Постанова

від 14.05.2024 по справі 915/550/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/550/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючий, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.;

за участю представників учасників справи:

представника позивача - Даниляк О.С.,

представника відповідача - Беженари О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного підприємства "ДДП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Миколаївської області

(суддя - Алексєєв А.П.)

від 19.10.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(Діброва Г.І. - головуючий, судді - Принцевська Н.М., Разюк Г.П.)

від 12.02.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Приватного підприємства "ДДП"

про стягнення 1 822 538,45 грн.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У листопаді 2022 року ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - Замовник, позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ПП "ДДП" (надалі - Підрядник, відповідач) про стягнення 1 822 538,45 грн, з яких: 1 284 685,68 грн - пені, 537 852,77 грн.

2. Позов обґрунтовано простроченням виконання робіт Підрядником по Запорізькому ЛВГУМГ та Миколаївському ЛВУМГ: роботи на суму 802 811,27 грн виконано з простроченням на 43 дні, що є підставою для нарахування штрафу у розмірі 7 % та пені у розмірі 0,1% за період прострочення з 15.11.2021 по 27.12.2021 (штраф - 56196,79 грн; пеня - 34520,88 грн); роботи на суму 6880799,76 грн не виконано, що є підставою для нарахування штрафу у розмірі 7 % та пені у розмірі 0,1% за період прострочення з 19.01.2022 по 18.07.2022 (штраф - 481655,98 грн; пеня - 1245424,76 грн). Також Підрядник прострочив на 12 днів виконання робіт на суму 395002,56 грн, що є підставою для нарахування пені у розмірі 0,1% за період прострочення з 15.11.2021 по 27.12.2021 (пеня - 4440,04 грн).

3. Відповідач у відзиві заперечував щодо наведених позивачем обставин, посилався на те, що відповідно до статей 613, 850, 875 ЦК України виконання зобов`язання відстрочене до листопада 2021 року внаслідок прострочення кредитора, оскільки:

- Замовник не забезпечив безперешкодний доступ до майданчика через землі власників земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти робіт, та суміжні з ними ділянки;

- до листопада 2021 року Замовник не надав проектну технічну документацію.

4. Також відповідач заперечив проти позову з таких підстав:

- договір діяв до 31 грудня 2021 року, тому відповідно до статті 631 ЦК України застосування штрафних санкцій щодо порушення, яке мало місце поза межами дії строку договору, є незаконним;

- відповідно статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. З 24 лютого 2022 року відповідач не міг приступити до виконання робіт на території Херсонської області, які були окуповані, тому нарахування пені на суму 4 851 661,37 грн за порушення строку виконання робіт по об`єктах, що територіально знаходяться в межах Херсонської області є безпідставними;

- з 24 лютого 2022 діють обставини непереборної сили (форс-мажор), що визнали обидві сторони шляхом обміну листами;

- розмір пені суперечить Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань";

- Замовник отримав гарантійні виплати в розмірі 534000,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. 23 грудня 2021 року сторони уклали договір № №2012000171.

6. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1).

7. За цим договором Підрядник зобов`язувався виконати роботи: зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорож кранових майданчиків на лінійній частині МГ) протягом 300 календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження на початок виконання робіт (надалі - дозвіл) з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною (пункти 1.1, 4.1).

8. Додатком №3 до договору сторонами визначений графік виконання робіт, з якого вбачається, що граничний термін виконання робіт становить 300 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу.

9. У пункті 4.4 договору визначені місця виконання робіт (об`єкти). Об`єкти розташовані у Каланчацькому, Олешківському районах Херсонської області, м. Нова Каховка, Баштанському, Миколаївському районах Миколаївської області.

10. Додатком №1 до договору є "Технічні вимоги і якісні характеристики", умовами якого визначено загальний опис послуг (ремонт огорож кранових майданчиків на лінійній частині МГ). Строк виконання робіт до 31.12.2021 року. Місце виконання робіт:

1) МГ Херсон-Крим І нитка ( 2 кранових майданчика);

2) МГ Херсон - Крим ІІ нитка (4 кранових майданчика);

3) ГРС Каланчак ( 4 кранових майданчика);

4) ГРС Асканія Нова ( 2 кранових майданчика);

5) ГРС Нова Каховка ( 3 кранових майданчика);

6) ГРС Нова Маячка ( 2 кранових майданчика);

7) ГРС Каховка ( 1 крановий майданчик);

8) ГРС Обривки ( 1 крановий майданчик);

9) АГНКС ІТЕРА (1 крановий майданчик);

10) Газопроводи ШДО, ШДКРІ на 110 км (3 кранових майданчика);

11) Газопроводи ШДО, ШДКРІ на 158 км ( 6 кранових майданчиків);

12) 0 км газопроводу до ГРС смт. Ольшанське ( 2 кранових майданчика);

13) Газопроводи ШДО, ШДКРІ на 183 км (9 кранових майданчика);

14) Газопроводи ШДО, ШДКРІ на 184 км (7 кранових майданчика);

15) Газопровід відвід до ГРС с. Червоне Поле (2 кранових майданчика);

16) Майданчик кранового вузла прийому очисних пристроїв магістрального газопроводу ШДКрІ DN-1000-56174, Миколаївська область, Баштанський район, с. Мар`ївка, Мар`ївська сільська рада. Види та об`єми виконаних робіт зазначені в п.11 "Орієнтовані обсяги робіт".

11. Підрядник виконує передбачені цим договором роботи із своїх матеріалів та обладнання, доставку якого до місця виконання робіт підрядник здійснює власним транспортом та за свій рахунок після отримання від замовника відповідного письмового розпорядження (надалі - дозвіл), що оформлюється відповідною документацією, зазначеною у пункті 7.1.1 договору (пункт 6.2).

12. Замовник зобов`язаний допустити підрядника на об`єкт для проведення робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та порядку допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об`єктах ТОВ "Оператор ГТС України". Письмово повідомити підрядника про надання йому дозволу (пункт 7.1.1).

13. Сторони погодили право зупинити виконання робіт в межах строку дії цього договору на підставі письмового звернення підрядника або замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено та\або не рекомендовано діючими нормативними, галузевими документами, державними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт (пункт 6.10). У такому разі підрядник у письмовій формі за 5 (п`ять) робочих днів інформує замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин; сторони складають акт про зупинку виконання робіт, загальний строк виконання робіт продовжується на термін, еквівалентний такій зупинці в межах строку дії цього договору (пункти 6.11-6.13).

14. 18 січня 2021 Запорізький ЛВУМГ, а 24 березня 2021 Миколаївський ЛВУМГ надали дозволи на виконання робіт "Ремонт огорож кранових майданчиків на лінійній частині МГ", з якими в день видачі були ознайомлені уповноважені працівники Підрядника.

15. Передбачені договором роботи мали бути виконані у такий строк: по 14 листопада 2021 року по об`єктах Запорізького ЛВУМГ та по 18 січня 2022 року по об`єктах Миколаївського ЛВУМГ.

16. 20 січня 2021 року Підрядник листом №01 звернувся до начальника Запорізького ЛВУМГ, а листом №012 - до начальника Миколаївського ЛВУМГ з проханням погодити призупинення робіт за договором через несприятливі погодні умови. При цьому, відповідач запевнив у виконанні робіт в терміни, визначені договором.

17. 17 травня 2021 року відповідач знову звернувся до начальника Запорізького ЛВУМГ листом №071. Цього разу він пояснив затримку виконання робіт не лише несприятливими погодними умовами, але й самоізоляцією деяких працівників позивача через COVID-19. Відповідач також повідомив про початок виконання робіт з середини травня 2021 року.

18. 02 червня 2021 року відповідач листом №086 звернувся до начальника Миколаївського ЛВУМГ з проханням надати схеми розташування підземних комунікацій та схеми встановлення залізобетонних плит огорожі на деяких кранових вузлах.

19. 11 червня 2021 року Миколаївське ЛВУМГ листом №7105вих-21-570 повідомило відповідачу, що після уточнення магістрального газопроводу та його споруд будуть складені відповідні акти за участю представників виконавця робіт та експлуатуючої організації.

20. 08 вересня 2021 року відповідач листом №163 повідомив начальнику Миколаївського ЛВУМГ, що використання плит, передбачених технічним завданням, не відповідатиме вимогам нормативно правових актів з охорони праці. Відповідач запропонував провести технічну нараду з представниками позивача для вирішення цього питання.

21. 04 листопада 2021 року Миколаївське ЛВУМГ листом №7105 вих-21-1116 повідомило відповідачу про виконання працівниками сторін: позначено розташування працівниками сторін розташування підземних магістральних газопроводів кранових майданчиків, меж монтажу огородження кранових майданчиків, а також розроблено ескізів по монтажу огородження (в електронному вигляді), а листом №7105 вих-21-1131 - про виконання у травні та червні працівниками позивача робіт з позначення розмітки проходження газопроводів, яке необхідно для правильного розташування залізобетонних виробів (огорожі) згідно відведених земельних ділянок, але по жодному з 29 кранових майданчиків огорожа не змонтована.

22. 22 та 29 листопада 2021 року відповідач направив листи №221 та №226 відповідно начальнику Миколаївської ЛВУМГ та директору з забезпечення виробництва. У цих листах відповідач повідомив позивача про отримання ним заборони від землевласників та орендарів земельних ділянок, на яких розташовані кранові вузли, на проведення робіт у весняно-осінній період. Запропоноване ним рішення - укласти додаткову угоду про продовження терміну дії договору до 30.05.2022 року.

23. Загальна вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною (Додаток №2) становила 10 680 000 грн, в тому числі ПДВ 20% 1780 000,00 грн. Підрядник виконав роботи на загальну суму 3 799 200,69 грн. Роботи були прийняті Замовником відповідно до актiв приймання виконаних робіт:

- акт №1 від 31.03.2021 року на суму 134 199,76 грн;

- акт №2 від 30.04.2021 року на суму 135 008,94 грн;

- акт №3 від 31.05.2021 року на суму 240 663,23 грн;

- акт №4 від 29.06.2021 року на суму 815 099,51 грн;

- акт №5 від 16.08.2021 року на суму 145 149,52 грн;

- акт №9 від 20.08.2021 року на суму 44 889,25 грн;

- акт №10 від 18.10.2021 року на суму 494 516,56 грн;

- акт №11 від 08.11.2021 року на суму 502 393,22 грн;

- акт №15 від 24.12.2021 року на суму 89 466,42 грн;

- акти №№12, 13 та 14 від 28.12.2021 року на загальну суму 802 811,72 грн;

- акти №№1,2,3,4,5,6, та 7 від 31.01.2022 року на загальну суму 395 002,56 грн.

24. Вчасно були виконані роботи на загальну суму 2601386,41 грн за наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

- №1 від 31.03.2021 року за березень 2021 року на 134199,76 грн.;

- №2 від 30.04.2021 року за квітень 2021 року на 135008,94 грн.;

- №3 від 31.05.2021 року за травень 2021 року на 240663,23 грн.;

- №4 від 29.06.2021 року за червень 2021 року на 815099,51 грн.;

- №5 від 16.08.2021 року за серпень 2021 року на 145149,52 грн.;

- №9 від 20.08.2021 року за серпень 2021 року на 44 889,25 грн.;

- №10 від 18.10.2021 року за жовтень 2021 року на 494 516,56 грн.;

- №11 від 08.11.2021 року за листопад 2021 року на 502 393,22 грн.;

- №15 від 24.12.2021 року за грудень 2021 року на 89 466,42 грн.

25. Роботи були виконані із простроченням за наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

- №№ 12, 13 та 14 за грудень 2021 року (по об`єктах Запорізького ЛВУМГ) на загальну суму 802811,27 грн. Роботи за цими актами виконані лише 28.12.2021 року, в зв`язку з чим відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання на суму 802811,27 грн на 43 дні.

- №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 та 7 за січень 2022 року (по об`єктах Миколаївського ЛВУМГ) на загальну суму 395002,56 грн. Роботи за цими актами виконані лише 31.01.2022 року, в зв`язку із чим відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання на суму 395002,56 грн на 12 днів.

26. Роботи на суму 6 880 799,76 грн є невиконаними.

27. Сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконанні, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконанні робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт (пункт 10.2).

28. 30.05.2022 року Банк листом №76 повідомив відповідача про отримання вимоги від позивача про сплату 534 000,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку відповідно до договору №BGV/U/03-2-12148 про надання гарантії від 17.12.2020.

29. На виконання умов договору про надання гарантії відповідач перерахував Банку 534000,00 грн за платіжним дорученням №1918 від 03.06.2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

30. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2023 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Підрядника на користь Замовника штраф - 56 196,00 грн; пеню - 34 520,88 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення: штрафу - 481 655,98 грн; пені - 1 250 164,80 грн.

31. Згідно з висновком суду першої інстанції вимоги Позивача про стягнення штрафу та пені, нарахованих за період з 19.01.2022 року не відповідають положенням статті 631 ЦК України, оскільки штрафні санкції можуть бути застосовані лише за порушення умов договору, які мали місце до 31.12.2021 року.

32. Суд визнав обґрунтованими вимоги щодо нарахування штрафу у розмірі 56 196,79 грн за прострочення виконання робіт на 43 дні (з 15.11.2021 року по 27.12.2021 року) по підписаних 28.12.2021 року актах №12, 13, 14 (роботи по цих актах мали бути виконані до 14.11.2021 року), а також пені у розмірі 34 520,88 грн за прострочення виконання робіт на 43 дні (з 15.11.2021 року по 27.12.2021 року) по підписаних 28.12.2021 року актах №12, 13, 14 (роботи по цих актах мали бути виконані до 14.11.2021 року).

33. Суд відмовив у зарахуванні коштів у 534 000 грн, сплачених відповідачем на користь Банку за платіжним дорученням №1918 від 03.06.2022 року, оскільки гарантія застосовується незалежно від інших видів забезпечення, таких як штраф та пеня.

34. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024:

- апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.

- апеляційну скаргу позивача задоволено частково:

змінено мотивувальну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції: стягнуто з Підрядника на користь Замовника штраф у сумі 200 000,00 грн та пеню у сумі 500 000,00 грн; витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (27 338,08 грн); витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (31 172,78 грн). Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 784 685,68 грн; штрафу у розмірі 337 852,77 грн.

35. Згідно з висновком суду апеляційної інстанції позивач мав право нарахувати штрафні санкції за прострочку, включаючи період після закінчення дії договору, оскільки зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати не зважаючи на закінчення строку дії договору. Суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17, а також Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі № 910/123/17 та від 04.05.2018 у справі № 927/333/17; від 19.03.2019 у справі 916/626/18.

36. Водночас суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України та реалізуючи свої дискреційні повноваження, зменшив розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій: пеню з 1 284 685,68 грн до 500 000,00 грн; штраф з 537 852,77 грн до 200 000 грн, , враховуючи відсутність доказів збитків у позивача; введення воєнного стану, що вплинуло на діяльність відповідача, який не самоусунувся від виконання зобов`язань; надмірність розміру пені та штрафу, майнові інтереси обох сторін справи.

37. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач прострочив виконання робіт у встановлені терміни, а саме: по 14.11.2021 року по об`єктах Запорізького ЛВУМГ та по 18.01.2022 року по об`єктах Миколаївського ЛВУМГ, а його заперечення щодо продовження строку виконання робіт на час прострочення кредитора були відхилені з таких підстав:

- сторони у договорі погодили порядок зупинення виконання робіт в межах строку дії цього договору. Згідно з договором, сторони повинні були скласти акт про зупинення робіт. Відповідач не надав жодних доказів того, що такі акти були складені. Роботи у зв`язку із невиконанням позивачем обов`язків за договором з ініціативи відповідача не зупинялись. Листи, які він надає, підтверджуєть лише інформування Замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт;

- положення пункту 6.12 договору стосовно продовження терміну виконання робіт не застосовуються, оскільки сповільнення та/або призупинення не є зупиненням виконання робіт. Будь-яких актів, додаткових угод до договору тощо сторони не складали і відсутні належні та допустимі докази цього;

- аргументи відповідача з приводу ненадання позивачем технічної документації не підтверджені належними доказами;

- відповідач не зміг довести, що роботи не могли бути виконані у встановлений термін з причин, які не залежать від нього; прострочка виконання робіт сталася через невиконання своїх зобов`язань позивачем; він вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов`язань за договором. У судовому порядку не врегульовано питання або розірвання договору, або укладання додаткової угоди про продовження строку його дії з вищенаведених підстав.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга позивача

38. 4 березня 2024 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду в частині зменшення штрафних санкцій.

39. 15 березня 2024 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху, надавши можливість скаржнику усунути недоліки.

40. 25 березня 2024 року позивач подав уточнену редакцію касаційної скарги, просив скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 784 685,68 грн та штрафу у розмірі 337 852,77 грн) та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.

41. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

42. Позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статей 549-552, 599, 625 ЦК України, статті 233 ГК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, а також дійшов неправильних висновків щодо обставин, які вважав встановленими (в частині можливості врахування введення воєнного стану, який вплинув на господарську діяльність відповідача, а також того, що відповідач не самоусунувся від виконання ним своїх господарських зобов`язань, для зменшення розміру пені та штрафу).

43. Позивач стверджує:

- відповідач достеменно був обізнаний про строки, встановлені договором, протягом яких необхідно було виконати передбачені договором роботи;

- відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного виконання робіт у строк, встановлений договором не виконав, тим самим допустив прострочення виконання зобов`язання;

- невиконання відповідачем робіт у строк, встановлений договором, жодним чином не пов`язане із введенням воєнного стану на території України;

- відповідач не довів, що виконання грошового зобов`язання перетворюється у для нього у несправедливо непомірний тягар та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства;

- розмір штрафних санкцій було зменшено фактично на 62 %, що є неспівмірним та несправедливим за обставин, в яких знаходяться обидві сторони спірних правовідносин.

44. Позивач у касаційній скарзі посилався також на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (норми статей 2, 7, 13, 42, 73-79, 86, 210, 236, 237, 238 ГПК України) в аспекті необґрунтованості мотивів відхилення його аргументів щодо відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій. Позивач не визначив підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

45. Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вказаним позивачем висновкам Верховного Суду, питання зменшення розміру штрафних санкцій є дискреційним повноваженням судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга відповідача

46. 4 березня 2024 року відповідач подав касаційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

47. Відповідач визначив підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

48. Відповідач оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з таких підстав:

- суди не застосували норми частини другої статті 613, частини першої статті 850 ЦК України, частин першої статей 99,100 ЗК України, не врахували, що Замовник не надав Підряднику доступ до майданчиків робіт, не встановив сервітути або іншим чином не надав можливість під`їзду та підходу до фронту робіт працівниками підрядника. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах стосовно обов`язку замовника забезпечити доступ до майданчика (фронту робіт) укладенням сервітуту тощо (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

- суди неправильно застосували норми частини другої статті 613 та статей 875, 877 ЦК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/14134/18, стосовно обов`язку замовника надати проектно-кошторисну документацію підряднику (пункти 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 631 ЦК України. На думку скаржника, штрафні санкції до підрядника не застосовуються після закінчення дії договору, навіть якщо сторони визначили строк виконання робіт пізніше. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно неможливості застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій до підрядника за порушення зобов`язання, що сталось згідно з домовленостями сторін про строк виконання зобов`язання вже після закінчення строку дії договору. Посилання суду апеляційної інстанції на інші справи Верховного Суду помилкові, оскільки висновки в цих справах стосуються інших правовідносин - порушення зобов`язань згідно з судовими рішеннями (першої та апеляційної інстанцій) у цих справах мало місце під час дії договорів, а не поза межами їх дії (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

49. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки:

- суд апеляційної інстанції правильно виснував, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, обґрунтовано врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми частини четвертої статті 631 ЦК України;

- договір та тендерна документація не зобов`язують Замовника складати акт приймання-передачі будівельного майданчика (фронту робіт) чи надавати проектно- технічну документацію з розміщення газопроводів тощо. Підрядник мав самостійно визначати технічні рішення щодо безпосереднього процесу виконання робіт;

- Підрядник не виконав роботи в строк через замовлення залізобетонних виробів для огорожі кранових майданчиків у червні 2021 року з подальшим їх виготовленням лише з 01.12.2021 року. Протягом дії договору та виконання робіт, а також у відзиві на позов, Підрядник не повідомляв про неможливість виконання зобов`язань через відсутність землевласників/землекористувачів, проектно-кошторисної документації чи доступу до майданчика.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

Щодо застосування статей 613 ЦК України у сукупності частини першої статті 850, статей 875, 877 ЦК України

50. Частиною другою статті 837 ЦК України встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 ЦК України).

51. З аналізу частини першої статті 530, частини першої статті 846 ЦК України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду.

52. Згідно з частинами першою та четвертою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

53. Кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу (частина перша статті 613 ЦК України).

54. Згідно зі частиною другою статті 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

55. Отже, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

56. Для того, щоб визначити, чи прострочив кредитор, суд досліджує докази з метою з`ясування, які дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, кредитор зобов`язаний був вчинити; та перевірки, чи виконав кредитор ці дії. Такі обставини є предметом доказування, що підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за загальним правилом (частина друга статті 76 ГПК України).

57. Тягар доказування лежить на тій стороні справи, яка стверджує про факт прострочення кредитора. Водночас, відповідно до частини другої статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

58. Висновок про те, чи дійсно боржник не міг виконати своє зобов`язання без вчинення таких дій кредитором, суд робить відповідно до встановлених обставин.

59. Оцінка доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, є компетенцією судів першої та апеляційної інстанції. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)), що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині другій статті 300 ГПК України.

60. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення суду зазначається висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

61. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є підставами для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення (пункти 2, 3 частини першої статті 277 ГПК України).

62. Натомість суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

63. Відповідно до повноважень суду касаційної інстанції підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд може бути порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина третя стаття 310 ГПК України).

64. У касаційній скарзі відповідач не посилався на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з підстав не дослідження доказів, зокрема, щодо дій, які згідно з договором, актами цивільного законодавства, суттю зобов`язання повинен був вчинити кредитор, і не визначав таку підставу касаційного оскарження судового рішення (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

65. З огляду на встановлені законом обмеження повноважень (розгляд справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи), Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, не може додатково перевіряти докази і вважати доведеними обставини, пов`язані з простроченням кредитора, на чому на полягає скаржник, якщо відповідні обставини не були встановлені судами, і суд апеляційної інстанції, реалізуючи свої повноваження, визнав відповідні обставини недоведеними. Зокрема, у справі, що переглядається, це обставини, пов`язані з виконанням позивачем обов`язків за договором підряду, і їх вплив на можливість виконати відповідачем свій обов`язок своєчасно.

66. Відповідно до стаття 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

67. Відповідно до встановлених судами обставин у договорі сторони погодили спеціальний порядок дій у разі настання умов, за яких виконання робіт заборонено та\або не рекомендовано діючими нормативними, галузевими документами, державними стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт. Зокрема, у такому разі сторони визначили необхідність складанню акту про зупинку виконання робіт на підставі письмового звернення Підрядника або Замовника, що є підставою для продовження загального строку виконання робіт на термін, еквівалентний такій зупинці. Також у договорі сторони визначили, що Підрядник має право припинити роботи в разі порушення або невиконання зобов`язань за цим договором з вини замовника за умови письмового повідомлення його про це за 20 календарних днів до дати припинення (пункт 7.4.3). Водночас, доказів складання актів про зупинку виконання робіт з підстав, зазначених у пункті 6.10 договору, або надсилання письмового повідомлення про припинення робіт судам попередніх інстанцій надано не було, що й стало підставою для висновку щодо недоведеності відповідачем обставин неможливості виконання робіт з вини позивача, що могло б бути підставою для продовження загального строку виконання робіт, та звільнення відповідача від відповідальності за час прострочення позивача.

68. З огляду на недоведеність відповідачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, у судах першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд не вбачає підстав для висновку щодо неправильного застосування норм статей 613 ЦК України у сукупності з іншими нормами, що встановлюють права та обов`язки сторін у підрядних правовідносинах.

69. Посилання скаржника на висновок Верховного Суду у постанові № 910/14134/18 від 02 червня 2020 року щодо застосування статей 875, 877 ЦК України відхиляються з таких підстав.

70. Верховний Суд зауважує, що на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц). Окрім того, правові висновки формуються, виходячи з конкретних обставин справи, а також зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, що обумовлюються доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

71. У справі № 910/14134/18, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, сторона у спорі посилалася на порушення норм процесуального права. Верховний Суд встановив, що внаслідок процесуальних порушень суди не дослідили докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що й стало підставою для передачі справи на новий розгляд. За висновком Верховного Суду у справі № 910/14134/18, враховуючи обставини правовідносин сторін та умови спірного договору будівельного підряду, для встановлення факту прострочення виконання відповідачем обумовленого договором зобов`язання з виконання робіт, обов`язковою умовою є наявність отримання відповідачем від замовника затвердженої проектно-кошторисної документації щодо об`єкту робіт. Окрім того, касаційна скарга у справі № 910/14134/18 розглядалась в порядку, що діяв до набрання ним чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким були внесені зміни до статей 287, 300, 310 ГПК України, що визначають порядок розгляду касаційної скарги.

72. Отже, Верховний Суд у цій справі не формував остаточний висновок за результатами вирішення спору, а передав справу на новий розгляд, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи: обставини щодо передання позивачем відповідачу затвердженої проектно-кошторисної документації, відповідно до якої підрядник зобов`язаний виконувати будівельні роботи.

73. Натомість, у справі № 915/550/22 суди не встановили обставин прострочення, скаржник не посилається на не дослідження доказів та порушення процесуальних норм, як підставу касаційного оскарження, що з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статях 300, 310 ГПК України, унеможливлює як встановлювати або вважати доведеними відповідні обставини, так і передати справу на новий розгляд. Наведене виключає можливість врахування висновку Верховного Суду у постанові № 910/14134/18 від 02 червня 2020 року щодо застосування статей 875, 877 ЦК України, як підстави для скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

74. Щодо аргументів скаржника стосовно неправильного застосування судами норми частини першої статті 850 ЦК України в аспекті незабезпечення Замовником доступу підрядника до майданчика для виконання робіт через земельні ділянки, належні третім особам, Верховний Суд виходить з такого.

75. Абзац перший частини першої статті 850 ЦК України визначає, що замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

76. Наслідки порушення цього обов`язку визначені у абзаці другому цієї частини. Зокрема, передбачено, що у разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.

77. Таким чином, ця норма встановлює обов`язок сприяти замовнику. Випадки, обсяг та порядок сприяння визначаються договором підряду. А наслідком порушення цього обов`язку встановлено право вимоги пдрядника на відшкодування збитків, що включають додаткові витрати, викликані: простоєм, перенесенням строків виконання роботи, підвищенням ціни роботи.

78. У справі, що переглядається, Підрядник вимогу щодо відшкодування збитків не заявляв. З цих підстав Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо неправильного застосування норми статті 850 ЦК України.

79. Аргументи скаржника щодо неправильного застосування судами норм частини першої статті 99, частини першої 100 ЗК України в аспекті неврахування обставин незабезпечення Замовником встановлення земельних сервітутів з огляду на висловлені заперечення власників суміжних ділянок, Верховний Суд відхиляє, оскільки ці норми встановлюють загальне правило щодо права власника або землекористувача земельних ділянок чи інших заінтересованих осіб вимагати встановлення земельних сервітутів; можливість встановлення сервітуту договором, законом, заповітом або рішенням суду; сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Ці норми не регулюють правовідносини, що виникають між підрядником та замовником, і не визначають обов`язки останнього.

