Рішення

від 12.03.2024 по справі 127/13605/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/13605/22

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,

позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Усова Ю.В.,

представника відповідача ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» - адвоката Гущі Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» про стягнення коштів невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» про стягнення коштів невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» на її користь компенсацію за 429 днів невикористаної відпустки з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів у розмірі 99734,36 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2022 по день ухвалення судового рішення та судові витрати.

В позові зазначено, що ОСОБА_1 з 02.10.2009 працювала на посаді фінансового директора з фінансових питань у ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР».

07.02.2022позивача булозвільнено зпосади зазгодою сторінв порядкуп.1ст.36КУпП України.У п.1 наказу №11-КЗ від 03.02.2022 «Про звільнення», позивача зазначено, що їй належить виплатити компенсацію за 429 днів невикористаної відпустки. Проте, відповідач вказану компенсацію не виплатив та не надав відомостей про її розмір.

З метою отримання вказаних відомостей позивач звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області та ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» з запитами.

23.06.2022 представником позивача було отримано відповідь від ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідно до якої у лютому 2022 року позивачу було нараховано 99734,36 грн, які не було виплачено.

Відповідач відповіді на запит не надав.

На звернення позивача до Управління Держпраці у Вінницькій області про порушення відповідачем трудового законодавства отримано відповідь про те, що повноважень на здійснення перевірки відповідача, Управління не має.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушив її законне право на отримання виплат, передбачених законодавством, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.07.2022 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення. (т.1 а.с. 46-47)

05.09.2022 представник відповідача ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» - адвокат Гуща Я.В. подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначила, що сума у розмірі 99734,36 грн. вказана позивачем невірно. Нарахування становлять 90473,36 грн., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. З вказаної суми відраховано 18547,03 грн. податків та інших платежів, таким чином, виплачено ОСОБА_1 71926,30 грн. Отже, відповідач не має перед нею заборгованості по сплаті коштів при звільненні. Крім цього, відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивач пропустила встановлений законом тримісячний строк звернення до суду з даною вимогою. Також просить стягнути з позивача на його користь судові витрати. (т.1 а.с.57-59)

09.09.2022 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тиховський М.О. подав відповідь на відзив, в якому заперечував, що ОСОБА_1 отримала нараховані кошти. Наголошував на тому, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, отримання позивачем коштів у сумі 71926,30грн. Крім цього, заперечвав проти застосування строку позовної давності, оскільки до заявленої вимоги не застосовується тримісячний строк позовної давності. (т.1 а.с.87-88)

19.09.2022 представник відповідача ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» - адвокат Гуща Я.В. подала заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що сума, яка підлягала до сплати ОСОБА_1 становить 71926,30 грн. Факт отримання позивачем вказаних коштів підтверджується відомістю про видачу готівки від 07.02.2022. (т.1 а.с.94-95)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.12.2022 за клопотанням представника позивача призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено судовим експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Перед експертами поставлено питання: чи виконано підпис ОСОБА_1 в графі: «підпис про одержання» у відомості про виплату готівки №ВЗП-0038 від 07.02.2022 року? Провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.(т.1 а.с.125)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.02.2023 задоволено клопотання судового експерта Побірської О.В. про надання додаткових матеріалів. Надано на експертне дослідження вільні, експериментальні та умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_1 , які наявні в матеріалах справи, та які були відібрані в судовому засіданні. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи. (т.1 а.с.137)

03.05.2023 до суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/102-23/5784-ПЧ від 28.04.2023. (т.1 а.с.173-180)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.05.2023 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання. (т.1 а.с.181)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2023 за клопотанням представника відповідача призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено судовим експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Перед експертами поставлено запитання: чи виконано підпис ОСОБА_1 в графі: «підпис про одержання» у відомості про виплату готівки №ВЗП-0038 від 07.02.2022 року? Зобов`язано сторони надати суду додаткові матеріали та документи для проведення почеркознавчої експертизи. (т.1 а.с.214-215)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.08.2023 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усова Ю.В. про долучення вільних зразків підпису ОСОБА_1 до матеріалів справи. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи. (а.с.224)

01.01.2024 до суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/102-23/16991-ПЧ від 27.12.2023. (т.1 а.с.232-238)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.01.2024 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання. (а.с.239)

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Усова Юрія Вікторовича. Витребувано у ТО«³нницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» довідку про доходи ОСОБА_1 - заступника директора з фінансових питань ТО«³нницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» за період її роботи на цій посаді за один рік до дня її звільнення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а саме одноденного середнього заробітку. (т.2 а.с.6)

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Усов Ю.В. в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Позивач та її представник зазначили, що в позові помилково вказано суму компенсації за 429 днів невикористаної відпустки 99 734, 36 грн., замість 90 473, 36 грн. Крім цього, представник позивача повідомив, що докази розміру понесених позивачем судових витрат та на правничу допомогу будуть подані у встановлений законом строк після ухвалення рішення у справі.

Представника відповідача ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» - адвокат Гуща Я.В. в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до копії наказу генерального директора ТОВ «Вінницький заводпакувальнихвиробів«ВІНТАР» ФомінаЮ.Г. №88 від 02.10.2009, ОСОБА_1 прийнято заступником директора з фінансових питань у зв`язку з переведенням за основним місцем роботи, з оплатою праці згідно схеми тарифних ставок і посадових окладів з 02.10.2009. (т.1 а.с.206)

Відповідно до копії наказу генерального директора ТОВ «Вінницький заводпакувальнихвиробів«ВІНТАР» ФомінаЮ.Г. №11-КЗ від 03.02.2022, звільнено ОСОБА_1 , заступника генерального директора з фінансів, з займаної посади згідно п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 429 днів невикористаної відпустки. (т.1 а.с.8)

Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» та її звільнення не заперечується відповідачем.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , наданих ГУ ПФУ у Вінницькій області, за лютий 2022 року ОСОБА_1 нараховано дохід: ТОВ Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» - 90473,36 грн. (т.1 а.с.12-16)

Згідно з відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за лютий 2022 року, підписаних директором та головним бухгалтером ТОВ Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було нараховано загальну суму заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) усього з початку звітного місяця у розмірі 90473,36 грн. (т.1 а.с.72-82)

Таким чином, судом встановлено, що сума, яка підлягала виплаті ТОВ Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» ОСОБА_1 за лютий 2022 року становить 90473,36 грн. без відрахованих податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до відомості на виплату готівки №ВЗП-0038 за лютий 2022 року від 07.02.2022, ОСОБА_1 отримала 71926,30 грн. (т.1 а.с.122)

Відповідно до довідки за вих. №165 від 02.09.2022, підписаної директором та головним бухгалтером ТОВ Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» - Чернецьким А.В. та ОСОБА_3 , ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» 07.02.2022 в день звільнення заступника генерального директора з фінансів ОСОБА_1 було проведено виплату усіх належних сум відповідно до КЗпП України та Закону України «Про відпустки»: нараховану заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 90473,36 грн.; здійснено утримання згідно законодавства України в розмірі 18547,03 грн.; здійснено виплату в розмірі 71926,33 грн. Станом на 02.09.2022 згідно облікових реєстрів будь-яка заборгованість перед ОСОБА_1 відсутня. (т.1 а.с.66)

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/102-23/5784-ПЧ від 28.04.2023 судової почеркознавчої експертизи, підпис в графі: «підпис про одержання» у відомості про виплату готівки №ВЗП-0038 від 07.02.2022 (а.с.122) виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису гр. ОСОБА_1 (т.1 а.с. 174-176)

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-23/16991-ПЧ від 27.12.2023 повторної судової почеркознавчої експертизи, підпис в графі: «підпис про одержання» у відомості про виплату готівки №ВЗП-0038 від 07.02.2022 (а.с.122) виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису гр. ОСОБА_1 (т.1 а.с.232-234)

У довідці про доходи №08/03 від 08.03.2024, виданої ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» зазначено розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 , кількість робочих днів згідно графіка та фактична кількість відпрацьованих робочих днів. (т.2 а.с.20)

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Застаттею 4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається з цьогоКодексута інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першоїстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Частинами 1, 2ст. 83 КЗпП Українипередбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з частиною першоюстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 02.10.2009 по 07.02.2022 включно. Всупереч зазначеним вище вимогам Закону ТОВ Вінницькийзаводпакувальних виробів«ВІНТАР»нарахував,проте не виплатив позивачу у день звільнення компенсацію за 429 днів невикористаної відпустки з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Твердження представника відповідача про те, що ТОВ Вінницькийзаводпакувальних виробів«ВІНТАР»вчасно ів повномуобсязі розрахувавсяз позивачемв деньїї звільненняспростовується висновком експерта №СЕ-19/102-23/16991-ПЧ від 27.12.2023, підпис в графі: «підпис про одержання» у відомості про виплату готівки №ВЗП-0038 від 07.02.2022 виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису гр. ОСОБА_1 , тобто кошти у сумі 71926,30 грн. відповідно до вказаної відомості не отримувала.

Інших належнихта допустимихдоказів отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 71926,30 грн. представником відповідача суду надано не було.

Таким чином, відповідачем не було доведено факт розрахунку з ОСОБА_1 ані в день її звільнення, ані після цього.

За таких обставин, встановлені порушення прав та інтересів позивача, що підлягають захисту, шляхом стягнення з ТОВ Вінницькийзаводпакувальних виробів«ВІНТАР» на користь ОСОБА_1 компенсації за 429 днів невикористаної відпустки, що становить 90 473,36 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.02.2022 по день ухвалення судового рішення, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

ОСОБА_1 було звільнено 07.02.2022.

Таким чином, відповідач мав виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 07.02.2022 чого зроблено не було.

Отже, подією, з якою пов`язана виплата середнього заробітку за час затримки виплати належних працівникові сум при звільненні є перший день затримки такої виплати.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України (в редакції, що діяла на день звільнення позивача),в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, затримка виплати належної ОСОБА_1 сум почалася 08.02.2022 року, і саме з цього дня має розраховуватись час затримки розрахунку при звільненні.

Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» своєчасно не виконав покладений на нього законом обов`язок, щодо проведення повного розрахунку з працівником у день його звільнення, а відтак в силу вимог закону підлягає застосуваннюст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч.1статті 27 Закону України «Про оплату праці»,порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 2 Розділу ІІ Порядку,обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено 07.02.2022.

Відповідно до довідки про доходи №08/03 від 08.03.2024, виданої ТОВ «Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР», заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2021 року становила 11300 грн., фактична кількість відпрацьованих робочих днів 22; заробітна плата за січень 2022 року становила 11300 грн., фактична кількість відпрацьованих робочих днів 19.

Отже, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню відповідно до вищезгаданого Порядку буде таким: 11300 грн. - заробітна плата за 22 робочі дні у грудні 2021 року + 11300грн.- заробітна плата за 19 робочих днів у січні 2022 року, сумарно становить 11300 грн. Кількість робочих днів 41.

Середньоденназаробітна плата становить 551,22 грн. (22600 грн. : 41 робочих днів).

Кількість робочих днів за періодз08.02.2022 по день ухвалення рішення, а саме по 12.03.2024, становить 545 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні, яка підлягає стягненню становить 300414,90 грн. (551,22 грн. х 545 робочих днів).

При цьому, судом була досліджена можливість зменшення вказаної вище суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та дослідивши і оцінивши докази у справі суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини четв них правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно довисновків,викладених упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від26червня 2019року усправі №761/9584/15-ц, встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третястатті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права працівника на оплату праці.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання у право, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено 07.02.2022

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права лише 29.06.2022, тобто через 4 місяці і 21 день після того, як вона дізналася про своє порушене право, коли відповідач не виплатив їй при звільненні належну компенсацію за 429 днів невикористаної відпустки.

Представником позивача до позову не було долучено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу не було відомо про порушення її права до дати звернення до суду, тобто до 29.06.2022 року, або про те, що вона не могла звернутись за захистом свого порушеного права раніше внаслідок обставин, що не залежали від неї.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що тривалість періоду з моменту порушення права позивача і до моменту її звернення з вимогою про стягнення відповідних сум пов`язана з бездіяльністю позивача, а саме, що вона звернулася до суду не одразу після того як дізналася про своє порушене право, а з невстановлених судом обставин аж через чотири місяці і 21 день, тому суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 55 122 грн., не врахувавши середній заробіток за часзатримки розрахункупри звільненні за період з 08.02.2022 (наступний день після звільнення) до 28.06.2022 (день, що передував зверненню позивача до суду), що становить 100 робочих днів (551,22 х 100).

При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення розміру середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який було нараховано після звернення позивача до суду з даним позовом,оскільки судові засідання у справі неодноразово відкладалися через неявку представника відповідача (17.08.2022 (т.1 а.с.53), 29.02.2024 (т.2 а.с.16)) та за її клопотаннями про відкладення розгляду справи (15.09.2022 (т.1 а.с.90), 09.11.2022 (т.1 а.с.112), 31.05.2023 (т.1 а.с.186), 01.02.2024 (т.1 а.с.243 на звороті), 20.02.2024 (т.2 а.с.2)), в клопотанні про відкладення розгляду справи від 20.02.2024 представник відповідача посилається на те, що вона перебуває на лікарняному, проте докази перебування її на лікарняному надані не були.

За вказаних обставин, викликаних діями представника відповідача, розгляд справи в суді тривав значний період часу, під час якого продовжувалося нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Відповідач, відмовляючись сплачувати ОСОБА_1 кошти, невиплачені при звільненні (компенсація за невикористану відпустку), послідовно посилався на відомість про виплату готівки №ВЗП-0038 від 07.02.2022, яка містила підроблений підпис ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, враховуючи поведінку відповідача та його представника в судовому процесі, а саме зловживання процесуальними правами, посилання на докази, що містять підробку, розмір компенсації за 429 днів невикористаної відпустки, що становить 90 473, 36 грн., суд дійшов висновку, що зменшення розміру середнього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та який було нараховано після звернення позивача до суду з даним позовом, не буде дотриманням розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових відносин, а тому не призведе до справедливої та пропорційної компенсації позивачу за порушення її права.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, щовиходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, необхідно зменшити суму відшкодування з 300 414,90 грн до 245 292,90 грн. (300414,90 55122).

Таким чином, дана позовна вимога підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Так, Конституційний суд дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей116,117цьогоКодексутреба розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Встановлено, що відповідач, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум позивачу ОСОБА_1 , не розрахувався з нею на час вирішення спору, а отже перебіг тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не розпочався, а відтак, і не пропущений позивачем.

Наведене цілком спростовує твердження представника відповідача про пропуск 3-місячного строку звернення до суду з заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні і свідчить про відсутність підстав для відмови в частині цих вимог, внаслідок пропуску строку позовної давності.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а з ТО«³нницький заводпакувальнихвиробів«ВІНТАР» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти, невиплачені при звільненні у сумі 90 473,36 грн. тасередній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніза періодз 08.02.2022по 12.03.2024у сумі245 292,90 грн.

При цьому, пунктом 6 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» надані роз`яснення, що задовольняючи позовні вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму невиплаченої заробітної плати при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця.

За таких обставин, кошти, невиплачені при звільненні у сумі 90473,36 грн. тасередній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніза періодз 08.02.2022по 12.03.2024у сумі245 292,90 грн., що підлягають стягненню на користь позивача, визначена судом без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, а тому в подальшому з них підлягають відрахуванню (утриманню) при виплаті податки, обов`язкові платежі та збори.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК, враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору, а також того, що позовні вимоги було задоволено частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1892,61грн. пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, ст. 4, 47, 83, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.12, 15, 16,76-81,141, 263, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» про стягнення коштів невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Вінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР» на користь ОСОБА_1 кошти, невиплачені при звільненні у сумі 90473,36 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів.

Стягнути з Товариства зобмеженоювідповідальністю«Вінницький заводпакувальнихвиробів«ВІНТАР» на користь ОСОБА_1 середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніза періодз 08.02.2022по 12.03.2024у сумі245 292,90 грн. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів.

Стягнути з Товариства зобмеженоювідповідальністю«Вінницький заводпакувальнихвиробів«ВІНТАР» накористь держависудовий збіру сумі1892,61грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

відповідачТовариствозобмеженою відповідальністюВінницький заводпакувальних виробів«ВІНТАР», код ЄДРПОУ 00383679, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Некрасова, 87.

Повний текст рішення складено 15.03.2024.

Суддя