Ухвала

від 13.03.2024 по справі 910/18355/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18355/16 (910/5080/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 362 990,45 грн)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023

у справі №910/18355/16 (910/5080/23)

за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби,

до Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державної міграційної служби України,

про стягнення 8 690 830,68 грн

в межах справи № 910/18355/16

за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/18355/16(910/5080/23) позов задоволено частково; стягнуто з ДНВК "Київський інститут автоматики" податковий борг в розмірі 7 327 840, 23 грн; стягнуто з ДНВК "Київський інститут автоматики" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 109 917,60 грн; в іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 07.08.2023, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ГУ ДПС у м. Києві та стягнути кошти платника податків ДНВК "Київський інститут автоматики" з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 8 690 830,68 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/18355/16(910/5080/23) залишено без змін.

До Верховного Суду від Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі №910/18355/16 (910/5080/23) в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 362 990,45 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/18355/16 (910/5080/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.02.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024 визнано неповажними аргументи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 362 990,45 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі №910/18355/16 (910/5080/23) залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, у такий спосіб:

- надати суду клопотання/заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав, які відмінні від тих що зазначені у раніше поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.

01.03.2024 до Верховного Суду скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому він, наводить підстави, аналогічні тим, що були визнані судом неповажними (скаржником вже подавалась касаційна скарга на зазначені судові рішення до Верховного Суду, однак вказану скаргу було повернуто скаржнику ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024, у зв`язку з неповним усуненням недоліків касаційної скарги в строк, встановлений в ухвалі, а саме - неподання до суду доказів надсилання копії касаційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державній міграційній службі України; 22.12.2023 представники ГУ ДПС у м. Києві подали до Верховного Суду докази надсилання копії касаційної скарги Державній міграційній службі України, проте ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 касаційну скаргу вже було повернуто; повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків).

Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, суд дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенції) "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру".

Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У п. 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судово-го провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Суд зауважує, що Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд вдруге звертає увагу, що зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, не визнаються судом поважними та не можуть вважатися такими, що дійсно перешкоджали зверненню з касаційною скаргою у передбачений законом строк, оскільки звернення до суду касаційної інстанції поза межами встановленого строку, не підтверджує неможливість звернутися з касаційною скаргою раніше, з огляду на те, що скаржник вже звертався до суду з касаційною скаргою на це судове рішення 27.11.2023, проте касаційна скарга була повернута скаржнику. Таким чином скаржник був обізнаний з результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції щонайменше з 27.11.2023. При цьому, ухвала Верховного Суду від 19.12.2023 про повернення касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 362 990,45 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі №910/18355/16 (910/5080/23) була доставлена до електронного кабінету Електронного Суду скаржника 21.12.2023.

Проте, повторно касаційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві на зазначені судові рішення у справі №910/18355/16 (910/5080/23) було подано до Верховного Суду лише 02.02.2024, тобто більш ніж через місяць після усунення обставин, які стали підставою для повернення касаційної скарги. Будь - яких обґрунтувань причин пропуску такого строку під час подання повторної касаційної скарги ГУ ДПС у місті Києві наведено не було.

З огляду на наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вони не є поважними та не можуть бути взяті до уваги для поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будь-яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які б спричинили пропуск строку на касаційне оскарження (об`єктивну неможливість своєчасно зве-рнутись до суду з касаційною скаргою).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого скаржника.

Згідно із частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про існування підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі №910/18355/16 (910/5080/23) за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 362 990,45 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі №910/18355/16 (910/5080/23) на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави, зазначенні скаржником в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, є неповажними.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/18355/16 (910/5080/23) за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 1 362 990,45 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий C.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік