Постанова

від 13.03.2024 по справі 758/12260/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/12260/22 головуючий у суді І інстанції Якимець О.І.

провадження № 22-ц/824/4806/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року та на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ковернот» про визнання попереднього договору частково недійсним та стягнення авансу, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просив визнати недійсним п. 6.6 Попереднього договору від 09 червня 2020 року, укладений між позивачем та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ковернот» від імені, в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Роменським В.С., що зареєстрований в реєстрі за № 288, в частині фрази «за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири), визначеного Розділом 3 даного Договору»; стягнути з ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал» на користь позивача суму сплаченого авансу за попереднім договором у розмірі 350 121 грн. 46 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 червня 2020 року між сторонами укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони домовились укласти у майбутньому основний договір купівлі-продажу квартири у об`єкті будівництва, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_6. Відповідно до умов договору позивачем сплачено відповідачу-1 авансовий платіж у загальному розмірі 408 637 грн. 55 коп. 17 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідачів із заявою про намір розірвати договір у зв`язку із складним матеріальним становищем. 05 грудня 2020 року позивач направив відповідачам лист про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 5.3.4 договору, який вважається розірваним через п`ять днів з моменту його отримання іншою стороною договору у відповідності до п. 6.6 договору, а отже датою припинення договору є 11 грудня 2020 року. Разом із тим, у відповідності до п. 6.6 договору відповідач-1 зобов`язаний повернути позивачу оплачений ним авансовий платіж протягом 90 днів з момент розірвання договору, однак станом на 21 квітня 2021 року цього не було виконано. При цьому, частина умови договору, яка міститься у п. 6.6 договору, а саме «за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири), визначеного Розділом 3 даного Договору» суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну односторонню відмову від договору, а відтак дана частина умови договору може бути визнана судом недійсною у відповідності до ст. 217 ЦК України, із застосування наслідків недійсності такої шляхом стягнення авансового платежу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у розмірі 350 121 грн. 46 коп., адже відповідачем повернуто позивачу суму 58 516 грн. 09 коп. із внесеного авансованого платежу.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що cуд в оскаржуваному рішенні не дослідивши фактичні обставини справи, не звернув увагу на послідовність дій сторін та в результаті дійшов помилкових висновків. Так, суд безпідставно не врахував доказ розірвання позивачем договору - заяву останнього від 11 серпня 2020 року про розірвання попереднього договору, яка очевидно в будь-якому випадку була раніше листа, який нібито направляв відповідач 15 вересня 2020 року. Крім того, суд не врахував те, що і сам відповідач вважає, що попередній договір було розірвано саме позивачем. Також, позивач вказує, що суд у своєму рішенні безпідставно послався на лист відповідача від 15 вересня 2020 року та безпідставно визнав саме даний доказ в якості доказу розірвання договору відповідачем, що в цілому не відповідає обставинам справи. Зокрема, в даному випадку суд першої інстанції фактично керувався неналежним доказом того, що саме відповідач ніби-то розірвав попередній договір. Також, суд не врахував, що стягнення відповідачем штрафу з позивача за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору не відповідає законодавству України. У постанові Верховного Суду у справі № 552/6997/19 від 21 квітня 2021 року Верховний Суд зробив аналогічний висновок, зокрема вказав на те, що закріплюючи принцип свободи договору, законодавець встановив і його обмеження. Отже, з відповідача 1 належало стягнути сплачений позивачем авансовий платіж у розмірі 350 121 грн. 46 коп. Аналогічні правові висновки щодо неправомірного встановлення неустойки за правомірну відмову від виконання зобов`язань або односторонню відмову від договору наведено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року (справа № 552/3458/19), від 24 листопада 2021року (справа № 191/2617/19). Суд першої інстанції також прийшов до переконання про те, що оспорюваний пункт в частині встановлення штрафу суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору незалежно від сторони договору, яка ініціює таке розірвання. Так, здійснюючи судовий захист порушеного права позивача на повернення йому авансу та погоджуючись із тим, що штраф за розірвання договору суперечить сутності неустойки, суд першої інстанції за будь-якої умови мав би зобов`язати відповідача 1 повернути авансовий платіж у розмірі 350 121 грн. 46 коп. Крім того, відповідач вказує, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального права при ухваленні додаткового рішення суду. Зокрема, позивач вказує, що йому не направлялась копія заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення суду, а, відтак, він був позбавлений можливості надати свої заперечення. Крім того, суд першої інстанції не викликав позивача у судове засідання, чим позбавив останнього можливості користуватись своїми процесуальними правами. В результаті помилкових висновків суду та не дослідження фактичних обставин справи, суд першої інстанції невірно вирішив справу, що також стало підставою для ухвалення неправомірного додаткового рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі заперечують проти доводів, викладених у апеляційній скарзі в повному обсязі, вважають наведені у ній доводи безпідставними, а вимоги - незаконними та необґрунтованими. Відповідачі вказують, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розірвання попереднього договору відбулось шляхом відмови майбутнього продавця від такого договору в односторонньому порядку, про що направлено майбутньому покупцю повідомлення про розірвання, у відповідності до п. 6.7 договору. Крім того, судом частково задоволено заяву представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнуто лише 4 000 грн. В рішенні суду зазначено, що представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі щодо вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених у розмірі 29 500 грн., які останній просить стягнути з позивача. Відповідна заява направлена позивачу. Від позивача на адресу суду не надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Ці обставини досліджені судом, про що зроблено відповідні висновки в рішенні. Таким чином, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідають обставинам і доказам, на яких ґрунтуються такі рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 20 червня 2020 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ковернот» в інтересах та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал» (далі - майбутній продавець) та ОСОБА_1 (далі - майбутній покупець) укладено попередній договір (далі - договір, попередній договір, правочин). Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Роменським В. С. та зареєстрований у реєстрі за № 288.

Відповідно до умов договору сторони домовились укласти у майбутньому основний договір, після прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва, реєстрації права власності майбутнього продавця на квартиру за собою та після здійснення майбутнім покупцем повної оплати забезпечувального авансового платежу (п. 2 договору).

Об`єктом будівництва відповідно до умов правочину є: комплексна забудова території (житлова та громадська, ІІ черга будівництва), п`ятий пусковий комплекс, за адресою - АДРЕСА_4 . Майбутній покупець має право на набуття права власності на квартиру: будівельний номер НОМЕР_2, поверх 8, черга будівництва ІІ, проектна загальна площа 86,6 кв.м., проектна житлова площа 38,06 кв.м., кількість кімнат 2 (п. п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.12 договору).

Сторони погодили, що вартість (ціна продажу) квартири за основним договором дорівнює розміру забезпечувального авансового платежу, що має бути сплачений майбутнім покупцем, відповідно до умов договору. Розмір забезпечувального авансового платежу на момент укладення цього договору становить у розмірі 3 501 214,97 грн. Договором визначено графік платежу з 09 червня 2020 року та останній платіж повинен бути внесено у строк до 12 березня 2023 року (п. п. 3.1, 3.3, 3.4 правочину).

Відповідальність сторін договору передбачена розділом 6 попереднього договору. Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Згідно з п. 6.5 договору у випадку порушення майбутнім покупцем порядку оплати забезпечувального авансового платежу, згідно з розділу 3 даного договору більш ніж на 30 банківських днів, цей договір може бути припинено за ініціативою майбутнього продавця шляхом направлення майбутньому покупцю повідомлення у відповідності до п. 8.4 договору. У такому випадку даний договір припиняє свою дію через 5 календарних днів з дати направлення майбутнім продавцем повідомлення про розірвання. У такому випадку майбутній продавець зобов`язаний повернути майбутньому покупцю оплачений ним забезпечувальний авансовий платіж за попереднім договором за вирахуванням штрафу в розмірі 10% від суми забезпечувального авансового платежу.

Згідно зі п. 6.6 правочину майбутній покупець може відмовиться від цього договору в односторонньому порядку шляхом направлення ним майбутньому продавцю в порядку, передбаченому п. 8.4 повідомлення про розірвання договору. У такому випадку договір припиняє свою дію через п`ять календарних днів з дати направлення майбутньому продавцю повідомлення про розірвання. В цьому випадку майбутній продавець зобов`язаний повернути майбутньому покупцю оплачений ним, згідно з розділом 3 даного договору забезпечувальний авансовий платіж (попередню оплату вартості квартири) протягом 90 банківських днів з моменту розірвання договору за вирахуванням штрафу в розмірі 10% від суми забезпечувального авансового платежу, визначеного розділом 3.

Відповідно до п. 6.7 договору майбутній продавець може відмовитись від цього договору в односторонньому порядку шляхом направлення вимоги майбутньому покупцю в порядку, передбаченому п. 8.4 договору повідомлення про розірвання.

Відповідно до п. 8.4 договору всі повідомлення (пропозиції) за цим договором, якщо інше не передбачене відповідним пунктом договору та/або відповідним абзацом даного пункту, будуть вважатися здійсненими (направленими) належним чином , якщо вони викладені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення та/або вручені особисто стороні-одержувачу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розірвання договору дійсно відбулось в односторонньому порядку, однак з ініціативи майбутнього продавця у відповідності до п. 6.7 договору та спірні кошти стягнені як неустойку у відповідності до п. 6.5 договору. Відтак, відсутні докази про те, що відбулось стягнення штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири), визначеного розділом 3 даного Договору саме згідно з п. 6.6. договору, відтак визнання такої частини умови договору недійсною (саме п.6.6. договору) не призведене до захисту порушеного права позивача.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 11 серпня 2020 року звернувся до відповідача, а саме ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ковернот» з листом в якому серед іншого повідомив відповідача про розірвання договору згідно з його пунктом 6.6. (а.с. 79).

Вказаний лист був отриманий відповідачем, про що свідчить факт надання його суду саме представником відповідача (а.с. 77-82). Також факт отримання вказаного листа відповідачем підтверджується листом останнього від 15 вересня 2020 року, в якому представник відповідача ОСОБА_3 визнає факт отримання листа позивача, та вказує, що відповідач розриває договір, укладений між сторонами.

Як було зазначено вище, згідно з п. 6.6 правочину майбутній покупець може відмовиться від цього договору в односторонньому порядку шляхом направлення ним майбутньому продавцю в порядку, передбаченому п. 8.4 повідомлення про розірвання договору. У такому випадку договір припиняє свою дію через п`ять календарних днів з дати направлення майбутньому продавцю повідомлення про розірвання.

Отже, оскільки позивач направив відповідачу лист 11 серпня 2020 року, у відповідності до п. 6.6 договору, останній вважається розірваним, починаючи з 17 серпня 2020 року.

За таких обставин, направлення відповідачем 15 вересня 2020 року листа позивачу про розірвання договору з ініціативи відповідача, правового значення не має, оскільки на момент направлення такого листа відповідачем, договір між сторонами вже був розірваний з ініціативи позивача.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, щодо розірвання договору з ініціативи продавця не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах.

З огляду на те, що договір між сторонами був розірваний з ініціативи покупця, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно статті 546 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Тобто, штраф є фіксованою величиною й обчислюється: у відсотках, які рахуються; від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

У справі, що переглядається, встановлені обставини, дозволяють зробити висновок, що:

у оспорюваному пункті 6.6. попереднього договору купівлі-продажу квартири у об`єкті будівництва, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_6., з урахуванням його змісту та визначення штрафу, передбаченого в частині другій статті 549 ЦК України, фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору покупцем (за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири), визначеного Розділом 3 даного Договору»);

оспорюваний пункт 6.6 попереднього договору купівлі-продажу в частині встановлення штрафу суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Правова позиція аналогічного змісту викладена в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 552/6997/19.

Отже, вказана частина п. 6.6. договору є недійсною з вищезазначених підстав.

З урахуванням наявності підстав для часткової недійсності пункту 6.6 договору в частині встановлення штрафу та правил, закріплених в статті 217 ЦК, це не має наслідком недійсності інших частин правочину.

З огляду на розірвання договору між сторонами в порядку визначеному саме п.6.6 договору, тобто з ініціативи покупця, в частині повернення отриманих відповідачем коштів підлягає застосуванню положення вказаного пункту договору, а саме -в цьому випадку майбутній продавець зобов`язаний повернути майбутньому покупцю оплачений ним, згідно з розділом 3 даного договору забезпечувальний авансовий платіж (попередню оплату вартості квартири) протягом 90 банківських днів з моменту розірвання договору.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до стягнення з відповідача суми не повернутого у відповідності до умов договору авансу, який з урахуванням виплаченої частини складає 350 121 (триста п`ятдесят тисяч сто двадцять одна) гривня 46 копійок.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав до задоволення позову з підстав розірвання попереднього договору з ініціативи продавця. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, на що обґрунтовано посилається позивач в своїй апеляційній скарзі.

Вказане, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено судам, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Враховуючи відповідні роз`яснення та практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки апеляційний суд приходить до висновку щодо наявність підстав до скасування рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року, то, відповідно додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви та апеляційної скарги позивачем сплачено в загальному розмірі 12 696 грн. 95 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позовної заяви, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ковернот» на його користь.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 червня 2023 року скасувати та прийняти постанову.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал», Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ковернот» про визнання попереднього договору частково недійсним та стягнення авансу задовольнити.

Визнати недійсним п. 6.6 попереднього договору від 09 червня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ковернот» від імені, в інтересах та за рахунок якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будкепітал», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Роменським Віктором Сергійовичем, що зареєстрований в реєстрі за № 288, в частині фрази «за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми забезпечувального авансового платежу (попередньої оплати вартості квартири), визначеного Розділом 3 даного Договору».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ковернот», місце знаходження: вул. Болсуновська 21, група нежитлових приміщень №26, кв. 201, м. Київ, ідентифікаційний код - 38196948, на користь ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , суму сплаченого авансу за попереднім договором у розмірі 350 121 (триста п`ятдесят тисяч сто двадцять одна) гривня 46 копійок та судовий збір у розмірі 12 696 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто шість гривень) 95 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 15 березня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.