Рішення

від 07.03.2024 по справі 695/3300/22

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3300/22

номер провадження 2-др/695/2/24

07 березня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші заяву адвоката Сизька Дмитра Борисовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про стягнення заборгованості, розірвання договорів суборенди землі,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про стягнення заборгованості, розірвання договорів суборенди землі.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2024р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, вирішено питання по розподілу витрат по оплаті судового збору.

26.02.2024р. на адресу суду надійшла заява представника ТОВ «Красногірське» адвоката Сизька Д.Б. про ухвалення додаткового рішення у якій представник відповідача, посилаючись на норми ст.ст. 133, 137 ЦПК України просив стягнути із позивача на користь відповідача понесені останнім судові витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17400 грн.

Представник позивача адвокат Гончар Л.В. 04.03.2024р. скерувала до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого просила представнику відповідача у винесенні додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити, вказуючи на те, що розмір витрат, які сторона сплатила, або має сплатити встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які мають подаватися до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідачем у даній справі з першою заявою не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести. До закінчення судових дебатів не було зроблено відповідної заяви та не подано орієнтовного розміру витрат на правову допомогу. Окрім вказаного, представником відповідача не дотримано вимог принципу співмірності, оскільки спір не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, справа є незначної складності та не потребувала з боку представника відповідача значного моніторингу судової практики чи норм матеріального права, а тому заявлений представником відповідача час на підготовку до розгляду справи не є обґрунтованим.

У судове засідання з розгляду вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення позивач, її представник, а також представник відповідача не прибули.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, надали свої письмові пояснення та докази, тобто реалізували свої права, отже суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано угоду від 01.08.2023 до договору та сам договір про надання професійної правничої допомоги №256-23 від 15.02.2023р., акт №15 від 23.02.2024р. приймання-передачі наданої правової допомоги від 23.02.2024р., платіжну інструкцію №470 від 26.02.2024р. про сплату ТОВ «Красногірське» платежу у розмірі 17400 грн., за надану правову допомогу згідно акту №15 від 23.02.2024р.

Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги адвокатом Сизьком Д.Б. надано послугу під п. 5 з підготовки до судового засідання та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 23.02.2024 р., за результатами якого суд ухвалив рішення.

Вимога за вказаною послугою є обґрунтованою, оскільки вартість однієї години надання послуг Адвокатським Бюро становить 3600 грн., що визначено п. 3.2 вказаної угоди від 01.08.2023р.. Судове засідання 23.02.2024р. тривало 2 год., розпочавшись о 09 год. 07 хв. та закінчившись о 11 год. 04 хв., що стверджується протоколом судового засідання, що міститься в матеріалах справи.

Також суд погоджується із розрахунком представника відповідача щодо підготовки клопотання з процесуальних питань про приєднання доказів до матеріалів справи, який зазначений в п. 3 вказаного вище акту, та який є, з огляду викладеної в ньому інформації, об`ємним, тому час затрачений на його підготовку є виправданим, а розрахунок вартості наданих послуг відповідає п. 3.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №256-23 від 15.02.2023р., який діяв станом на час подання клопотання.

Разом із тим, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача щодо не співмірності та не обґрунтованості витрат та послуг, які вказані в п. 1, 2 та 4 акту №15 приймання-передачі наданої правової допомоги, виходячи з наступного.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 рокуу справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), у додатковій постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №756/8257/15.

Так п. 1 вказаного акту, тобто ознайомлення з документами, вивчення та правовий аналіз позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів, здійснення правової оцінки спірних правовідносин, вивчення судової практики, формування правової позиції по справі фактично дублює п. 5 щодо підготовки до судового засідання. Крім того суд погоджується із доводами представника позивача, що вказана справа не є складною, не потребує вивчення судової практики чи великого об`єму законодавства, а об`єкт документів, з урахуванням кількості поданих позивачем доказів, що містяться у ній не потребує тривалого вивчення. Представником відповідача відзив до суду не подавався, практика Верховного Суду не наводилася, а тому витрачений представником відповідача час не відповідаєскладності виконанихадвокатом робітта часу,витраченому адвокатомна виконанняцих робіт(наданняпослуг), тому вказані вимоги не є обґрунтованими.

Щодо послуг, які вказані у п. 2 та п. 4 пов`язаних з підготовкою клопотань з процесуальних питань, а саме: про залучення представника відповідача та надання доступу до електронної справи; про ознайомлення з матеріалами справи; про відкладення розгляду справи; про попередній розрахунок судових витрат; підготовка клопотання на виконання ухвали суду про витребування доказів, суд зауважує, що складення вказаних клопотань не потребує значних затрат часу адвоката, а ряд клопотань, наприклад відкладення розгляду справи чи ознайомлення із матеріалами справи, взагалі залежать тільки від волі самого адвоката, а тому, беручи до уваги передбачені чинним процесуальним законодавством критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, такі як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що вказані витрати не є обґрунтованими.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

Щодо доводів представника позивача про неподання представником відповідача попереднього розрахунку суми судових витрат, не заявлення до закінчення судових дебатів відповідного клопотання у порядку абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд зауважує наступне.

18.04.2023р. адвокатом Сизьком Д.Б. було надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що міститься у матеріалах справи. У вказаному клопотанні зазначено, що представник відповідача наполягатиме на стягненні з позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат.

При цьому суд зауважує, що із змісту абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України вбачається, що докази на підтвердження розмірів витрат пов`язаних із розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відтак, процесуальне законодавство вимагає від сторони подання відповідної заяви до закінчення судових дебатів у справі, а не подання такої заяви тільки під час судових дебатів.

Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі №910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі№ 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі №922/3812/19, від 08 листопада 2022 року у справі №295/12293/20.

Таким чином суд відхиляє доводи представника позивача про необхідність відмови у винесенні додаткового рішення.

Судом в свою чергу встановлено наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу, перевірений розрахунок таких витрат, та з урахуванням передбачених чинним процесуальним законодавством критеріїв, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, такі як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що витрати відповідача за надання адвокатом правничої допомоги у даній справі підлягають відшкодуванню позивачем частково в сумі 7800,00 грн.

Керуючись ст.ст.141, 142,270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву адвоката СизькаДмитра Борисовичапро ухваленнядодаткового рішенняу цивільнійсправі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про стягнення заборгованості, розірвання договорів суборенди землі задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське», код ЄДРПОУ 34223684, витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 7800.00 (сім тисяч вісімсот) гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення судуможе бутиоскаржено досуду апеляційноїінстанції шляхомподачі апеляційноїскарги протягомтридцяти днівв порядкувизначеному ст., ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14 березня 2024 року.

Суддя : Середа Л.В.