Постанова

від 29.02.2024 по справі 758/9323/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №758/9323/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/1283/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року та на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежно виконувала зобов`язання за Договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 року, укладеним між позивачем та відповідачем, у зв`язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 468 840,60 грн., з яких заборгованість за Договором № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 у сумі 129 980 грн - сума кредиту, 260 609,90 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3 250,70 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань по сплаті відсотків, 75 000 грн - штраф у розмірі 30% від вартості предмета застави.

Рухоме майно, за рахунок якого позивач просив задовольнити вимоги первісного позову, - автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі E 250 CGI, рік випуску 2011, колір - БЕЖЕВИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ КУПЕ-В, дата першої реєстрації - 18.08.2012 року, дата реєстрації - 19.05.2018 року, зареєстрований ТСЦ 8047. Зазначений транспортний засіб є предметом Договору застави транспортного засобу від 04.12.2019 року. Договір застави забезпечує виконання відповідачем зобов`язань, які виникають з Договору № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 року.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 року у розмірі 302 426 (триста дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 26 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» штраф за договором застави транспортного засобу від 04.12.2019 року у розмірі 70 000,00 грн;

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 року у розмірі 302 426, 26 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» судовий збір в розмірі 5 586, 39 грн.; повернуто з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» надміру сплачений судовий збір у розмірі 1 446, 22 грн. згідно платіжного доручення № 925 від 13.08.2020.

20.07.2023 року на адресу суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з опису робіт ( надання послуг) виконаних адвокатом, з доказами на підтвердження розміру витрат.

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 440, 00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду, відповідач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржувані рішення вважає незаконними та такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нові судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

11 жовтня 2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження у справі у порядку п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України.

14 листопада 2023 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

01 грудня 2023 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

07 грудня 2023 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За таких умов, саме неможливість розгляду даної справи до закінчення іншої є підставою для зупинення провадження у справі. Звертаючись до суду із вищевказаною заявою, заявник не довів такої неможливості. Заявник зазначає, що у разі задоволення позову у справі №757/53006/21 відпадуть підстави для стягнення коштів у даній справі. В той же час з точки зору апеляційного суду наведені обставини могли б бути підставою для перегляду рішення у даній справі за нововиявленими обставинами, однак ніяк не обумовлюють саме неможливість вирішення даної справи судом. З огляду на вищевказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач та відповідач 4 грудня 2019 року уклали Договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю (а.с. 26-31).

Додатком № 1 до Договору позики встановлена періодичність та розміри платежів відповідача 1 з повернення споживчого кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом.

Позивач 4 грудня 2019 року надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 129 980 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 305 від 4 грудня 2019, №306 від 4 грудня 2019 року, № 308 від 4 грудня 2019 року, № 307 від 4 грудня 2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача, які виникли з Договору № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019, сторони 04 грудня 2019 року уклали договір застави транспортного засобу. Відповідач передав у заставу позивачу транспортний засіб автомобіль марки MERCEDES-BENZ, моделі E 250 CGI, рік випуску 2011, колір - БЕЖЕВИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , тип ЗАГАЛЬНИЙ ЛЕГКОВИЙ КУПЕ-В, дата першої реєстрації - 18.08.2012 року, дата реєстрації - 19.05.2018 року, зареєстрований ТСЦ 8047.

За взаємною згодою сторони оцінили предмет застави в 250 000 грн. (п.2.2 Договору застави від 04.12.2019).

На виконання умов Договору № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 відповідач сплачувала на рахунок позивача відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 5 849,10 гривень 3 січня 2020 року, 3 лютого 2020 року, 3 березня 2020 року, 7 квітня 2020 року.

Заперечуючи проти оскаржуваного рішення, апелянт зазначала про ряд процесуальних порушень, які з її точки зору було допущено при розгляді справи.

Зокрема, апелянт вказує на те, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року було задоволено її клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи 3757/53006/21. При цьому ухвалою суду від 31 травня 2023 оку провадження у даній справі було поновлено. За твердженнями апелянта поновлення провадження у справі було безпідставним, оскільки жодного клопотання з цього приводу до суду подано не було.

Вищевказане твердження апелянта не може бути прийняте апеляційним судом. З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2022 року судом першої інстанції було направлено до обох сторін запит щодо стану розгляду справи №757/53006/21, у відповідь на який від ОСОБА_1 надійшла інформація про те, що рішення у даній справі ще не ухвалювалося.

Згодом у зв`язку із постановленням Печерським районним судом міста Києва 10 травня 2023 року у хвали про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у справі №757/53006/21, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року провадження у даній справі було відновлено.

Оскільки відповідно до положень ст.. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється як за клопотанням учасника справи, так і за ініціативи суду, за умови усунення обставин, що викликали зупинення розгляду справи, апеляційний суд не вбачає порушення вимог закону з даного приводу.

Окремо апелянт зазначає про те, що виклики позивача у судове засідання 29.06.2023 року та 17.07.2023 року були неналежними, оскільки її про такі судові засідання належним чином повідомлено не було, судом було направлено судові повістки на адресу проживання відповідача, яку на той час вона вже змінила.

У відповідності до положень ст.. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Враховуючи, що жодної інформації про зміну своєї адресу відповідач до суду першої інстанції не надавала, колегія суддів апеляційного суду констатує належність повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи на адресу, наявну у справі.

Не може прийняти колегія суддів і доводи апелянта стосовно того, що суд не мав права розглядати справу 17.07.2023 року, оскільки адвокат відповідача 14.07.2023 року подав заяву про відкладення розгляду справи.