80. Окрім того, Верховний Суд зауважує, що відповідні аргументи скаржника пов`язані з необхідністю додаткової перевірки доказів у справі (вплив листів суміжних землекористувачів на строки виконання робіт), що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а також визначені скаржником підстави касаційного оскарження.

Щодо застосування статті 631 ЦК України

81. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частини перша та четверта статті 631 ЦК України).

82. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

83. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина першої статті 612 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

84. Згідно з частинами першою та другою статті 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

85. Отже підрядник відповідає перед замовником за прострочення передачі результатів роботи у строк, встановлений договором, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

86. Погодження сторонами строку виконання зобов`язання, який спливає після строку договору, не виключає факт прострочення у розумінні частини першої статті 612 ЦК України, і не є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, та не свідчить про неможливість виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 (провадження № 12-125гс18)).

87. Норма частини четвертої статті 631 ЦК України, на яку посилається скаржник, регулює питання відповідальності особи за порушення зобов`язання, яке мало місце під час дії договору, після закінчення строку договору. Ця норма не регулює і не встановлює можливість звільнення від відповідальності, якщо строк (термін) виконання зобов`язання спливає після закінчення строку договору, на чому помилково наполягає скаржник. У такому разі слід виходити з того, що припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 908/288/20).

88. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм статті 631 ЦК України.

Щодо застосування норм статей 549-552, 599, 625 ЦК України, статті 233 ГК України в аспекті права суду зменшити розмір штрафних санкцій

89. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

90. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

91. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

92. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 зауважила, що після прийняття постанови у справі № 761/26293/16-ц вона вже конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.24) і від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункт 85).

93. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)).

94. Верховний Суд також завжди вказував, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Переоцінка обставин, що є предметом доказування, та стали підставою для висновку щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

95. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі № 925/74/19; від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та інші). Визначення розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

96. У пункті 7.43 постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

97. Також у цій постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (пункт 7.30). Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

98. Вирішення цих питань не є завданням Верховного Суду (який є судом права, а не факту), як і заміна правової оцінки встановлених судами обставин власною. Суди першої та апеляційної інстанцій мають повноваження та кращі можливості для оцінки ситуації у світлі конкретних обставин.

99. Враховуючи вже усталену та сформовану судову практику щодо критеріїв застосування норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, роль Верховного Суду обмежується з`ясуванням того, чи не були відповідно до конкретних обставин справи спосіб застосування цих норм та наслідки їх тлумачення такими, що реалізація (чи навпаки нереалізація) судами першої та апеляційної інстанцій права на зменшення розміру штрафних санкцій очевидно не узгоджується з загальним принципом справедливого розгляду, і висновки судів є явно необґрунтованими.

100. У цьому контексті необхідно, зокрема, враховувати виконання судами обов`язку щодо мотивування оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для зменшення пені, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції. За відсутності таких виняткових обставин, слід виходити з того, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Неодноразовий розгляд судом касаційної інстанції повторюваного питання не сприяє забезпеченню єдності практики (постанова Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 921/481/22).

101. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції виконав такий обов`язок, навів мотиви зменшення штрафних санкцій. Зокрема, суд апеляційної інстанції брав до уваги: відсутність доказів збитків у позивача; вплив воєнного стану на господарську діяльність відповідача; відповідач не самоусунувся від виконання своїх зобов`язань, про що свідчить листування між сторонами; неспівмірність санкцій з фактичним порушенням відповідача; мету неустойки та збалансування інтересів обох сторін. Висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування статті 551 ЦК України, статті 233 ГПК України не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник, адже зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

103. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

104. Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування, тому касаційні скарги залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат в суді касаційної інстанції

105. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного підприємства "ДДП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.10.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 915/550/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко