УХВАЛА
15 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 915/550/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І.Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(Діброва Г.І. - головуючий, судді - Принцевська Н.М., Разюк Г.П.)
від 12.02.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Приватного підприємства "ДДП"
про стягнення 1 822 538,45 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - Позивач, Замовник) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "ДДП" (надалі - Відповідач, Підрядник) про стягнення 1 822 538,45 грн, з яких 1 284 685,68 грн - пені, 537 852,77 грн - штрафу.
2. Позов обґрунтовано тим, що Підрядник порушив зобов`язання за Договором від 23.12.2020 № 2012000171 щодо строку виконання підрядних робіт, а саме, по об`єктах Запорізького ЛВУМГ у строк до 14.11.2021 та по об`єктах Миколаївського ЛВУМГ у строк до 18.01.2022. Відповідач прострочив виконання зобов`язання більше шести місяців, тому Позивач відповідно до пункту 10.2 договору нарахував пеню та штрафні санкції.
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Підрядника на користь Замовника грошові кошті у розмірі 90 717,67 грн, з яких 56 196 грн - штраф та 34 520,88 грн - пеня, а також вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 481 655,98 грн та пені у сумі 1 250 164,80 грн - відмовлено.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що штрафні санкції можуть бути застосовані лише за порушення умов договору, які мали місце до закінчення строку його дії, тобто до 31.12.2021, а тому нарахування штрафу та пені з 19.01.2022 року у зв`язку з порушенням зобов`язання, тобто вже після закінчення строку дії договору, не відповідає положенням статті 631 Цивільного кодексу України.
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, апеляційну скаргу позивача задоволено частково, а саме:
- рішення місцевого господарського суду змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови;
- резолютивну частину рішення суду першої інстанції викладено наступним чином: "Позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України" про стягнення з ПП "ДДП" пені у розмірі 1 284 685, 68 грн та штрафу у розмірі 537 852,77 задовольнити частково. Стягнути з ПП "ДДП" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" штраф у сумі 200 000 грн, пеню у сумі 500 000 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 27 338,08 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 31 172,78 грн. Відмовити ТОВ "Оператор ГТС України" у задоволенні позовних вимог до ПП "ДДП" про стягнення пені у розмірі 784 685,68 грн та штрафу у розмірі 337 852,77 грн".
6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав передбачені договором роботи у встановлені ним терміни, а саме по 14.11.2021 року по об`єктах Запорізького ЛВУМГ та по 18.01.2022 року по об`єктах Миколаївського ЛВУМГ. Зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак, залишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що строк дії договору закінчився, тому в Підрядника існувало зобов`язання з виконання робіт навіть після 31.12.2021, тобто після закінчення строку договору, а у позивача існував обов`язок прийняти такі роботі, адже закінчення строку договору не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін при умові погодження сторонами іншого у додаткових угодах. Позивач правомірно нарахував штрафні санкції за період і після закінчення строку дії договору, зокрема, нарахування штрафу за невиконання робіт у строки, узгоджені добровільно сторонами в договорі і не змінені в подальшому не залежить взагалі від строку його дії, тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 284 685,68 грн та штрафу у розмірі 537 852,77 грн є обґрунтованими.
7. Разом з тим, суд апеляційної інстанції за власною ініціативою зменшив розмір заявлених позивачем до стягнення пені з 1 284 685,68 грн до 500 000 грн та штрафу з 537 852,77 грн до 200 000 грн. Суд дійшов висновку, що з урахуванням майнового інтересу обох сторін, оскільки позивач не надав доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасного виконання робіт, введення воєнного стану в Україні, який об`єктивно вплинув на господарську діяльність відповідача, а також те, що відповідач не самоусунувся від виконання ним своїх господарських зобов`язань, існування причин допущення відповідачем порушення господарського договірного зобов`язання, заявлені позивачем пеня та штраф є занадто великими, неспівмірними з обсягом правопорушення відповідача, здійсненого ним у зв`язку із неналежним виконанням своїх господарських зобов`язань, є надмірно обтяжливою для нього у сучасних реаліях. Таке зменшення суд вважав розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача.
8. 04.03.2024 Позивач надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 784 685,68 грн та штрафу у розмірі 337 852,77 грн, ухвалити нове рішення у цій частині, яким позов задовольнити.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
10. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
12. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
13. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судового рішення є наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
14. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 цієї статті скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України, оскільки не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
15. Скаржник стверджує, що суд не проаналізував питання того, що:
- незважаючи на місцезнаходження Позивача у місті Київ, зоною господарської діяльності його є вся територія України, в тому числі як Харківська область, так і Луганська, Донецька, Херсонська, Запорізька та інші області;
- основним видом господарської діяльності Позивача є забезпечення транспортування природного газу газотранспортною системою України, в тому числі забезпечення надійної та стабільної роботи як магістральних газопроводів, так і газорозподільних станцій, що безпосередньо впливає на можливість стабільного та безперебійного забезпечення населення України природнім газом;
- Позивач у справі не перебуває в кращому фінансовому становищі порівняно з Відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, несвоєчасної оплати замовниками послуг транспортування природнього газу;
- Позивач, незважаючи на введення воєнного стану в Україні та наявність скрутного фінансового становища, для забезпечення стабільного та безперебійного забезпечення населення України природнім газом та транзиту природного газу до країн Європи, здійснює за власний рахунок ремонт та відновлення пошкоджених внаслідок воєнних дій об`єктів енергетичної інфраструктури.
16. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у разі, якщо скаржник посилається на не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено, які саме зібрані у справі докази не досліджені судом, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
17. У касаційній скарзі скаржник не зазначає, які саме докази не досліджені судом апеляційної інстанції, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.
18. Також, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.
19. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.
20. В прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення. При цьому, підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на процесуальне порушення з передбачених частиною третьою статті 310 цього Кодексу, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
21. Зазначення у касаційній скарзі цієї підстави касаційного оскарження, є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
22. Отже, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України, підстави касаційного оскарження, визначені скаржником, а також те, що правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому Суд зазначає, що скаржнику необхідно уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та/або вимоги касаційної скарги.
23. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
24. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
25. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 287, 288, пунктами 5, 6 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 915/550/22 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.03.2024 |
Оприлюднено | 18.03.2024 |
Номер документу | 117684943 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кондратова І.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні