Ухвала

від 20.02.2024 по справі 208/2264/15-к

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2264/15-к

№ провадження 1-кп/208/115/24

УХВАЛА

20 лютого 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014040000000430 відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

встановив:

В проваджені Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченої ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про визнання транспортно-трасологічної експертизи № 3319-14 від 17.10.2014 р. та комісійної автотехнічної експертизи № 3454-14 від 20.10.2014 р. очевидно недопустимими доказами з огляду на неповноту, на думку адвоката, експертних досліджень та недостатність наданих експерту об`єктів на дослідження.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав вказане клопотання, сторона обвинувачення та потерпілий заперечували з огляду на відсутність підстав для визнання експертних досліджень очевидно недопустимими доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 КПК України , доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Доводи захисника щодо вказаних експертних досліджень не утворюють ознак їх очевидної недопустимості, тому, керуючись ст. 84, 86, 87 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про визнання транспортно-трасологічної експертизи № 3319-14 від 17.10.2014 р. та комісійної автотехнічної експертизи № 3454-14 від 20.10.2014 р. очевидно недопустимими доказами відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1