Постанова

від 05.03.2024 по справі 363/2602/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №363/2602/19 Головуючий у 1 інстанції: Баличева М.Б.

Провадження №22-ц/824/704/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

05 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

при секретарі Дуб С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2023 року та додаткове рішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у сумі 32 332,21 Євро, 4 575,82 Євро - 3% річних за період з 01.04.2017 року по 09.12.2021 року, а всього 36 908,03 Євро.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.01.2017 року ОСОБА_2 надав у позику ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 35 000 Євро з умовою повернення коштів у строк до квітня 2017 року, на підтвердження чого відповідач надав власноручну розписку, яка передбачає сплату процентів у розмірі 3% в місяць. 08.06.2020 року, на прохання відповідача, позивач видав розписку про отримання від нього коштів у рахунок сплати відповідачем процентів по договору позики. З врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат (повернень) позики, борг за договором складає 32 332,21 євро. Крім того, позивачем поданий розрахунок 3% річних за період з 01.04.2017 року по 09.12.2021 року, яким встановлено суму у розмірі 4 575,82 євро. Відповідач позику не повернув, на вимоги позивача про повернення коштів не реагує.

ОСОБА_1 заявляв, що не підписував спірної розписки, яка надана позивачем на підтвердження позики та заявляв клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

04.01.2022 року до суду першої інстанції був поданий відзив на заяву про зменшення позовних вимог, в якому зазначає, що ОСОБА_1 зобов`язаний повернути ОСОБА_2 суму позики, яку він отримав у строк до квітня 2017 року, відтак останнім днем виконання грошового зобов`язання є 31.03.2017 року. Так, на виконання своїх боргових зобов`язань відповідач передав позивачу у період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року грошові кошти у сумі 200 300 гривень, про що позивачем надано розписку про одержання вказаних коштів від 08.06.2020 року. Також 09.07.2020 року та 10.07.2020 року відповідач передав позивачу в рахунок погашення боргу грошові кошти в сумі 10 000 доларів США і 26 000 гривень та 500 доларів США і 1 000 гривень відповідно, що підтверджується повідомленнями позивача у системі Viber про повернення/погашення такої суми позики. Також, відбулось прострочення кредитора, яке полягає у відмові видати ОСОБА_1 розписку про отримання від нього 09.07.2020 року та 10.07.2020 року в рахунок погашення боргу грошових коштів, яке є підставою для затримання виконання відповідачем основного зобов`язання в повернення суми позики на весь час прострочення. Розписка позивача про отримання від відповідача грошових коштів була надана лише 08 червня 2020 року. Отже, в період з 01.04.2017 року по 08.06.2020 року мало місце прострочення кредитора, що виключає відповідальність відповідача за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Всього на виконання умов договору позики ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 17 940, 47 Євро, а отже позовні вимоги є незаконними.

Рішенням Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у сумі 32 332, 21 євро, 4 575,82, 3% річних (за період з 01.04.2017 року по 09.12.2021 року включно), а всього 36 908,03 євро.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 605 гривень.

Додатковим рішенням Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 800,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 18 серпня 2023 року адвокат Подкопаєва І.А. - представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просиларішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у сумі 19 932,84 євро.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що в рахунок погашення боргу, процентів за договором позики відповідач сплатив грошові кошти у сумі 200 300 грн, що а курсом НБУ на дату сплати становило всього 6 880,34 євро.

На підтвердження таких оплат позивач надав відповідачу розписку про отримання коштів від 08.06.2020 року.

Також Відповідач сплатив Позивачу в рахунок погашення боргу грошові кошти:

09 липня 2020 року у сумі 10 000 доларів США і 26 000 гривень, що за курсом НБУ на дату сплати становить 8 849,56 євро та 854,42 євро відповідно;

10 липня 2020 року - 500 доларів США і 1 000 гривень, що за курсом НБУ на (ату сплати становить 442,48 євро та 32,74 євро відповідно.

Всього 10179,20 євро, що підтверджується листуванням між позивачем та відповідачем у Viber, але позивач розписку про отримання коштів не надав.

Відхиляючи зазначені доводи, суд першої інстанції вказав, що така переписка у Viber не свідчить про передачу та отримання коштів саме за розпискою, укладеною між сторонами 25.01.2017 року.

З такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листування в Viber між позивачем та відповідачем, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 отримав 09 липня 2020 року грошові кошти у сумі 10 000 доларів США і 26 000 гривень і 10 липня 2020 року - 500 доларів США і 1 000 гривень. Проте не знайшов підстав для зарахування вказаних коштів в рахунок погашення боргу за розпискою від 25.01.2017.

Такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки суперечить доказам у справі.

Відповідач повернув Позивачу у рахунок погашення боргу всього 17 059,54 євро.

Відтак залишок боргу Відповідача становить 19 932,84 євро.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції взяв до уваги розрахунки позивача, не навівши жодних мотивів відхилення доводів та розрахунків

Відповідача по суті боргових сум, оскаржуване рішення суду містить лише формалізовані посилання на норми чинного законодавства без їх індивідуалізованого застосування до фактичних обставин справи та доказів у ній.

Матеріалами справи, у тому числі листуванням в месенджері, підтверджена та обставина, що позивач в порушення вимог частини четвертої статті 545 ЦК України не надав розписку про отримання коштів.

Відтак, в період з 09 липня 2020 року по теперішній час має місце прострочення кредитора.

З огляду на вищевикладене, прострочення кредитора, що мало місце з 01.04.2017 пo 08.06.2020 та з 09.07.2020 по теперішній час, дає право Відповідачу (Боржнику) затримати виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 545 ЦК України та виключає відповідальність Відповідача за частиною другої статті 625 ЦК України в зв`язку з відсутністю в діях Відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання.

04 вересня на адресу апеляційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Подкопаєвої І.А. - представника ОСОБА_1 на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року, в якій просила скасувати додаткове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначала, що висновки суду не відповідають обставинам справи, в оскаржуваному додатковому рішенні суд не навів мотивів відхилення доводів та аргументів сторони Відповідача, якими останній обґрунтовував свої заперечення проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, не розглянув та не обґрунтував мотивів відхилення доводів клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката.

Розмір гонорару адвоката позивача є не співмірним зі складністю справи та обсягом наданої правової допомоги, поведінка позивача була спрямована на навмисне завищення розміру позовних вимог.

Заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 800 грн. значно перевищує орієнтовний розмір таких витрат, зазначений у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.

11 грудня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2023 року та додаткове рішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2023 року, в якому просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні адвокат Подкопаєва І.А. - представник ОСОБА_1 підтримала апеляційні скарги, просила їх задовольнити, а рішення та додаткове рішення скасувати.

Адвокат Власенко В.В. - представник ОСОБА_2 заперечував проти апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи по суті, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.01.2017 року ОСОБА_1 була отримана від ОСОБА_2 в борг позика у розмірі 35 000 Євро з кінцевим строком повернення до 01.04.2017, на підтвердження чого ОСОБА_1 була складена розписка від 25.01.2017 року.

З копії розписки від 08.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 в рахунок сплати відсотків по боргу (розписки ОСОБА_1 на суму 35 000 євро від 25.01.2017 року) отримав від ОСОБА_1 200300,00 грн. Дати виплат зазначені в таблиці, відповідно до якої виплати проводились в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був до 01.04.2017 року включно повернути позивачу суму позики у розмірі 35 000 євро, отриману на підставі розписки від 25.01.2017 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач у встановлений договором строк суму позики не повернув та продовжує ухилятися від виконання зобов`язання. Зокрема, під час розгляду справи змінюючи свою позицію.

Посилання відповідача на те, що роздруківками із застосунку «Viber» підтверджується погашення боргу, а саме 09.07.2020 року та 10.07.2020 року відповідач передав позивачу в рахунок погашення боргу грошові кошти в сумі 10 000 доларів США і 26 000 гривень та 500 доларів США і 1 000 гривень та прострочення кредитора, колегія суддів не приймає, оскільки така переписка не свідчить про передачу та отримання коштів саме за розпискою укладеною між сторонами 25.01.2017 року. Крім того позивач зазначав відповідачу, що запозичені кошти повинні бути повернуті саме йому особисто а не через сторонніх осіб на що він наддасть розписку про отримання коштів.

Згідно з наданим позивачем розрахунку сума 3 % річних за період з 01.04.2017 року по 09.12.2021 року складає 4 575,82 євро.

Розрахунок 3 % річних за користування грошовими коштами відповідачем не оспорювався, оскільки останній вважає, що виконувати зобов`язання не повинен.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог що стягнення основного боргу та 3 % річних, оскільки матеріалами справи доведено, що між сторонами по справі укладався договір позики, за умовами якого відповідач взяв на себе певні зобов`язання та належним чином в установлений договорами позики строк не виконав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд першої інстанції вірно встановив, що в рахунок погашення боргу, процентів за договором позики відповідач сплатив грошові кошти у сумі 200 300 грн, що за курсом НБУ на дату сплати становило всього 6 880,34 євро. На підтвердження таких оплат позивач надав відповідачу розписку про отримання коштів від 08.06.2020 року.

Стосовно сплати відповідачем позивачу в рахунок погашення боргу грошових коштів: 09 липня 2020 року у сумі 10 000 доларів США і 26 000 гривень, що за курсом НБУ на дату сплати становить 8 849,56 євро та 854,42 євро відповідно, 10 липня 2020 року - 500 доларів США і 1 000 гривень, що за курсом НБУ на (дату сплати становить 442,48 євро та 32,74 євро відповідно, всього 10179,20 євро, що підтверджується листуванням між позивачем та відповідачем у Viber, але позивач розписку про отримання коштів не надав, суд першої інстанції вірно вказав, що така переписка не свідчить про передачу та отримання коштів саме за розпискою укладеною між сторонами 25.01.2017 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на те, що з листування у програмі Viber очевидно, що відповідач особисто не повертав коштів позивачу, а також заперечення позивача про отримання таких коштів.

З такими висновками суду не можна погодитись з огляду на наступне.

Так, суд встановив, як доведену ту обставину, що відповідно до листування в Viber між позивачем та відповідачем, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 отримав 09 липня 2020 року грошові кошти у сумі 10 000 доларів США і 26 000 гривень і 10 липня 2020 року - 500 доларів США і 1 000 гривень. Проте не знайшов підстав для зарахування вказаних коштів в рахунок погашення боргу за розпискою від 25.01.2017.

Такий висновок суду є необґрунтованим, оскільки суперечить доказам у справі.

Відповідач повернув Позивачу у рахунок погашення боргу всього 17 059,54 євро.

Відтак залишок боргу Відповідача становить 19 932,84 євро.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції взяв до уваги розрахунки позивача, не навівши жодних мотивів відхилення доводів та розрахунків Відповідача по суті боргових сум, оскаржуване рішення суду містить лише формалізовані посилання на норми чинного законодавства без їх індивідуалізованого застосування до фактичних обставин справи та доказів у ній.

Матеріалами справи, у тому числі листуванням в месенджері, підтверджена та обставина, що позивач в порушення вимог частини четвертої статті 545 ЦК України не надав розписку про отримання коштів.

Відтак, в період з 09 липня 2020 року по теперішній час має місце прострочення кредитора.

З огляду на вищевикладене, прострочення кредитора, що мало місце з 01.04.2017 пo 08.06.2020 та з 09.07.2020 по теперішній час, дає право Відповідачу (Боржнику) затримати виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 545 ЦК України та виключає відповідальність Відповідача за частиною другої статті 625 ЦК України в зв`язку з відсутністю в діях Відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Стосовно законності на обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження понесених витрат, представником позивача були надані докази, а саме: договір №04-06/2019 від 04.06.2019 року про надання правової (правничої) допомоги, укладений між ОСОБА_2 та АБ «Володимира Власенка»; квитанція № 0.0.1372673933.1 від 05.09.2019 року про сплату ОСОБА_2 на користь Власенко В. за надання правової допомоги суми в розмірі 3500,00 грн.; Додаткова угода № 3 до договору №04-06/2019 від 04.06.2019 року на загальну вартість робіт (послуг/гонорару) у розмірі 11000,00 грн.; квитанція №СЕ58-9Н75-6К23-90АН від 07.12.2021 року про сплату ОСОБА_2 на користь Власенко В. за надання правової допомоги суми в розмірі 8200,00 грн.; Додаткова угода № 4 від 10.01.2022 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.06.2019 р. на загальну вартість робіт (послуг/гонорару) у розмірі 4100,00 грн.; квитанція від 15.12.2021 р. № 87ЕВ-Р55Х-1М0Х-Х2Т1 про сплату ОСОБА_2 на користь Власенко В. за послуги адвоката суми в розмірі 2500,00 грн.; квитанція від 10.01.2022 р. № ВА11-2С4Е-8ММН-ЕЕН2 про сплату ОСОБА_2 на користь Власенко В. за складання відповіді на відзив 28.12.2023 по справі № 363/2602/19 в розмірі 4100,00 грн.;

квитанція від 02.02.2022 р. № К599-КНА0-593В-КНС4 про сплату ОСОБА_2 на користь Власенко В. за послуги адвоката в розмірі 2500,00 грн.; Акт виконаних робіт до Договору № 04-06/2019 від 14.07.2023 р. про надання правової (правничої) допомоги, згідно якої надані наступні послуги: вивчення матеріалів справи, формування правової позиції у справі; складання позовної заяви та направлення її до суду; представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції, але не більше ніж у трьох судових засіданнях вартістю послуг 3500,00 грн., складання та направлення до суду (та Відповідачу): 1. Заяви про зменшення позовних вимог (у зв`язку з видачею Замовником розписки від 08.06.2020 р. про отримання від Відповідача 200 300 грн. (в рахунок сплати процентів); 2. Відповіді на відзив Відповідача від 19.11.2021 р. вартістю послуг - 8200,00 грн.; складання та направлення до суду (та Відповідачу) Відповіді на відзив Відповідача від 28.12.2021 р. (на заяву про зменшення позовних вимог) у справі № 363/2602/19 вартістю послуг - 4100,00 грн., представництво інтересів Замовника у суді у судових засіданнях вартістю послуг - 5000,00 грн.; Довідкою Адвокатського Бюро Власенка В. № 14-07/2023 від 14.07.2023 р., згідно якої ОСОБА_2 було сплачено на банківський рахунок АБ «Володимира Власенка» грошових коштів на загальну суму 20800,00 грн., а саме: 3500,00-06.06.2019 р., 8200,00 грн. - 07.12.2021 р., 2500,00 грн. - 15.12.2021 р., 4100,00 грн. - 10.01.2022 р., 2500,00 грн. - 02.02.2022 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг), заяву про ухвалення додаткового рішення була подана в межах строку, передбаченою ст. 141 ЦПК України, а тому вимога представника відповідача щодо залишення вказаної заяви задоволенню не підлягала.

Суд першої інстанції навів мотиви відхилення аргументів сторони відповідача, якими останній обґрунтовував свої заперечення проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, а прохальна частина клопотання про зменшення судових витрат не містила конкретної суми на яку відповідач просив її зменшити.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено додаткове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2023 року та додаткове рішення Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 13 березня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Л.П. Сушко

В.І. Олійник