Рішення

від 07.03.2024 по справі 904/6585/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6585/23

за позовом Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ", м.Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 1 156 018,86 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Літвін Д.Е.

Представники:

від позивача Сидоренко О.А.

від відповідача Кім Г.В.

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство "ФАРМАЦІЯ" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ" (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 117 095,67 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди № 480 від 01.11.2015 року.

25.01.2024 року Позивач збільшив розмір заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з Відповідача штрафні санкції в розмірі 1 156 018,86 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що при здійсненні нарахування штрафної санкції, Позивач безпідставно прийняв за основу для розрахунку, розмір орендної плати в сумі 28 141,34 грн., тоді як за договором, розмір орендної плати становить 19 000,00 грн. Крім того, Відповідач зазначив, що пункт 8.9. Договору, на підстав якого Позивач розрахував свої вимоги, суперечить приписам статті 785 ЦК України та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, як з оглядку на невідповідність імперативній нормі чинного законодавства, так і через сплив строку дії Договору оренди. За доводами Відповідача, захист прав орендодавця від дій орендаря, який не виконує свій обов`язок щодо повернення речі після припинення договору оренди, має відбуватися виключно в порядку передбаченому ст. 785 ЦК України.

В додаткових письмових поясненнях, які подані після збільшення Позивачем розміру позовних вимог, Відповідач підтримав раніше надані ним заперечення, та додатково зазначив, що при здійснення індексації розміру орендної плати для цілей нарахування заявленої до стягнення неустойки, Позивач не врахував положення пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", згідно з яким, на 2016 рік була зупинена дія норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати, а отже, протягом 2016 року індексація орендної плати не здійснювалась в силу закону.

Позивач у відповіді на відзиві зазначив, що в судовому порядку Договір оренди № 480 був продовжений до 28.08.2021, а отже останнім місяцем оренди був серпень 2021 року, за який орендар, без заперечень, сплатив орендну плату в розмірі 28 141,34 грн., яка в свою чергу була визначена відповідно до умов розділу 3 Договору і застосована для розрахунку штрафних санкцій відповідно п. 8.9. Договору оренди.

Крім того Позивач зазначив, що незважаючи на те, що він не заявляє жодної вимоги про стягнення орендної плати після припинення дії Договору та не обґрунтовує свої вимоги нормою частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, жодна норма Закону України Про оренду державного та комунального майна, як і жодна норма Господарського і Цивільного кодексів України, які регулюють орендні відносини не наділяють імперативним статусом норму ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки сам зміст цієї норми виключає її обов`язкове застосування та не обмежує застосування інших штрафних санкцій в розмірах, визначених договором, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про невідповідність п. 8.9. Договору вимогам законодавства.

06.02.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 29.02.2024 року.

В судовому засіданні 29.02.2024 року оголошено перерву до 07.03.2024 року, згідно ст. 216 ГПК України.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 07.03.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до п`яти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015 року між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 480 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 25.03.2016 року № 48-3/VII передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, далі - об`єкт оренди, загальною площею 38,1 м2 для розміщення аптечного пункту.

Відповідно до п. п. 2.1. 2.2. Договору об`єктом оренди є: нерухоме майно (приміщення) загальною площею 38,1 м2, розташоване за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 541 (будівля КЗ Павлоградська міська лікарня №4ДОР). Вартість об`єкта оренди згідно і звітом про експертну оцінку нерухомого майна станом на 25 червня 2015 р. становить 196 066 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за користування об`єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством. Орендна плата за базовий місяць оренди (липень 2015 року) згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток 1) та за результатами конкурсу, становить 19 000 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).

Згідно п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяці.

Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі Сторін у разі зміни чинного законодавства, що регулює визначення розміру орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. (п. 3.3., 3.4. Договору).

Орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плата є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди Орендодавцеві (п. 3.5. Договору).

Умовами п. 4.4. Договору сторони погодили, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє з 01.11.2015 року до 30.09.2018 року.

Згідно умов пункту 12.5. Договір припиняється, в тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2019 року по справі № 904/1207/19 договір оренди № 480 визнано продовженим до 28.08.2021 року на тих же умовах, що були ним передбачені.

Як убачається з матеріалів справи, в порушення умов п. 4.4. Договору, Відповідач не повернув об`єкт оренди після припинення договору 28.08.2021 року, фактичне повернення об`єкта Позивачу було здійснив лише 26.06.2023 року, про що сторони складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с.19).

У зв`язку з невиконанням Відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди після припинення договору, Позивач просить стягнути з Відповідача санкцію за несвоєчасне звільнення об`єкта оренди, яка передбачена п. 8.9. Договору, та за наданим у справу розрахунком (а.с. 64) становлять 1 156 018,86 грн. Нарахуванням відповідної неустойки здійснено Позивачем за час фактичного користування об`єктом оренди з 01.09.2021 по 25.06.2023, з вирахуванням сплаченої Відповідачем протягом спірного періоду суми - 698 020,74 грн.

Здійснивши оцінку обґрунтованості вимог і заперечень сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як вище встановлено судом, звертаючи з позовом у даній справі, Позивач просить стягнути з Відповідача штрафну санкцію за несвоєчасне повернення об`єкта оренди після припинення договору, яка розрахована на підставі п. 8.9. Договору.

Так, відповідно до умов п. 8.9. Договору сторони визначили, що у випадку не звільнення (несвоєчасного звільнення) об`єкту оренди у разі припинення або розірвання цього Договору, Орендар сплачує штрафні санкції за весь час фактичного користування об`єктом оренди у таких розмірах: за перший місяць фактичного користування об`єктом оренди подвійний розмір орендної плати, розрахований за останній місяць оренди; за другий місяць фактичного користування об`єктом оренди потрійний розмір орендної плати і т.д. При цьому, в жодному разі договір оренди не вважається продовженим на новий строк.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Правові наслідки порушення умов договору оренди майна визначені відповідними нормами ЦК України та ГК України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання встановленого законом права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, а не неустойки, що встановлена договором, дію (чинність) якого вже припинено.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами, у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) зі збереженням подальшого фактичного володіння цією річчю після припинення договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З урахуванням наведеного, до правовідносин сторін з питань відповідальності орендаря за невиконання обов`язку з повернення об`єкта оренди після припинення договору, підлягають застосуванню положення частини 2 статті 785 ЦК України, а не положення Договору оренди, чинність умов якого припинена із закінчення строку на який його було укладено.

За змістом наданого у справу розрахунку, Позивач вимагає стягнення з Відповідача неустойки за час неповернення об`єкта оренди після припинення дії договору з 01.09.2021 року по 25.06.2023 року.

Таким чином, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, враховуючи положення ч. 2 ст. 785 ЦК України та умови договору щодо орендної плати, відповідач має сплатити на користь відповідача неустойку в розмірі 1 144 605,82 грн., яка визначена судом наступним чином:

15 833,33 Х 165,759% = 26 244,66

26 244,66 х 2 = 52 489,32

52 489,32 х 21 = 1 102 275,72

52 489,32 / 31 Х 25 = 42 330,10

1 102 275,72 + 42 330,10 = 1 144 605,82

Де:

-15 833,33 грн. орендна плата за базовий місяць оренди (червень 2015 року) без ПДВ. (згідно Додатку № 1 до Договору оренди).

-165,759% - сукупний індекс інфляції за період з липня 2015 року по серпень 2021 року (з місяця наступного за базовим місяцем оренди, по останній місяць оренди).

-26 244,66 грн. місячна орендна плата з урахуванням індексації (без ПДВ).

-52 489,32 грн. неустойка в розмірі подвійної орендної плати (за місяць)

-1 102 275,72 грн. - неустойка в розмірі подвійної орендної плати за 21 місяць (з вересня 2021 по травень 2023)

-42 330,10 грн. - неустойка в розмірі подвійної орендної плати за 25 днів (з 1 по 25 червня 2023)

Розрахунок розміру неустойки здійснено судом без урахування ПДВ, оскільки згідно вимог податкового законодавства, штрафні санкції не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, що відповідає правовому висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному в постанові від 20.11.2020 року по справі № 916/1319/19.

Орендна плата для цілей обрахунку неустойки згідно частини 2 статті 785 ЦК України, визначена судом шляхом коригування її базового розміру на індекс інфляції, що відповідає вимогам ст. 284 ГК України, ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX, а також умовам п. 3.2. Договору оренди № 480 та Додатку № 1 до нього.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення Відповідача стосовно того, що для цілей нарахування заявленої до стягнення неустойки, орендну плату за 2016 рік необхідно зменшити на індекс інфляції за відповідний рік, на підставі п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», яким передбачено зупинення на 2016 рік дії норми ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати.

Відхиляючи наведені заперечення суд виходить з того, що умовами пунктів 3.2, 3.4, 12.1 Договору оренди № 480 сторони визначили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяці. Розмір орендної плати може бути змінений на вимогу однієї зі сторін у разі зміни чинного законодавства, що регулює визначення розміру орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх Сторонами та погодження з Дніпропетровською обласною радою.

Отже, у разі законодавчої зміни розміру орендної плати, на вимогу однієї зі Сторін, її розмір може бути змінено шляхом внесення відповідних змін до Договору в письмовій формі.

Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін до договору в частині індексації орендної плати та погодження питання зміни порядку розрахунку орендної плати, а отже, з огляду на принцип чинності умов договору оренди протягом весь строк його дії (ч. 4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції яка була діяла на 2016 рік), розмір орендної плати мав визначатися з урахуванням її індексації протягом всього строку дії договору.

Додатково, про відсутність підстав для зменшення орендної плати за 2016 рік на індекс інфляції на підставі п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», свідчить висновок Конституційного Суду України, викладений в рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, відповідно до яких, Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 20, 21), протягом 2021 2023 років Відповідачем було сплачено на користь Позивача орендну плату по Договору № 480 в розмірі 698 020,74 грн. за період оренди з вересня 2021 року по травень 2023 року, тобто, за період після припинення дії Договору.

З огляду на те, що сплата орендних платежів після припинення договору оренди, не відповідає правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України, вирішуючи спір в частині стягнення з Відповідача належної до сплати неустойки, суд вважає, що грошові кошти, сплачені Відповідачем як орендна плата після припинення договору оренди, підлягають зарахуванню в рахунок сплати передбаченої ст. 785 ЦК України неустойки, у зв`язку з чим, визначена судом сума неустойки - 1 144 605,82 грн., підлягає зменшенню на 698 020,74 грн. (1 144 605,82 698 020,74 = 446 585,08).

З урахуванням наведеного заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача неустойки в сумі 446 585,08 грн. В решті позивних вимог слід відмовити.

Доводи Відповідача, з посиланням на те, що стягнення заявленої до стягнення неустойки з інших, ніж визначено в позові правових підстав суперечить принципу диспозитивності господарського процесу, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

З точки зору процесуального закону, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в процесі вирішення спору проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору іншої правової норми, ніж та на яку посилався Позивач при звернення з позовом до суду, не змінює підстав позову, та не призводить до порушення принципу диспозитивності господарського судочинства.

В силу положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 202, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ" (49106, м. Дніпро, просп. Героїв, 32 код ЄДРПОУ 30011521) на користь Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" (49057, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 171, код ЄДРПОУ 01976358) 446 585, 08 грн. неустойки, 6 698, 77 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.03.2024

Суддя О.В. Ліпинський