У відповідності до положень ч. 2 та ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

З аналізу наведеної норми вбачається, що неявка належним чином повідомленої сторони у судове засідання може мати наслідком відкладення слухання справи за умови, що суд визначить причини неявки в судове засідання поважними. При цьому таке відкладення передбачене лише за першої неявки сторони.

У разі повторної неявки в судове засідання учасника справи суд розглядає справу незалежно від причини такої неявки.

Враховуючи той факт, що по-перше, заява адвоката про відкладення розгляду справи була обумовлена тим, що він не встиг ознайомитись із матеріалами справи, а не неможливістю неявки в судове засідання (тобто обставин, які перешкоджають адвокату з`явитися до суду, наведено не було), а по-друге, неявка у судове засідання 17.07.2023 року була повторною, жодних передбачених законом підстав для відкладення слухання справи у суду не було.

Також в свій апеляційній скарзі апелянт заперечувала проти ухвалення судом додаткового рішення про справі про стягнення витрат на правничу допомогу на тій підставі, що представник позивача до закінчення судових дебатів не зробив відповідної заяви про наміри подати докази на підтвердження таких витрат.

Дані твердження не можуть прийняті апеляційним судом. З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2023 року, тобто в день ухвалення судового рішення по справі, представником позивача було подано до суду заяву про підтримання позовних вимог, в якій було також анонсовано намір у встановлений законом строк, після ухвалення рішення, подати докази на підтвердження понесених витрат на правничу дорогу. За таких умов, доводи апелянта в цій частині не відповідають обставинам справи.

Жодного іншого аргументу стосовно неналежності оскаржуваного рішення по суті матеріали справи не містять.

В ході розгляду справи відповідач подала до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вона зазначила додаткові підстави для апеляційного оскарженні рішення, які не були зазначені нею в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Апелянт не зверталась до суду із заявою про доповнення чи зміни апеляційної скарги, за таких умов вважати відповідь на відзив заявою про зміну апеляційної скарги, відтак і розглядати нові доводи апелянта, у апеляційного суду підстав немає.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Однією з вимог, які були предметом розгляду у даній справі, і яку задовольнив суд, є вимога про стягнення з відповідача підвищених відсотків за час прострочення заборгованості у розмірі 720% річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного стягнення договірних відсотків після закінчення строку кредитування є порушенням вищевказаних норм, відтак задовольняючи таку вимогу суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із позицією ТОВ «Гелексі Фінанс», щодо того, що вказані відсотки є тими відсотками, які передбачені ст. 625 ЦК України, стягнення яких можливе поза межами строку дії кредитного договору.

Статтею 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога щодо нарахування та стягнення 720% річних ґрунтується на положеннях п. 7.1 укладеного між сторонами договору №04-12-19-02-Ю. Відповідно до вказаного пункту сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення позичальником графіку розрахунків, а саме: ненадходження планового щомісячного платежу в повному обсязі та в строки, передбачені графіком розрахунків; з наступного дня кредит за договором автоматично визнається кредитом з підвищеним ризиком; протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком відсотки за користування кредитом нараховуються в розмірі 720% річних за користування кредитом.

Зважаючи на зміст вказаного пункту договору, зазначені в ньому відсотки нараховуються за користування хоча і простроченим, але кредитом, тобто в межах дії кредитного договору, що не може бути тотожним встановленому ст. 625 ЦК України обов`язку сплати коштів за користування чужими коштами.

З у рахуванням наведеного, рішення суду в цій частині не може вважатися належним, а сума стягнення підлягає відповідному зменшенню.

Інших доводів щодо неналежності оскаржуваного рішення по суті та додаткового рішення апеляційна скарга не містить. Не вбачає апеляційний суд і інших підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги. Таким чином в решті рішення суду по суті позову підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на те, що рішення суду підлягає зміні, а саме в частині відмови у задоволенні вимог щодо нарахування та стягнення 720% річних на заборгованість, відповідним чином має бути змінено і розподіл судових витрат по справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що по суті позовних вимог позов підлягає до задоволення на 66, 27 %, а частина вимог, яка не підлягає до задоволення, відповідно складає 33, 73%, у вказаній пропорції підлягає розподілу й судовий збір, понесений обома сторонами, а також, присуджені судом першої інстанції витрати на правничу допомогу позивача.

Відповідач має відшкодувати позивачу 66, 27% від 5 586, 39 грн. судового збору, що складає 3 702, 10 грн. та 66, 27% від 13 440, 00 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Апелянт при поданні апеляційної скарги мала сплатити 8 379, 59 грн. судового збору. При цьому фактично нею було сплачено 173, 60 грн., оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року решту несплаченої суми судового збору у розмірі 7 305, 99 грн. було розстрочено до закінчення апеляційного розгляду. Зважаючи на це, в порядку розподілу судового збору відповідно до задоволених і відхилених позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 4 479, 56 грн., а з позивача на користь держави - відповідно 2 826, 43 грн.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення повністю серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року в частині стягнення заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р., а також в частині розподілу судового збору та витрат на правничу допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 04-12-19-02-Ю від 04.12.2019 р. у розмірі 246790,80 грн., судовий збір за подання позову у розмірі 3702,10 грн., витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 8906,69 грн.

В задоволенні решти вимог апеляційної скарги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави 4479,56 грн. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» на користь Держави 2826,43 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 14.03.2024 р.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько