Постанова

від 09.07.2024 по справі 904/6585/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6585/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Солодова І.М.

Представники сторін:

від позивача: Сидоренко О.А. (в залі суду)

від відповідача: Кім Г.В. (в залі суду) - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 (суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/6585/23

за позовом Обласного комунального підприємства "Фармація", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптеки медичної академії"

про стягнення заборгованості в розмірі 1 156 018, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Обласне комунальне підприємство "ФАРМАЦІЯ" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ" (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 117 095,67 грн.

25.01.2024 року Позивач збільшив розмір заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з Відповідача штрафні санкції в розмірі 1 156 018,86 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі №904/6585/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптеки медичної академії" на користь Обласного комунального підприємства "Фармація" 446 585, 08 грн. неустойки, 6 698, 77 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2019 року по справі № 904/1207/19 договір оренди № 480 визнано продовженим до 28.08.2021 року на тих же умовах, що були ним передбачені.

В порушення умов п. 4.4. Договору, Відповідач не повернув об`єкт оренди після припинення договору 28.08.2021 року, фактичне повернення об`єкта Позивачу було здійснив лише 26.06.2023 року, про що сторони складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с.19).

З урахуванням меж заявлених позовних вимог, враховуючи положення ч. 2 ст. 785 ЦК України та умови договору щодо орендної плати, відповідач має сплатити на користь відповідача неустойку в розмірі 1 144 605,82 грн., яка визначена судом наступним чином:

Розрахунок розміру неустойки здійснено судом без урахування ПДВ, оскільки згідно вимог податкового законодавства, штрафні санкції не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, що відповідає правовому висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному в постанові від 20.11.2020 року по справі № 916/1319/19.

Протягом 2021 2023 років Відповідачем було сплачено на користь Позивача орендну плату по Договору № 480 в розмірі 698 020,74 грн. за період оренди з вересня 2021 року по травень 2023 року, тобто, за період після припинення дії Договору.

З урахуванням наведеного заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача неустойки в сумі 446 585,08 грн. В решті позивних вимог слід відмовити.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Обласне комунальне підприємство "Фармація" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.24 у справі №904/6585/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 709 433,78 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аптеки медичної академії на користь Обласного комунального підприємства Фармація штрафні санкції у розмірі 709 433, 78 грн. з відповідним розподілом судових витрат. Судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, виклала правову позицію, відповідно до якої за приписами ст. ст. 509, 598, 599, 631 ЦК України закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно з ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Проте суд першої інстанції, в порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України, не врахував зазначені висновки Верховного Суду, через що дійшов помилкового висновку про припинення зобов`язання відповідача, встановленого п. 8.9. договору оренди № 480, у зв`язку із закінченням строку дії цього договору.

Крім того, посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.04.21 № 910/11131/19, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що неустойка, встановлена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є єдиноможливою фінансовою санкцією за неповернення орендованого майна і це при тому, що у вказаній постанові Верховний Суд акцентує увагу на тому, що для наймача (орендаря) можуть бути встановлені будь-які інші (додаткові) зобов`язання, окрім того, що передбачене ч. 2 ст. 785 ЦК України (пункт 9.21. постанови Верховного Суду від 19.04.21 № 910/11131/19). При цьому судом першої інстанції не взято до уваги те, що жодна норма Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Господарського і Цивільного кодексів України, які регулюють орендні відносини не наділяють норму ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України імперативним статусом, оскільки сам зміст цієї норми виключає її обов`язкове застосування та не обмежує застосування інших штрафних санкцій в порядку і розмірах, визначених договором або законом.

Таким чином, застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 785 ЦК України, як єдиноможливої фінансової санкції за неповернення орендованого майна, порушує та фактично невілює положення ст. 627 ЦК України і ч. 4 ст. 179 ГК України щодо свободи договору та вільного волевиявлення сторін договору, а також положення ст. 216 ГК України та ст. 611 ЦК України, якими встановлено право сторін договору встановлювати відповідальність за порушення зобов`язання на підставі і в порядку визначеними договором та/або законом.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.04.21 № 910/11131/19, суд першої інстанції дійшов також помилкового висновку щодо нарахування позивачем податку на додану вартість на суму пред`явлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки таке нарахування відсутнє у розрахунку сум, що були пред`явлені позивачем до стягнення.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптеки медичної академії" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 року заперечує та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, адже останнє ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 08.04.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6585/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/6585/23.

10.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/6585/23.

Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Обласного комунального підприємства "Фармація" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі №904/6585/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.07.2024 об 12:00 год.

09.07.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

01.11.2015 року між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 480 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 25.03.2016 року № 48-3/VII передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, далі - об`єкт оренди, загальною площею 38,1 м2 для розміщення аптечного пункту.

Відповідно до п. п. 2.1. 2.2. Договору об`єктом оренди є: нерухоме майно (приміщення) загальною площею 38,1 м2, розташоване за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 541 (будівля КЗ Павлоградська міська лікарня №4ДОР). Вартість об`єкта оренди згідно і звітом про експертну оцінку нерухомого майна станом на 25 червня 2015 р. становить 196 066 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за користування об`єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством. Орендна плата за базовий місяць оренди (липень 2015 року) згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього Договору (додаток 1) та за результатами конкурсу, становить 19 000 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ).

Згідно п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяці.

Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі Сторін у разі зміни чинного законодавства, що регулює визначення розміру орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. (п. 3.3., 3.4. Договору).

Орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плата є дата підписання Сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди Орендодавцеві (п. 3.5. Договору).

Умовами п. 4.4. Договору сторони погодили, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє з 01.11.2015 року до 30.09.2018 року.

Згідно умов пункту 12.5. Договір припиняється, в тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2019 року по справі № 904/1207/19 договір оренди № 480 визнано продовженим до 28.08.2021 року на тих же умовах, що були ним передбачені.

Як убачається з матеріалів справи, в порушення умов п. 4.4. Договору, Відповідач не повернув об`єкт оренди після припинення договору 28.08.2021 року, фактичне повернення об`єкта Позивачу було здійснив лише 26.06.2023 року, про що сторони складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с.19).

У зв`язку з невиконанням Відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди після припинення договору, Позивач просить стягнути з Відповідача санкцію за несвоєчасне звільнення об`єкта оренди, яка передбачена п. 8.9. Договору, та за наданим у справу розрахунком (а.с. 64) становлять 1 156 018,86 грн. Нарахуванням відповідної неустойки здійснено Позивачем за час фактичного користування об`єктом оренди з 01.09.2021 по 25.06.2023, з вирахуванням сплаченої Відповідачем протягом спірного періоду суми - 698 020,74 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2019 року по справі № 904/1207/19 договір оренди № 480 визнано продовженим до 28.08.2021 року на тих же умовах, що були ним передбачені, а після припинення договору 28.08.2021 року Відповідач не повернув об`єкт оренди, фактичне повернення об`єкта Позивачу було здійснив лише 26.06.2023 року, про що сторони складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення .

Аналізуючи доводи апеляційної скарги в частині тверджень апелянта про помилковість обрання судом першої інстанції в якості розміру орендної плати за базовий місяць оренди (червень 2015 року) суми 15 833,33 грн (згідно Додатку № 1 до Договору оренди) колегія суддів виходить з наступного:

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг. Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в своїй постанові у справі № 916/1319/19 дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 Податкового кодексу України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ є додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Додана вартість це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як передбачено статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума неустойки, за своєю правовою природою є заходом юридичної відповідальності, а не орендною платою, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, правильним є висновок суду першої інстанції про невключення до обрахунку орендної плати за базовий місяць оренди (червень 2015 року) (згідно Додатку № 1 до Договору оренди суми ПДВ під час розрахунку розміру штрафу.

