Постанова

від 14.05.2024 по справі 695/3300/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/763/24Головуючий по 1 інстанції№ 22-ц/821/764/24 Справа № 695/3300/22 Категорія: 304030000 Середа Л.В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.,

секретар: Новицька Н.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське»;

особа, яка подала апеляційні скарги представник ОСОБА_1 адвокат Гончар Людмила Вячеславівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Гончар Людмили Вячеславівни на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2024 року та на додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про стягнення заборгованості, розірвання договорів суборенди землі,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Красногірське» про стягнення заборгованості, розірвання договорів суборенди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він 13.02.2015 орендував у Головного управління Держземагенства у Черкаській області в строкове платне користування чотири земельні ділянки, які 12.02.2020 було передано в суборенду ТОВ «Красногірське». Договори суборенди вказаних земельних ділянок є платними та орендна плата складає 10 % від нормативно грошової оцінки, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.10.2022.

ТОВ «Красногріське» користується земельними ділянками, орендованими у ОСОБА_1 , однак не виконує свої зобов`язання за договорами суборенди щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, та з 2020 року сплатило позивачу лише один платіж по вказаних договорах суборенди, чим порушили майнові права позивача.

За розрахунком позивача ТОВ «Красногірське» має заборгованість за суборенду чотирьох земельних ділянок, яка разом складає 276734,99 грн. На вказану суму заборгованості, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач також нараховує три проценти річних від простроченої суми, яка становить 15001,87 грн, а також інфляційні витрати, які становлять 48628,25 грн.

Оскільки систематична несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, позивач просив вказані договори суборенди землі розірвати, стягнути із відповідача вказану суму заборгованості зі сплати орендної плати за договорами суборенди.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Красногірське» про стягнення заборгованості, розірвання договорів суборенди землі відмовлено повністю.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо укладення договору суборенди землі.

Крім вказаної інформації позивачем не надано жодного доказу на підтвердження несплати відповідачем орендної плати. Крім того, позивачем не надано суду й самих договорів суборенди, що позбавляє суд можливості дослідити умови вказаних договорів та встановити чи було порушено відповідачем ТОВ «Красногірське» право позивача, в тому числі позивачем не доведено, що вже виплачена орендна плата, відомості про виплату якої надано відповідачем, є неповною, недостатньою, сплаченою з порушенням строку тощо.

Позивач для обрахунку розміру заборгованості по орендній платі посилається на умови іншого договору, який укладений ним із орендодавцем, що зводиться до припущення самого позивача, що є неприпустимим, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов договорів суборенди землі, то позовні вимоги про стягнення із відповідача 3 % річних та інфляційних збитків, а також розірвання договорів оренди землі є необґрунтованими і недоведеними, безпідставними, не підтвердженими належними доказами, тому не підлягають до задоволення.

26.02.2024 на адресу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява представника ТОВ «Красногірське» - адвоката Сизька Д.Б. про ухвалення додаткового рішення, в якій представник відповідача, посилаючись на норми ст.ст. 133, 137 ЦПК України, просив стягнути із позивача на користь відповідача понесені останнім судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17400 грн.

Додатковим рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 березня 2024 року заяву адвоката Сизька Д.Б. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Красногірське» про стягнення заборгованості, розірвання договорів суборенди землі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Красногірське» витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 7800,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Мотивуючи прийняте додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив про наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу, перевірений розрахунок таких витрат, та з урахуванням передбачених чинним процесуальним законодавством критеріїв, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, такі як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що витрати відповідача за надання адвокатом правничої допомоги у даній справі підлягають відшкодуванню позивачем частково в сумі 7800,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2024 року та з додатковим рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 березня 2024 року, представник ОСОБА_1 адвокат Гончар Л.В. подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила вказані рішення скасувати та постановити нові, якими позовні вимоги задовольнити та відмовити відповідачу в розподілі судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23.02.2024, скаржник зазначає, що ТОВ «Красногірське» сплатило ОСОБА_1 за користування земельними ділянками такі суми: 5219,42 грн, 7362,46 грн, 4789,06 грн, 40040,64 грн. Більше жодного платежу з боку ТОВ «Красногірське» на виконання договорів суборенди земельних ділянок з 12.02.2020 не надходило.

Наразі ОСОБА_1 систематично сплачує орендодавцю Новодмитрівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області орендну плату, яка складає 10 % нормативної грошової оцінки, однак ТОВ «Красногірське» порушує майнові права позивача, оскільки користується земельними ділянками та не покриває витрати ОСОБА_1 за договором оренди, вводячи позивача в скрутне матеріальне становище.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.03.2024, скаржник зазначає, що стороною відповідача з першою заявою не було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Крім того, до закінчення судових дебатів, відповідачем не було зроблено відповідної заяви та не подано орієнтований розмір витрат на правову допомогу, що будуть понесені, та не надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

03 квітня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ТОВ «Красногірське» - адвоката Сизька Д.Б. надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких останній заперечив проти їх вимог, вказавши на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору.

Заслухавши доповідь судді, представників сторін, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачу, на підставі договорів оренди землі від 13.02.2015, які укладені із Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області, передано в оренду земельні ділянки: з кадастровим номером 7121580400:04:001:0517, площею 26.8992 га; з кадастровим номером 7121580400:05:003:0501, площею 4.9461 га; з кадастровим номером 7121580400:05:002:0503, площею 3.5064 га; та з кадастровим номером 7121580400:07:002:0505, площею 3.2173 га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номерами № 35721904 від 31.03.2015, № 35714216 від 31.03.2015, № 35726768 від 31.03.2015, № 35731431 від 31.03.2015, відповідно (т. 1 а.с. 32-34, 36-38, 40-42, 44-46).

Відповідно до п. 8 вказаних договорів, останні укладено терміном на 10 років та діють до 12 лютого 2025 року.

Із умов п. 9 договорів оренди землі вбачається, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що становить 4.5 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому для кожної із вказаних земельних ділянок розмір орендної плати за умовами договору є різним.

Рішеннями 21 сесії VIII скликання Новодмитрівського сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 28.01.2022 №21-18/VIII, 21-19/VIII, 21-20/VIII, 21-21/VIII, було вирішено внести зміни у договори оренди земель, орендованих ОСОБА_1 , що стверджується доданими до матеріалів справи їх копіями, відповідно до змісту яких змінено термін договору оренди землі (до 27.01.2032), встановлена нормативно грошова оцінка кожної земельної ділянки, збільшено розмір орендної плати (10 %) та визначено термін внесення орендної плати для кожної земельної ділянки (т. 1 а.с. 23-26).

28 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Новодмитрівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області в особі сільського голови ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 13 лютого 2015 року, укладені між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області, у зв`язку із збільшенням орендної плати, що стверджується доданими до матеріалів справи витягами від 10.10.2022 за № 311997546, № 311993734, № 312001807 та № 311996415 (т. 1 а.с. 27-30).

Як вбачається зі змісту вказаних витягів орендна плата становить 10% від нормативної грошової оцінки, а дата закінчення дії договору становить 27.01.2032.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження укладення з відповідачем договорів суборенди було надано суду першої інстанції відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на кожну із зазначених вище земельних ділянок.

Для земельної ділянки з кадастровим номером 7121580400:07:002:0505 у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» містяться два записи про інше речове право під № 41928189 та під № 9242740 (т. 1 а.с. 15-16).

Із змісту запису під № 41928189 вбачається, що останній стосується державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки, укладеного 12.02.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Красногірське». Дата державної реєстрації 12.02.2020, дата закінчення дії 12.02.2025, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58117065 від 14.05.2021. За змістом вказаного запису в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 3.2173 га.

Із змісту запису під № 9242740 вбачається, що останній стосується державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.02.2015, додаткова угода 28.01.2022, де орендарем є ОСОБА_1 , орендодавцем Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області. Дата державної реєстрації 13.02.2015, дата закінчення дії 27.01.2032, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20415033 від 31.03.2015. За змістом вказаного запису в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3.2173 га, розмір орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки , кадастровий номер 7121580400:05:003:0501 у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» містяться два записи про інше речове право під № 41929323 та під № 9238462 (т. 1 а.с. 17-18).

Із змісту запису під №41929323 вбачається, що останній стосується державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки, укладеного 12.02.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Красногірське». Дата державної реєстрації 12.02.2020, дата закінчення дії 12.02.2025, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58119041 від 14.05.2021. За змістом вказаного запису в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 4,9461 га.

Із змісту запису під № 9238462 вбачається, що останній стосується державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.02.2015, додаткова угода 28.01.2022, де орендарем є ОСОБА_1 , орендодавцем Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області. Дата державної реєстрації 13.02.2015, дата закінчення дії 27.01.2032, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20406028 від 31.03.2015. За змістом вказаного запису в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,9461 га, розмір орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки.

Для земельноїділянки зкадастровим номером 7121580400:05:002:0503 у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» містяться два записи про інше речове право під № 41928948 та під № 9241333, що стверджується доданими позивачем відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 19-20).

Із змісту запису під №41928948 вбачається, що останній стосується державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки, укладеного 12.02.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Красногірське». Дата державної реєстрації 12.02.2020, дата закінчення дії 12.02.2025, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58118577 від 14.05.2021. За змістом вказаного запису в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 3.5064 га.

Із змісту запису під № 9241333 вбачається, що останній стосується державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.02.2015, додаткова угода 28.01.2022, де орендарем є ОСОБА_1 , орендодавцем Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області. Дата державної реєстрації 13.02.2015, дата закінчення дії 27.01.2032, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20412317 від 31.03.2015. За змістом вказаного запису в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3.5064 га, розмір орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 7121580400:04:001:0517 у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» містяться два записи про інше речове право під № 41928501 та під № 9239909 (т. 1 а.с. 21-22).

Із змісту запису під № 41928501 вбачається, що останній стосується державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки, укладеного 12.02.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Красногірське». Дата державної реєстрації 12.02.2020, дата закінчення дії 12.02.2025, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58118172 від 14.05.2021. За змістом вказаного запису в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 26.8992 га.

Із змісту запису під № 9239909 вбачається, що останній стосується державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.02.2015, додаткова угода 28.01.2022, де орендарем є ОСОБА_1 , орендодавцем Новодмитрівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області. Дата державної реєстрації 13.02.2015, дата закінчення дії 27.01.2032, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20408057 від 31.03.2015. За змістом вказаного запису в оренду передається земельна ділянка загальною площею 26.8992 га, розмір орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами частини першої статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За загальними правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 наполягав на тому, що відповідач порушує умови зобов`язання, які полягають у невнесенні орендної плати, що носить систематичний характер, а тому є підставою для розірвання договорів суборенди землі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договори суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 7121580400:04:001:0517, 7121580400:05:003:0501, 7121580400:05:002:0503, 7121580400:07:002:0505 у матеріалах справи відсутні.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивач повідомив суд про неможливість надати ці договори суборенди, однак, апеляційним судом встановлено, що об`єктивних підстав неможливості подачі вказаних договорів до суду позивач не навів.

Суд першої інстанції, враховуючи неможливість проведення повного та об`єктивного розгляду справи без текстів оспорюваних договорів, прийняв ухвалу від 14.12.2023 про витребування спірних договорів суборенди у відповідача.

Однак, на виконання вказаної ухвали, сторона відповідача повідомила, що у ТОВ «Красногірське» витребувані договори землі, укладені 12.02.2020, також відсутні.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у змагальному процесі позивач повинен довести вимоги, на які він посилається, а суд повинен забезпечити змагальність сторін процесу.

На підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, факту укладення договорів суборенди позивачем до позовної заяви було подано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, вказані відомості містять умови договорів оренди, укладених між ОСОБА_1 та Новодмитрівською сільською радою Золотоніського р-ну Черкаської обл., проте інформація про умови договорів суборенди, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Красногірське», у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня, про що правильно було зазначено судом першої інстанції. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують лише факт укладення спірних договорів суборенди. При цьому, факт укладення між сторонам договорів суборенди жодною зі сторін не заперечувався.

Відтак, відсутність у матеріалах справи договорів суборенди, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Красногірське», а також будь-яких інших доказів на підтвердження погоджених між сторонами умов договорів суборенди, позбавляє суд можливості здійснити об`єктивний розгляд справи, оскільки вказані докази є основоположними при вирішенні даного спору, зокрема, для встановлення наявності порушень відповідачем умов договорів суборенди.

Доводи скаржника про систематичну несплату відповідачем орендної плати за договорами суборенди є неспроможними, враховуючи відсутність текстів догорів суборенди з погодженими між сторонами договорів умовами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов договорів суборенди землі, то позовні вимоги про стягнення із відповідача 3% річних та інфляційних збитків, а також розірвання договорів оренди землі є необґрунтованими і недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять обставин вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права чи неповне з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Щодо правомірності додаткового рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 березня 2024 року, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Далі, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ТОВ «Красногірське» в суді першої інстанції здійснював адвокат Сизько Д.Б., що підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги № 256-23 від 15.02.2023, угодою від 01.08.2023 до Договору про надання професійної правничої допомоги, актом № 15 від 23.02.2024 приймання-передачі наданої правової допомоги, платіжною інструкцією №470 від 26.02.2024 про сплату ТОВ «Красногірське» платежу у розмірі 17400 грн за надану правову допомогу згідно з актом № 15 від 23.02.2024.

Таким чином, з урахуванням принципу розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги наявність у матеріалах справи клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, поданого на виконання вимог ч. 6 ст. 137 ЦПК України, колегія суддів погоджується з розміром визначених судом першої інстанції витрат на професійну правову допомогу, в сумі 7800,00 грн, та вважає таку суму обґрунтованою та такою, яка відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт і наданих послуг.

Доводи скаржника про неподання представником відповідача попереднього розрахунку суми судових витрат, незаявлення до закінчення судових дебатів відповідного клопотання у порядку абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази на підтвердження розмірів витрат пов`язаних із розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відтак, процесуальне законодавство вимагає від сторони подання відповідної заяви до закінчення судових дебатів у справі, а не подання такої заяви тільки під час судових дебатів.

Як встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, після вступу адвоката Сизька Д.Б. у справу, як представника відповідача, та ознайомлення з матеріалами справи, 18.04.2023 адвокатом Сизьком Д.Б. було подано до суду першої інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. У вказаному клопотанні зазначено, що представник відповідача наполягатиме на стягненні з позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат.

Таким чином, стороною відповідача на виконання вимог ст. 134 ЦПК України, в межах визначеного строку, заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Крім цього, стороною відповідача використано своє право на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, шляхом подачі відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в розумінні ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відхиливши доводи представника позивача про необхідність відмови у винесенні додаткового рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування чи зміни додаткового рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 березня 2024 року відсутні.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Гончар Людмили Вячеславівни на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2024 року та на додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 березня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2024 року та додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» про стягнення заборгованості, розірвання договорів суборенди землі, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складений 16 травня 2024 року.

Судді Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

О.М. Новіков