЄДРПОУ 32507928) право власності на земельну ділянку загальною площею 3,6060 га, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, державний акт серії ЯЕ № 794217 від 12 квітня 2007 року, що розташована на території Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, по вулиці Якова Качури, 13-Б у Святошинському районі міста Києва; на земельну ділянку загальною площею 0,5136 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0030, державний акт серії ЯГ № 234891 від 01 лютого 2007 року, що розташована на території Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, по вулиці Набережно-Луговій, 8б у Подільському районі міста Києва; на земельну ділянку загальною площею 0,2000 га, кадастровий номер 8000000000:82:097:0033, державний акт серії ЯЕ № 793838 від 05 лютого 2007 року, що розташована на території Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, по бульвару Дружби народів, 30 у Печерському районі міста Києва; на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, державний акт серії ЯЕ № 966561 від 04 квітня 2007 року, що розташована на території Голосіївського району міста Києва по вул. Саперно-Слобідській, 37В".

Додаткове рішення мотивовано тим, що з матеріалів відновленого втраченого судового провадження вбачається, що 05 січня 2007 року між Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" та ОСОБА_1 було укладено договір міни, за умовами якого позивач зобов`язувався передати у власність відповідача комплекс будівель сільськогосподарського призначення, що розташований в селі Дмитрівка Очаківського району Миколаївської області на території бригади № 1, а відповідач мав передати у власність позивача шість земельних ділянок, однак в резолютивній частині рішення зазначено лише дві земельні ділянки.

На підставі вищевказаного додаткового рішення від 21.04.2021, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. 27.05.2021 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зареєстровано право власності за Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" на спірну земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2370187380000).

У подальшому, 11.06.2021 право власності на вказану земельну ділянку на підставі рішень єдиного учасника № 10/06/21 від 1 1.06.2021, №09/06/21 від 11.06.2021 та актів приймання-передачі нерухомого майна №№ 205, 206 від 11.06.2021, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп", про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, за матеріалами цивільної справи № 2-807/2007 встановлено, що для прийняття додаткового рішення Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" подано копію договору міни, укладеного з ОСОБА_1 05.01.2007, згідно п.1 якого зазначено, що між сторонами здійснюється обмін майном, у тому числі земельною ділянкою площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, державний акт серії ЯЕ № 966561, що розташована у Голосіївському районі м. Києва по вул. Саперно-Слобідській. 37В.

При цьому, з резолютивної частини додаткового рішення від 21.04.2021 вбачається, що державний акт серії ЯЕ № 966561 виданий 04.04.2007, тобто після підписання договору міни.

Водночас, за інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.06.2021 державний акт з бланком серії ЯЕ № 966561 не видавався,, у міському земельному кадастрі земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:085:0002 не обліковуються, жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у приватну власність будь яким фізичним чи юридичним особам Київська міська рада не приймала.

Враховуючи вказані обставини, Київською міською прокуратурою в інтересах держави в особі Київської міської ради подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.04.2021.

Постановою Миколаївського апеляційного суду у справі № 2-807/2007 (22-ц/812/1698/21) від 28.09.2021 додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 2-807/2007 від 21 квітня 2021 року скасовано.

Постанова Миколаївського апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у порушення вимог статті 89 ЦПК України не надав належної оцінки документам, які подані Приватним підприємством "Ремонтник-Юг", зокрема у пункту 1 договору міни між Приватним підприємством "Ремонтник-Юг"та ОСОБА_1 , укладеному 05 січня 2007 року, зазначено, що між сторонами здійснюється обмін майном, у тому числі земельними ділянками, що знаходяться у м. Києві: площею 3,6060 га, кадастровий номер 8000000000:75:307:0001, державний акт серії ЯЕ № 794217, що розташована на території Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, по вул. Якова Качури, 13-Б у Святошинському районі м. Києва; площею 0,5136 га, кадастровий номер 8000000000:85:316:0030, державний акт серії ЯГ № 234891, що розташована на території Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, по вул. Набережно-Луговій, 86 у Подільському районі м. Києва; площею 0,2000 га, кадастровий номер 8000000000:82:097:0033, державний акт серії ЯЕ № 793838, що розташована на території Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, по бульвару Дружби народів у Печерському районі м. Києва; площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, державний акт серії ЯЕ № 966561, що розташована у Голосіївському районі м. Києва по вул. Саперно-Слобідській, 37В. При цьому, з долучених позивачем державних актів на право власності на землю та резолютивної частини додаткового рішення вбачається, що вони видані: державний акт серії ЯЕ № 794217 - 12 квітня 2007 року, державний акт серії ЯГ № 234891 - 01 лютого 2007 року, державний акт серії ЯЕ № 793838 - 05 лютого 2007 року, державний акт серії ЯЕ № 966561 - 04 квітня 2007 року. Таким чином, державні акти видані пізніше ніж укладений договір міни, у зв`язку з чим подані Приватним підприємством "Ремонтник-Юг" документи суперечать один одному та ставлять під сумнів їх достовірність.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що постанова Миколаївського апеляційного суду у справі № 2-807/2007 (22-ц/812/1698/21) від 28.09.2021, яка набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть їй суперечити.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що державний акт серії ЯЕ № 966561 на земельну ділянку площею 0,8343 га, кадастровий номер 8000000000:82:085:0002, що розташована у Голосіївському районі м. Києва по вул. Саперно-Слобідській, 37В, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не реєструвався та не видавався, рішення Київська міська рада щодо передачі вказаної земельної ділянки у приватну власність не приймала, отже а ні Приватне підприємство "Ремонтник-Юг", а ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" не набули права власності на вказане майно.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння поза волею територіальної громади міста Києва, заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з вимогами про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" вказаної земельної ділянки на підставі статті 388 Цивільного кодексу України на користь Київської міської ради, як розпорядника майна територіальної громади м. Києва, яка є дійсним власником майна.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16 та підтримана в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 906/730/18.

Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 94); постанова Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14).

Отже, право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить лише власнику такого майна. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 522/7636/14-ц.

Як встановлено судом першої інстанції, власником спірного майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

Судом першої інстанції було встановлено, що вибуття спірного майна із власності територіальної громади міста Києва відбулось за відсутності волі власника в особі Київської міської ради на його відчуження, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надано суду докази прийняття Київською міською радою як органом місцевого самоврядування рішень про надання земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37В у Голосіївському районі міста Києва у власність або користування Приватному підприємству "Ремонтник-Юг" яка в подальшому була відчужена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на підставі рішень єдиного учасника № 10/06/21 від 1 1.06.2021, №09/06/21 від 11.06.2021 та актів приймання-передачі нерухомого майна №№ 205, 206 від 11.06.2021, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2007 року, яким визнано право власності Приватного підприємства "Ремонтник-Юг" на спірну земельну ділянку, скасовано.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, за умови вибуття вказаної земельної ділянки на користь попередніх власників з володіння територіальної громади за відсутності її відповідного волевиявлення, а також доказів передачі відповідачем, за яким спірна земельна ділянка зареєстроване на даний час, її позивачу або третім особам, з урахуванням положень статті 388 Цивільного кодексу України така земельна ділянка підлягає витребуванню шляхом передачі на користь власника - територіальної громади міста Києва, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що позовні вимоги заступника прокурора підлягають задоволенню, а земельна ділянка, відповідно, витребуванню з володіння відповідача шляхом передачі її в розпорядження власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Отже, за висновками суду першої інстанції, має місце незаконності правової підстави виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" речового права на спірну земельну ділянку, що в свою чергу свідчить про незаконність в силу приписів статей 3, 4, 27 271 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, діючій на момент вчинення оскаржуваних рішень) реєстрації як такого права за вказаною особою, так і права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, адже таке будівництво за наслідками незаконності набуття прав на земельну ділянку є самочинним і може бути визнано державою не інакше як на підставі судового рішення, якого наразі не існує.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, діючій як на момент вчинення оскаржуваних рішень, так і на момент звернення з позовом до суду) встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

За таких обставин, існують правові підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 8399985, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Ремонтник - Юг" на земельну ділянку загальною площею 0,8343 га (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно- Слобідська, 37В у Голосіївському районі м. Києва.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті Конституції України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права власності на спірну земельну ділянку, на безперешкодну реалізацію якого безумовно впливає існування оскаржуваного рішення та запису про речові права Приватного підприємства "Ремонтник - Юг", а тому, з урахуванням встановленої незаконності набуття відповідачем відповідних прав, є ефективним обраний позивачем способі захисту такого права власності, як скасування відповідних рішень та записів.

Саме по собі скасування записів про речові права не зумовлює відміну відповідних рішень державного реєстратора про вчинення таких записів, а тому, враховуючи пряме передбачення законодавцем в положеннях Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" можливості як скасування рішень державних реєстраторів, так і вчинених за наслідками їх прийняття записів, то заявлені позивачем вимоги про одночасне скасування рішень та вчинених на підставі них записів - відповідають ефективним способам захисту та є обґрунтованими.

Оскаржуваним рішенням позов прокурора було задоволено повністю.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції було допущено порушення приписів ст. 120 Господарського процесуального кодексу України щодо належного направлення процесуальних документів на адресу скаржника, адже судом здійснено неналежне оформлення поштових відправлень, які направлялись скаржнику, що стало підставою їх повернення без вручення, і відповідно, вплинуло на права скаржника надати свої пояснення та заперечення щодо суті спору. Отже, скаржник вказував, що його не було повідомлено про розгляд справи належним чином.

Розглядаючи відповідні доводи скаржника, в межах апеляційної скарги, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною 1 статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За частиною 1 статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

За частиною 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Із матеріалів справи вбачається, що про порушення інтересів держави Київська міська рада була обізнана ще з червня 2021 року, оскільки Київська міська прокуратура повідомляла Київраду щодо прийняття незаконного додаткового судового рішення листом від 09.06.2021 за №15/1-607вих21 та щодо внесення апеляційної скарги в інтересах держави в особі Київської міської ради про скасування додаткового рішення Очаківського районного міськрайонного суду Миколаївської області від 21.04.2021 у справі № 2-807/2007 листом від 20.07.2021 за № 15/1 -768вих21.

Крім того, Київською міською прокуратурою та Печерською окружною прокуратурою міста Києва на адресу Київської міської ради скеровано листи № 7585 вих-21 від 04.11.2021, № 15/1-5310-21 від 08.11.2021, № 8457 вих-21 від 29.11.2021 щодо встановлених порушень інтересів держави та необхідності вжиття заходів з метою їх усунення.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за дорученням заступника міського голови - секретаря Київської міської ради листом від 02.12.2021 № 057031-32211 повідомлено, що Київською міською радою рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у приватну власність будь-яким фізичним чи юридичним особам не приймалося, отже Приватне підприємство "Ремонтник-Юг" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим земельна ділянка вибула із комунальної власності поза волею територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, як єдиного розпорядника земель комунальної власності на території міста Києва.

Водночас, Департаментом повідомлено, що Київською міською радою позов до суду про витребування майна, а саме земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:085:0002) по вул. Саперно-Слобідська, 37В у Голосіївському районі міста Києва - не подавався.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що оскільки Київська міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, самостійно з позовом про витребування земельної ділянки до суду не звернулась та наміру в подальшому звернутися до суду з вказаним позовом не виявила, то це є належною та достатньою правовою підставою наявності у Заступника керівника Печерської окружної прокуратури повноважень та підстав для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради у спорі в межах справи № 910/21961/21.

Стосовно доводів скаржника про те, що між листом- повідомленням прокурора № 9430вих21 від 28.12.2021, який адресовано раді, та поданням позову у цій справі 30.12.2021, минув незначний проміжок часу - суд апеляційної інстанції в цій частині погоджується з доводами прокурора про те, що такий проміжок часу не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», тоді як строк, який свідчить про тривалу бездіяльність органу, слід розраховувати з моменту коли цей орган знав або міг дізнатись про наявність порушення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.09.2021 у справі № 916/3620/19 суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на: отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів; отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Враховуючи викладене, та зважаючи, що прокурором долучено до позовної заяви відповідне листування, яке свідчить про повідомлення позивача про виявлені порушення та отримання від нього відповідей щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду (вжиття неефективних та неналежних засобів захисту), доводи скаржника про ненадання відповідному органу розумного строку для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) є проявом надмірного формалізму, прийняття до уваги якого може порушити право на справедливий розгляд справи. Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що Печерська окружна прокуратура м.Києва не вжила всіх необхідних заходів для підтвердження підстав на для представництва Київської міської ради, одночасно, вказане свідчить про неналежне виконання своїх обов`язків з боку Печерської окружної прокуратури міста Києва та недопустимість доказів, які суд першої інстанції врахував та поклав в основу оскаржуваного рішення, і не надано належну правову оцінку ані запитам прокурора, ані повідомленню, ані того, що суб`єкту владних повноважень не надано часу на вчинення дій самостійно - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, доводи скаржника про те, що запит Печерської окружної прокуратури від 29.11.2021 № 8457вих-21, 04.11.2021 №7585вих-21, Повідомлення від 28.12.2021 № 9430вих-21, не містять всіх обов`язкових реквізитів, що в свою чергу може свідчити недопустимість вказаних матеріалів, адже вони не проходили обов`язкової внутрішньої реєстрації, оскільки на них відсутні обов`язкові реквізити, що визначені та наявність яких вимагається Наказом Генеральної прокуратури України 12.02.2019 № 27, а саме: вихідного штрих-коду із назвою прокуратури, реєстраційного вихідного порядкового номера, що розміщуються у правому нижньому куті лицевої сторінки, а тому без вказаних реквізитів встановити походження вказаних листів - неможливо, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки скаржником не спростовано достовірність вказаних доказів, а прокурором в свою чергу, у письмових поясненнях неодноразово наголошувалось, що всі документи, що містяться в матеріалах справи обліковані в ІС «СЕД» шляхом проставлення реєстраційного номера з подальшим внесенням до реєстраційно- моніторингової картки необхідних відомостей.

Крім того, суд апеляційної інстанції в процесі розгляду справи встановив, що позовна заява у даній справі підписана заступником керівника Печерської окружної прокуратури м. Києва Галушко П.П., який на момент її підписання обіймав зазначену посаду, його повноваження на звернення до цивільного суду визначені Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», тобто заступник керівника окружної прокуратури є повноважною особою щодо подання позову до суду, і відповідно, мав повноваження підпису позову у даній справі, у зв?язку з чим підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України - були відсутні.

Також, доводи скаржника, що судом першої інстанції було допущено порушення приписів ст. 120 Господарського процесуального кодексу України щодо належного направлення процесуальних документів на адресу скаржника, адже судом здійснено неналежне оформлення поштових відправлень, які направлялись скаржнику, що стало підставою їх повернення без вручення, і відповідно, вплинуло на права скаржника надати свої пояснення та заперечення щодо суті спору, і відповідно, скаржника не було повідомлено про розгляд справи належним чином - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21961/21, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2022.

Вказана ухвала суду першої інстанції направлена відповідачу-1 за адресою його юридичного місцезнаходження, зазначеною прокурором позові, і яка відповідає адресі, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 02125 м.Київ, вулиця Воскресенська, будинок 14, що перевірено судом апеляційної інстанції за допомогою загальнодоступних та відкритих засобів інформації -https://opendatabot.ua/c/44387641?from=search .

Проте, вказана ухвала не була вручена відповідачу-1 зазначенням причин: «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання».

За аналогічних підстав повернуто до суду першої інстанції і інші ухвали, зокрема, 26.07.2022 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01054 92510820, яким на адресу відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (02125, місто Київ, вулиця Воскресенська, будинок 14), було направлено ухвалу від 30.06.2022, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 21.07.2022.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 роз`яснено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до п. 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що всі ухвали про призначення справи до розляду у підготовчому та судовому засіданні по розгляду справи по суті, а також рішення суду першої інстанції оприлюднювалися судом першої інстанції у вказаному реєстрі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на вказані доводи колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції було вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача-1 про день, час та місце розгляду справи, при цьому не отримання поштових відправлень, направлених за дійсною адресою місцезнаходження відповідача-1, перебувало у прямому зв`язку від власного волевиявлення відповідача-1, який не отримував поштову кореспонденцію.

Таким чином, судом першої інстанції належним чином повідомлялося відповідача про день, час та місце судових засідань у справі, а доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження, і відповідно, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення з підстави, обумовленої п. 3 ч. 3 с. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, клопотання скаржника про постановлення окремої ухвали щодо посадових осіб Печерської окружної прокуратури міста Києва - судом апеляційної інстанції також відхиляється, як необгрунтоване, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не встановлено, а скаржником не доведено обставин порушення законодавства або недоліки в діяльності Печерської окружної прокуратури міста Києва в рамках даної справи, що виключає обумовлені ст. 246 Господарського процесуального кодексу України підстави для постановлення окремої ухвали.

Усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги, і підстав для скасування якого з підстав, наведених скаржником в апеляційній скарзі - відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 9 962,17 грн. витрат на поштову відправку кореспонденції - покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Девелопмент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 у справі № 910/21961/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/21961/21 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 08.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров


Дата ухвалення рішення	29.02.2024
Оприлюднено	18.03.2024
Номер документу	117655590
Судочинство	Господарське

Плотницька Н.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.02.2024 по справі 910/21961/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/21961/21

Постанова від 29.02.2024

Постанова
від 29.02.2024 по справі 910/21961/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД