Постанова

від 18.03.2024 по справі 922/4077/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/4077/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "СКА" вх. № 28 Х/2 на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2023, ухвалене суддею Чистяковою І.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 14.12.2023) у справі №922/4077/23

за позовом Приватного підприємства "СКА", м. Харків,

до Фізичної особи - підприємця Донника Анатолія Олександровича, м.Ізюм Харківської області,

про стягнення 20000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "СКА" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Донника Анатолія Олександровича про стягнення 20000,00 грн суми франшизи, що визначена згідно з договором добровільного страхування відповідальності перевізника №312.994200015.20243 від 11.01.2021 (ОУД).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/4077/23 відмовлено в задоволенні позову.

В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив наступне: згідно зі ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це ті збитки, попередньо прописані в договорі, які страховик не відшкодовує в разі виникнення страхового випадку; для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, наявність збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника; рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2022 у справі №922/4775/21 установлено відсутність вини перевізника ФОП Донника А.О. у пошкоджені спірного вантажу та у настанні матеріального збитку Приватному підприємству "СКА" отже, за висновком господарського суду, сума франшизи не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач 28.12.2023, тобто в межах установленого законом строку, направив поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з ФОП Донника А.О. на користь ПП "СКА" 20000,00 грн суми франшизи, що визначена згідно з договором добровільного страхування відповідальності перевізника №312.994200015.20243 від 11.01.2021 (ОУД).

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: господарський суд безпідставно відмовив у позові із посиланням на рішення в іншій справі, в якій спір (щодо стягнення матеріальних збитків внаслідок ДТП) виник з іншого предмета та з інших підстав, тоді як у даній справі №922/4077/23 предметом спору є сама сума франшизи 20000,00 грн, передбачена договором добровільного страхування відповідальності перевізника №312.9ЗД200015220243 від 11.01.2021, укладеним між ПрАТ "Страхова компанія ПЗУ Україна" та ФОП Донником А.О., відповідно до якого застраховано матеріальні інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв`язку з наданням послуг по перевезенню вантажу; 10.08.2023 ПрАТ "Страхова компанія ПЗУ Україна" відповідно до умов страхування здійснило позивачу виплату у розмірі 98881,97 грн (вказану суму визначено з вирахуванням франшизи). Апелянт зазначає, що франшиза за вказаним договором страхування є безумовною, отже, її відшкодування має покладатися на ФОП Донника А.О. як страхувальника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що заявником не дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, відповідно до якого до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору, а також не дотримано вимог з п.2 ч.2 ст.258 ГПК України, яким встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків скарги. Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли до Східного апеляційного господарського суду 11.01.2024.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "СКА" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/4077/23. Попереджено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк до 12.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

05.02.2024, тобто в межах визначеного судом строку, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що, з урахуванням відсутності вини перевізника, ФОП Донника А.О., у скоєнні ДТП, а відтак і в пошкодженні вантажу та настанні матеріального збитку у Приватного підприємства "СКА" будь-які відшкодування зі сторони ФОП Донника А.О., у тому числі, на підставі договору добровільного страхування відповідальності перевізника, не мали проводитися; позивач та ПрАТ "Страхова компанія ПЗУ Україна" не повідомили ФОП Донника А.О. про проведення страхових виплат, чим позбавили його можливості надати пояснення, додаткові документи та заперечення. ФОП Донник А.О. зазначає також, що 19.09.2023 Приватне підприємство "СКА" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Логістік Авто 2017" у справі №908/2908/23 про відшкодування шкоди на думку відповідача, зазначене свідчить про те, що Приватне підприємство "СКА" розуміє, що у даній справі №922/4077/23 ним подано позов до неналежного відповідача.

09.02.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що франшиза є зоною відповідальності страхувальника, тобто ФОП Донника А.О.; на думку позивача, відповідач помилково наполягає на преюдиційності фактів - обставин, які були встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки ці обставини (відсутність вини відповідача у спричиненні ДТП, внаслідок чого було завдано збитків позивачу) не мають самостійного і вирішального значення саме при розгляді даної справи про відшкодування суми франшизи.

Будь-якої іншої кореспонденції від сторін після відкриття апеляційного провадження до суду не надійшло.

Згідно з ч.1 ст.273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У даній справі, в якій провадження було відкрито 17.01.2024, останнім днем вказаного строку є 18.03.2024 (враховуючи, що 17.03.2024 вихідний день).

18.03.2024, у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О., було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

З урахуванням вищенаведених приписів ч.1 ст.273 ГПК України щодо строку апеляційного провадження, а також тих обставин, що будь-яких додаткових пояснень та клопотань до суду в межах зазначеного строку не надійшло - колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст. 282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Престо", як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКА", як Перевізником, було укладено договір транспортного перевезення № 1607-20/4.

16.09.2020 між Приватним підприємством "СКА", як Замовником, та ФОП Донником Анатолієм Олександровичем, як Виконавцем, було укладено договір № 16092020-2 про надання транспортно-експедиторських послуг та перевезення вантажів (далі договір №16092020-2).

На виконання вказаного договору №16092020-2 сторонами було складено Заявку від №27.05.21-2/1, якою визначено водія для перевезення вантажу - ОСОБА_1 , автомобіль ДАФ державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп державний номер НОМЕР_2 .

За товарно-транспортною накладною №270521-1157541-00399 від 27.05.2021 водієм було отримано вантаж для перевезення, а саме: аудіо-відео, побутова техніка - 58 місць, на суму 264145,16 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 11.01.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія ПЗУ Україна", як Страховиком, та фізичною особою - підприємцем Донником А.О., як Страхувальником, було укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника №312.994200015.20243, відповідно до якого застраховані майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, і пов`язані з відшкодуванням Страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв`язку з наданням послуг по перевезенню вантажу.

Відповідно до розділу 2 договору добровільного страхування розмір франшизи становить: загальна франшиза: по кожному страховому випадку 14150,00 грн, спеціальні франшизи: 1.по майну підвищеного ризику 10 %, але не менше 12000,00 грн і не більше 20000,00 грн.; 2. у зв`язку з крадіжкою, пограбуванням 15 %, але не менше 12000,00 грн і не більше 20000,00 грн. Тобто франшизу визначено в розмірі не більше 20000,00 грн.

28.05.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода, за адресою: Полтавська область, с. Білоцерківка, траса МОЗ Київ - Харків - Довжанський, а саме, в автомобіль ДАФ НОМЕР_1 з напівпричіпом НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі, в`їхав інший автомобіль (водій заснув за кермом). Внаслідок цієї пригоди, було виявлено пошкодження вантажу (побутової техніки), та пошкодження автомобіля ДАФ державний номер НОМЕР_1 , напівпричепу державний номер НОМЕР_2 .

Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі №525/627/21, яка набрала законної сили та є чинною, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, водія автомобіля, що в`їхав в автомобіль ДАФ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .

За твердженням позивача, в результаті пошкодження вантажу під час вказаної ДТП, позивач поніс збитки на загальну суму 221274,31 грн в результаті компенсації позивачем, як Перевізником по договору №1607-20/4, Замовнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Престо".

Вказане ДТП було визнано страховиком - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія ПЗУ Україна" страховим випадком та заведено справу №67838 від 31.05.2021.

За твердженням позивача, 09.06.2021 позивач направив на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія ПЗУ Україна" претензію.

У відповіді №4140-31 від 12.11.2021 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія ПЗУ Україна" зазначило, що не має заперечень щодо оплати претензії Приватного підприємства "СКА" від 09.06.2021 у розмірі 118811,97 грн за умови, якщо Приватне підприємство "СКА" оплатило претензію власнику вантажу.

10.07.2023 позивачем було подано до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна" доповнення до претензії ПП "СКА" від 09.06.2021, до якої було додано виписку за особовим рахунком про сплату позивачем на рахунок власника вантажу - ТОВ "Престо" суми компенсації за претензіями у розмірі 221274,31 грн.

10.08.2023 страховиком - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія ПЗУ Україна" перераховано позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 98881,97 грн, з вирахуванням франшизи 20000,00 грн.

16.08.2023 позивачем було направлено на поштову адресу відповідача претензію від 15.08.2023 щодо відшкодування франшизи в сумі 20000,00 грн на підставі договору добровільного страхування відповідальності перевізника №312.994200015.202443 від 11.01.2021.

З огляду на те, що відповідачем не було сплачено позивачу суму франшизи в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача суми франшизи в сумі 20000,00 грн.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Зазначене рішення переглядається за апеляційною скаргою позивача, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до вищенаведених приписів ч.1 ст.269 ГПК України.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога замовника за договором перевезення до виконавця (перевізника) про стягнення суми франшизи, що визначена згідно з договором добровільного страхування відповідальності автоперевізника, укладеним між страховою компанією та страхувальником (перевізником).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ст. 308 ГК України).

Згідно з ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

За змістом ч. 2 ст. 924 ЦК України та ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України)

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 01.02.2024 у справі № 910/386/22.

Апелянт не погоджується із застосуванням місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні норм права, які стосуються умов відшкодування матеріальних збитків, вказуючи, що відповідна вимога до ТОВ "Логістік Авто 2017", з яким водій винуватець ДТП перебував у трудових відносинах, розглядається в іншій справі, натомість у даному випадку позов стосується відшкодування суми франшизи за безумовним обов`язком, що виник у відповідача з договору добровільного страхування відповідальності перевізника №312.994200015.202443 від 11.01.2021, яким визначено розмір франшизи 20000,00 грн.

Як було встановлено вище, згідно з вказаним договором перевізник (страхувальник) дійсно застрахував свої майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, і пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв`язку з наданням послуг по перевезенню вантажу. Про відповідні обставини зазначає і позивач в апеляційній скарзі.

Згідно з ч.9 Закону України "Про страхування" (на яку також посилався позивач в ході апеляційного провадження), франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, які застосував місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, а також умов договору добровільного страхування відповідальності перевізника, на врахуванні яких наполягає апелянт, колегія суддів зазначає, що заявлена до стягнення сума франшизи (20000,00 грн) є за своєю правовою природою саме збитками.

Виходячи з умов договору добровільного страхування відповідальності перевізника, відповідний обов`язок щодо відшкодування франшизи виникає у перевізника (страхувальника) виключно у разі настання відповідальності, яку, власне, і застраховано цим договором.

У постанові від 26.07.2022 у справі № 924/887/20 Верховний Суд вказав, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 917/1093/21.

Установлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності) може оцінюватись господарським судом на загальних підставах. Відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким особа була б притягнута до відповідальності за скоєння ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки за приписами статті 75 ГПК України таке рішення є обов`язковим для суду, проте не вважається єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди наведені висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 914/607/23.

Тобто, відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо застосування норм законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, обов`язок відшкодувати шкоду, завдану ДТП, пов`язується саме з наявністю вини особи, що спричинила таку ДТП.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2022 у справі №922/4775/21 за позовом Приватного підприємства "СКА", до Фізичної особи-підприємця Донника Анатолія Олександровича, про стягнення заборгованості 227345,36 грн, яка складається з суми завданих збитків 221274,31 грн, компенсації інфляційного збільшення в сумі 4670,66 грн, 3% річних в сумі 1400,39 грн, та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Донника Анатолія Олександровича до Приватного підприємства "СКА" про стягнення 58185,37 грн за послуги перевезення, було відмовлено в задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов.

Вказаним рішенням було встановлено, що ФОП Донник А.О. виконав свої зобов`язання по Договору №16092020-2 з перевезення вантажу, збитки щодо пошкодження вантажу внаслідок ДТП сталися не з його вини. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та не заперечується ПП "СКА", зазначене рішення не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку і набрало законної сили 04.01.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано, із посиланням на ч. 4 ст. 75 ГПК України, дійшов висновку про те, що обставини щодо відсутності вини відповідача у пошкоджені перевезеного ним вантажу є встановленими і не потребують доказування під час провадження у даній справі №922/4077/23.

Посилання апелянта на те, що ПрАТ "Страхова компанія ПЗУ Україна" відповідно до умов договору страхування здійснило позивачу виплату у розмірі 98881,97 грн, вищевказаних обставин не змінюють і не можуть бути визнані переконливим аргументом, оскільки, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, франшиза за своєю правовою природою є збитками.

Відтак, однією з необхідних передумов для її стягнення, як в силу відповідних приписів цивільного законодавства, так і за змістом спеціальних норм договору добровільного страхування відповідальності перевізника (на який посилається апелянт), є саме вина перевізника (страхувальника).

Однак у даному випадку, як встановлено господарським судом та не спростовано апелянтом така вина відсутня.

Таким чином, в ході апеляційного провадження позивач не навів обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та для стягнення з відповідача спірної суми франшизи 20000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "СКА" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/4077/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль