Рішення

від 04.03.2024 по справі 915/1559/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

04 березня 2024 року Справа № 915/1559/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом (представник) в судове засідання не з`явився,

від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом (представник) в судове засідання не з`явився

розглянувши клопотання від 16.02.2024 (вх.№1901/24 від 19.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс про ухвалення додаткового рішення, у справі,

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс, вул. Загородна, буд. 48, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська область, 55200

представник позивача, адвокат Троян Юрій Олександрович

електронна пошта зазначена в систему Електронний суд: troyan1987j500@gmail.com

до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна Агро, вул. Леніна, буд. 152, с. Пересадівка, Вітовський р-н, Миколаївська область, 57220

електронна адреса зазначена в системі Електронний суд: rodinaagro@gmail.com

про: стягнення 308 940,40 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна Агро, вул. Леніна, буд. 152, с. Пересадівка, Вітовський р-н, Миколаївська область, 57220

електронна адреса зазначена в системі Електронний суд: rodinaagro@gmail.com

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс, вул. Загородна, буд. 48, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська область, 55200

представник позивача, адвокат Троян Юрій Олександрович

електронна пошта зазначена в систему Електронний суд: troyan1987j500@gmail.com

про: визнання договору недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 06.10.2023 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна Агро заборгованості в сумі 308 940,40 грн. з яких: 186 300,00 грн. сума основного боргу, 14 994,73 грн. інфляційні втрати, 5 083,69 грн. 3% річних, 83 931,98 грн. пеня, 18 630,00 грн. штраф.

Ухвалою суду від 11.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю Родіна Агро до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надало зустрічну позовну заяву №25-2/10/23 від 25.10.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс в якій просить суд визнати недійсним Договір поставки від 22.02.2022 №6П-КВП/2022.

Ухвалою суду від 22.11.2023 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс про визнання договору недійсним до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано зустрічні позовні вимоги в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2024 первісний позов - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна Агро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс): - 186 300,00 грн. основної заборгованості, - 14 994,73 грн. інфляційних втрат, - 5 068,88 грн. 3% річних, - 25 103,03 грн. пені, - 5 589,00 грн. штрафу, - 4 629,48 грн. судового збору, В решті вимог первісного позову відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс про визнання договору недійсним залишено без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс звернулось до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням від 16.02.2024 (вх.№1901/24 від 19.02.2024) в якому просить суд ухвалити додаткове рішення в частині розподілу судових витрат, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна Агро понесені позивачем ТОВ КВП Квадро Плюс судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 22 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2024, розгляд клопотання від 16.02.2024 (вх.№1901/24 від 19.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс про ухвалення додаткового рішення призначено на 04.03.2024 об 11:30.

Заявник через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх.№2554/24 від 04.03.2024) в якому просить суд розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без участі представника заявника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином ухвалою суду від 20.02.2024, яка була направлена до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд» та отримана останнім 20.02.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.52 т.2).

Розглянувши клопотання від 16.02.2024 (вх.№1901/24 від 19.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У відповідності до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до ч.1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем за первісним позовом надано:

- договір № 4 від 08.08.2023 про надання правничої допомоги (а.с.27-29);

- ордер на надання правничої допомоги від 16.02.2024 виданий на підставі договору №4 від 08.08.2023;

- акт від 13.02.2024 приймання передачі послуг з надання правничої допомоги за Додатковою угодою №1 від 04.09.2023 до Договору від 08.08.2023 №4 «Про надання правничої допомоги»;

- акт від 28.11.2023 приймання передачі послуг з надання правничої допомоги за Додатковою угодою №1 від 04.09.2023 до Договору від 08.08.2023 №4 «Про надання правничої допомоги»;

- акт від 21.08.2023 приймання передачі послуг з надання правничої допомоги до Договору від 08.08.2023 №4 «Про надання правничої допомоги»;

- додаткову угоду №1 від 04.09.2023 до Договору від 08.08.2023 №4 «Про надання правничої допомоги».

Так, 08 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП «Квадро Плюс» (клієнт) та адвокатом Троян Юрієм Олександровичем було укладено Договір №4 про надання правничої допомоги (далі Договір), у відповідності до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у формі, обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 04.09.2023), адвокат зобов`язується надавати правничу допомогу клієнту за його дорученням, яка полягає у: - підготовці позовної заяви про стягнення коштів по договору №6П-КВП/2022 від 22.02.2022 року з ТОВ «Родіна Агро» та заяви про забезпечення такого позову до Господарського суду Миколаївської області; - написання пояснень та забезпечення представництва інтересів клієнта участь у судових засіданнях у Господарському суді Миколаївської області при стягненні коштів.

У відповідності до п.4.1 Договору, отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Відповідно до п.4.2 (в редакції Додаткової угоди №1 від 04.09.2023), гонорар адвоката складається виходячи з обсягу наданих послуг: - підготовка позовної заяви 10 000,00 грн. без ПДВ; - підготовка заяви про забезпечення позову - 2000,00 грн. без ПДВ; - участь у судовому засіданні 2000,00 грн. без ПДВ за кожне судове засідання; - написання пояснення 3000,00 грн. без ПДВ. (п.4.2.1, 4.2.2, 4.2.3, 4.2.4)

Пунктом 4.3 Договору визначено, що при виконанні договору адвокат надає клієнту акт наданих послуг, в якому зазначається перелік наданих адвокатом послуг за цим договором.

У відповідності до п.4.4 Договору, оплата гонорару адвоката проводиться на підставі виданих рахунків, але це не позбавляє клієнта права здійснювати оплату шляхом внесення авансових платежів в розмірі узгодженому сторонами. Кошти (гонорар) сплачені за надані послуги не повертаються (п.4.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, між клієнтом та адвокатом підписаний акт від 21.08.2023 приймання передачі послуг з надання правничої допомоги до Договору від 08.08.2023 №4 «Про надання правничої допомоги», відповідно до п.1 якого, адвокатом надано правничу допомогу клієнту за його дорученням, яка полягає у: - підготовці позовної заяви про стягнення коштів по договору №6П-КВП/2022 від 22.02.2022 року з ТОВ «Родіна - Агро» та заяви про забезпечення такого позову до Господарського суду Миколаївської області.

Відповідно до п.2 вказаного Акту, вартість наданих послуг становить 12 000,00 грн. без податку на додану вартість.

28.11.2023 між клієнтом та адвокатом підписаний акт приймання передачі послуг з надання правничої допомоги за Додатковою угодою №1 від 04.09.2023 до Договору від 08.08.2023 №4 «Про надання правничої допомоги», відповідно до п.1 якого, адвокатом надано правничу допомогу клієнту за його дорученням, яка полягає у участі у 1 судовому засіданні по справі №915/1559/23 та написані пояснення.

Відповідно до п.2 вказаного Акту, вартість наданих послуг становить 4 000,00 грн. без податку на додану вартість.

13 лютого 2024 року між клієнтом та адвокатом підписаний акт приймання передачі послуг з надання правничої допомоги за Додатковою угодою №1 від 04.09.2023 до Договору від 08.08.2023 №4 «Про надання правничої допомоги», відповідно до п.1 якого, адвокатом надано правничу допомогу клієнту за його дорученням, яка полягає у участі у 1 судовому засіданні по справі №915/1559/23 та написані пояснення.

Відповідно до п.2 вказаного Акту, вартість наданих послуг становить 6 000,00 грн. без податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу у Господарському суді Миколаївської області надавала адвокат Троян Ю.О., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги від 16.02.2024 виданий на підставі договору №4 від 08.08.2023.

Таким чином, позивачем згідно із вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив, що розмір витрат на професійну правову допомогу у даній справі у розмірі 10 000,00 грн., не являється співмірним з складністю справи та роботою виконаною адвокатом. Вказує, що у зв`язку з відсутністю в матеріалах позовної заяви опису робіт (наданих послуг), є безпідставним стягнення з відповідача витрат на правову допомогу (а.с.57-64 т.1).

Доводи ТОВ «Родіна-Агро», викладені в обґрунтування безпідставності стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правову допомогу судом відхиляються, оскільки втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Згідно правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Так, загальна сума правової допомоги яку заявник просить стягнути з відповідача за первісним позов становить 22 000,00 грн., яка складається з:

-10 000,00 грн. підготовка позовної заяви;

-2 000,00 грн. підготовка заяви про забезпечення позову;

-4 000,00 грн. участь у судових засіданнях (2 000,00 грн. за одне засідання);

-6 000,00 грн. письмові пояснення (3 000,00 грн. одне письмове пояснення).

Оцінюючи заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи, що ухвалою суду від 11.10.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю (2000,00 грн.), ухвалою суду 25.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, не прийнято до розгляду пояснення від 03.01.2024, оскільки вони подані з порушенням ст. 80-81 ГПК України ( 3 000,00 грн.), суд, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, дійшов висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №915/1559/23 в розмірі 22 000,00 грн. та визнає обґрунтованими витрати в розмірі 17 000,00 грн. (22 000,00 грн. 2000,00 грн. 3 000,00 грн.).

Разом з тим, загальне правило розподілу судових витрат визначені в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, за наслідками розгляду спору в справі 915/1559/23 первісний позов ТОВ «КВП «Квадро Плюс» задоволено частково, тому витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та становлять 16 984,70 грн. (17 000,00 грн. Х 99,91% (відсоток задоволених позовних вимог), які належить стягнути з відповідача за первісним позовом, а в іншій частині вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Клопотання від 16.02.2024 (вх.№1901/24 від 19.02.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Родіна Агро (вул. Леніна, буд. 152, с.Пересадівка, Вітовський р-н, Миколаївська область, 57220, код ЄДРПОУ 36587305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КВП Квадро Плюс (вул. Загородна, буд. 48, м. Первомайськ, Первомайський р-н, Миколаївська область, 55200, код ЄДРПОУ 40487215) витрат на правничу допомогу у розмірі 16 984,70 грн.

3.В решті клопотання відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.

Повний текст додаткового рішення складено 14.03.2024.

Суддя Н.О. Семенчук