Ухвала

від 26.04.2024 по справі 380/18802/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

26 квітня 2024 року

м. Київ

справа №380/18802/22

адміністративне провадження № К/990/15181/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року (суддя Костецький Н.В.) та

постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (колегія у складі суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., Ніколіна В.В.)

у справі № 380/18802/22

за позовом ОСОБА_1

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

3-тя особа Головне управління статистики у Львівській області

про визнання дії та бездіяльності протиправними.

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління статистики у Львівській області, в якому просила:

- визнати бездіяльність відповідача 1, правонаступника відповідача 2, щодо ненарахування та невиплати щомісячних виплат частини втраченого заробітку у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з урахуванням - 70% втрати професійної працездатності від щомісячної мінімальної заробітної плати в період часу з вересня місяця 2004 року по 03.11.2019, а з 04.11.2019 до наступного переосвідування - 80% втрати професійної працездатності від щомісячної мінімальної заробітної плати з урахуванням раніше виплачених страхових сум та щодо проведення подальших перерахунків та виплаті індексації страхових виплат з вересня місяця 2004 року за весь час перебування на обліку у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та висновку суду, а саме ухвали Львівського обласного суду від 15.02.1999 по справі № 22-150/1999;

- зобов`язати Відповідача 1 нарахувати та виплатити щомісячні виплати частини втраченого заробітку у зв`язку з нещасним випадком на виробництві з урахуванням - 70% втрати професійної працездатності від щомісячної мінімальної заробітної плати в період часу з вересня місяця 2004 року по 03.11.2019, а з 04.11.2019 до наступного переосвідування - 80% втрати професійної працездатності від щомісячної мінімальної заробітної плати з урахуванням раніше виплачених страхових сум з проведенням подальших перерахунків та виплаті індексації страхових виплат з вересня місяця 2004 року за весь час перебування на обліку у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та висновку суду, а саме ухвали Львівського обласного суду від 15.02.1999 по справі № 22-150/1999.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28.12.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024, відмовив у задоволенні позову.

16.04.2024 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, що 19.04.2024 надійшла до Верховного Суду, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024, та справу направити для продовження розгляду.

Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір без врахування правових позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 340/5803/20 та від 20.04.2023 у справі № 200/11746/19-а; не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин у справі; справа має для ОСОБА_1 виняткове значення.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Перелік таких справ міститься у ч. 6 ст. 12 КАС України.

Водночас, у п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У цій справі оскаржується бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо ненарахування та невиплати щомісячних виплат частини втраченого заробітку у зв`язку з нещасним випадком на виробництві.

Такий спір не відноситься до справ, визначених у ч. 4 ст. 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Львівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 30.12.2022 про відкриття провадження вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Покликаючись на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, ОСОБА_1 не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики; не формулює проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження впливатиме на широку масу спорів або створить відмінний від минулого підхід до вирішення правового питання; не вказує приклади неоднакового застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про індексацію грошовоих доходів населення", Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", інших норм матеріального та / чи процесуального права.

Зважаючи на наведене, Суд не вбачає у цій справі передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України обставин, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, умовою касаційного оскарження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 332 КАС України, є те, що правовідносини у справах, в яких викладено висновок Верховного Суду і в якій подається касаційна скарга, мають бути подібними.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7 та п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, «подібність правовідносин» означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається на новий доказ - постанову Львівського апеляційного суду від 06.11.2023 у справі № 466/5145/23, яка вказує на те, що ухвала Львівського обласного суду від 15.02.1999 повинна виконуватись у відповідності до ст. 129-1 Конституції України та правомірність Виконавчого листа у справі № 2-2145/1998, виданого 17.11.2003 Шевченківським районним судом м. Львова, в якому конкретно зазначено, що з 01.10.2000 і до наступного переосвідування стягувати на користь ОСОБА_1 щомісячно з Львівського обласного управління статистики по 38 грн 50 коп (70% від 55 грн - з мінімальної заробітної плати), при цьому проводячи перерахунки у відповідності до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Проте із цього вбачається, що фактично, скаржник не погоджується з розміром виплат на виконання рішення суду у справі № 2-2145/1998, від чого у даному випадку і залежить зміна виплати розміру індексації.

Фабула справи № 200/11746/19-а не є подібною цій справі, спір виник щодо бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у нарахуванні та виплати індексації щомісячних страхових виплат.

У справі № 340/5803/20 предметом спору було призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника.

Отже, наведені скаржником постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, що впливає на умови застосування норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб`єктивний характер.

Також скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

У підсумку Верховний Суд звертає увагу на те, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №380/18802/22.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя В.М. Шарапа