Разом з тим, перевіривши доводи апеляційної скарги на предмет обрахунків судом першої інстанції сукупного індексу інфляції, який підлягав врахуванню для визначення розміру орендної плати за базовий місяць для обрахунку неустойки в порядку частини 2 статті 785 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів встановлено помилковість висновків суду першої інстанції, які призвели до неправильності загального розміру неустойки, які підлягає стягненню.

[Індекси інфляції за кожен місяць періоду прострочення]: лист. 2015 = 102.0, груд. 2015 = 100.7, січ. 2016 = 100.9, лют. 2016 = 99.6, бер. 2016 = 101.0, квіт. 2016 = 103.5, трав. 2016 = 100.1, черв. 2016 = 99.8, лип. 2016 = 99.9, серп. 2016 = 99.7, вер. 2016 = 101.8, жовт. 2016 = 102.8, лист. 2016 = 101.8, груд. 2016 = 100.9, січ. 2017 = 101.1, лют. 2017 = 101.0, бер. 2017 = 101.8, квіт. 2017 = 100.9, трав. 2017 = 101.3, черв. 2017 = 101.6, лип. 2017 = 100.2, серп. 2017 = 99.9, вер. 2017 = 102.0, жовт. 2017 = 101.2, лист. 2017 = 100.9, груд. 2017 = 101.0, січ. 2018 = 101.5, лют. 2018 = 100.9, бер. 2018 = 101.1, квіт. 2018 = 100.8, трав. 2018 = 100.0, черв. 2018 = 100.0, лип. 2018 = 99.3, серп. 2018 = 100.0, вер. 2018 = 101.9, жовт. 2018 = 101.7, лист. 2018 = 101.4, груд. 2018 = 100.8, січ. 2019 = 101.0, лют. 2019 = 100.5, бер. 2019 = 100.9, квіт. 2019 = 101.0, трав. 2019 = 100.7, черв. 2019 = 99.5, лип. 2019 = 99.4, серп. 2019 = 99.7, вер. 2019 = 100.7, жовт. 2019 = 100.7, лист. 2019 = 100.1, груд. 2019 = 99.8, січ. 2020 = 100.2, лют. 2020 = 99.7, бер. 2020 = 100.8, квіт. 2020 = 100.8, трав. 2020 = 100.3, черв. 2020 = 100.2, лип. 2020 = 99.4, серп. 2020 = 99.8, вер. 2020 = 100.5, жовт. 2020 = 101.0, лист. 2020 = 101.3, груд. 2020 = 100.9, січ. 2021 = 101.3, лют. 2021 = 101.0, бер. 2021 = 101.7, квіт. 2021 = 100.7, трав. 2021 = 101.3, черв. 2021 = 100.2, лип. 2021 = 100.1;

[Сукупний індекс інфляції] = 102.0:100 (лист. 2015) * 100.7:100 (груд. 2015) * 100.9:100 (січ. 2016) * 99.6:100 (лют. 2016) * 101.0:100 (бер. 2016) * 103.5:100 (квіт. 2016) * 100.1:100 (трав. 2016) * 99.8:100 (черв. 2016) * 99.9:100 (лип. 2016) * 99.7:100 (серп. 2016) * 101.8:100 (вер. 2016) * 102.8:100 (жовт. 2016) * 101.8:100 (лист. 2016) * 100.9:100 (груд. 2016) * 101.1:100 (січ. 2017) * 101.0:100 (лют. 2017) * 101.8:100 (бер. 2017) * 100.9:100 (квіт. 2017) * 101.3:100 (трав. 2017) * 101.6:100 (черв. 2017) * 100.2:100 (лип. 2017) * 99.9:100 (серп. 2017) * 102.0:100 (вер. 2017) * 101.2:100 (жовт. 2017) * 100.9:100 (лист. 2017) * 101.0:100 (груд. 2017) * 101.5:100 (січ. 2018) * 100.9:100 (лют. 2018) * 101.1:100 (бер. 2018) * 100.8:100 (квіт. 2018) * 100.0:100 (трав. 2018) * 100.0:100 (черв. 2018) * 99.3:100 (лип. 2018) * 100.0:100 (серп. 2018) * 101.9:100 (вер. 2018) * 101.7:100 (жовт. 2018) * 101.4:100 (лист. 2018) * 100.8:100 (груд. 2018) * 101.0:100 (січ. 2019) * 100.5:100 (лют. 2019) * 100.9:100 (бер. 2019) * 101.0:100 (квіт. 2019) * 100.7:100 (трав. 2019) * 99.5:100 (черв. 2019) * 99.4:100 (лип. 2019) * 99.7:100 (серп. 2019) * 100.7:100 (вер. 2019) * 100.7:100 (жовт. 2019) * 100.1:100 (лист. 2019) * 99.8:100 (груд. 2019) * 100.2:100 (січ. 2020) * 99.7:100 (лют. 2020) * 100.8:100 (бер. 2020) * 100.8:100 (квіт. 2020) * 100.3:100 (трав. 2020) * 100.2:100 (черв. 2020) * 99.4:100 (лип. 2020) * 99.8:100 (серп. 2020) * 100.5:100 (вер. 2020) * 101.0:100 (жовт. 2020) * 101.3:100 (лист. 2020) * 100.9:100 (груд. 2020) * 101.3:100 (січ. 2021) * 101.0:100 (лют. 2021) * 101.7:100 (бер. 2021) * 100.7:100 (квіт. 2021) * 101.3:100 (трав. 2021) * 100.2:100 (черв. 2021) * 100.1:100 (лип. 2021) = 1.67497176.

Відповідно, розмір орендної плати за базовий місяць, який має бути взятий для обрахунку неустойки становить 15833.33 * 1.67497176 = 26520.38 грн.

Вищенаведена помилка призвела до подальших помилкових обрахунів.

В той час, як за обрахунками суду апеляційної інстанції загальний розмір неустойки становить 1 179 626,5024

26520.38 грн х 2 = 53 040,76

53 040,76 х21 = 1 113 855,96

53 040,76 / 31 Х 25 = 65 770,5424)

1 113 855,96 + 65 770,5424) = 1 179 626,5024

Протягом 2021 2023 років Відповідачем було сплачено на користь Позивача орендну плату по Договору № 480 в розмірі 698 020,74 грн. за період оренди з вересня 2021 року по травень 2023 року, тобто, за період після припинення дії Договору.

З огляду на те, що сплата орендних платежів після припинення договору оренди, не відповідає правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України, вирішуючи спір в частині стягнення з Відповідача належної до сплати неустойки, суд вважає, що грошові кошти, сплачені Відповідачем як орендна плата після припинення договору оренди, підлягають зарахуванню в рахунок сплати передбаченої ст. 785 ЦК України неустойки, у зв`язку з чим, визначена судом сума неустойки 1 179 626,5024 грн., підлягає зменшенню на 698 020,74 грн. 1 179 626,5024 698 020,74 = 481605,76 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.Відповідно до пунтку 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підстаою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі №904/6585/23 підлягає зміненню, з викладенням 2 абзацу резолютивної частини рішення в новій редакції, а апеляційна скарга Обласного комунального підприємства "Фармація" на нього, відповідно, підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 787,97 грн. підялгають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ" на користь Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ".

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі №904/6585/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі №904/6585/23 змінити, виклавши 2 абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ" (49106, м. Дніпро, просп. Героїв, 32 код ЄДРПОУ 30011521) на користь Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" (49057, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 171, код ЄДРПОУ 01976358) 481605,76 грн. неустойки, 7224,09 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКИ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ" (49106, м. Дніпро, просп. Героїв, 32 код ЄДРПОУ 30011521) на користь Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" (49057, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 171, код ЄДРПОУ 01976358) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 787,97 грн.

Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.08.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус