Постанова

від 03.12.2024 по справі 508/800/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5249/24

Справа № 508/800/19

Головуючий у першій інстанції Банташ Д. С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову -Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб Олег Анатолійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4

на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 07 березня 2024 року, ухваленеМиколаївським районним судом Одеської області у складі: судді Банташ Д.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб Олег Анатолійович,

в с т а н о в и в

20 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , який мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5 , яка за життя, 07 липня 2013 року, склала заповіт, за змістом якого заповіла їй, земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначений заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологубом О.А. реєстровий номер № 328. Бажаючи прийняти спадщину, вона звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою, де їй стало відомо про наявність іншого заповіту, складеного пізніше, за яким спадкоємицею визначено відповідачку по справі, ОСОБА_2 , який складено і посвідчено 04 вересня 2017 року секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області ОСОБА_6

Вказувала, що заповіт від 04.09.2017 є недійсним, оскільки станом на 04.09.2017 ОСОБА_5 була стабільно у важкому стані та не могла фізично ні бачити, ні писати та розмовляти. Вважала, що ОСОБА_5 через хворобу не сприймала дійсність і не могла керувати своїми думками та діями.

Просила суд визнати недійсним і скасувати заповіт ОСОБА_5 від 04 вересня 2017 року, складений на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області і зареєстрований в реєстрі за № 73 (том. 1 а.с. 2-3).

У зв`язку з чим, позивачка була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом, в якому із посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог ст. 203, 215, 225, 1257, 1222 ЦК України просила суд визнати недійсним та скасувати вказаний заповіт ОСОБА_5 .

Відзив на позовну заяву не надходив.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 07 березня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 від 04 вересня 2017 року, складений на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області і зареєстрований в реєстрі за № 73.

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання позову до суду в сумі 768,00 (сімсот шістдесят вісім) грн та витрати на проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 71 008,10 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Миколайївського районного суду Одеської області від 07 березня 2024 року як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб Олег Анатолійович.

Доводами апеляційної скарги є те, що свідки позивача допитані за відсутності відповідача, яка не була повідомлена належно про дату, час і місце розгляду справи, крім того, свідки позивача надали суперечливі і такі, що не відповідають матеріалам справи, свідчення щодо своєї особистої присутності під час складення заповіту, стану здоров`я заповідача, кількості заповітів, а представник позивача некоректно допитував свідків, частина свідків позивача не допитана, натомість в матеріалах справи наявні письмові пояснення свідків, справжність підписів яких не завірена належним чином, такі свідчення написані по шаблону, проте і за таких умов жоден свідок не підтвердив, що ОСОБА_5 страждала на психічні розлади.

Також вважає необґрунтованим висновок судово-психіатричної експертизи, який містить лише хронологію подій, без пояснень, яким чином наявні зафіксовані у померлої вади здоров`я могли вплинути на її психічний стан і на підставі яких експерт дійшов висновку про неможливість спадкодавицею усвідомлювати свої дії та керувати ними; мотивувальна частина висновку не містить обґрунтувань та посилань на причинно-наслідковий зв`язок між наявною у досліджуваної хвороби та висновком експерта; не зазначено, яка методика використана експертом під час проведення експертизи; об`єктивно експерт вказав лише на те, що за життя Волощук офіційно на обліку у психіатра не перебувала і сумнівів у своїй психічній повноцінності у оточуючих не викликала, по медичну допомогу зверталася не часто (2002, 2003, 2012, 2016, 2017, 2018, 2019), підпис в першому та третьому заповіті зовні фотографічно ідентичний, через відсутність можливості спілкування експерта з хворим у посмертних експертизах допускається кваліфікація стану померлого синдромально і у сумнівних випадках більш вірогіднішою у бік хвороби, бо навіть наявна медична документація не завжди складається фахово. Оскільки свідчення трьох свідків є неправдивими, заяви-пояснення інших свідків не є достатніми та допустимими, то висновок експерта також не може бути належним та допустимим доказом по справі, тому що базується на неправдивих матеріалах. Крім того, в п. 23 експертного висновку немає конкретної, чіткої відповіді на поставлені питання, одне питання не входить до компетенції експерта, а інше сформульоване некоректно.

Стверджуючи про абсолютну неспроможність померлої в момент складення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, позивач не виконала свого процесуального обов`язку та не надала будь-яких доказів такого стану здоров`я спадкодавці.

Отже, матеріали справи не містять доказів, що свідчили, що в момент складення оспорюваного заповіту воля ОСОБА_5 не відповідала її дійсній волі.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суд першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та її представник, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися (представник як користувач Електронного суду 31.10.2024 20:20:22, про що свідчить довідка про доставку електронного документу).

Неявка приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуба О.А., належно повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (у відповідності до вимог ч. 2 ст. 130 ЦПК України) і вищезазначене у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області вчинено відповідний актовий запис за № 54, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 6, 86).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина щодо її майна.

Згідно копії довідки Виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області за № 96 від 03 травня 2019 року, ОСОБА_5 дійсно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в с. Олексіївка Миколаївського району Одеської області. На день смерті проживала разом з ОСОБА_2 . На день смерті зареєстровані в будинку ОСОБА_8 (а.с. 87).

11 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Також, 08 серпня 2019 року, з заявою про п рийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 . Спадкоємці звернулись до нотаріальної контори про прийняття спадщини в строк, встановлений законом для прийняття спадщини (т. 1 а.с. 83, 85).

Крім того, 11 квітня 2019 року, з заявою про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України, належної після смерті ОСОБА_5 , звернувся ОСОБА_9 (том 1 а.с. 84)

30 березня 2011 року ОСОБА_5 було складено заповіт на користь ОСОБА_10 і ОСОБА_1 , який посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (реєстровий номер 20, який було зареєстровано в спадковому реєстрі 08 квітня 2011 року за № 50995101).

Згідно зазначеного заповіту, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження:

- земельну ділянку розміром 6,34 га, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 656400, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 07 серпня 2007 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.07.528.00231 кн. № 003634, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5123580400:01:001:0076, заповіла ОСОБА_10 ;

- земельну ділянку розміром 6,34 га, яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 316528, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 31 жовтня 2008 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.08.528.00416 кн. № 003634, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5123580400:01:001:0146 заповіла ОСОБА_1 (том 1 а.с. 7, 93-95).

07 липня 2013 року ОСОБА_5 було складено заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологуб О.А. (реєстровий номер 328, який було зареєстровано в спадковому реєстрі за № 56272792). Згідно зазначеного заповіту, ОСОБА_5 зроблено наступне розпорядження: земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,34 га, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер якої 5123580400:01:001:0076 та земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,34 га, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, масив 2-3 ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер якої 5123580400:01:001:0146, заповіла ОСОБА_1 . Як вбачається з зазначеного заповіту, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 хвора, погано бачить, не може особисто прочитати текст заповіту уголос та підписати заповіт, за її дорученням, у її та нотаріуса присутності, текст заповіту, до його підписання, уголос зачитаний запрошеними свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Крім того, заповіт підписано за дорученням ОСОБА_5 громадянкою ОСОБА_13 (том 1 а.с. 8, 93-95).

Як вбачається з копії рішення Виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області за № 25 від 12 грудня 2016 року «Про покладання обов`язків по вчиненню нотаріальних дій в виконавчому комітеті сільської ради», обов`язки по вчиненню нотаріальних дій покладено на секретаря сільської ради Герасименко Альону Григорівну. (том 1 а.с. 160)

04 вересня 2017 року ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (реєстровий номер 73, який було зареєстровано в спадковому реєстрі 20 вересня 2017 року за № 61257863). Згідно зазначеного заповіту ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все її майно, яке буде належати їй на день смерті, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося заповіла ОСОБА_3 (том 1 а.с. 88, 93-95).

Приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Одеської області Сологубом О.А. до майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 44/2019 (том 1 а.с. 83-107).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 537 від 09 жовтня 2023 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_3 , який було посвідчено секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області 04 вересня 2017 року, виявляла клінічні ознаки хронічного, стійкого психічного розладу: «Органічного психічного розладу, у вигляді вираженого психоорганічного синдрому, складного генезу (судинного, метаболічного, гіпоксичного, віковий), із суттєвим зниженням вольових та критичних функцій» (що відповідав діагностичним критеріям рубриці «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що абсолютно позбавляло її здатності усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій та керувати ними, прогнозувати їх можливі наслідки під час укладання і підписання заповіту від 04 вересня 2017 року, який було посвідчено секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області (том 2 а.с. 3-9).

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи недійсним заповіт ОСОБА_5 від 04 вересня 2017 року, складений на ім`я ОСОБА_2 , суд виходив з доведеної заінтересованості в такому позивачки як спадкоємиці за заповітом, а свій висновок щодо обгрунтованості позовних вимог мотивував висновком судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_5 абсолютно була позбавлена здатності усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій та керувати ними, прогнозувати їх можливі наслідки під час укладання і підписання заповіту від 04 вересня 2017 року, та враховуючи положення ч. 4 ст. 1254 ЦК України і ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Як вказано у частинах першій та другій статті 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу).

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

У частині другій статті 1257 ЦК України вказано, що за позовом заінтересованої особи суд визнаєзаповітнедійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно зістаттею 225 ЦКУкраїни правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Нормистатті 225 ЦКУкраїни поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із тих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.Висновокпро тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хочависновокекспертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Підставою для визнання правочину недійсним згідно зістаттею 225 ЦКУкраїни може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такий правовийвисновоквикладений у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 359/3849/14-ц, від 16 травня 2022 року у справі № 127/8183/19, від 27 травня 2022 року у справі № 752/5238/16-ц, від 22 вересня 2022 року у справі № 757/28174/18-ц.

Обов`язковість норм статті 105 ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним згідно зістаттею 225 ЦКУкраїни вказує на те, що самевисновокексперта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Для визначення психічного стану ОСОБА_5 на момент складення заповіту суд першої інстанції відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 ЦПК України призначив судову психіатричну експертизу.

Так, за клопотанням позивача судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, за результатами якої складено висновок № 537 від 09 жовтня 2023 року (том 2 а.с. 2-9).

З описової частини висновку вбачається, що з наданої експертам медичної документації, яка є пріоритетною у посмертних судово-психіатричних дослідженнях (бо покази свідків завжди носять суб`єктивний, і часто не достовірний характер), відомо, що ОСОБА_5 1930 р.н., у 2002 році, в наслідок падіння з даху отримала травми кінцівок, з приводу чого неодноразово зверталась по медичну допомогу, але повного відновлення функції руху у неї так і не настало, «слабо консолідований перелом кісток лівого ліктьового суглобу, туго рухомість в лівому ліктьовому суглобі» (а.с.55), що вказує на порушення у хворої регенеративних та метаболічних процесів, що більш усього вірогідно було пов`язане у неї з віковими змінами (72 роки). Окрім того, з грудня 2002 року і у подальшому їй неодноразово виставлялись діагнозі «Ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу», «Церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба» (2003 рік), «Загальний атеросклероз, Церебральний атеросклероз, Енцефалопатія, Ішемічна хвороба серця» (з 2016 року), «Лімфостаз нижніх кінцівок...» (з 2018 року). Згідно записів фахівців у медичній карті амбулаторної хворої, окрім порушення статокінетичних функцій, хвора скаржилась на періодичний головний біль, загальне порушення стану, загальну слабкість, виявляла підвищення артеріального тиску до 150/90, але від подальших оглядів відмовлялась, і на 08.06.2016 р., під час амбулаторного огляду вже було відмічено, що її тиск не стійкий, що мають місце його підвищення до 200/100, при тому, що на той час хвора вже була «не ходяча...», мала обмеження по самообслуговуванню, не контролювала функцію тазових органів, перебувала у памперсі, отже потребувала стороннього піклування та догляду, про що з 2016 року рідним хворої неодноразово видавалися довідки ЛКК, для отримання соціальних пільг, з приводу хворобливого стану хворої. І так як у наданій медичній документації відсутні відомості про покращення стану здоров`я ОСОБА_5 на 2017 рік, а навпаки наявні свідчення про досить агресивний перебіг наявних у неї захворювань, що загалом і призвело до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 88 років(а.с.86), той допускати якесь покращення стану ОСОБА_5 на час підписання заповіту від 04.09.2017 року буде не обґрунтоване та не професійне. Про важкий стан хворої у 2017 році свідчать і запис сімейного лікаря у мед.карті від 23.05.2017 р., згідно якого хвора скаржилась на загальну слабкість, головний біль, виявляла ознаки ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, церебрального атеросклерозу, у зв`язку із чим повторно проводились ЛКК, видавалась довідка про те, що хвора потребує стороннього догляду, бо не здатна до самообслуговування; запис лікаря від 11.04.2018 р., згідно якого на час огляду хвора перебувала у важкому стані, не була здатна навіть сидіти, стояти, виявляла виражену патологію кінцівок, порушення ритму серцевої діяльності тощо, аналогічний запис від 06.07.2018 р., та запис у посмертному епікризі в амбулаторної карти, згідно якого «хвора протягом 5-ти років (тобто з 2015 року) перебувала у лежачому положенні, під постійним спостереженням дільничного терапевта, але стан її прогресивно погіршувався, смерть настала від «Хронічної мозкової недостатності, Судинної енцефалопатії, Церебрального атеросклерозу» (а.с.58, медична карта амбулаторного хворого). Таким чином по справі можливо вважати доведеним, що загалом на 2017 рік, і конкретно на 04.09.2017 р., актуальний психічний стан ОСОБА_5 , 1930 року народження, був обумовлений вираженими віковими змінами (на той час ОСОБА_5 було більше а ніж 80 років), судинними факторами (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, судинна енцефалопатія), дисметаболічними порушеннями (загальний атеросклероз, кардіосклероз), хронічною гіпоксією мозку, як у наслідок судинного фактору та інших вказаних експертом шкідливих факторів, так і окремо у наслідок змушеного положення у просторі (неспроможності ходити, сидіти), тобто незворотними як неврологічними так і соматичними порушеннями, що загалом відноситься до так званих «Органічних, включаючи симптоматичних, психічних розладів», діагностичні критерії яких прописані у рубриці «F0» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду. Про наявність незворотних та стійких ознак органічного ураження центральної нервової системи свідчать і відомості про те, що хвора тривалий час мала важкі порушення зору, мовлення, навіть на 2013 рік не була здатна самостійно прочитати складений за її бажання заповіт, особисто поставити свій підпис у заповіті від 2013 року, що стало причиною скликання на той час до неї додатково свідків, про що йдеться у запису нотаріуса у вказаному заповіті від 07.07.2013р. (а.с.8 та інші). При цьому динаміка розвитку сомато-неврологічних захворювань у ОСОБА_5 , 1930 року народження, про які йдеться у наявній мед.карті амбулаторного хворого, а разом із ними і психічних вад у заповідача протикали таким чином, що саме з 2016 року ці зміни та психічні розлади досягли незворотного і тотального, експертно значимого важкого рівня, той абсолютно позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, під час укладання і підписання заповіту від 04.09.2017 р., посвідченого Олексіївською сільською радою Миколаївського району Одеської області, бо відповідали клінічним ознакам «Органічного психічного розладу, у вигляді вираженого психоорганічного синдрому, складного ґенезу (судинного, метаболічного, гіпоксичного, віковий), із суттєвим зниженням вольових та критичних функцій» (що відповідав діагностичним критеріям рубриці «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду та критеріям хронічного, стійкого психічного розладу).

За результатами проведеного дослідження, з урахуванням усіх наданих на експертизу об`єктів дослідження експерт психіатр дійшов до висновків, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_3 , який було посвідчено секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, 04.09.2017 року, виявляла клінічні ознаки хронічного, стійкого психічного розладу: «Органічного психічного розладу, у вигляді вираженого психоорганічного синдрому, складного ґенезу (судинного, метаболічного, гіпоксичного, віковий), із суттєвим зниженням вольових та критичних функцій» (що відповідав діагностичним критеріям рубриці «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), що абсолютно позбавляло її здатності усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій та керувати ними, прогнозувати їх можливі наслідки під час укладання і підписання заповіту, від 04.09.2017 р., який було посвідчено секретарем Олексіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Заперечуючи проти висновку експертизи, відповідачкою надано письмові заперечення, що мотивувальна частина даного висновку містить лише хронологію подій, які мали місце в житті ОСОБА_5 , із зазначенням її діагнозів у різні періоди часу. Висновок не містить жодного пояснення та обґрунтування, яким саме чином те чи інше захворювання досліджуваного впливало на його психічний стан, у зв`язку з чим експерт дійшов висновку про неможливість останнім усвідомлювати свої дії та керувати ними не наведено. Мотивувальна частина не містить обґрунтувань та посилань на причинно-наслідковий зв`язок між наявною у досліджуваної хворобою та висновком експерта про неможливість останнім усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До матеріалів справи долучено копію відповіді КНП «Психоневрологічний інтернат «Оберіг» № 64 від 22.01.2024 року (надану на адвокатський запит ОСОБА_4 ), що ОСОБА_5 на лікуванні в КНП «ООПЛ № 3»ООР» в період з 01.01.2013 по 13.02.2019 роки не перебувала.

Судом дано оцінку таким доводам відповідача та вірно зазначено, що в описовій частині висновку експерт зазначав, що відомості, отримані при дослідженні поданих на експертизу об`єктів, що стосуються психічного стану особи: за наявними у матеріалах справи відомостями: ОСОБА_5 , 1930 року народження за життя офіційно на обліку у психіатрів, наркологів не перебувала, до кримінальної відповідальності не притягалась, тривалий час була працездатною і до зрілого віку сумнівів у своєї психічної повноцінності у оточуючих не викликала. Не було надано експертам і відомостей з приводу того, що ОСОБА_5 за життя мала якісь патологічні потяги, або страждала на зловживання алкоголем, вживала наркотичні речовини, або була схильна до асоціальних вчинків. (п. 21 висновку). Експерт також зазначав, що слід розуміти, що просто відсутність відомостей з приводу того, що особа за життя потрапляла у поле зору офіційної психіатричної служби, або відомості про те, що особа не перебувала на психіатричному обліку, не приймала психотропних препаратів та не оглядалась психіатрами під час перебування у стаціонарах загально соматичного профілю, не оглядалась психіатром під час скоєння якогось юридичного акту - не є підставою для однозначного визнання такої особи як психічно здорової, виключення можливих психопатологічних симптомів та обмежень, або порушень у вольових та критичних функціях. Отже експертами оцінюються не формальні відомості з приводу того, чи перебувала людина на обліку, або чи приймала - не приймала психоактивні препарати, а сукупність усіх представлених в дослідницькій частині висновку експерта фактичних даних, на предмет їх відповідності існуючим в психіатрії та медицині діагностичним стандартам і поглядам на розвиток тієї чи іншої психопатології, сомато- неврологічних розладів, які були встановлені заповідачу за життя, з урахуванням відомостей про провідні механізми його реагування, поведінку у побуті, налаштування, спосіб життя та таке інше прицільно на час, що передував та безпосередньо відповідав періоду, який цікавить суд, подальшим проявам психічної активності та функції суб`єкту.

Слід також зазначити, що у посмертних експертизах судовий експерт психіатр позбавлений можливості безпосередньо спілкуватися із підекспертним, тому цей вид експертиз допускає кваліфікацію стану померлого з урахуванням наданих експерту вихідних даних (медичної документації, матеріалів справи, показів очевидців, тощо).

Тому отримана інформація з КНП «Психоневрологічний інтернат «Оберіг» не встановлює нових і додаткових обставин і не змогла б вплинути на висновок експертизи.

Таким чином, суд визнає висновок повним, ясним, обґрунтованим, таким, що не суперечить іншими матеріалам справи, а тому судом вірно взято до уваги висновок судово-психіатричного експерта № 537 від 09.10.2023 року та покладено в основу оскаржуваного рішення.

Наслідком такого стало задоволенні позову в частині визнання заповіту недійсним.

Натомість, щодо пояснень свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , то такі не є фахівцями в галузі психіатрії і не дали таких пояснень, які б в розумінні процесуального закону були належними та допустимими доказами по справі щодо предмету доказування, яким є абсолютна неможливість спадкодавці в момент складення заповіту усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Тому доводи апеляційної скарги про допит таких за відсутності сторони відповідача не впливає на правильність судового рішення.

Суд вірно встановив і помилкові доводи апеляційної скарги такого не спростували, що висновокекспертизи не викликає сумнівів у його правильності, законності чи обґрунтованості, не є таким, що складений з порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, зокремависновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 537 від 09.10.2023, і надавши йому належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку, що на момент складення заповіту 04 вересня 1017 року ОСОБА_5 абсолютно не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а тому відповідно до частини першоїстатті 225 ЦКУкраїни є підстави для визнання цього правочину недійсним.

При цьому намагання відповідачки в апеляційній скарзі спростувати висновок експерта, дача власного помилкового тлумачення такому, стверджуючи про його невідповідність обставинам справи та порушення, допущені в ході дачі такого висновку, не заслуговують на увагу.

Не визнаючи позов та стверджуючи про порочність експертного висновку, відповідачка в порушення вимог ч. 1 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України та засад цивільного судочинства змагальності сторін та диспотитивності цивільного процесу (ст. 12, 13 ЦПК України) не ставить питання про призначення по справі повторної або додаткової експертизи, про виклик судового експерта до суду для його допиту та з`ясування питань, які вона оспорює.

Натомість, суд з власної ініціативи докази не збирає та не витребовує в силу покладених на нього завдань.

До апеляційного суду сторона відповідача надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцемз метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Учасники справи зобов`язані подавати всі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правамиусфері доказування.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2024 року звернув увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідаєпроцедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи в розумні строки. Це свідчить про посилення ролі підготовчого провадженняуструктурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні саме в суді першої інстанції.

Зазначене підтверджується численною, сталою і незмінною практикою Верховного Суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм і необхідності переоцінки доказів у справі.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржуване судове рішення не суперечить правовим висновкам, які зазначені в апеляційній скарзі.

Що стосується частини позовних вимог, в задоволенні якої позивачці відмовлено судом про скасування заповіту, то апеляційна скарга не містить доводів в цій частині.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 вособі свогопредставника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 07 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 06 грудня 2024 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко