Ухвала

від 12.03.2024 по справі 280/8165/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ

12 березня 2024 року Справа № 280/8165/23 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Киселя Р.В., за участую секретаря судового засідання Шаповалова Б.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників:

відповідача 1 Король С.Ю.,

відповідача 2 Нечет О.В.,

розглянувши клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи в адміністративній справі №280/8165/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) та КП «Водоканал» в особі генерального директора Шаповал Андрія Андрійовича (вул. Св. Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002) про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №280/8165/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі відповідач 1) та КП «Водоканал» в особі генерального директора Шаповал Андрія Андрійовича (далі відповідач 2), в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт рішення №546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати за водоспоживання та водовідведення» відповідача 1, та таким, що втратило чинність у відповідності до законодавства, та

визнати дії Генерального директора Комунального підприємства «Водоканал» протиправними чи/або нечесною підприємницьку діяльність Комунального підприємства «Водоканал» у зв`язку з отриманням відповіді на звернення людини з мотивів відсутності відповідності Конституції України або законам України.

12.03.2024 позивачкою подане до суду клопотання про призначення експертизи, в якому просить призначити:

правову експертизу нормативно-правового акту рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення» на відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС);

антикорупційну експертизу нормативно-правового акту - рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №546 від 28.10.1999 «Про порядок оплати послуг за водоспоживання та водовідведення».

Зазначає, що першу експертизу може здійснити Міністерство юстиції України та його місцеві органи, а другу Національне агентство з питань запобігання корупції.

У підготовчому засіданні 12.03.2024 позивачка наполягала на задоволенні клопотання про призначення експертизи, представники відповідачів проти клопотання заперечили.

У підготовчому засіданні 12.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши клопотання позивачки про призначення експертизи суд зазначає наступне.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

З наведеної норми вбачається, що експертиза може бути призначена за сукупністю умов, при цьому лише в разі необхідності спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, для з`ясування обставин, що мають значення для справи.

За приписами ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1995 №4038-ХІІ (далі Закон №4038) судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Статтею 7 Закону №4038 визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 7-1 Закону №4038 підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Статтею 9 Закону №4038 визначено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

В додатку 5 до Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за №249/26694, визначений перелік видів та підвидів судових експертиз, зокрема: почеркознавча та лінгвістична; технічна експертиза документів; експертиза зброї; трасологічна; вибухово-технічна; фототехнічна, портретна; відео-, звукозапису; матеріалів, речовин та виробів; біологічна; інженерно-транспортна; безпеки життєдіяльності; будівельно-технічна; земельно-технічна; пожежно-технічна; комп`ютерно-технічна; оціночно-будівельна; залізнично-транспортна; оціночно-земельна; гірничотехнічна; дорожньо-технічна; експертиза електронних комунікацій; електротехнічна; інженерно-екологічна; експертиза з питань землеустрою; електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна; економічна; товарознавча; транспортно-товарознавча; експертиза військового майна; експертиза у сфері інтелектуальної власності; літературних і художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків товарів і послуг), географічних зазначень; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча; військова; гемологічна експертиза; ветеринарна; історико-археологічна.

В наведеному переліку видів судових експертиз відсутні правова та антикорупційна експертиза, отже такі експертизи не є судовими.

В обґрунтування клопотання позивачка посилається на приписи Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, відповідно до пункту 4 якого державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Проте, суд зазначає, що наведені у зазначеному пункті правова, антикорупційна та гендерна експертизи не є судовими експертизами, а є обов`язковими експертизами (не судовими), які здійснюються відповідними органами виконавчої влади (Міністерством юстиції України та його територіальними органами) щодо нормативно-правових актів (їх проектів).

Крім того, за приписами ч. 5 ст. 55 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ Національне агентство може проводити за власною ініціативою у встановленому ним порядку антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.

Тобто, законодавством України не передбачено покладання за судовим рішенням на Міністерство юстиції України, Національне агентство з питань запобігання корупції чи будь-який інший орган функцій судових експертів. Такі функції відповідно до Закону №4038 здійснюються виключно атестованими судовими експертами, включеними до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Крім того, за приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що за приписами ст. 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Тобто, процесуальним законом передбачена можливість подання учасниками справи до суду висновку експерта в галузі права, проте такий висновок може стосуватися виключного переліку правових питань (визначені у ст. 112 КАС України), і аж ніяк не рішення суб`єкта владних повноважень. При цьому судом може бути призначена експертиза для з`ясування обстави, що мають значення для справи, виключно по питаннях, що не стосуються сфери права (ч. 1 ст. 102 КАС України).

Відтак, саме на суд покладена функція надавати правову оцінку обставинам справи в тому числі оскаржуваним рішенням суб`єктів владних повноважень, а тому в задоволенні клопотання позивачки слід відмовити.

В постанові від 27.01.2021 по справі №200/3887/19-а Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладена наступна правова позиція:

«Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 294 КАС Ухвали окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.

Водночас, позивач оскаржив до апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що процесуальним законодавством не передбачена можливість окремого оскарження в апеляційному порядку вказаної ухвали суду першої інстанції, яка не входить до переліку статті 294 КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Тобто, виходячи з приписів статей 293 та 294 КАС України, перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку є вичерпним, а заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

За наведених підстав, висновок Першого апеляційного адміністративного суду про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не підлягає оскарженню окремо від рішення суду є правильним».

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням зазначеної правової позиції Верховного Суду ця ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Керуючись статтями 102, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлений 14.03.2024.

СуддяР.В. Кисіль