Рішення

від 07.03.2024 по справі 508/800/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 508/800/19

Номер провадження 2/508/1/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2024 року смт. Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Банташ Д.С.

за участі секретаря с/з -Мазарак Н.А.

сторін провадження:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Бабкова В.Д.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Миколаївка Березівського району Одеської області в загальному позовному провадженні цивільну справу № 508/800/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб Олег Анатолійович,

встановив:

20 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Короткий виклад пред`явленого позову.

Позивачка ОСОБА_1 свій позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 , яка за життя, 07 липня 2013 року, склала заповіт, за змістом якого заповіла їй, земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб О.А. реєстровий номер № 328.

Бажаючи прийняти спадщину, вона звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою, де їй стало відомо про наявність іншого заповіту, складеного пізніше, за яким спадкоємицею визначено відповідачку по справі, ОСОБА_2 , який складено і посвідчено 04 вересня 2017 року секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області Герасименко А.Г.

Зазначала, що заповіт від 04.09.2017 року є недійсним, оскільки станом на 04.09.2017 року ОСОБА_3 була стабільно у важкому стані та не могла фізично ні бачити, ні писати та розмовляти. Вважала, що ОСОБА_3 через хворобу не сприймала дійсність і не могла керувати своїми думками та діями.

Просила суд визнати недійсним і скасувати заповіт ОСОБА_3 від 04 вересня 2017 року, складений на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області і зареєстрований в реєстрі за № 73. (том. 1 а.с. 2-3)

Короткий виклад відзиву на позовну заяву.

Відповідачка ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2019 року було відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2019 року, було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологубу О.А. видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно ухвалиМиколаївського районногосуду Одеськоїобласті від04.12.2019року,закрито підготовчепровадження поцивільній справі.Витребувано у приватногонотаріуса СологубаО.А. спадковусправу щодомайна ОСОБА_4 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .Витребувано зпоштового закладу«Укрпошта» с.Олексіївка Миколаївськогорайону Одеськоїобласті оригінали відомостейотримання пенсіїчи іншоїматеріальної допомоги,чи іншихдокументів сувороїзвітності,які містятьособистий підпис ОСОБА_4 .Витребувано зТОВ «Олексіївське»з якимза життя ОСОБА_4 вкладала договіроренди земельногопаю (землі)та отримувалаорендну плату,оригінали договоруоренди тавідомостей отриманняорендної платичи іншихдокументів,які містятьособисті підписи ОСОБА_4 .Витребувано зОлексіївської сільськоїради Миколаївськогорайону Одеськоїобласті витребуватирішення пропризначення посадовоїособи,яка малаправо вчинятинотаріальні діїстаном на04.09.2017року.Викликано свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .Залучено до матеріалівсправи оригіналмедичної картиамбулаторного хворогона ім`я ОСОБА_3 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Призначенопосмертну судово-психіатричнуекспертизу.На вирішенняекспертам поставленонаступні питання: В якому стані фізичного здоров`я, відповідно до медичної карти амбулаторного хворого, знаходилася ОСОБА_3 під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено 04.09.2017 р. секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області? В якому психічному стані, відповідно до медичної карти амбулаторного хворого, знаходилася ОСОБА_3 під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено 04.09.2017р. секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області? Чи могла ОСОБА_3 розуміти власні дії та керувати ними у повній мірі станом на 04.09.2017 р.? Чи могла ОСОБА_3 прочитати цей заповіт, або прослухати його та розуміти його зміст, чи підписати заповіт? Чи здатна була, відповідно до медичної карти амбулаторного хворого, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку, керувати ними та прогнозувати наслідки власних дій у повній мірі під час складання та підписання заповіту від 04.09.2017р.? Який загальний стан психіки був у померлої ОСОБА_3 в період з 2014 року по вересень 2017 року? Проведення експертизи доручено експертам Комунального Некомерційного Підприємства "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ № 2" Одеської Обласної Ради". Витрати по сплаті на проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 . В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи №508/800/19 разом з оригіналом медичної карки амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3

15.04.2020 року адміністрацією КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2» ООР» матеріали цивільної справи №508/800/19 разом з оригіналом медичної карки амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3 повернуто до Миколаївського районного суду Одеської області, оскільки проведення судово-психіатричної експертизи не в їх компетенції.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 28.04.2020 року відновлено провадження у справі.

Відповідно до рішення Вищої Ради правосуддя від 25 серпня 2020 року №2449/0/15/20 суддя Миколаївського районного суду Одеської області ОСОБА_10 звільнений у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 року зазначена справа передана в провадження судді Миколаївського районного суду Одеської області Банташ Д.С.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Одеської області Банташа Д.С. від 02.10.2020 року справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії судового розгляду.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2020 року, проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, призначеної ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 04.12.2019 року доручено експертам Комунального некомерційного підприємства «ОДЕСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ`Я" Одеської Обласної Ради, попередивши експертів про відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.

19.01.2023 року на адресу суду від КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради повернулася без виконання ухвала суду від 20.10.2020 року разом з матеріалами цивільної справи, в зв`язку з припиненням роботи кабінету амбулаторних судово-психіатричних експертиз.

19.01.2023 року ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області було поновлено провадження у справі № 508/800/19.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 09 березня 2023 року, проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, призначені ухвалами Миколаївського районного суду Одеської області від 04.12.2019 року і 20 жовтня 2020 року доручено експертам Одеської філії судово-психіатричних експертиз державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України»", попередивши експертів про відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 КК України. В розпорядження експертів направлено матеріали цивільної справи № 508/800/19 разом з оригіналом медичної картки амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3 . Клопотання ОСОБА_1 від 21 лютого 2023 року в частині витребування доказів залишено без розгляду. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

17.11.2023 року на адресу суду на виконання ухвали від 09.03.2023 року надано висновок судово-психіатричного експерта № 537 від 09.10.2023 року. (том 2 а.с. 3-9) Повернуто на адресу суду матеріали цивільної справи № 508/800/19 та медичну картку амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 21.11.2023 року поновлено провадження у справі призначено відкрите судове засідання.

Згідно ухвали суду від 30.01.2024 року задоволено частково клопотання відповідачки ОСОБА_2 , викликано в судове засідання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .

Ухвалою суду від 06.02.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення додаткової посмертної судово-психіатричної експертизи у цивільній справі № 508/800/19.

Крім того, на виконання ухвали Миколаївського районного суду від 04.12.2019 року суду надано: ЦПЗ № 2 АТ «Укрпошта» - копії відомостей на виплату пенсії (том 1 а.с. 64-76); приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологубом О.А. - спадкову справу (том 1 а.с. 82-107); Олексіївською сільською радою Миколаївського району Одеської області - копію рішення Виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області за № 25 від 12.12.2016 року «Про покладання обов`язків по вчиненню нотаріальних дій в виконавчому комітеті сільської ради» (том 1 а.с. 160).

Позивачка ОСОБА_1 і її представник, адвокат Бабков В.Д., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 і її представник, адвокат Ковтун К.В., в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів своїх позовних вимог.

Третя особа, приватний нотаріус Сологуб О.А., будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи у судове засідання не з`явився. Заяв і клопотань на адресу суду не надходило.

Суд у порядку загального позовного провадження, вислухавши пояснення сторін і їх представників, покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчинено відповідний актовий запис за № 54, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. (т. 1 а.с. 6, 86)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина щодо її майна.

Згідно копії довідки Виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області за № 96 від 03.05.2019 року, ОСОБА_3 дійсно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в с. Олексіївка Миколаївського району Одеської області. На день смерті проживала разом з ОСОБА_2 . На день смерті зареєстровані в будинку ОСОБА_7 . (а.с. 87)

11 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Також, 08 серпня 2019 року з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 . Спадкоємці звернулись до нотаріальної контори про прийняття спадщини в строк встановлений законом для прийняття спадщини (т. 1 а.с. 83, 85).

Крім того, 11 квітня 2019 року з заявою про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України, належної після смерті ОСОБА_3 , звернувся ОСОБА_6 (том 1 а.с. 84)

30 березня 2011 року ОСОБА_3 було складено заповіт на користь ОСОБА_14 і ОСОБА_1 , який посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (реєстровий номер 20, який було зареєстровано в спадковому реєстрі 08.04.2011 року за № 50995101). Згідно зазначеного заповіту ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: земельну ділянку розміром 6,34 га, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 656400 виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 07.08.2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.07.528.00231 кн. № 003634, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5123580400:01:001:0076 заповіла ОСОБА_14 та земельну ділянку розміром 6,34 га, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 316528 виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 31.10.2008 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.08.528.00416 кн. № 003634, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5123580400:01:001:0146 заповіла ОСОБА_1 (том 1 а.с. 7, 93-95)

07 липня 2013 року ОСОБА_3 було складено заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб О.А. (реєстровий номер 328, який було зареєстровано в спадковому реєстрі за № 56272792). Згідно зазначеного заповіту ОСОБА_3 зроблено наступне розпорядження: земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,34 га, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер якої 5123580400:01:001:0076 та земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,34 га, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, масив 2-3 ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер якої 5123580400:01:001:0146, заповіла ОСОБА_1 . Як вбачається з зазначеного заповіту, у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 хвора, погано бачить, не може особисто прочитати текст заповіту уголос та підписати заповіт, за її дорученням, у її та нотаріуса присутності, текст заповіту до його підписання уголос зачитаний запрошеними свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Крім того, заповіт підписано за дорученням ОСОБА_3 громадянкою ОСОБА_17 . (том 1 а.с. 8, 93-95)

04 вересня 2017 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (реєстровий номер 73, який було зареєстровано в спадковому реєстрі 20.09.2017 року за № 61257863). Згідно зазначеного заповіту ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все її майно, яке буде належати їй на день смерті, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося заповіла ОСОБА_2 . (том 1 а.с. 88, 93-95)

Приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологубом О.А. до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 44/2019. (том 1 а.с. 83-107)

Як вбачається з копії рішення Виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області за № 25 від 12.12.2016 року «Про покладання обов`язків по вчиненню нотаріальних дій в виконавчому комітеті сільської ради», обов`язки по вчиненню нотаріальних дій покладено на секретаря сільської ради Герасименко Альону Григорівну. (том 1 а.с. 160)

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 537 від 09.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , який було посвідчено секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області 04.09.2017 року, виявляла клінічні ознаки хронічного, стійкого психічного розладу: «Органічного психічного розладу, у вигляді вираженого психоорганічного синдрому, складного генезу (судинного, метаболічного, гіпоксичного, віковий), із суттєвим зниженням вольових та критичних функцій» (що відповідав діагностичним критеріям рубриці «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що абсолютно позбавляло її здатності усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій та керувати ними, прогнозувати їх можливі наслідки під час укладання і підписання заповіту від 04.09.2017 року, який було посвідчено секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області. (том 2 а.с. 3-9)

Свідок ОСОБА_8 надала показання про те, що ОСОБА_3 не могла ходити, але все розуміла. Доглядала за нею перед смертю ОСОБА_2 , яка здійснювала догляд належним чином. До лікарні ОСОБА_3 не зверталася, лікувалася вдома, приймаючи ліки, які їй прописував фельдшер. Ніколи на біль або інші хвороби не скаржилася. Які саме препарати ОСОБА_3 приймала їй не відомо. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що при складанні заповіту були присутні секретар та голова сільради. Деталей щодо заповіту їй не відомо.

Свідок ОСОБА_12 надала показання про те, що в 2017 році вона перебувала на посаді секретаря Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, на якій пропрацювала біля 30 років. Зазначала, що тривалий час знає як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 , яку часто бачила як в сільській раді так і в самому селі. ОСОБА_3 зверталася до неї з приводу складання заповітів і довіреності. В 2017 році до неї, як секретаря сільради, звернулася ОСОБА_2 і повідомила, що ОСОБА_3 бажає скласти заповіт, попросила прийти до ОСОБА_3 з цього приводу. Після цього, вона відвідала ОСОБА_3 і отримала всі необхідні документи для складання заповіту, підготувала текст заповіту і наступного дня прийшла до неї додому, щоб ОСОБА_3 підписала його. Точної дати посвідчення заповіту не пам`ятала. Стверджувала, що ОСОБА_3 самостійно розписалася в заповіті, але з текстом не знайомилася. З текстом заповіту ОСОБА_3 знайомила вона (свідок), прочитавши їй його вголос. Чому ОСОБА_3 не прочитала заповіт самостійно не пам`ятає, висловивши припущення, що можливо через відсутність окулярів чи інших обставин, які вона не пам`ятає. Додатково зазначала, що ОСОБА_3 ніякими хворобами в тому числі психічними не хворіла, була цілком дієздатною особою.

Свідок ОСОБА_11 надав показання про те, що він є колишім Головою Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області. Знав ОСОБА_3 , яка мешкала в с. Олексіївка Миколаївського району Одеської області. Декілька разів підвозив секретаря сільської ради Герасименко А.Г. до ОСОБА_3 для складання і посвідчення довіреності та заповіту. Під час посвідчення заповіту присутнім не був, деталі з цього приводу йому не відомі. ОСОБА_3 почувала себе добре, ніколи не скаржилася на своє здоров`я. Зазначав, що на секретаря сільради покладалися обов`язки по вчиненню нотаріальних дій рішенням виконкому сільради.

Відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, який надає змогу суду належним чином дослідити та перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у статті 89 ЦПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретної справи. Отже, докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути враховані при ухваленні судового рішення. Суд може обґрунтувати свої висновки виключно на підставі оцінки показань свідків, яких він безпосередньо вислухав під час судового засідання.

Таким чином, показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були допитані в судовому засіданні 19.06.2020 року під головуванням судді Парія І.О., не враховуються судом у новому складі під час ухвалення рішення по суті спору, оскільки після заміни складу суду на стадії судового розгляду сторони не заявляли клопотання про повторний допит цих свідків, а судом у новому складі не здійснювався безпосередній їх допит.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 статті 78 ЦПК України).

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Як вказано у частинах першій та другій статті 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу).

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визначенні у статті 225 ЦК України. Частинами першою, другою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 368/953/19.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що висновок судово-психіатричної експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року у справі № 208/9102/15-ц (провадження № 61-21308св21) зазначено: «правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України). Правила статті 225 ЦК України поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі статті 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними».

У постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 319/547/20 (провадження № 61-8623св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 635/3664/16 (провадження № 61-14002св21), у якій зазначено, що «для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), від 26 травня 2021 року у справі № 639/348/17 (провадження № 4822св21).

Так, за клопотанням позивача судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, за результатами якої складено висновок № 537 від 09.10.2023 року. (том 2 а.с. 2-9)

З описової частини висновку вбачається, що з наданої експертам медичної документації, яка є пріоритетною у посмертних судово-психіатричних дослідженнях (бо покази свідків завжди носять суб`єктивний, і часто не достовірний характер), відомо, що ОСОБА_3 1930р.н., у 2002році, в наслідок падіння з даху отримала травми кінцівок, з приводу чого неодноразово зверталась по медичну допомогу, але повного відновлення функції руху у неї так і не настало, «слабо консолідований перелом кісток лівого ліктьового суглобу, туго рухомість в лівому ліктьовому суглобі» (а.с.55), що вказує на порушення у хворої регенеративних та метаболічних процесів, що більш усього вірогідно було пов`язане у неї з віковими змінами (72роки). Окрім того, з грудня 2002 року і у подальшому їй неодноразово виставлялись діагнозі «Ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу», «Церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба» (2003рік), «Загальний атеросклероз, Церебральний атеросклероз, Енцефалопатія, Ішемічна хвороба серця» (з 2016 року), «Лімфостаз нижніх кінцівок...» (з 2018року). Згідно записів фахівців у медичній карті амбулаторної хворої, окрім порушення статокінетичних функцій, хвора скаржилась на періодичний головний біль, загальне порушення стану, загальну слабкість, виявляла підвищення артеріального тиску до 150/90, але від подальших оглядів відмовлялась, і на 08.06.2016р., під час амбулаторного огляду вже було відмічено, що її тиск не стійкий, що мають місце його підвищення до 200/100, при тому, що на той час хвора вже була «не ходяча...», мала обмеження по самообслуговуванню, не контролювала функцію тазових органів, перебувала у памперсі, отже потребувала стороннього піклування та догляду, про що з 2016 року рідним хворої неодноразово видавалися довідки ЛКК, для отримання соціальних пільг, з приводу хворобливого стану хворої. І так як у наданій медичній документації відсутні відомості про покращення стану здоров`я ОСОБА_3 на 2017 рік, а навпаки наявні свідчення про досить агресивний перебіг наявних у неї захворювань, що загалом і призвело до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 88 років(а.с.86), той допускати якесь покращення стану ОСОБА_3 на час підписання заповіту від 04.09.2017 року буде не обґрунтоване та не професійне. Про важкий стан хворої у 2017 році свідчать і запис сімейного лікаря у мед.карті від 23.05.2017р., згідно якого хвора скаржилась на загальну слабкість, головний біль, виявляла ознаки ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, церебрального атеросклерозу, у зв`язку із чим повторно проводились ЛКК, видавалась довідка про те, що хвора потребує стороннього догляду, бо не здатна до самообслуговування; запис лікаря від 11.04.2018р., згідно якого на час огляду хвора перебувала у важкому стані, не була здатна навіть сидіти, стояти, виявляла виражену патологію кінцівок, порушення ритму серцевої діяльності тощо, аналогічний запис від 06.07.2018р., та запис у посмертному епікризі в амбулаторної карти, згідно якого «хвора протягом 5-ти років (тобто з 2015 року) перебувала у лежачому положенні, під постійним спостереженням дільничного терапевта, але стан її прогресивно погіршувався, смерть настала від «Хронічної мозкової недостатності, Судинної енцефалопатії, Церебрального атеросклерозу» (а.с.58, медична карта амбулаторного хворого). Таким чином по справі можливо вважати доведеним, що загалом на 2017 рік, і конкретно на 04.09.2017 року, актуальний психічний стан ОСОБА_3 , 1930 року народження, був обумовлений вираженими віковими змінами (на той час ОСОБА_3 було більше а ніж 80 років), судинними факторами (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, судинна енцефалопатія), дисметаболічними порушеннями (загальний атеросклероз, кардіосклероз), хронічною гіпоксією мозку, як у наслідок судинного фактору та інших вказаних експертом шкідливих факторів, так і окремо у наслідок змушеного положення у просторі (неспроможності ходити, сидіти), тобто незворотними як неврологічними так і соматичними порушеннями, що загалом відноситься до так званих «Органічних, включаючи симптоматичних, психічних розладів», діагностичні критерії яких прописані у рубриці «F0» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду. Про наявність незворотних та стійких ознак органічного ураження центральної нервової системи свідчать і відомості про те, що хвора тривалий час мала важкі порушення зору, мовлення, навіть на 2013 рік не була здатна самостійно прочитати складений за її бажання заповіт, особисто поставити свій підпис у заповіті від 2013 року, що стало причиною скликання на той час до неї додатково свідків, про що йдеться у запису нотаріуса у вказаному заповіті від 07.07.2013р. (а.с.8 та інші). При цьому динаміка розвитку сомато-неврологічних захворювань у ОСОБА_3 , 1930 року народження, про які йдеться у наявній мед.карті амбулаторного хворого, а разом із ними і психічних вад у заповідача протикали таким чином, що саме з 2016 року ці зміни та психічні розлади досягли незворотного і тотального, експертно значимого важкого рівня, той абсолютно позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, під час укладання і підписання заповіту від 04.09.2017 року, посвідченого Олексіївською сільською радою Миколаївського району Одеської області, бо відповідали клінічним ознакам «Органічного психічного розладу, у вигляді вираженого психоорганічного синдрому, складного ґенезу (судинного, метаболічного, гіпоксичного, віковий), із суттєвим зниженням вольових та критичних функцій» (що відповідав діагностичним критеріям рубриці «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду та критеріям хронічного, стійкого психічного розладу).

За результатами проведеного дослідження, з урахуванням усіх наданих на експертизу об`єктів дослідження експерт психіатр дійшов до висновків, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_2 , який було посвідчено секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, 04.09.2017року, виявляла клінічні ознаки хронічного, стійкого психічного розладу: «Органічного психічного розладу, у вигляді вираженого психоорганічного синдрому, складного ґенезу (судинного, метаболічного, гіпоксичного, віковий), із суттєвим зниженням вольових та критичних функцій» (що відповідав діагностичним критеріям рубриці «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що абсолютно позбавляло її здатності усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій та керувати ними, прогнозувати їх можливі наслідки під час укладання і підписання заповіту, від 04.09.2017 р., який було посвідчено секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Заперечуючи проти висновку експертизи відповідачем надано письмові заперечення, в яких зазначалося, що мотивувальна частина даного висновку містить лише хронологію подій, які мали місце в житті ОСОБА_3 , із зазначенням її діагнозів у різні періоди часу. Висновок не містить жодного пояснення та обґрунтування, яким саме чином те чи інше захворювання досліджуваного впливало на його психічний стан, у зв`язку з чим експерт дійшов висновку про неможливість останнім усвідомлювати свої дії та керувати ними не наведено. Мотивувальна частина не містить обґрунтувань та посилань на причинно-наслідковий зв`язок між наявною у досліджуваної хворобою та висновком експерта про неможливість останнім усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До матеріалів справи долучено копію відповіді КНП «Психоневрологічний інтернат «Оберіг» № 64 від 22.01.2024 року (надану на адвокатський запит ОСОБА_18 ), що ОСОБА_3 на лікуванні в КНП «ООПЛ № 3»ООР» в період з 01.01.2013 по 13.02.2019 роки не перебувала.

Даючи оцінку запереченням, суд приходить до наступних висновків.

В описовій частині висновку експерт зазначав, що відомості, отримані при дослідженні поданих на експертизу об`єктів, що стосуються психічного стану особи: за наявними у матеріалах справи відомостями: ОСОБА_3 , 1930 року народження за життя офіційно на обліку у психіатрів, наркологів не перебувала, до кримінальної відповідальності не притягалась, тривалий час була працездатною і до зрілого віку сумнівів у своєї психічної повноцінності у оточуючих не викликала. Не було надано експертам і відомостей з приводу того, що ОСОБА_3 за життя мала якісь патологічні потяги, або страждала на зловживання алкоголем, вживала наркотичні речовини, або була схильна до асоціальних вчинків. (п. 21 висновку) Експерт також зазначав, що слід розуміти, що просто відсутність відомостей з приводу того, що особа за життя потрапляла у поле зору офіційної психіатричної служби, або відомості про те, що особа не перебувала на психіатричному обліку, не приймала психотропних препаратів та не оглядалась психіатрами під час перебування у стаціонарах загально соматичного профілю, не оглядалась психіатром під час скоєння якогось юридичного акту - не є підставою для однозначного визнання такої особи як психічно здорової, виключення можливих психопатологічних симптомів та обмежень, або порушень у вольових та критичних функціях. Отже експертами оцінюються не формальні відомості з приводу того, чи перебувала людина на обліку, або чи приймала - не приймала психоактивні препарати, а сукупність усіх представлених в дослідницькій частині висновку експерта фактичних даних, на предмет їх відповідності існуючим в психіатрії та медицині діагностичним стандартам і поглядам на розвиток тієї чи іншої психопатології, сомато- неврологічних розладів, які були встановлені заповідачу за життя, з урахуванням відомостей про провідні механізми його реагування, поведінку у побуті, налаштування, спосіб життя та таке інше прицільно на час, що передував та безпосередньо відповідав періоду, який цікавить суд, подальшим проявам психічної активності та функції суб`єкту.

Слід також зазначити, що у посмертних експертизах судовий експерт психіатр позбавлений можливості безпосередньо спілкуватися із підекспертним, тому цей вид експертиз допускає кваліфікацію стану померлого з урахуванням наданих експерту вихідних даних (медичної документації, матеріалів справи, показів очевидців, тощо).

Тому отримана інформація з КНП «Психоневрологічний інтернат «Оберіг» не встановлює нових і додаткових обставин і не змогла б вплинути на висновок експертизи.

Таким чином, суд визнає висновок повним, ясним, обґрунтованим, таким, що не суперечить іншими матеріалам справи, а тому суд бере до уваги висновок судово-психіатричного експерта № 537 від 09.10.2023 року та приймає за основу.

Аналізуючи надані сторонами докази, покази свідків під час розгляду справи, зважаючи на медичну документацію, враховуючи висновок судово-психіатричного експерта № 537 від 09.10.2023 року, суд приходить до висновку про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 04 вересня 2017 року, складений на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області і зареєстрований в реєстрі за № 73.

Верховний суд у постанові від 25.11.2021 по справі № 210/573/19 зазначає, що обов`язковість вимог ст. 105 ЦПК України щодо призначення судової-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні ст. 77 ЦПК України.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду, відтак не потребують детального обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ч. 4 ст. 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Частина 1 статті 225 ЦК України передбачає, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до частини другої статті 1257ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Встановлене частиною другою статті 1257ЦК України коло заінтересованих осіб не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи, оскільки цивільне законодавство не містить визначення поняття «заінтересована особа».

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, повинен довести конкретні факти порушення його прав та інтересів вказаним правочином.

Критерієм заінтересованості позивача в оспорюванні заповіті є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені правочином; 2) у результаті визнання заповіту недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені.

Таким чином, враховуючи висновок суду про визнання спірного заповіту недійсним з підстав того, що ОСОБА_3 абсолютно позбавляло здатності усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій та керувати ними, прогнозувати їх можливі наслідки під час укладання і підписання заповіту від 04.09.2017 р., та враховуючи положення ч. 4 ст. 1254 ЦК України і ч. 1 ст. 225 ЦК України, позивач є заінтересованою особою чиї права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті майнові права буде захищено та відновлено.

Щодо позовних вимог про скасування заповіту, суд зазначає наступне.

Аналіз змісту глави 85 Цивільного Кодексу України свідчить, що у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (стаття 1254 ЦК України). Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорювання) та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 2-1201/2005 (провадження № 61-13700св18).

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання позову до суду в сумі 768,00 (сімсот шістдесят вісім) грн. та витрати на проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 71008,10 грн. (сімдесят одна тисяча вісім гривень 10 копійок).

Крім того, ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 16 вересня 2019 року, було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонено приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологубу О.А. видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 04 вересня 2017 року, складений на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області і зареєстрований в реєстрі за № 73.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання позову до суду в сумі 768,00 (сімсот шістдесят вісім) грн. та витрати на проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 71008,10 грн. (сімдесят одна тисяча вісім гривень 10 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 14 березня 2024 року.

Суддя Д.С. Банташ