Постанова

від 13.03.2024 по справі 380/18802/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18802/22 пров. № А/857/1924/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря Гладкої С.Я.,

представника позивача Драча Л.Л.,

представника відповідача Лавріва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа Головне управління статистики у Львівській області, про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції Костецький Н.В.,

час ухвалення рішення 28.12.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення 28.12.2023 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа Головне управління статистики у Львівській області, про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до вересня 2004 року Львівське обласне управління статистики виплачувало їй щомісячні виплати частини втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві з урахуванням ухвали Львівського обласного суду від 15.02.1999 року у справі №22-150. З вересня 2004 року справу про страхові виплати було передано до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області, яке з 2004 року і по даний час стало нараховувати та виплачувати їй страхові виплати, при цьому не доплачуючи суму відшкодування, яку встановив у своїй ухвалі Львівський обласний суд. При цьому всі розрахунки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області з вересня 2004 року і по даний час є заниженими та проведеними без включення розрахунків, призначених їй ухвалою Львівського обласного суду від 15.02.1999 року, яким зобов`язано сплачувати їй щомісячні виплати з розрахунку 70% (на даний час встановлено МСЕК 80 %) втрати професійної працездатності від щомісячної мінімальної заробітної плати, встановленої за кожний рік, проводячи перерахунки у відповідності до вимог п. 28 Правил відшкодування шкоди та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що вказує на бездіяльність відповідача. Вважає, що загальна недорахована та невиплачена грошова сума з вересня 2004 року по грудень 2022 року становить 75667,33 грн., що є порушенням її права на належне соціальне забезпечення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не визнана обов`язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач станом на 1983 рік працювала бухгалтером-ревізором у Львівському обласному управлінні статистики.

21.06.1983 року позивач, при виконанні службових обов`язків, отримала на робочому місці трудове каліцтво. В подальшому, була визнана особою з інвалідністю 2 групи трудового каліцтва із втратою професійної працездатності 70% за висновком МСЕК від 04.10.2002 серії ЛВА-1 №014175.

Відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 № 472, Львівське обласне управління статистики здійснювало відшкодування позивачу шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків.

Наказом Львівського обласного управління статистики від 28.07.1998 №65-к встановлено ОСОБА_1 , колишньому старшому бухгалтеру-ревізору обчислювального центру статуправління, виплату відшкодування шкоди, заподіяної їй ушкодженням здоров`я, у розмірі 38,5 грн. щомісячно з 01.07.98 по 11.08.98 та виплачено одноразову допомогу в розмірі 2563,8 грн. відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

Наказом Львівського обласного управління статистики від 02.11.1998 №96-к продовжено ОСОБА_1 , колишньому старшому бухгалтерові-ревізору обчислювального центру статуправління, виплату відшкодування шкоди, заподіяної їй ушкодженням здоров`я, у розмірі 38,5 грн. у місяць з 12.08.1998 по 09.09.2000.

Ухвалою Львівського обласного суду від 15.02.1999 року у справі №22-150 задоволено частково касаційну скаргу Львівського обласного управління статистики, змінивши частково рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.11.1998 року, а саме: «…стягнути з Львівського обласного управління статистики в користь ОСОБА_1 16 грн. 92 коп заборгованості по щомісячних платежах за період з 1.08.1995 по липень 1997 року, а починаючи з 1.11.1998 року до 1.10.2000 р. стягувати щомісячно по 38,5 грн. проводячи перерахунки у відповідності до вимог п.28 Правил відшкодування шкоди та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» В частині стягнення додаткової суми одноразової допомоги -відмовити в задоволенні заявлених вимог. Стягнути з відповідача в дохід держави 1 грн. 70 коп. В решті рішення суду залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.».

Наказом Львівського обласного управління статистики від 29.01.1999 №10-к «Про встановлення мінімального посадового окладу 74 грн. на місяць працівникам управління» встановлено ОСОБА_1 , колишньому старшому бухгалтерові-ревізору обчислювального центру статуправління, виплату відшкодування шкоди, заподіяної їй ушкодженням здоров`я, у розмірі 51,8 грн. в місяць з 01.01.1999 р. по 09.09.2000 р.

Наказом Львівського обласного управління статистики від 20.12.2000 №95-к продовжено ОСОБА_1 , колишньому старшому бухгалтерові-ревізору обчислювального центру статуправління, виплату відшкодування шкоди, заподіяної їй ушкодженням здоров`я, у розмірі 51,8 грн. з 10.09.2000 по 04.10.2002.

Наказом Львівського обласного управління статистики від 03.10.2003 №90-к продовжено ОСОБА_1 , колишньому старшому бухгалтерові-ревізору обчислювального центру статуправління Львівської області, щомісячну виплату частини втраченого заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 51,8 грн. з 04.10.2002 за рахунок страхових внесків управління на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

У вересні 2004 року, відповідно до вимог п. 3 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-ХIV (далі Закон №1105, в редакції, чинній станом на 27.01.2004), Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату, затвердженої Постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року №10, та на підставі акту приймання-передачі, справу позивача про страхові виплати було передано від Головного управління статистики у Львівській області (правонаступника Львівського обласного управління статистики) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові.

На виконання вимог підпункту «б» п. 6 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону №1105, Головним управлінням статистики видано довідку від 18.08.2004 №278/18 про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого, відповідно до якої станом на 01.04.2001 року сума відшкодування втраченого позивачем заробітку становить 51,80 грн.

14.09.2004 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові прийнято постанову №225 про продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 51,80 грн. (стійка втрата професійної працездатності 70%). Постановлено провадити платежі з 01.07.2004 безтерміново.

12.05.2021 Львівським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області прийнято постанову №1323/50225/52 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності, відповідно до якої призначено ОСОБА_1 перераховану страхову виплату в розмірі 3285,60 грн. у зв`язку із встановленням позивачу стійкої втрати працездатності 80% та 2 групи інвалідності безстроково під час повторного переогляду за висновком МСЕК від 17.10.2019 серія ААА №025961.

На виконання вимог п.п. 2, 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105 (в редакції Закону України від 21.09.2022 року №2620-ІХ) та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» від 29.11.2022 №1323, справу позивача про страхові виплати передано від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. З 01.01.2023 ГУ ПФУ у Львівській області здійснює щомісячні страхові виплати позивачу втраченого заробітку.

У позовній заяві та додаткових поясненнях позивач вказує, що, в порушення вимог підпункту 4.9 пункту 4 Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві документів, Головне управління статистики у Львівській області не здійснило розрахунок у формі довідки про розмір втраченого позивачем заробітку, в який повинен входити розрахунок індексацій щомісячних відшкодувань на підставі ухвали Львівського обласного суду від 15.02.1999 року у справі №22-150 (яким було призначено до сплати позивачу щомісячні виплати частини втраченого заробітку у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з урахуванням 70% втрати професійної працездатності від щомісячної мінімальної заробітної плати до наступного переосвідування з проведенням подальших перерахунків) із врахуванням вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», а надало розрахунок відшкодування без його перерахунку за попередній 2001 рік, що призвело станом на час передачі страхової справи (вересень 2004 року) до заниження розміру втраченого заробітку позивача. Це, на думку позивача, в свою чергу в подальшому призвело до неправильних розрахунків розміру втраченого заробітку з боку Відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області. Крім цього, позивач вважає, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області ігнорує та не виконує тривалий час ухвалу Львівського обласного суду від 15.02.1999 року та грубо порушує норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення належного перерахунку страхових виплат, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, до набрання чинності, а саме до 01.04.2001, Законом України від 23.09.1999 №1105-ХІУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - Закон №1105) проводилося роботодавцями відповідно до нормативно- правових актів, що діяли на момент настання у потерпілого права на страхову виплату та надалі проводилося ними перерахування відшкодування шкоди у відповідності до вимог нормативно- правових актів, які діяли на дату перерахування відшкодування шкоди.

Згідно частини 2 статті 2 Закону № 1105 в редакції на дату виникнення спірних правовідносин особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Отже, вказаними нормами Закону №1105 встановлено, що особам, яким здійснювалася роботодавцями виплата відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та/або нещасного випадку відповідно до нормативно-правових документів, що діяли до 01.04.2001 надалі здійснюються щомісячні страхові виплати втраченого заробітку у відповідності до вимог Закону № 1105.

Відповідно до частини 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України від 22.02.2001 № 2272-ІІІ Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Абзацом 6 пункту 3 розділу XI Прикінцеві положення Закону №1105 встановлено, що передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюється Фондом.

Інструкцією про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 № 10 встановлений перелік документів, які повинна містити особова справа потерпілого. Серед даного переліку є довідка про розмір втраченого заробітку, де вказаний роботодавцем розмір відшкодування втраченого заробітку потерпілого, який надалі необхідно продовжувати робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Отже, робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань продовжують виплати потерпілим на виробництві на підставі поданих роботодавцем документів.

Колегією суддів встановлено, що особова справа ОСОБА_1 , про страхові виплати була передана по акту прийняття - передачі Головним управлінням статистики до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові (далі - Відділення), правонаступником якого являється Відповідач 1, у вересні 2004 року.

Згідно довідки про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат розмір щомісячної страхової виплати, що виплачувався Головним управлінням статистики у Львівській області Позивачу станом на 01.04.2001 (дата набрання чинності Законом України №1105) становив - 51.80грн. (при 70% стійкої втрати професійної працездатності).

У відповідності до вимог вищезазначених нормативно-правових актів Відділенням постановою від 14.09.2004 №225 Про продовження раніше призначеної виплати продовжено Позивачу з 01.07.2004 щомісячну страхову виплату в розмірі 51,80 грн. з врахуванням довідки роботодавця про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого на 01.04.2001.

Надалі Апелянту здійснювалося перерахування щомісячних страхових виплат втраченого заробітку у відповідності до вимог Закону № 1105 з врахуванням змін та доповнень на дату проведення перерахування, на підставі нижченаведеного:

Статтею 29 Закону № 1105 встановлено підстави перерахування сум щомісячних страхових виплат втраченого заробітку, а саме: у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності (частина 1 статті 29 Закону № 1105) та у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає (частина 2 статті29 Закону №1105).

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 34 Закону № 1105 у разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв`язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

Відтак, перерахування щомісячних страхових виплат втраченого заробітку Апелянту здійснювалося з врахування коефіцієнтів з 01.03.2002 у відповідності до вимог частини 2 статті 29 Закону № 1105 та у відповідності до виданих постанов Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якими було встановлено коефіцієнти для перерахування сум щомісячних страхових виплат, та з урахуванням вимог абзацу 3 частини 1 статті 34 Закону №1105.

З 01.01.2015 набув чинності Закон України від 28.12.2014 № 77-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці' (далі - Закон № 77), яким Закон №1105, викладено в новій редакції з назвою Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105 (в редакції Закону № 77).

Пунктом 11 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1105 (в редакції Закону № 77) зупинено з 01 січня 2015 до стабілізації фінансово-економічного становища держави перерахунок сум щомісячних страхових виплат, який проводився з 1 березня. Відновлення такого перерахунку мало визначатись законом.

Тому, колегія суддів зазначає, що перерахунок щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 в 2015 та 2016 роках не проводився.

З 01.01.2017 згідно пункту 7 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 1774) встановлено новий розмір щомісячної страхової виплати потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у яких цей розмір менший за розмір мінімальної заробітної плати у перерахунку на 100 відсотків втрати працездатності, на рівні розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 грудня 2016 року, з урахуванням ступеня втрати працездатності.

Також Законом № 1774 внесено зміни та викладено в новій редакції частину 2 статті 37 Закону № 1105 (в редакції Закону № 77). а саме встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Відтак, з 01.01.2017 ОСОБА_2 здійснювався перерахунок щомісячних страхових виплат у відповідності до вимог частини 2 статті 37 Закону №1105 (в редакції Закону № 77) та винесених постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлювалися коефіцієнти для перерахування сум щомісячних страхових виплат, (копії постанов призначення перерахованої щомісячної страхової виплати знаходяться в матеріалах справи).

З 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №2620-ІХ), яким Закон № 1105 (далі - Закон № 1105-ХІУ (в редакції Закону № 2620- IX) викладено в новій редакції та водночас внесені зміни та доповнення до Закону України від 09.07.2003 № 1058IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1105-ХІУ (в редакції Закону № 2620- ЇХ) встановлено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105 (в редакції Закону № 2620-ІХ) встановлено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

До завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі орган Фонду соціального страхування України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1323 Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (далі - Постанова КМУ № 1323) постановлено Пенсійному фонду України з 2 січня 2023 р. забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

На виконання вимог Постанови КМУ № 1323 Управлінням виконавчої дирекції Фонду було передано Головному управлінню матеріали особових справ потерпілих, серед яких особову справу Апелянта, згідно якої Головним управлінням з 01.01.2023 здійснюються останньому щомісячні страхові виплати втраченого заробітку.

З 01.03.2023 централізовано Пенсійним фондом України здійснено перерахунок щомісячних страхових виплат у відповідності до вимог частини 2 статті 31 Закону № 1105-ХІУ (в редакції Закону № 2620-ІХ), якою встановлено, що щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році встановлено коефіцієнт 1,197 для перерахування з 01.03.2023 щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Розмір збільшення в результаті перерахування щомісячних страхових виплат, передбачених цим пунктом, не може перевищувати 1500 гривень.

Після проведення перерахунку з 01.03.2023 щомісячна страхова виплата ОСОБА_1 становить 5524,07грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що продовження, перерахунок та виплата ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві здійснювалась відповідно до нормативно-правових актів, чинних на дату проведення перерахунку.

Колегія суддів зазначає, що із наявної в матеріалах справи копії ухвали Львівського обласного суду від 15.02.1999 року у справі №22-150 встановлено, що даним судом здійснено розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та Львівського обласного управління статистики на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.11.1998 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного управління статистики про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Вказаною ухвалою задоволено частково касаційну скаргу Львівського обласного управління статистики, змінивши частково рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26.11.1998 року, а саме: «…стягнути з Львівського обласного управління статистики в користь ОСОБА_1 16 грн. 92 коп. заборгованості по щомісячних платежах за період з 1.08.1995 по липень 1997 року, а починаючи з 1.11.1998 року до 1.10.2000 р. стягувати щомісячно по 38,5 грн. проводячи перерахунки у відповідності до вимог п.28 Правил відшкодування шкоди та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». В частині стягнення додаткової суми одноразової допомоги -відмовити в задоволенні заявлених вимог. Стягнути з відповідача в дохід держави 1 грн. 70 коп. В решті рішення суду залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.».

Колегія суддів зазначає, що в резолютивній частині ухвали жодним чином не зазначено, що щомісячна сума відшкодування шкоди має становити 70 відсотків мінімальної заробітної плати, натомість визначено конкретну щомісячну суму відшкодування шкоди з 01.01.1998, яка повинна становити 38 грн. 50 коп.

Так, у Виконавчому листі у справі 2-2145/1998р., виданому 17.11.2003 Місцевим судом Шевченківського району м. Львова зазначено конкретний розмір відшкодування шкоди, який підлягає стягненню щомісячно з 01.11.1998, а саме 38 грн. 50 коп., і при цьому наведено розрахунок вказаного розміру відшкодування шкоди (70 відсотків від 55 грн. мінімальної заробітної плати), однак колегія суддів зазначає, що виконавчий лист на може суперечити тексту судового рішення і покликання на виконавчий лист як на заміну рішення суду є неспроможним з правової точки зору.

Покликання апелянта на постанову Львівського апеляційного суду від 06.11.2023 року не змінює правову ситуацію в справі, оскільки не може змінювати резолютивну частину ухвали Львівського обласного суду від 15.02.1999 року у справі №22-150.

Додатково слід зазначити, що ОСОБА_1 вказує у позовній заяві, що перерахування їй щомісячних страхових виплат після передачі особової справи необхідно здійснювати згідно Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 №472 (далі - Правила № 475), проте Правила № 472 втратили чинність 11.07.2001 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 № 807 Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України.

Таким чином, твердження апелянта, що їй належиться щомісячна виплата частини втраченого заробітку у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з урахуванням -70% втрати професійної працездатності від щомісячної мінімальної заробітної плати за період часу з вересня місяця 2004 року по 03 листопада 2019 року, а з 04 листопада 2019 року до наступного переосвідування - 80% втрати професійної працездатності від щомісячної мінімальної заробітної плати є помилковими.

Щодо твердження позивача про те, що довідка від 18.08.2004 року № 278/18, складена Головним управлінням статистики з грубим порушенням чинного законодавства і не у відповідності до визначеного ухвалою Львівського обласного суду від 15.02.1999 року перерахунку втраченого ОСОБА_1 заробітку та послужила в подальшому у неправильних розрахунках з боку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, після передачі справи позивача у вересні 2004 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даній справі позивачем не оскаржуються дії Головного управління статистики, як правонаступника Львівського обласного управління статистики, щодо правомірності визначення у довідці від 18.08.2004 року № 278/18 суми відшкодування позивачу, як потерпілій, втраченого заробітку. Крім цього позивачем не надано доказів оскарження такої довідки в іншому провадженні.

Водночас вірними є висновки суду першої інстанції, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області здійснювали призначення та подальший перерахунок позивачу щомісячної страхової виплати відповідно до норм Закону №1105, Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.01.2002 року № 7, Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 №83 та Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 №24, на підставі довідки роботодавця - Головного управління статистики (правонаступника Львівського обласного управління статистики) від 18.08.2004 року № 278/18, як документа, що підтверджує право позивача на страхову виплату.

Колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів оскарження довідки від 18.08.2004 року № 278/18, складеної Головним управлінням статистики та за наявності в матеріалах справи виконавчих листів виданих Шевченківським районним судом м. Львова 15.03.1999 року та 17.11.2003 року у справі №2-2145, які не відповідають змісту резолютивної частини ухвали Львівського обласного суду від 15.02.1999 року у справі №22-150 котра фактично слугувала підставою нарахування та виплати позивачці щомісячних виплат частини втраченого заробітку у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, вірними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області щодо нарахування та виплати таких виплат позивача.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 . cлід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі № 380/18802/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 14 березня 2024 року.