Ухвала

від 15.03.2024 по справі 308/4904/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4904/24

1-кс/308/1548/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване тим, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Крім того, сторона обвинувачення вважає наявними ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, та стверджує про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні захисник проти клопотання сторони обвинувачення заперечив, просив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення, вказує на те, що твердження сторони обвинувачення стосовно ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є необґрунтованими та просить обрати менш обтяжливий запобіжний захід.

У судовому засіданні підозрюваний підтримав свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно та повно дослідивши фактично обставини та докази, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, слідчий суддя встановив таке.

Витягом із ЄРДР №42024072030000002 від 04.01.2024 підтверджується, що Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

14.03.2024 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змісту підозри вбачається, що 28.12.2023, в обідній час доби, ОСОБА_4 , будучи начальником відділу земельних ресурсів Синевирської сільської ради, перебуваючи у одному із закладів громадського харчування в с. Синевир (точне найменування закладу встановлюється), усвідомлюючи суспільно-небезпечність свого діяння, діючи з прямим умислом, висунув усну вимогу ОСОБА_7 про необхідність надання йому неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США, що станом на 28 грудня 2023 року згідно офіційного курсу НБУ становило 112 858,2 грн., для того аби змінити цільове призначення вказаних земельних ділянок та не створювати штучні перепони у цьому.

Дії підозрюваного кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою особою з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

ОСОБА_4 прийнято на посаду начальника відділу земельних ресурсів Синевирської сільської ради з 17.05.2021 року відповідно до розпорядження Синевирського сільського голови №31 від 14.05.2021.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.03.2024 підозрюваного відсторонено від займаної посади строком до 2 місяців у межах строку досудового розслідування.

Виходячи з наявності підстав для застосування запобіжного заходу, сторона обвинувачення звернулася з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Слідчий суддя, вирішуючи подане клопотання сторони обвинувачення, дійшов до такого висновку.

Відповідно до приписів ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За таких обставин слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

За обставин цього клопотання слідчий суддя поділяє позицію сторони обвинувачення про обґрунтованість підозри, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.01.2024, інформацією про особу ОСОБА_4 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 04.01.2024, витягом з ДРРП на нерухоме майно №360588628 від 29.12.2023, витягом з ДРРП на нерухоме майно №360588823 від 29.12.2023, протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи від 25.01.2024, протоколом обшуку від 13.03.2024, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 13.03.2024, витягом з ДЗК про земельну ділянку №НВ-5100481282024 від 06.03.2024, витягом з ДЗК про земельну ділянку №НВ-23000310520224 від 28.02.2024, посадовою інструкцією начальника відділу земельних ресурсів, протоколом обшуку від 13.03.2024, розпорядженням «Про призначення ОСОБА_4 на посаду начальника відділу земельних ресурсів Синевирської сільської ради» від 14.05.2021, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом огляду та вручення грошових коштів та іншими матеріалами клопотання.

Посилання захисника на необґрунтованість підозри слідчий суддя оцінює критично, зважаючи на те, що повідомлена підозра передбачає первинну кваліфікацію, яка з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, що розслідується, може бути конкретизована та змінена, як щодо кваліфікації дій, так і щодо обсягу обвинувачення, якщо за наслідками проведення досудового розслідування, слідчий та прокурор дійдуть переконання про можливість складання обвинувального акту та направлення його до суду.

Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Як наслідок, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути.

Із урахуванням наведеного слідчий суддя критично оцінює аргументи захисту про те, що стороною обвинувачення неналежним чином сформульовано фактичний виклад обставин підозри.

Решта доводів захисника з приводу обґрунтованості підозри виходять за межі доводів, які мають правове значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя звертає увагу, що в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Резюмуючи дослідження обґрунтованості поданого клопотання, слідчий суддя зазначає про необхідність здійснення аналізу наявності ризиків, які персоніфіковані стороною обвинувачення у поданому клопотанні.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що санкція кримінального правопорушення, вчинення якого інкриміновано підозрюваному, передбачає допустимість застосування покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, тобто за правилами статті 12 КК України кримінальне правопорушення, детерміноване ч. 3 ст. 368 КК України, є тяжким злочином.

Також слідчийсуддя бередо увагиприписи ст.178КПК України,за якимипри вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу,крім наявностіризиків,зазначених устатті 177цього Кодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі:1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У цьому аспекті слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров`я, наявність у нього офіційного місця реєстрації, факт його одруження та наявність у нього дітей на утриманні. Поряд із цим, слідчий суддя враховує обсяг представлених стороною обвинувачення доказів.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, слідчий суддя вважає обґрунтованими посилання сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що підозрюваний обізнаний зі змістом показань свідків та знає їх анкетні дані, а тому може впливати на них з метою зміни ними викриваючих його показань. При цьому досудове розслідування триває. Поряд із цим, слідчий суддя зауважує про те, що підозрюваний може впливати ще й на не встановлених слідством свідків.

Отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.

Також слідчий суддя поділяє доводи сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. У цьому аспекті слідчий суддя вказує на відсутність відомостей про те, що підозрюваний активно взаємодіє із органом досудового розслідування. Більше того, підозрюваний не допитаний з приводу обставин повідомленої підозри.

Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування зазначених ризиків, чинне законодавство зобов`язує слідчого суддю перевірити також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи.

Частина 1 ст. 176 КПК України встановлює такі альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що крім наявної обґрунтованої підозри, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідатиме характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо підозрюваного.

З приводу доводів захисника на наявність у підозрюваного соціальних зв`язків слідчий вказує на те, що означені обставини, хоч і заслуговують на увагу, проте відсутні підстави вважати, що відповідні зв`язки сягають такого рівня, що можуть нівелювати встановлені в ході судового розгляду ризики.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, і такий буде належним чином гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Таким чином, клопотання сторони обвинувачення слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із правом внесення застави. При цьому строк тримання слід обчислювати із моменту фактичного затримання.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

клопотання старшого слідчого Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11.05.2024.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 13.03.2024.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених цим Кодексом 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із Закарпатської області без дозволу слідчого чи прокурора;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби);

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1